Рішення № 91550152, 15.09.2020, Київський районний суд м. Одеси

___________________

Справа № 947/12990/20

Провадження № 2/947/2774/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2020 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Куриленко О.М.

за участю секретаря – Баранової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

21 травня 2020 року позивач звернувся до суду з позовом та просив ухвалити рішення, яким: стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ІГІН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 9113 (дев`ять тисяч сто тринадцять) гривень 96 (дев`яносто шість) копійок, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, виходячи із середньоденного заробітку 193 гривень 18 копійок. Стягнути з фізичної особи — підприємця ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) моральну шкоду у розмірі 5000 гривень 00 копійок. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) судові витрати.

Свої вимоги мотивував тим, що з 01 липня 2019 року по 15 вересня 2019 року він працював у фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та виконував роботу кухара. Місцем роботи був ресторан « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . У період роботи, а саме з 01 липня 2019 року по 15 вересня 2019 року відповідач не сплачував заробітну плату, що і стало причиною звільнення. 15 вересня 2019 року його було звільнено.

Стверджує, що у день звільнення йому було повідомлено, що заробітну плату розрахують та видадуть 16 вересня 2019 року. 20 вересня 2019 року він прийшов до ресторану та просив видати йому заробітну плату. Один із власників ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - ОСОБА_3 повідомив, що заробітна плата ще не розрахована, необхідно прийти в інший день. У зв`язку з невиплатою заробітної плати між ним та ОСОБА_3 сталася словесна перепалка та було викликано працівників поліції та складено протокол про адміністративне правопорушення.

За таких обставин зазначає, що були порушенні його права та інтереси і вказані порушенні права та інтереси підлягають захисту судом шляхом стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на його користь суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 9113 (дев`ять тисяч сто тринадцять) гривень 96 (дев`яносто шість) копійок, виходячи із розрахунку (4250+4250+2821.70) - 19,5%(податки).

Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Куриленко О.М.

Ухвалою судді від 22.05.2020 року провадження у справі було відкрито та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, натомість його представник ОСОБА_4 звернувся з заявою про розгляд справи у його відсутність, де зазначив, що станом на 15.09.2020 року розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку становить 42 306, 42 гривень. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач фізична особа – підприємець ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась про розгляд справи повідомлялась належним чином, її представник ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв`язку з зайнятістю в іншому судовому процесі.

Вирішуючи питання про розгляд справи за відсутності представника відповідача, суд бере до уваги, що у справі було призначено чотири! засідання, на які відповідач не з`явилась, в матеріалах справи наявний відзив, в якому сторона відповідача просить у задоволенні позову відмовити, вказуючи на те, що відсутня заборгованість по заробітній платі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що З 01 липня 2019 року по 15 вересня 2019 року позивач працював у фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та виконував роботу кухара. Місцем роботи позивача був ресторан « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Як зазначає позивач, у день звільнення йому було повідомлено, що заробітну плату розрахують та видадуть 16 вересня 2019 року. 20 вересня 2019 року він прийшов до ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та просив видати заробітну плату. Один із власників ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - ОСОБА_3 повідомив, що заробітна плата ще не розрахована, необхідно прийти в інший день. У зв`язку з невиплатою заробітної плати між ним та ОСОБА_3 сталася словесна перепалка та було викликано працівників поліції.

Дійсно, з матеріалів справи вбачається, що 20 вересня 2019 року близько 17:00 годині ОСОБА_1 , знаходячись у ресторані «Харбін», влаштував сварку з ОСОБА_3 , в ході якої на його адресу висловлювався нецензурною лайкою, та влаштував бійку, чим порушив громадський порядок та спокій громадян. У зв`язку з викладеним було складено протокол про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст.. 173 КУпАП.

Постановою Київського районного суду м. Одеси по справі №947/24642/19 від 04.12.2019 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП., і піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 51 гривня в дохід держави.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 , фізична особа - підприємець ОСОБА_2 здійснила позивачу нарахування в розмірі 4250 гривень 00 копійок та сплатила відповідні податки.

Позивачем зроблено розрахунок суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати яка складає 9113 (дев`ять тисяч сто тринадцять) гривень 96 (дев`яносто шість) копійок, виходячи із розрахунку (4250+4250+2821.70) - 19,5%(податки).

Як зазначено у письмових поясненнях відповідача, заборгованість із заробітної плати перед позивачем погашена повністю, в тому числі компенсація за невчасно виплачену заробітну плату, однак, жлдних доказів цього суду надано не було.

Статтею 43 Конституції України гарантоване право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу

Стаття 116 КЗпП України зазначає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпГІ України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку, (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27.03.2013 року у справі № 6-15цс13)

В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Порядок здійснення відповідних розрахунків визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Як вбачається з правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (постанова у справі № 6-64 цс 13 від 03.2013 року) згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Абз.2 п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі Порядок) передбачено, що після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюються нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчисляється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Відповідно до абз. З п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Як вказано в вище зазначеному порядку після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюються нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчисляється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді, а середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Так як, позивач був звільнений з роботи 15 вересня 2019 року, то кількість робочих днів в період з 15 вересня 2019 року по 15 вересня 2020 року склала 219 робочих дня.

Отже, розмір середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні ОСОБА_1 складає 42 306, 42 грн. (193, 18 грн/день х 219 робочих дня).

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст.. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В порушення даних вимог закону, сторона відповідача жодним чином не спростувала зазначеного вище факту, а лише зауважила, що заборгованість відсутня, а відомості на виплату заробітної плати та розрахунково-платіжні відомості ФОП ОСОБА_2 за період з 1 липня 2019 року по 15 вересня 2019 року були втрачені 19 грудня 2019 року.

Однак, суд критично ставиться до вказаних доводів та не знаходить підстав для звільнення відповідача від сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту виплати заробітної плати і зазначений сумнів трактується судом на користь позивача.

У відповідності до вимог ч.2 ст.229 ЦПК України, докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Статтею 83 ЦПК України передбачено, що позивач … повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються…

Тому докази не надані сторонами суду першої інстанції не можуть в подальшому подаватись судам інших інстанцій і такі докази не можуть бути покладені в основу їхніх рішень.

Отже, вирішуючи позов у межах заявлених вимог суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні, середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні підлягають задоволенню.

Стосовно заявлених позовних вимог щодо стягнення із відповідача на користь позивача моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно статті 237-1Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Як достовірно встановлено судом, внаслідок порушення відповідачем законних прав ОСОБА_1 , а саме невиплати йому заробітної плати, тобто порушення відповідачем конституційного права позивача на оплату працю, внаслідок чого було порушено звичний для останньої уклад життя, завдало йому моральних страждань, які виразилися в переживаннях, пов`язаних із необхідністю звернення до суду за захистом свого порушеного права, останній зазнав втрат немайнового характеру, тобто йому завдано моральну шкоду.

Суд зауважує, що в результаті затримки з невиплатою заробітної плати при звільненні позивач поніс моральні страждання, які виразились у неотриманні коштів на проживання на протязі певного періоду, що зумовило зміну способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для утримання себе та своєї сім`ї, яка складається з дружини ОСОБА_6 та сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , принизило позивача, що визнається судом моральною шкодою, яка підлягає задоволенню з урахування розміру невиплачених відповідачем сум, розміру та тривалості завданих моральних страждань.

Враховуючи характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у йому житті, та зважаючи на положення Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, з урахуванням встановлених судом обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, підлягають задоволенню в розмірі 5000,00 грн.

Суд вважає, що в даній справі моральна шкода в розмірі 5000,00 грн., разом з розміром заборгованості по заробітній платі в сумі 42 306, 42 грн. є достатніми для сприяння відновлення порушених прав позивача.

Окрім того, на підставі положень статті 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача, фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 , в дохід держави судовий збір в розмірі 840, 80 грн., оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подачу позову, предметом якого є стягнення заробітної плати.

Також, як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача витрати пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 5000 гривень.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі є витрати на професійну правничу допомогу

Статтею 59 Конституції України гарантується право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Представництво інтересів в суді як форма правничої допомоги полягає у сприянні особи у здійсненні нею права на захист, що є способом реалізації нею її прав та обов`язків, у разі неможливості з певних причин взаємодіяти із учасниками правових відносин. Одним із видів представництва є представництво за договором, тобто письмовою угодою, якою особа уповноважує іншу особу представляти її інтереси у правових правовідношеннях, як із судом так і з учасниками судового процесу.

У даному випадку представництво інтересів позивача здійснював адвокат Губський Анатолій Валерійович.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Однак, на підтвердження надання правової допомоги, позивачем не було надано суду попередній розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу, в якому вказаний опис наданих послуг, а також не надано доказів сплати вартості за дані послуги, що в свою чергу є підставою для відмови у задоволенні вимог в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Керуючись ст. ст. 2, 12,13, 76-83, 141, 263-265, 273, 274-279, 354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ІГІН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 9113 (дев`ять тисяч сто тринадцять) гривень 96 (дев`яносто шість) копійок, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, виходячи із середньоденного заробітку 193 гривень 18 копійок, що становить 42 306 (сорок дві тисячі )

Стягнути з фізичної особи — підприємця ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) моральну шкоду у розмірі 5000 гривень 00 копійок.

В решті позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, зокрема до Київського районного суду м. Одеси.

Суддя Куриленко О. М.