Рішення № 91548263, 08.09.2020, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Бабенко Ю. П.

Справа № 644/7809/18

Провадження № 2/644/186/20

08.09.2020

Рішення

Іменем України

08 вересня 2020 року Орджонікідзевський районний суд м.Харкова в складі: головуючого - судді Бабенко Ю.П., за участю секретаря - Бойчук Є.В., позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Соляник О.О., представника відповідача - адвоката Шерстюк Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Харківський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Харківській області, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, про визнання батьківства, про визнання права власності на частину квартири, земельної ділянки та житлового будинку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій після уточнення позовних вимог просить суд встановити факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з жовтня 2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також просить суд визнати ОСОБА_1 батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народженого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Крім того, просить суд зобов`язати Харківський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Харківській області внести зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , номер актового запису про народження дитини - 245, вчинений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м.Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції 22.02.2013 року, де у відомостях про батьківство вказати батьком дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, змінивши прізвище дитини з « ОСОБА_3 » (після зміни прізвища - ОСОБА_3 ) на « ОСОБА_3 ». Просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 32.4 кв.м., житловою площею 16.3 кв.м. Просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_2 загальною площею 47.6 кв.м., житловою площею 28.5 кв.м. Також просить визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,15 га, кадастровий номер 6310138500:14:015:0009.

В обґрунтування позовних вимог позивач та його представник зазначили, що з жовтня 2011 року по 16 серпня 2018 року позивач разом з відповідачкою проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, спільно відпочивали, здійснювали всі обов`язки подружжя. В цей період часу вони не перебували в іншому зареєстрованому шлюбі. Під час спільного проживання у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 03.03.2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 32 кв.м. Квартира була придбана частково за спільні кошти, частково за кошти позивача, які були отримані від продажу його житлового будинку та земельної ділянки розміром 0,2035 га в с. Циркуни за 55000 доларів США. Крім цього, сторонами був придбаний житловий будинок з надвірними будівлями та земельна ділянка по АДРЕСА_2 . Зазначене домоволодіння придбано за спільні кошти, будинок знайшов позивач, він же домовлявся із власником будинку за його вартість та укладав договір завдатку, але право власності зареєстровано за відповідачкою. 15.07.2018 року ОСОБА_1 відправив ОСОБА_2 разом із сином на відпочинок до Хорватії. Після повернення відповідачка повідомила про бажання припинити стосунки у зв`язку з тим, що зустріла іншого чоловіка та має намір виїхати разом із сином до Німеччини. Крім цього, відповідач забрала у позивача ключі від їхньої квартири. Доступу до помешкання позивач не має. З 16 серпня 2018 року фактичні шлюбні відносини припинилися та позивач почав проживати у спірному будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 перешкоджає ОСОБА_1 бачитися та спілкуватися з сином. В серпні 2018 року позивач дізнався, що в свідоцтві про народження ОСОБА_3 батьком зазначений не він. Весь період спільного проживання позивач турбувався про родину, займався виховуванням та розвитком сина, не маючи уявлення, що відповідачка не зареєструвала його батьком дитини. В зв`язку із зазначеними обставини позивач звернувся до суду за захистом свої прав.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, надавши суду заяву з проханням розгляд справи проводити за її відсутності (т.1 а.с.243). Проти задоволення позовних вимог заперечувала в повному обсязі, зазначивши у відзиві на позовну заяву, що з 2012 року ОСОБА_1 відвідував її та її сина, але жодних сімейних відносин між сторонами не було. На її прохання позивач інколи забирав дитину з дитсадка. Син записаний на інше прізвище, з боку позивача жодного разу не було ініціативи про усиновлення її сина. Весь час ОСОБА_2 самостійно піклувалася та виховувала сина за свої кошти. З 2013 року по 2018 рік вона разом із сином не проживала у своїй квартирі, а мешкала та була зареєстрована у смт. Кегичівка Харківської області. Майно, щодо якого заявлені позовні вимоги, придбане виключно за її власні кошти, оскільки в період часу з 2011 року по 2016 рік ОСОБА_2 працювала в ТОВ «Кредитне товариство №1 і компанія», окрім цього ОСОБА_10 позичила ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 450000 грн. та 560000 грн. на придбання спірної квартири та домоволодіння. Всі комунальні платежі за весь час з моменту придбання нерухомості сплачувала лише відповідачка. Відповідно до глав 7 та 8 Сімейного кодексу України, власність у сім`ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя. Відповідно до ч. 3 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. З огляну на неведене вважала позов таким, що не підлягає задоволенню. (т.1 а.с. 94-99).

Представник відповідачки адвокат Шерстюк Р.В. проти позову заперечував посилаючись на те, що сім`ї між сторонами по справі не було, а відповідачка лише хотіла, щоб така сім`я була. Позивач лише уявляв, що між ними можуть бути сімейні відносини. Сім`я не відбулася, позивач не знав про доходи відповідачки, про її працевлаштування за трудовою книжкою, не знав, що вона є матір`ю одиначкою. Позивач приходив до відповідачки, якийсь час з нею перебував і уходив. Позивач не надав суду докази про його доходи, крім показів свідків. Свідками не можна підтверджувати доходи позивача. В договорах на придбання нерухомого майна зазначено, що воно придбано за особисті кошти покупця. Також позивач не надав суду докази про його витрати на житлово-комунальні послуги. Відповідачка в певний період часу відібрала у позивача ключі від будинку, що свідчить про належність домоволодіння їй. Рішенням Валківського райсуду Харківської області встановлено обставини того, що кошти були запозичені відповідачкою саме на придбання спірного майна. Позивач інколи доглядав за дитино, але в загально прийнятому розумінні сторони по справі сім`єю не були.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що відповідач разом із сином не мешкала в смт.Кегичівка Харківської області, оскільки сама відповідачка працювала в м. Харкові, а дитина відвідувала дитячий садочок в м. Харкові, крім цього, дитина перебувала на обліку в м. Харкові, а будинок, що розташований в смт. Кегичівка Харківської області постійно здавався в оренду. Жодних грошових коштів у ОСОБА_10 ОСОБА_2 позичити не могла, оскільки ОСОБА_10 не мала статків, до 2014 року мешкала в однокімнатній квартирі, а на теперішній час разом із родиною мешкає в старенькому будинку у Єгорівці. (т.1 а.с. 163-164).

Представник третьої особи - Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції в Харківській області в судове засідання не з`явився, надавши суду пояснення, в яких зазначив, що просить справу розглядати за їх відсутності, при ухваленні рішення покладаються на розсуд суду (т.3 а.с. 192-193).

Представник третьої особи - Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради подав суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, в своїх письмових поясненнях та в судовому засіданні зазначив, що при ухваленні рішення у справі просить суд враховувати інтереси дитини.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 30.10.2018 року було забезпечено позов шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно, яке є предметом судового розгляду, а також заборонено вчиняти дії, пов`язані з державною реєстрацією вказаного нерухомого майна (т.1 а.с.83-85).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 22.08.2019 року було забезпечено позов шляхом заборони вчиняти дії щодо усиновлення ОСОБА_3 (т.2 а.с.188-191).

Відповідачка ОСОБА_2 надала суду документи про те, що 26.10.2018 року вона уклала шлюб з ОСОБА_11 , та змінила своє і сина ОСОБА_3 прізвище на ОСОБА_3 (т.2 а.с.139,143,194-199)

Частиною 2 та 4 ст.3 Сімейного кодексу України ( далі по тексту - СК України України) встановлено, що сім`ю складають особи, якіспільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до ст.128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Згідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану, в актовому записі №245 про народження дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який складений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м.Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції 22.02.2013 року, у відомостях про батька зазначено батьком дитини - ОСОБА_13 , громадянина України, матір`ю зазначено - ОСОБА_2 . Відомості про батька записані відповідно до ч.1 ст.135 СК України. Аналогічні записи відображені і в свідоцтві про народження ОСОБА_3 . ( т.1 а.с.100,101). Представник третьої особи в своїх письмових поясненнях підтвердив дані актового запису про народження ОСОБА_3 зі зміною його прізвища (т.3 а.с.192-193).

Таким чином, в актовому записі про народження ОСОБА_3 відомості про батька записані за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записано за вказівкою матері і відповідають імені та по батькові позивача по справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з жовтня 2011 року по 16 серпня 2018 року. В цей період часу вони не перебували в шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дитина - ОСОБА_3 . Батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є позивач ОСОБА_1 , а матір`ю - ОСОБА_2 . Відомості про батька записані відповідно до ч.1 ст.135 СК України. Встановлені судом обставини підтверджуються наступними дослідженими в судовому засіданні доказами:

Згідно до акту комісії, який затверджений 14.09.2018 року ОЖК «Круг» (т.1 а.с.72), позивач ОСОБА_1 з березня 2015 року по час складання акту проживав в квартирі АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

17.09.2018 року начальником Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області адвокату Соляник О.О. направлено відповідь на запит, де зазначено, що з 2016 року по теперішній час сторони по справі і ОСОБА_3 фактично користуються житловим будинком та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.8).

Згідно до довіреності від 18.07.2012 року, яка посвідчена нотаріально, ОСОБА_15 уповноважив ОСОБА_2 , ОСОБА_1 користуватися і розпоряджатися належним йому автомобілем марки ЗАЗ реєстраційний № НОМЕР_1 . (т.1 а.с.9)

Відповідно до листа № 237 від 07.09.2018 року головного лікаря КНП «Міський клінічний пологовий будинок №7», в історії пологів №129 ОСОБА_2 знаходиться її заява на партнерські пологи з чоловіком ОСОБА_1 , який брав участь у догляді за ОСОБА_2 під час пологів 07.02.2013 року та під час перебування її в пологовому будинку (т.1 а.с.11, т.3 а.с.83).

Згідно до листа №176/01-24 від 07.09.2018 року завідувача КЗ «ДНЗ №150» та вихователів даного закладу, ОСОБА_3 виховувався в дошкільному закладі з 01.09.2015 року. Спочатку відвідував групу ясельного віку і на час складання листа відвідує групу старшого дошкільного віку. Зі слів вихователів закладу, за час відвідування дитиною садка ОСОБА_1 та мати дитини приводили в заклад і забирали хлопчика з закладу, відвідували батьківські збори, святкові заходи в закладі, приносили оплачені квитанції за оплату харчування дитини в закладі (т.1 а.с.13).

Згідно до листа №180/01-24 від 17.09.2018 року завідувача КЗ «ДНЗ №150», ОСОБА_3 був зарахований до дошкільного закладу 19.08.2015 року на підставі заяви матері ОСОБА_2 та батька ОСОБА_1 . 14.09.2018 року дитину було відраховано з закладу згідно заяви матері ОСОБА_2 та заяви батька ОСОБА_1 (т.1 а.с.14).

В листі головного лікаря КНП «Міська дитяча поліклініка № 15» за вих.№196 від 10.09.2018 року вказано, що за інформацією лікаря-педіатра ОСОБА_16 та відповідно до записів в історії розвитку дитини (форма №112/о), дитину ОСОБА_3 , який мешкав: АДРЕСА_3 і знаходився під наглядом поліклініки з народження до 18.08.2015 року, на прийом в поліклініку приводила мати ОСОБА_2 та батько ОСОБА_1 . 18.08.2015 року хлопчик вибув за адресою: АДРЕСА_1 . (т.1 а.с.12). В своєму листі за №490 від 13.12.2018 року головний лікар зазначив, що в попередній відповіді було помилково вказано, що ОСОБА_1 є батьком дитини (т.1 а.с.233), але не спростовано, що ОСОБА_1 приводив в поліклініку ОСОБА_3 .

Відповідно до нотаріально посвідчених заяв ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , сторони по справі, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали в квартирі АДРЕСА_1 однією сім`єю, спільно вели господарство, виховували сина, разом проводили дозвілля, разом їздили на відпочинок, святкували дні народження (т.1 а.с.20-23).

В протоколі допиту від 12.11.2018 року, як потерпілої особи, ОСОБА_2 зазначила, що її стосунки з ОСОБА_1 як цивільного подружжя були в період близько з 2017 року до початку 2018 року (т.2 а.с.19-20)

Згідно до копії договору найму від 02.05.2014 року (т.3 а.с.10), позивач ОСОБА_1 уклав 02.05.2014 року договір з ОСОБА_21 на тимчасове проживання його та відповідачки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_5 строком на один рік (т.3 а.с.10).

Позивачем долучені до матеріалів справи фотографії з зображенням його, відповідачки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та їх друзів, з яких видно, що стосунки сторін по справі мали сімейний характер, і свідчать про відношення позивача до ОСОБА_3 як до свого сина (т.3 а.с.84-106). При дослідженні даних фотографій від представника відповідача не надійшли заперечення щодо достовірності зображень на цих фотографіях.

Копією закордонного паспорта позивача (т.1 а.с.180) підтверджуються обставини того, що позивач виїжджав до Польщі в 2013 році, а в 2015 році до Чорногорії . Кошти за поїздку до Чорногорії були сплачені позивачем (т.1 а.с.181).

Диском з відеозаписом хрестин ОСОБА_3 26.05.2013 року , з якого видно, що хрещення ОСОБА_3 відбувалося за участю сторін по справі як батьків, а також за участю хрещених батьків (т.3 а.с.81-а).

Аудіодиском, на якому зафіксовані розмови сторін по справі та сина ОСОБА_3 в 2019 році, де відповідачка просить забрати позов із суду, а дитина звертається з словами «тато». (т.2 а.с.200)

Допитаний в суді свідок ОСОБА_23 пояснив, що з 2012 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 склалася повноцінна сім`я, спочатку вони орендували квартиру, а потім переїхали в свою, придбали дачу. Свідок із своєю дружиною приїжджали до них в гості. Свідок зазначив, що у ОСОБА_1 і ОСОБА_2 була повноцінна сім`я, між ними була любов, взаєморозуміння. ОСОБА_3 був завжди разом із сином ОСОБА_3 , який називав позивача батьком. В вересні 2019 році, коли справа розглядалася в суді, відповідачка віддавала позивачу сина ОСОБА_3 на ніч. Дача і все інше майно було придбано за кошти ОСОБА_1 . ОСОБА_1 купував дитині все необхідно. Приблизно в 2016 році ОСОБА_1 і ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 відпочивали в Болгарії. ОСОБА_1 працював сам на себе і гарно заробляв. Про позику грошей між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 розмов не було, вони вели мову про те, що треба придбати житло за зароблені ними кошти.

Свідок ОСОБА_24 в суді пояснив, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 орендували його квартиру АДРЕСА_5 з квітня 2014 року по квітень 2015 року і проживали в квартирі як одна сім`я із малолітньою дитиною. Коли свідок приходив, то бачив як ОСОБА_1 тримав на руках сина, постійно про нього піклувався. Свідку відомо, що ОСОБА_1 збирав гроші на придбання квартири, додатково надавав послуги як таксист, ходив на другу роботу. Сім`я у них була гарна, свідок завжди бачив їх разом, позивач завжди обіймав відповідачку, кошти за оренду квартири свідку майже завжди віддавав ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_20 в суді зазначала, що вона яку сусідка бачила, що в 2015 році в квартиру АДРЕСА_1 в`їхала сім`я, а саме сторони по справі та їх син ОСОБА_3 . ОСОБА_1 завозив будівельні матеріали і вони почали робити ремонт, вели спільне господарство. Відносини у них були сімейні, вони разом тримали сина за руки, виїжджали на прогулянки, на дачу, пригощали її овочами зі своєї дачі в Кулінічах . Свідок бачила, як ОСОБА_1 гуляв з ОСОБА_3 , останній називав позивача батьком. Свідок зустрічала позивача регулярно, бачила як в 2015-2017 роках вони завжди разом приїжджали на машині.

Свідок ОСОБА_26 , як сусідка по дачі, пояснила, що зі слів господарки домоволодіння по АДРЕСА_2 , вказане домоволодіння вона продала ОСОБА_1 . Він разом із ОСОБА_2 займалися городом, разом приходили в гості. ОСОБА_2 приїжджала на дачу лише разом із ОСОБА_1 , а останній приїжджав і сам. Бачила, як ОСОБА_1 ремонтував огорожу даного домоволодіння, мотоблоком пахав землю і збирав врожай. ОСОБА_2 саджала огородину. Між ними були звичайні сімейні відносини, син ОСОБА_3 називав ОСОБА_1 батьком.

Свідок ОСОБА_27 пояснив, що в 2014 році ОСОБА_1 представив йому ОСОБА_2 як свою дружину. Інколи свідок надавав їм послуги таксі, за які розраховувався ОСОБА_1 . Також свідок возив їх до лікарні. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 любили один одного. Свідку відомо, що ворота в домоволодінні по АДРЕСА_2 ремонтував ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_28 в суді пояснила, що працює в 7 пологовому будинку, де в 2012 році народився син ОСОБА_3 . ОСОБА_1 був присутній на пологах, перед цим він неодноразово привозив ОСОБА_2 на консультації і огляди, під час пологів він придбавав ліки для ОСОБА_2 , доглядав за нею. В картці породіллі він був зазначений як чоловік ОСОБА_2 . Відносили між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 були теплими, ще раніше до пологів він представив ОСОБА_2 як свою дружину. Після пологів свідок бачила як сторони по справі разом гуляли з дитячою коляскою.

Свідок ОСОБА_29 пояснила, що влітку 2012 році вона здавала для тимчасового проживання сторонам по справі свій дачний будинок в Криму. Від них вона взнала, що ОСОБА_2 вагітна, чому сторони по справі разом раділи. Свідок також проживала в цьому будиночку і бачила як ОСОБА_1 і ОСОБА_2 турбувалися один за одним.

Свідок ОСОБА_17 , як сусід з квартирою АДРЕСА_1 пояснив, що вважав, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є чоловіком і дружиною, він неодноразово бачив ОСОБА_1 біля вказаного будинку.

Свідок ОСОБА_30 пояснив, що приблизно 8 років назад ОСОБА_1 познайомив його із ОСОБА_2 і представив її як свою дружину. З того часу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 разом проживали за різними адресами, вони часто зустрічалися зі свідком. Свідок бачив, як ОСОБА_1 купував продукти харчування для сім`ї. ОСОБА_2 говорила свідку, що у них з ОСОБА_1 була одна сім`я, вони проживали як чоловік і дружина. Свідок допомагав їм переїжджати з орендованої квартири на квартиру по АДРЕСА_1 . Свідок придбав у позивача автомобіль Деу Ланос. В 2013 році свідок разом із ОСОБА_1 їздили до Швеції на заробітки. В цей час ОСОБА_2 продала належний ОСОБА_1 автомобіль ВАЗ. Коли ОСОБА_1 їздив на заробітки до Росії, свідок допомагав доглядати за сином ОСОБА_3 . Свідок пояснив, що він є хрещеним батьком ОСОБА_3 , якого хрестили ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в церкві на ХТЗ.

Свідок ОСОБА_18 , як сусідка по будинку АДРЕСА_1 , пояснила суду, що ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 і сином проживали на першому поверсі вказаного будинку. Свідок бачила, як ОСОБА_1 гуляв із сином. ОСОБА_1 забирав сина із дитсадка і лікарні. Свідок бачила, як сторони по справі з дачі привозили продукти харчування і заносили їх до квартири. ОСОБА_1 спілкувався з сином як батько, гуляв з ним і піклувався про нього.

Свідок ОСОБА_31 пояснив, що з ОСОБА_2 його познайомив ОСОБА_1 в 2012 році на морі. Сторони по справі разом там відпочивали. Свідку було відомо, що ОСОБА_2 вагітна і вони чекають на дитину. Коли сину ОСОБА_3 було два роки, свідок приїжджав до них в гості на квартиру в м.Харків.

Свідок ОСОБА_32 в суді зазначав, що познайомився з ОСОБА_2 в 2012 році, коли вона була вагітна. ОСОБА_1 представив ОСОБА_2 як свою майбутню дружину, у них були сімейні стосунки, ОСОБА_1 говорив, що вони чекають на дитину. Потім ОСОБА_1 залишив їй автомобіль, а сам поїхав на заробітки до Швеції. Вона продала цей автомобіль, а кошти витрачала на життя. Свідок із своєю дружиною неодноразово зустрічались із сторонами по справі на протязі багатьох років і бачили, як ОСОБА_1 піклувався про ОСОБА_2 і сина.

Свідок ОСОБА_33 пояснив, що спілкувався зі сторонами по справі, був у них на дачі, де ОСОБА_2 займалася господарством, а ОСОБА_1 прибирав територію, будував огорожу. В 2018 році, коли ОСОБА_1 був у відрядженні, ОСОБА_2 просила свідка перевезти її речі, так як вона вирішила більше не жити з ОСОБА_1 , бо коли була в Германії, зустріла там іншого чоловіка. Син ОСОБА_3 відносився до ОСОБА_1 як до батька.

Свідок ОСОБА_34 , як сусід з домоволодінням по АДРЕСА_2 пояснив, що в 2011 році ОСОБА_1 познайомив його з ОСОБА_2 . Свідок був у сторін по справі вдома в квартирі, де вони проживали разом. Свідок допомагав сторонам по справі перевозити їх речі з орендованої квартири на ХТЗ до квартири на АДРЕСА_1 , підтверджує факт проживання сторонами по справі разом тривалий час, що ОСОБА_1 відносився до ОСОБА_3 як до сина, весь час привозив ОСОБА_2 і сина на дачу на автомобілі.

Свідок ОСОБА_35 зазначив, що проживає поряд із дачею сторін по справі і підтвердив, що саме ОСОБА_1 придбав домоволодіння АДРЕСА_2 , після чого навів там порядок, а вже потім приїжджав на дачу разом із дружиною ОСОБА_2 і сином. Сторони по справі приходили до свідка і свідок надавав їм добрива для їх земельної ділянки. Між сторонами по справі завжди були гарні сімейні стосунки, ОСОБА_3 завжди називав позивача батьком.

Свідок ОСОБА_36 пояснив суду, що з 2011 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 почали проживати разом, неодноразово приїжджали до свідка на СТО. Свідок бачив ОСОБА_2 вагітною, а потім з сином, свідок приїжджав до них на дачу. Відносини між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 були ідеальними. ОСОБА_1 обслуговував у свідка свої автомобілі і розраховувався за їх ремонт. Також свідок запозичував у ОСОБА_1 кошти в розмірі 10000 доларів США і повернув їх останньому, коли той сказав, що вони з ОСОБА_2 купують квартиру. Також свідок був в квартирі по АДРЕСА_1 , де сторони по справі проживали разом. В 2018 році свідок їздив з ОСОБА_1 до Германії на заробітки.

Свідок ОСОБА_38 як сусід по квартирі АДРЕСА_1 пояснив, що неодноразово бачив ОСОБА_1 і ОСОБА_2 і сина ОСОБА_3 разом, що вони разом проживали в зазначеній вище квартирі. Вони були гарною сім`єю, разом гуляли з сином.

Свідок ОСОБА_39 як сусід по квартирі АДРЕСА_1 пояснив, що в зазначеній квартирі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 проживали однією сім`єю, були завжди разом, син відносився до ОСОБА_1 як до батька, ОСОБА_1 відчиняв квартиру своїм ключем, вони пригощали свідка домашнім вином з дачі, а також овочами і фруктами.

Аналіз і узагальнення показань допитаних в суді свідків, а також аналіз письмових доказів по справі свідчать про те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 спільно проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з жовтня 2011 року по 16 серпня 2018 року, що ОСОБА_1 є батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що сторони по справі набули квартиру АДРЕСА_1 , земельну ділянку і житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_2 під час їх спільного проживання за спільні кошти.

При цьому суд бере до уваги, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не лише спільно проживали, але й були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 розподіляли обов`язки в спільному побуті: ОСОБА_2 готувала їжу і прибирала в житлі, а ОСОБА_1 слідкував за технічним станом житла і домоволодіння, здійснював ремонтні роботи, слідкував за технічним станом автомобіля, на якому перевозив свою родину, вони разом купували продукти харчування. На дачі ОСОБА_1 удобрював ґрунт, здійснював ремонтні роботи, а ОСОБА_2 вирощувала овочі, разом збирали овочі та фрукти та привозили їх до квартири в м.Харкові, разом запрошували та приймали запршених гостей. Сторони по справі разом користувалася та розпоряджалися автомобілем, разом відводили дитину та забирали її з дитсадка, відвідували батьківські збори, привозили дитину до поліклініки, разом із дитиною проводили дозвілля, виховували сина, гуляли з ним, їздили на відпочинок. Між сторонами по справі було взаєморозуміння.

З урахуванням вищевикладеного, встановлених судом обставин, які мають значення для справи, суд дійшов висновку про те, що належними і допустимими доказами підтверджується факт того, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 спільно проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з жовтня 2011 року по 16 серпня 2018 року, а тому в частині визнання вказаного факту суд позовні вимоги задовольняє.

Посилання представника відповідачки на те, що ОСОБА_2 проживала із сином ОСОБА_3 по АДРЕСА_7 (т.1 а.с.102-104), є безпідставними, так як ОСОБА_2 була лише зареєстрована за вказаною адресою. Вказаними довідками підтверджується лише факт реєстрації і не підтверджуються обставини фактичного проживання.

Посилання відповідачки та її представника на наявність у них квитанцій про сплату комунальних послуг за спірну квартиру, де в квитанціях зазначене прізвище ОСОБА_2 (т.1 а.с.117-131), не заслуговують на увагу, так як особовий рахунок відкрито на власника квартири і його прізвище зазначається в квитанціях.

Посилання відповідачки та її представника на те, що в деяких квитанціях на придбання майна та договорах зазначено її прізвище, а не позивача (т.1 а.с.133-135, 178, 179,202-206,209,223), також не спростовують висновки суду, так як особи, які проживають однією сім`єю, за домовленістю між ними здійснюють розпорядження їх майном і розподіляють обов`язки, пов`язані із сімейним побутом.

Суд не бере до уваги копії фотографій, надані відповідачкою та її представником (т.1 а.с.216-220), так як вони не є достовірними та належними доказами. Не підтверджено, звідки були виготовлені дані ксерокопії, до якого періоду часу вони відносяться, та чи не мали місце якісь спотворювання дійсності.

Надання представником відповідачки витягів з ЄРДР за зверненнями відповідачки ( т.1 а.с.221,222), стосуються періоду грудня 2018 року, коли в суді вже знаходилася на розгляді дана позовна заява. Надання представником відповідачки ксерокопій пояснень громадян, є недопустимими доказами.

Вказані висновки суду не спростовуються показаннями свідків ОСОБА_40 та ОСОБА_41 . Так, свідок, ОСОБА_40 є рідною сестрою відповідачки, а тому вона зацікавлена в результатах розгляду справи. Крім того, даний свідок проживає в м.Валки Харківської області, а про обставини, які мають значення по справі, пояснювала зі слів ОСОБА_2 , яка повідомила свідку, що ОСОБА_1 був її другом. До показання ОСОБА_41 , як свідка, суд відноситься критично, так як вона, як відповідачка, є зацікавленою в розгляді справи. Свідок ОСОБА_41 зазначила, що коли вона стала вагітною, ніхто не хотів на ній одружуватися і вона вирішила залишити дитину для себе. Підтверджує, що оренда квартири була оформлена на ОСОБА_1 , що ОСОБА_1 дійсно був в пологовому будинку під час пологів, допомагав робити ремонт в придбаній квартирі, возив її на автомобілі, що син ОСОБА_3 дійсно називає ОСОБА_1 татом, що ОСОБА_1 інколи забирав сина з дитсадка і возив туди, що свідок говорила сину, що ОСОБА_1 це його тато. Свідок зазначила, що з іншими хлопцями, які можуть бути батьком ОСОБА_3 , вона разом не проживала, а лише з ОСОБА_1 . Свідок не пам`ятає, чи повідомляла вона позивачеві про те, що ОСОБА_3 це його син. Свідок пояснила, що вона не здавала зразки на експертизу щодо батьківства, так як син ОСОБА_3 не хотів туди йти. Також свідок зазначила, що на час зачаття сина, у неї були інтимні стосунки з трьома хлопцями, один із яких і є ОСОБА_1 , а тому вона допускає і його батьківство щодо дитини.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 21.01.2019 року за клопотанням позивача по справі було призначено судово молекулярно-генетичну експертизу щодо того, чи може бути позивач ОСОБА_1 біологічним батьком ОСОБА_3 (т.2 а.с.10,29). В судовому засіданні був присутній представник відповідачки Шерстюк Р.В. , а тому факт призначення експертизи був відомий представнику відповідача. Відповідачка ОСОБА_2 була зобов`язана забезпечити належне відібрання біологічного матеріалу, необхідного для проведення експертизи. 20.03.2019 року для відбору зразків до експертної установи з`явився позивач ОСОБА_1 , а відповідачка ОСОБА_2 та малолітній ОСОБА_3 не з`явилися, як не з`явилися вони і протягом іншого часу до 04.04.2019 року, коли експерт направив повідомлення про неможливість проведення експертизи, так як до експертної установи не надійшли біологічні матеріали ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3 (т.2 а.с.26,34). В судовому засіданні 10.05.2019 року адвокат Шерстюк Р.В. зазначив, що відповідачка не з`явилася до експертної установи, так як дитина себе погано почувала, хоча відповідні докази про це суду надані не були. Суд повторно направив в експертну установу ухвалу для проведення експертизи і довів до представника відповідача вимоги ст.109 ЦПК України (т.2 а.с.86-92). 05.06.2019 року адвокат Шерстюк Р.В. під розписку отримав клопотання експерта про необхідність відбору експериментальних зразків для біологічних досліджень (т.2 а.с.97,99). 09.07.2019 року експерт направив повідомлення про неможливість проведення експертизи, так як до експертної установи 04.07.2019 року і до 05.07.2019 року не надійшли біологічні матеріали ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3 (т.2 а.с.138,163,164,166-167). Позивач направляв відповідачці повідомлення про можливість в інший час з`явитися до експертної установи (т.2 а.с.166-175), однак відповідачка до експертної установи разом із сином так і не з`явилася. Судом було втретє направлено ухвалу про призначення експертизи до експертної установи. 23.08.2019 року експерт направив суду повідомлення про необхідність явки сторін до експертної установи 18.09.2019 року (т.3 а.с.5), однак відповідачка ОСОБА_2 із сином ОСОБА_3 до експертної установи не з`явилася. В черговий раз 18.10.2019 року експерт направив суду повідомлення про необхідність явки сторін до експертної установи 19.11.2019 року (т.3 а.с.40), однак відповідачка ОСОБА_2 із сином ОСОБА_3 до експертної установи не з`явилася і 17.12.2019 року експерт направив повідомлення про неможливість проведення експертизи (т.3 а.с.131). В судовому засіданні 24.02.2020 року представник відповідачки Шерстюк Р.В. пояснив, що дитина ОСОБА_3 відмовляється проходити генетичну експертизу (т.3 а.с.166). Вказані пояснення не свідчать про поважність неодноразових неявок до експертної установи відповідачки та сина ОСОБА_3 .

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідачка ОСОБА_2 ухилилася від подання експертам необхідних матеріалів для проведення експертизи

Відповідно до ст.109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Беручи до уваги вищевикладене, що ОСОБА_2 ухилилася від подання експертам необхідних матеріалів для проведення експертизи, а без надання таких матеріалів провести судову молекулярно-генетичну експертизу неможливо, беручи до уваги численні показання допитаних в суді свідків і письмові докази по справі про відношення ОСОБА_1 до ОСОБА_3 як до своєї дитини і про відношення ОСОБА_3 до ОСОБА_1 як до свого батька, враховуючи сімейні відносини між ними, співпадіння імені та по батькові позивача по справі з особою, яка зазначена батьком в актовому записі про народження дитини, враховуючи, що ОСОБА_2 допускає батьківство позивача, суд дійшов висновку про визнання факту того, що позивач ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 . При цьому суд бере до уваги, що ОСОБА_1 ще під час вагітності ОСОБА_2 разом із нею чекали народження їх спільної дитини, ОСОБА_1 приймав участь у партнерських пологах в пологовому будинку, після народження сина весь час займався його вихованням і піклувався про його стан здоров`я і розвиток, після припинення в 2018 році спільного проживання сторін по справі однією сім`єю ОСОБА_1 продовжує спілкуватися із ОСОБА_3 і приймати участь у його вихованні в тому обсязі, який дозволяє відповідачка по справі. Також суд враховує, що відповідачка не надала суду належні і допустимі докази, які б спростовували посилання позивача щодо його батьківства по відношенню до сина ОСОБА_3 .

Надані сторонами по справі докази в своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , а тому суд позовні вимоги щодо визнання батьківства задовольняє і визнає ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець м.Харкова, громадянин України) батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народженого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно до ст.134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Позовні вимоги про зобов`язання Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Харківській області внести зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_3 підлягають задоволенню в частині зазначення в резолютивні частині рішення суду про внесення зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , номер актового запису про народження дитини - 245, вчинений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м.Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції 22.02.2013 року, де у відомостях про батьківство слід вказати батьком дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, змінивши прізвище дитини з « ОСОБА_3 » (після зміни прізвища - ОСОБА_3 ) на « ОСОБА_3 ».

При цьому суд бере до уваги, що на підставі даного рішення суду про визнання позивача батьком дитини - ОСОБА_3 , та на підставі рішення суду про внесення зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_3 , відділ державної реєстрації актів цивільного стану виконує рішення суду і вносить зміни до актового запису про народження дитини. В разі, коли відділ державної реєстрації актів цивільного стану відмовиться вносити зміни до актового запису, може виникнути право на пред`явлення позову до вказаного органу з метою зобов`язання його вчинити певні дії.

Згідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_1 загальною площею 32.4 кв.м., житловою площею 16.3 кв.м. належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 03.03.2015 року, посвідченого нотаріусом за №445. В договорі купівлі-продажу зазначеної квартири від 03.03.2015 року зазначено, що вказану квартиру ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_43 за 429600 грн. (т.1 а.с.15-16, 108-111)

Згідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_2 загальною площею 47.6 кв.м., житловою площею 28.5 кв.м., а також земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,15 га, кадастровий номер 6310138500:14:015:0009, належать на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 01.11.2016 року, посвідченого нотаріусом за №3763. В договорі купівлі-продажу зазначеної квартири від 01.11.2016 року зазначено, що вказане домоволодіння і земельну ділянку ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_44 за 541965 грн.39 коп. (т.1 а.с.18-19,112-115).

Як вже було встановлено в даному рішенні суду, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , хоча і не перебували у шлюбі, але проживали однією сім`єю в період з жовтня 2011 року по 16 серпня 2018 року, тобто в період придбання вказаного вище нерухомого майна, яке було придбано 03.03.2015 року і 01.11.2016 року. Письмовими доказами, показаннями свідків встановлено обставини того, що квартира АДРЕСА_1 і житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_2 та земельна ділянка за вказаною адресою були набуті сторонами по справі за час їх спільного проживання, а тому є їх спільною сумісною власністю у відповідності до вимог ст.74 СК України. Письмовим договором між сторонами по справі не встановлено зворотнє, тобто що майно не є їх спільною сумісною власністю.

Посилання ОСОБА_2 і її представника на те, що вказане вище спірне нерухоме майно було придбано на особисті кошти ОСОБА_2 не підтверджені належними, допустимими і достатніми доказами. Та обставина, що ОСОБА_2 працювала і отримувала зарплату, не спростовують висновки суду, так як ОСОБА_1 також працював і отримував кошти за свою роботу. Сам по собі факт відсутності офіційного працевлаштування не свідчить про відсутність доходів від роботи без офіційного працевлаштування. Згідно до показів свідків ОСОБА_1 працював не офіційно, на декількох роботах, крім того надавав платні послуги таксі, виїжджав на заробітки за кордон. 25.02.2009 року ОСОБА_1 продав належний йому будинок АДРЕСА_3 за 423500 грн., що було еквівалентно 55000 доларів США (т.1 а.с.17)

ОСОБА_2 і її представник посилаються на розписки про запозичення відповідачкою коштів на придбання нерухомого майна (т.1 а.с.106-107). Ксерокопії цих розписок не можуть бути допустимим доказом. Відповідачка та її представник не надали суду оригінали зазначених розписок, про що прохав представник позивача з метою проведення експертизи щодо них, а тому у відповідності до вимог ч.6 ст.95 ЦПК України суд не бере до уваги копії вказаних розписок.

В обґрунтування того, що спірне нерухоме майно придбано на особисті кошти відповідачки, її представник надав суду копію рішення Валківського райсуду Харківської області від 21.05.2019 року (т.3 а.с.11-12), яким було стягнуто солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_40 на користь ОСОБА_10 грошові кошти за договором позики від 20.02.2015 року в розмірі 450000 грн. та за договором позики від 12.10.2016 року в розмірі 560000 грн. Позовну заяву до вказаного суду ОСОБА_2 подала 10.01.2019 року, коли дана справа вже розглядалася в Орджонікідзевському районному суді м.Харкова, але не залучила до розгляду справи в якості третьої особи ОСОБА_1 , хоча розуміла, що рішення суду може вплинути на його права та обов`язки. ОСОБА_2 не поставила до відома Валківський райсуд Харківської області про те, що в той час розглядалася справа в Орджонікідзевському районному суді м.Харкова, предметом розгляду якої також були обставини того, за які кошти було придбано спірне нерухоме майно. Співвідповідачка по справі ОСОБА_40 є рідною сестрою ОСОБА_2 . Позивачка по тій справі ОСОБА_10 є тіткою ОСОБА_2 . Згідно до рішення суду відповідачі по справі визнали позов в повному обсязі. Викладене свідчить про те, що подання позову і його задоволення залежало від волевиявлення ОСОБА_2 і її родичів, які є зацікавленими в розгляді даної справи, що розглядається Орджонікідзевським районним судом м.Харкова. Також суд враховує, що суду не надано доказів того, що за вказаним рішенням Валківського райсуду Харківської області від 21.05.2019 року видано виконавчі листи і здійснено виконання рішення суду.

Таким чином, суд не може вважати рішення Валківського райсуду Харківської області від 21.05.2019 року достовірним і достатнім доказом того, що спірне нерухоме майно було придбано за кошти, які були запозичені відповідачкою у інших осіб.

При цьому суд враховує, що факт запозичення коштів з певною метою, сам по собі не свідчить про те, що запозичені кошти були витрачені саме на певні придбання.

В своїй постанові від 22.05.2019 року по справі №638/5286/17 Верховний Суд зазначив, що навіть якщо договір позики і придбання майна укладався в один день, це ще не свідчить, що позика була витрачена на придбання квартири.

Відповідачка та її представник не надали суду належні, допустимі та достовірні докази, які б в своїй сукупності свідчили про те, що спірне нерухоме майно було придбано за особисті кошти ОСОБА_2 .

Таким чином, як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 мали доходи і за рахунок них набули спільне майно.

Відповідно до ст.ст.69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Беручи до уваги, що квартира АДРЕСА_1 і житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_2 та земельна ділянка за вказаною адресою є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , що домовленістю між ними не визначалася нерівність їх часток, суд задовольняє позов в частині поділу майна і визнає за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , на Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_2 , на Ѕ частину земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України і з урахуванням задоволених позовних вимог суд стягує з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача витрати останнього на сплату судового збору в розмірі - 5141 грн.45 коп. (Розрахунок: 704.80 грн. - за вимогою немайнового характеру; 704.80 грн. - за вимогою немайнового характеру; 3731.85 грн. - за вимогою про визнання права власності;)

Керуючись ст.ст.4, 5, 10-13, 76-84, 90, 95, 109, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст.3, 69, 70, 74, 128, 134 Сімейного кодексу України, - суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з жовтня 2011 року по 16 серпня 2018 року .

Визнати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець м.Харкова, громадянин України) батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народженого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Внести зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , номер актового запису про народження дитини - 245, вчинений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м.Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції 22.02.2013 року, де у відомостях про батьківство вказати батьком дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, змінивши прізвище дитини з « ОСОБА_3 » (після зміни прізвища - ОСОБА_3 ) на « ОСОБА_3 ».

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 32.4 кв.м., житловою площею 16.3 кв.м. в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_2 загальною площею 47.6 кв.м., житловою площею 28.5 кв.м. в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на Ѕ частину земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,15 га, кадастровий номер 6310138500:14:015:0009, в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого: АДРЕСА_8 ) судові витрати в розмірі - 5141 грн.45 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Орджонікідзевський районний суд м.Харкова.

Повне судове рішення складено 15 вересня 2020 року.

Суддя: