Ухвала суду № 91544942, 09.09.2020, Корабельний районний суд м. Миколаєва

Справа № 488/2823/19

Провадження № 1-кп/488/210/20 р.

УХВАЛА

09.09.2020 року

Суддя Корабельного районного суду м. Миколаєва Федорченко А.А., під час розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст. 191 ч.ч. 1,3, ст. 358 ч.ч. 1,3 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

15.04.2020 року, в рамках вказаного кримінального провадження, судом, під голуванням судді ОСОБА_2 , задоволено клопотання представника потерпілої сторони Симоненка В.С. про накладення арешту на майно обвинуваченої, з мотивів можливого ускладнення виконання, у разі ухвалення обвинувального вироку.

Захисником обвинуваченої таке мотивування сприйняте, як категоричне висловлювання про майбутній обвинувальний вирок, тобто про упередженість суду, про що захисник неодноразово зазначав в апеляційній скарзі на ухвалу про накладення арешту від 15.04.2020 року та в заяві про відвід судді Федорченку А.А. від 11.08.2020 року.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 19.06.2020 року скасовано ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 15.04.2020 року про накладення арешту на майно з підстав непропорційності вартості майна, що було арештоване, сумі збитків.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 03.09.2020 року відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді Федорченку А.А. у зв`язку з необґрунтованістю.

Викладені обставини свідчать про наявність у сторони захисту сумнівів в неупередженості суду.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і Законами України.

Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Європейський суд у своїх рішеннях у справах «Мироненко і Мартенко проти України» (рішення від 10 грудня 2009 року), «Білуха проти України» (рішення від 09 листопада 2006 року), «Рудніченко проти України» (рішення від 11 липня 2013 року) вказав на те, що наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» (Hauschildt Case), заява № 11/1987/134/188).

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному в постанові №277/599/15-к, будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.

Приймаючи до уваги обставини, зазначені вище, враховуючи наполегливе твердження сторони захисту про упередженість судді, задля уникнення можливих підозр у стороннього спостерігача щодо об`єктивності та неупередженості судового розгляду, вважаю за необхідне заявити самовідвід.

Керуючись статтями 75, 80, 81 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Заявити самовідвід у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 за ст. 191 ч.ч. 1,3, ст. 358 ч.ч. 1,3 КК України.

Матеріали кримінального провадження передати до канцелярії Корабельного районного суду міста Миколаєва для визначення іншого судді, відповідно до вимог ч.3 ст.35 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Федорченко А.А.