Ухвала суду № 91544519, 15.09.2020, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/3572/20

Провадження № 2-з/456/38/2020

УХВАЛА

Іменем України

15 вересня 2020 року місто Стрий

Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Сас С. С. , розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

встановив:

14.09.2020 року в Стрийський міськрайонний суд Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Форінт», ДП «Сетам», відділу примусового виконання рішень Упраління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України (м. Львів) про визнання недійсними електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, реєстраційний номер лота 386315, найменування майна: нежитлові будівлі та споруди загальною площею 1388,4 кв.м.; земельна ділянка площею 0,4215 га, к.н. 4611200000:05:022:0005, земельна ділянка площею 1,1060 га, к.н. 4611200000:05:022:0044, земельна ділянка площею 1,300 га, к.н. 4611200000:05:022:043 за адресою АДРЕСА_1 , проведених організатором ДП «Сетам» 08.01.2020; визнання недійсним з моменту складення Акту про реалізацію предмета іпотеки, складений 14.08.2020 заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Онишкевичем Романом Івановичем.

14.09.2020 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про невідкладне вжиття заходів забезпечення позову шляхом: заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (ЄДРПОУ 40658146) отримати в органах нотаріату свідоцтво про залишення за собою майна з прилюдних торгів на підставі Акту про реалізацію предмета іпотеки, складеного 14.08.2020 заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Онишкевичем Романом Івановичем; заборонити державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо наступного нерухомого майна: прохідна (літ.Б-1), загальна площа 14,4 кв.м., склад (літ.Д-2), загальна площа 1002,3 кв.м., вбиральня (літ.Є), ворота (№1), огорожа (2), замощення (1), розташовані на земельній ділянці пл. 1,1060 га., будівлі та споруди, а саме: гараж (літ.Г-1) загальна площа 371,7 кв.м. розташовані на земельній ділянці пл. 0,4215 га., земельної ділянки площею 1,1060 га кадастровий номер 4611200000:05:022:0044, земельної ділянки площею 1,3000 га кадастровий номер 4611200000:05:022:0043, земельної ділянки площею 0,4215 га кадастровий номер 4611200000:05:022:0005, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви покликається на те, що електронні торги з реалізації належного їй нерухомого майна були проведені, а акт про реалізацію предмета іпотеки був виданий з допущенням грубих порушень порядку проведення таких торгів, а саме, з порушенням п.2 Р. ХІ Порядку реалізації арештованого майна, затв. наказом МЮ України від 29.09.2016 № 2831/5, такі торги були проведено під час відкладення виконавчих дій та всупереч постанові державного виконавця про зупинення реалізації лоту 386315, з порушенням ч.3 ст. 43 ЗУ «Про іпотеку», до ч.5 ст. 43 ЗУ «Про іпотеку», до ч.7 ст. 45 ЗУ «Про іпотеку», ч.ч.1, 3 ст.49 ЗУ «Про іпотеку». Позивач звертає увагу, що правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення до покупця – учасника прилюдних торгів та складанні за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів. Таким чином, на підставі оскаржуваного акта про реалізацію предмета іпотеки від 14.08.2020 відповідач ТОВ «ФК «Форінт» отримає свідоцтво про залишення за собою майна з прилюдних торгів та зареєструє право власності на таке майно за собою. В такому випадку можливе судове рішення у зазначеній справі про задоволення позову не забезпечить реальний захист та відновлення прав позивача. Для реального захисту своїх прав позивач буде вимушений пред`явити додаткові позови про скасування свідоцтва про залишення за відповідачем майна з прилюдних торгів, та реалізаційних дій з реалізації права власності на майно за ТОВ «ФК «Форінт» на підставі зазначеного свідоцтва, а також витребування майна від третіх осіб, яким таке може бути відчужене відповідачем.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, встановив наступні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вживати передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз`яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З матеріалів, доданих до позовної заяви, вбачається, що 05.04.2014 Стрийським міськрайонним судом Львівської області видано виконавчий лист № 1323/5992/2012 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитом – 321 096,41 доларів США, що еквівалентно 2 565 560,31 грн., заборгованості по відсотках – 83012,49 доларів США, що еквівалентно 663 269,79 грн., пені за несплату кредитних коштів – 236 785,40 грн., пені за несплату відсотків 74 721,36 грн. та 3519,02 грн. судових витрат.

29.08.2007 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Навальковською М.М. та 02.06.2009 було укладено договір про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Навальковською М.М.

Постановою державного виконавця від 13.02.2019 було здійснено заміну стягувача у виконавчому провадженні на ТОВ «ФК «Форінт».

В подальшому, 14.08.2020 складено акт про реалізацію предмета іпотеки, затверджений заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Бассараб Т.Ю., який позивач оскаржує.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_1 відповідно до договору іпотеки від 29.08.2007 та договору про внесення змін до договору іпотеки від 02.06.2009, особисто передала в іпотеку нерухоме майно.

Крім того, суд враховує, що прилюдні торги з реалізації майна проводились в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області, що набрало законної сили.

Тому, з огляду на норми ст. 129-1 Конституції України та ст. 18 ЦПК України щодо обов`язковості виконання судових рішень, застосування запропонованих позивачем заходів забезпечення позову фактично призведе до зупинення виконання рішення суду, що суперечить діючому законодавству.

Окрім цього, вжиття судом заходів заборони державним реєстраторам/нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії, безперечно є втручанням зі сторони державного органу у право власності особи, передбачене статтею 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Із змісту заяви позивача про забезпечення позову не вбачається, в чому саме полягає необхідність у забезпеченні позову, не наведено достатніх причин для вжиття цих заходів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст.149, 150, 260, 261 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Суддя С. С. Сас