Ухвала суду № 91542414, 11.09.2020, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/6772/19

Провадження № 1-кп/204/288/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2020 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого: судді Некрасова О.О.,

секретаря судового засідання: Дубової О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні залу судових засідань кримінальне провадження № 12019040680001579 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 серпня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,

за участю: прокурора Васика М.М., захисника Торопчиної-Агалакової С.О., обвинуваченого ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває дане кримінальне провадження.

У судовому засіданні прокурор Васик М.М. заявив клопотання про продовження обвинуваченому строк тримання під вартою на 60 діб. В обґрунтування клопотання вказав, що на даний час встановлено достатньо підстав для продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою, у зв`язку з наявністю ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч.1 ст. 177 КПК України. Так, обвинувачений раніше неодноразово судимий, останній раз: 26.02.2016 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, 290, ч. 1 ст. 70, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років 1 місяць з конфіскацією майна, 27.03.2019 року звільнений по відбуттю строку покарання, тобто має не зняту і не погашену у встановленому законом порядку судимість, крім того, на теперішній час ОСОБА_2 також обвинувачується у вчиненні іншого злочину, передбаченого ч 2 ст. 289 КК України. Обвинувальний акт щодо якого перебуває на розгляді у Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровська. Обвинувачений будь-яких осіб на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків, у зв`язку з чим є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_2 усвідомлюючи невідворотність покарання, за яке законом передбачене виключне покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, з метою уникнення відповідальності за вчинене може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Крім того, обвинувачений схильний до вчинення кримінальних правопорушень, оскільки має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, не має офіційного місця роботи, що свідчить про відсутність законного достатнього джерела доходу, який здатний забезпечити рівень життя обвинуваченого, а тому є всі підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_2 у разі застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, може вчинити інші, в тому числі корисливі кримінальні правопорушення. Таким чином, обставини скоєння обвинуваченим кримінального правопорушення, його тяжкість, наявність вищевказаних ризиків, вказує на те, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, належну поведінку обвинуваченого та запобіганню вищевказаних ризиків. Також, з моменту обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 до теперішнього часу, не встановлено будь-яких доказів або підстав, які свідчать про зменшення ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В судовому засіданні обвинувачений просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Суду вказав, що прокурор ставить перш за все, що в нього є кримінальне минуле, але по тій справі немає доказів щодо його причетності. Там є карточка лояльності, але вона підписана іншим почерком і допитана інша особа. При обшуку її не було знайдено, це не є доказом його причетності. Відбитки пальців також не є прямим доказом, це лише припущення. В нього є зв`язки та родина, які дадуть йому кошти, у разі потреби, щоб дали більш м`яке покарання (цілодобового домашнього арешту чи часткового). Також прокурор зазначив, що в нього не одна судимість, але за весь цей час, він не тікав та не ховався. Тому, просить назначити більш м`який запобіжний засіб, хоча б цілодобовий домашній арешт. Він і вдома знайде, чим зайняти себе. В нього є родина і він потрібен там.

В судовому засіданні захисник Торопчиної-Агалакової С.О. заявила клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Зазначила, що той факт, який зазначив прокурор про ризики – це голослівно. Судимість по схожому обвинуваченні в Бабушкінському суді не ризик, а факт. І зв`язок цього факту з ризиком – це лише припущення. А виносити юридичні рішення, основані на припущеннях не можливо. Минула судимість не означає, що на сьогодні у даній справі ОСОБА_2 є винним. Він свою вину заперечує. Вона спілкувалася з захисником, який веде справу ОСОБА_2 в Бабушкінському суді і він зазначив, що ніяких доказів причетності ОСОБА_2 до тієї справи також немає. Є якась картка, яка нібито була знайдена у нього під час обшуку, протокол якого є в цій справі. І адвокат по тій справі каже, що жодного доказу про причетність до тієї справи ОСОБА_2 немає. Тому це тільки припущення. А щодо інших ризиків, вважає, що так як в обвинуваченого є родина, то він, будучи під обвинуваченням, не піде порушувати закон. Є клопотання від потерпілої, що вона не вважає ОСОБА_2 винним та просить не карати його. Були озвучені інші ризики, наприклад, що він схильний на правопорушення. Але є характеристики і хороші, у тому числі з роботи. Є незалежні свідки. А той факт, що він може здійснити злочин, так як в нього немає офіційного місця роботи, то це не підстава вважати, що він буде бігати. Тому що зараз в Україні офіційно працевлаштовані мало людей, а особливо в Соленому. А особливо тяжко працевлаштуватися раніше засудженій людині. Це дуже важко. Тому, просить почути, що вже рік ОСОБА_2 під вартою незаконно. І затриманий він теж незаконно. Він ніколи не бігав від слідства. А слова прокурора - лише припущення. Тому, вона просить суд почути неодноразові доводи. Їх документи, які надані з підтвердженнями. Просить нарешті звільнити ОСОБА_2 , застосувавши до нього домашній арешт. Вона не просить звільнити його від відповідальності, тому що справа ще не закрита. Зазначає, що рік це дуже багато для людини, яку ще не признали винною. Вважає, що приймати рішення, щодо тримання під вартою, покладаючись на припущення – не справедливо. Тому, просить підтримати його та призначити домашній арешт цілодобово.

Заслухавши думку учасників судового засідання, суд приходить до наступного.

Вирішуючи клопотання прокурора щодо продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 липня 2020 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 11 вересня 2020 року з визначенням застави у розмірі 160560 гривень (сто шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Главою 18 КПК України передбачено вирішення питання про запобіжні заходи та затримання особи, зокрема згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу передбачені ст. 178 КПК України, відповідно до якої, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

За змістом положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені п.п.1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд бере до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої, офіційно не працевлаштований, не одружений, тобто не має стійких соціальних зв`язків за місцем проживання, тому ризики передбачені п. п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого, не змінилися та мають місце й в теперішній час, що вказує на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів і продовження існування ризиків, а саме, що обвинувачений намагаючись уникнути покарання, може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки будучи офіційно не працевлаштованим, раніше є неодноразово судимим. Так, вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 07.07.2009 року за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 289, ч. 1 ст. 70, 75 КК України ОСОБА_2 засуджений до позбавлення волі строком 4 роки з іспитовим строком 3 роки, а вже 08.09.2010 року вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області за ч.2, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 298, ч. 1 ст. 70, 71 КК України до позбавлення волі строком 4 роки 6 місяців. Звільнений умовно достроково 30.07.2013 року. Невідбутий строк – 1 рік 3 місяці 27 днів. 05.08.2014 року обвинувачений знов вчиняє злочин та вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.02.2016 року був засуджений за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ст. 290, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років 1 місяць з конфіскацією майна. 27.03.2019 року звільнений по відбуттю строку покарання. На сьогодні обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 289 КК України, який, згідно обвинувачення вчинений 03.08.2019 року. Також, на розгляді в Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.289 КК України. Зазначені вище обставини свідчать про схильність ОСОБА_2 до вчинення кримінальних правопорушень та небажання ставати на шлях виправлення.

Крім того, суд звертає увагу, що не зважаючи на умовно дострокове звільнення останнього з місць позбавлення волі, ОСОБА_2 продовжував вчиняти кримінальні правопорушення, більшість з яких пов`язана з незаконним заволодінням транспортними засобами.

Таким чином, на думку суду, існує ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.

Тому, продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Летельє проти Франції».

Разом з цим, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» № 12369/86 від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, що виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/97 від 26 липня 2001 року.

Також, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого, суд не автоматично, а перевіривши обґрунтованість підстав для його застосування, виконуючи функцію суворого судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, закріпленого у статті 29 Конституції України, прийшов до висновку про обґрунтованість продовження застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов`язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, з наведенням відповідних мотивів прийнятого рішення.

Враховуючи вищенаведене, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям Європейського суду з прав людини, суд вважає виправданим тримання обвинуваченого під вартою.

Будь-яких даних про зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено, та на переконання суду, буде недостатнім для запобігання зазначених ризиків.

Суд вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - взяття під варту (тримання під вартою), не відпали, стан здоров`я обвинуваченого не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення, а альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу із визначенням строку.

Крім того, судом вирішено питання про альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 160560 гривень (сто шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 00 коп., що не є непомірним для обвинуваченого, а також на думку суду, застава є більш м`яким запобіжним заходом для обвинуваченого ніж цілодобовий домашній арешт, про який просить захисник та обвинувачений.

Обставини, які зазначені в клопотанні захисником, не можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт, оскільки даний запобіжний захід не виключає наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Таким чином, суд вважає, що ризики, визначені прокурором, як підстава для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час продовжують існувати і саме такий запобіжний захід може їм запобігти.

Тому, на даний час продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.

Що стосується клопотання захисника Торопчиної-Агалакової С.О., та обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, то на даний час обвинуваченим та його захисником в судовому засіданні не доведено підстав та не надано доказів можливості застосування до ОСОБА_2 більш м`якого запобіжного заходу.

При цьому, суд приходить до переконання, що строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 належить продовжити, згідно ст. 197 КПК України, строком на 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-179,183,193,194,197,331,369,371,372,376 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 09 листопада 2020 включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у кримінальному провадженні у розмірі 160560 гривень (сто шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 00 коп.

У разі внесення застави, зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до двох місяців виконувати наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Попередити ОСОБА_2 , що у разі внесення застави та невиконання таких обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

В задоволенні клопотання захисника Торопчиної-Агалакової С.О., та обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт – відмовити.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», для виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя О.О. Некрасов