Рішення № 91542265, 14.09.2020, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №203/2580/20

Провадження №2/0203/952/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2020 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Дзьомі Ю.О.,

з участю:

-представника відповідача Лаврентьєва М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні,

у с т а н о в и в:

1. 14 липня 2020 року позивачка звернулася до суду з позовом до ПрАТ «ДТРЗ» про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні. Заявлені позовні вимоги позивачка обґрунтувала тим, що 28.01.2020 Кіровським районним судом м. Дніпропетровська було ухвалене рішення про стягнення з відповідача на користь позивачки заборгованості по заробітній платі, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації заподіяної моральної шкоди. Вказане рішення було оскаржено відповідачем в апеляційному порядку і набрало законної сили 20.05.2020. 25.06.2020 рішення відповідачем було фактично виконане. Таким чином, відповідач допустив затримку виконання судового рішення на 102 дні, починаючи від дня його ухвалення. Викладені обставини стали причиною звернення позивачки до суду з позовом про стягнення з відповідача середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 126 324,96 грн. (а.с.а.с. 1 - 5, 23, 24).

2. 20 серпня 2020 року відповідач подав до суду відзив на позов, у якому зазначив, що позивачка по суті просить стягнути на її користь середню заробітну плату за час затримки виконання судового рішення. Між тим, рішення було виконано відповідачем одразу після набрання ним законної сили, отже підстав для задоволення позову не існує.

3. Позивачка до суду не з`явилася, звернувшись із заявою про розгляд справи за її відсутності.

4. Представник відповідача у суді заперечував проти позову, зазначивши, що позивачка по суті просить стягнути на її користь середню заробітну плату за час затримки виконання судового рішення. Між тим, рішення було виконано відповідачем одразу після набрання ним законної сили, отже підстав для задоволення позову не існує. Крім того, чинний матеріальний закон не передбачає можливості стягнення середньої заробітної плати за час затримки виконання судового рішення.

5. Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

6. Судом було встановлено, що 28.01.2020 Кіровським районним судом м. Дніпропетровська у цивільній справі №203/2922/19 було ухвалене рішення, яким з відповідача на користь позивачки було стягнуто заборгованість по матеріальній допомозі в сумі 66 000,00 грн, середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 169 671,76 грн, компенсацію заподіяної моральної шкоди в сумі 2 000,00 грн, разом - 237 671,76 грн (а.с.а.с. 11 - 15).

7. Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28.01.2020 не набрало законної сили і було оскаржено відповідачем в апеляційному порядку. 20.05.2020 постановою Дніпровського апеляційного суду вказане рішення було залишене без змін (а.с.а.с. 16 - 19).

8. 04 червня 2020 року на підставі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28.01.2020 позивачці був виданий виконавчий лист (а.с. 21).

9. 22 червня 2020 року суд за заявою позивачки постановив ухвалу про виправлення помилки у виданому виконавчому листі в частині зазначення ідентифікаційного коду боржника.

10. 25 червня 2020 року відповідач фактично виконав рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28.01.2020 (а.с. 22).

11. Позов побудовано на тому, що відповідач виконав рішення не наступного дня після його ухвалення, а із затримкою на 102 дні (від 29.01.2020 по 25.06.2020), отже за цей період з нього має бути стягнута середня заробітна плата.

12. Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

13. Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

14. За правилами, встановленими частинами 1 - 4 статті 12 ЦПК, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

15. Частинами 1, 3 статті 13 ЦПК визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

16. Аналіз приведених норм дає підстави дійти висновку про те, що до суду за захистом порушеного права може звернутися будь-яка особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено.

17. При цьому процес такого захисту у суді обмежено законодавцем принципами змагальності та диспозитивності.

18. Принцип змагальності, закріплений у статті 12 ЦПК, визначає для сторін ризики настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій. Такий принцип, зокрема, полягає у покладанні на позивача (його представника) обов`язку з доведення обставин, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог. Невиконання такого обов`язку має процесуально негативні наслідки у вигляді настання ризиків, визначених процесуальним законом (закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду, повна або часткова відмова у позові тощо).

19. Принцип диспозитивності, натомість, має дещо інший юридичний зміст, згідно з яким суд зобов`язаний розглянути справу винятково в межах заявлених позивачем вимог. При цьому позивач розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

20. Принцип диспозитивності при розгляді справи та ухваленні у ній рішення процесуально обмежує суд доводами сторони та доказами, наданими на підтвердження таких доводів. При цьому межі самостійно визначених позивачем доводів суд порушувати не має права.

21. Судом встановлено, що заявлений позов побудовано позивачкою на приписах статті 117 Кодексу законів про працю України та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, які, зокрема, регулюють судовий порядок розв`язання питань, пов`язаних із стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, затримки розрахунку при звільненні тощо.

22. Між тим, питання стягнення з відповідача середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні вже було вирішене, отже кошти, які позивачка просить стягнути за час невиконання судового рішення, мають принципово іншу юридичну природу і не є середньою заробітною платою, у розумінні приведених вище норм.

23. Відтак, зважаючи на необґрунтованість позову, суд не знаходить підстав для його задоволення.

24. Додатковою підставою для відмови позову є той факт, що рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28.01.2020 було оскаржено відповідачем і набрало законної сили лише 20.05.2020, отже обов`язок з його виконання не міг виникнути 29.01.2020, як про це зазначено у позовній заяві.

25. Керуючись статтями 5, 7, 10 - 13, 19, 23, 76 - 81, 89, 209, 210, 213, 223, 228, 229, 258, 259, 263 - 265, 274, 275, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) у позові до приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (ідентифікаційний код - 00659101; 49038, Україна, місто Дніпро, вулиця Академіка Белелюбського, 7) про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 14 вересня 2020 року.

Суддя М.О. Католікян