Рішення № 91541186, 28.08.2020, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/6083/18

Пр. № 2/336/196/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2020 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого – судді Щасливої О.В.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», державного реєстратора виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізькій області Христенка Євгена Васильовича про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

8 жовтня 2018 року позивач звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», державного реєстратора виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізькій області Христенка Є.В. про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

В позові зазначила, що є дружиною ОСОБА_2 . Під час шлюбу, зареєстрованого 25 березня 1989 року, а саме: 12 січня 1998 року, подружжя на підставі договору купівлі-продажу набуло квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2

9 серпня 2005 року ОСОБА_2 зі згоди позивача як дружини передав означене житло в іпотеку акціонерному комерційному банку «Форум» в забезпечення зобов`язання за договором № 0105/05/07-Z про отримання кредиту в сумі 25000 доларів США, укладеним в той же день між ним і фінансовою установою.

12 вересня 2018 року державний реєстратор виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізькій області Христенко Є.В. прийняв рішення № 42964073 про реєстрацію права власності на спірну квартиру за товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», про що позивач дізналася 19 вересня 2018 року, коли кілька осіб чоловічої статі під час нетривалої відлучки позивача в справах самоправно проникли до квартири ОСОБА_3 , винесли звідти меблі та особисті речі мешканців. Коли позивач прибула до житла, вона дізналася, що вказані особи є представниками товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», якому належить право власності на спірне житло.

Реєстрація права власності, зазначає в заяві позивач, здійснена незаконно та підлягає скасуванню з таких підстав.

Можливість звернення стягнення на нерухомість, передану позичальником кредитодавцю в забезпечення виконання основного зобов`язання, передбачена статтею 33 Закону України «Про іпотеку», за змістом якої у разі порушення основного зобов`язання іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення, а пунктом 61 «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, державному реєстратору обовьязково надається копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві, та документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі.

В порушення означених положень законодавства реєстрація права власності відбулася у відсутність доказів отримання іпотекодавцем вказаної вимоги, яку той об`єктивно не міг получити, оскільки чоловік позивача безвісно зник в серпні 2016 року, і з того часу вона не має ані від нього, ані від інших осіб жодної інформації про його місцезнаходження.

Крім того, державний реєстратор, на думку представника – адвоката Зелинської О.С., - порушив строк, що має спливти після отримання вимоги, про що свідчить та обставина, що договір про відступлення права вимоги між публічним акціонерним товариством «Банк Форум» та відповідачем був укладений 14 серпня 2018 року, а вже 10 вересня 2018 року відбулася реєстрація права власності. Означені обставини грубо порушують право позивача і є безумовною підставою для визнання незаконним рішення державного реєстратора.

Про порушення законодавства свідчить і той факт, що реєстрація права власності відбулася на два дні раніше, ніж було прийняте відповідне рішення, а саме: 10 вересня 2018 року було проведено реєстрацію, тоді як рішення про реєстрацію було прийнято лише 12 вересня 2018 року.

Окрім зазначеного, відчуженням на свою користь предмету іпотеки відповідач порушив встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» заборону на примусове стягнення іпотечного майна, так як в силу вказаного Закону протягом його дії не може бути примусово стягнуте, тобто відчужене без згоди власника, нерухоме житло, якщо воно виступає як забезпечення зобов`язань за споживчими кредитами, наданими в іноземній валюті, та за умови, що таке житло використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя. Так як власники житла не надавали згоди на його відчуження та воно використовується ними як місце постійного помешкання у відсутність іншого житла, були відсутні підстави для реєстрації права власності і з цих підстав.

У зв`язку з викладеним позивач просить визнати протиправним і скасувати рішення про державну реєстрацію права власності від 12.09.2018 року, індексний номер 42964073, прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізькій області Христенком Є.В., та запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 27880747 від 10.09.2018 року про реєстрацію за товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Суркової В.П. від 11.10.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження.

В цей же день на підставі ухвали суду застосовано захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 43).

На підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31.01.2019 року підготовче провадження в справі закрито і справу призначено до судового розгляду (а. с. 104).

У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_4 у відставку 7 травня 2019 року проведено повторний автоматизований розподіл цивільної справи, внаслідок якого справу до свого провадження отримано суддею Щасливою О.В.

Представник позивача в судовому засіданні 4 вересня 2019 підтримала вимоги позову. Просить про його задоволення з підстав, викладених в позові.

Представник відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» - проти задоволення позову заперечує з огляду на таке.

Право власності на спірну квартиру відповідач набув у відповідності до вимог Закону України «Про іпотеку»» за встановленою статтями 36, 37 Закону України «Про іпотеку» процедурою, згідно з якою іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, підставою для чого є застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Положеннями іпотечного договору між ОСОБА_2 та акціонерним комерційним банком «Форум» передбачено застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, тому передання права власності іпотекодержателю ґрунтується як на вимогах закону, так і на договорі між сторонами.

Посилання позивача на недотримання законодавства про письмове повідомлення іпотекодавця про звернення стягнення на предмет іпотеки є хибним, оскільки виходячи зі змісту повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_2 або уповноважена ним особа 22 червня 2018 року отримали письмову вимогу банку про усунення порушень.

Що стосується встановленого законодавством України мораторію на звернення стягнення на майно громадян, надане в забезпечення кредитів в іноземній валюті, мораторій полягає в забороні примусового стягнення майна, що відбувається за процедурою, визначеною законодавством про виконавче провадження, між тим звернення стягнення на квартиру ОСОБА_2 відбулося не у примусовому, а у договірному порядку, підтвердженням чого є підписання сторонами договору, який містить застереження про право банку на реєстрацію права власності на предмет іпотеки у випадку невиконання зобов`язань за договором кредитування.

Окрім наведених умовиводів, представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем, оскільки вона не є стороною у спірних правовідносинах, а право висування відповідної вимоги належить стороні в договорі кредитування та в договорі іпотеки – ОСОБА_2 . Відсутність права звернення до суду з позовом є самостійною підставою для відмови у його задоволенні.

У зв`язку з викладеним представник відповідача просить про залишення позову без задоволення.

Другий відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розв`язання спору, до суду не з`явився, надавши суду відзив.

За вказаних обставин суд у відповідності до ст. ст. 211, 233 ЦПК України вважає за можливе проведення судового розгляду без участі державного реєстратора виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізькій області Христенка Є.В.

З письмового відзиву другого відповідача випливає, що діями державного реєстратора, який вчинив державну реєстрацію права на нерухомість, права позивача не порушені, так як він діяв на підставі закону та «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2015 року № 1127; реєстрацію проведено у відсутність правових підстав для відмови у її здійсненні, оскільки фінансовою установою було дотримано вимогу закону щодо надання певного переліку необхідних документів за наявності передбаченого договором про іпотеку права банку звертатися з відповідною заявою. Державний реєстратор не здійснював у примусовому порядку звернення стягнення на майно позивачів, а, діючи у межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Основним Законом та Законами України, вчинив державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, що є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття речових прав.

У зв`язку з викладеним державний реєстратор просить про залишення позову без задоволення.

В судове засідання 28 серпня 2020 року учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце вирішення заяви, не з`явились, при цьому представники позивача і відповідача надали письмові заяви про вирішення спору у їх відсутність, що в силу ст. ст. 211, 233 ЦПК України зумовило вирішення справи у відсутність її учасників.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.

Судом встановлено, що 9 серпня 2005 року між ОСОБА_2 та акціонерним комерційним банком «Форум» укладений договір іпотеки, за яким позичальник в забезпечення зобов`язання за договором № 0105/05/07-Z про отримання кредиту в сумі 25000 доларів США, укладеним в той же день між ним і фінансовою установою, передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 87-91).

14 червня 2018 року між публічним акціонерним товариством «Банк Форум» і товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» укладені договір № 1148-Ф про відступлення права вимоги та договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, відповідно до яких первісний кредитор та іпотекодержатель уступив наступному кредиторові та іпотекодержателю право вимоги за кредитним та іпотечним договорами, що укладені між банком «Форум» і ОСОБА_2 (а. с. 92-95).

12 вересня 2018 року державний реєстратор виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізькій області Христенко Є.В. прийняв рішення № 42964073 про реєстрацію права власності за публічним акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк» на квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 17-18).

Підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки внормовані статтями 12 і 33 Закону України «Про іпотеку» і до них, зокрема, відноситься невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов`язання.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Підстави для позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки визначені статтею 36 Закону «Про іпотеку», з якої випливає, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі окремого договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, закон прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договором про іпотеку між сторонами передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, шляхом позасудового врегулювання відповідно до передбачених цим договором застережень про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки (розділ 6 договору (а. с. 91).

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Статтею 35 Закону України «Про іпотеку», за змістом якої у разі порушення основного зобов`язання іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення, передбачено обов`язковість повідомлення про порушення основного зобов`язання та/або іпотечного договору. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до п. 61 «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця (1); документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі (2); заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу) (3).

Судом встановлено, що відповідачем першим було подано оригінали документів, необхідних в силу положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для проведення державної реєстрації права власності на нерухомість на підставі застереження в договорі іпотеки, що означає дотримання вимог законодавства, яке внормовує порядок здійснення державної реєстрації права власності, з формальної точки зору.

Разом з тим суд не може погодитися з тим, що реєстрацію права власності на іпотечне майно за іпотечним застереженням здійснено з дотриманням вимог закону, виходячи з такого.

Як випливає, зі змісту рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, іпотечне повідомлення про дострокове погашення заборгованості від 18.06.2018 року отримане в установі пошти 22 червня 2020 року (а. с. 86).

Проте судом встановлено, що з 1 червня по 1 липня 2018 року рекомендованих листів на прізвище ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , до відділення поштового зв`язку № 70 у м. Запоріжжі не надходили, про що свідчить інформація директора акціонерного товариства «Укрпошта» (а. с. 175).

Таким чином суд доходить висновку, що адресат вказаного повідомлення, а саме: ОСОБА_2 , не отримав поштове відправлення від 18.06.2018 року, і представник відповідача не протиставив цій інформації інших фактичних даних.

Означені обставини свідчать про порушення процедури реєстрації права власності на підставі іпотечного застереження, у відповідності до якої отримання безпосередньо іпотекодавцем або відмінним від нього боржником письмової вимоги про усунення порушень обов`язково має передувати державній реєстрації права власності на нерухомість.

Дійшовши означеного висновку, суд не спирається на надані позивачем відомості про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом зникнення з місця постійного проживання ОСОБА_2 за ознаками ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки вони є неналежними до обставин отримання або неотримання ОСОБА_2 вказаного повідомлення, так як вказані відомості внесені до ЄРДР 3 листопада 2018 року, тобто після подій червня 2018 року.

Вирішуючи вимогу позову про незаконність реєстрації права власності на іпотечне майно через заборону піддавати примусовому зверненню стягнення на предмет іпотеки, наданої в забезпечення зобов`язання за кредитними договорами, що отримані в іноземній валюті, суд знаходить її ґрунтовною, а звернення стягнення за вказаних обставин – таким, що є підставою для скасування рішення про реєстрацію речового права на нерухомість, виходячи з таких міркувань.

7 червня 2014 року набрав чинності Закон № 1304-VII від 03.06.2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відповідно до п. 1 ч. 1 якого протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

-таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

-загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Таким чином, означений Закон ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього на таке відчуження.

Квартира АДРЕСА_1 , право власності на яку набуто ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 12.01.1998 року, має загальну площу 64,31 квадратних метри і не перевищує встановлену Законом вищу межу; вона використовується як місце постійного проживання позивача; передана в іпотеку в забезпечення виконання основного зобов`язання, що встановлено договором № № 0105/05/07-Z від 09.08.2005 року про отримання споживчого кредиту в сумі 25000 доларів США.

З урахуванням наведених міркувань вказане житло протягом дії означеного Закону, який не втратив силу на момент вирішення цього спору, не може бути примусово стягнуто іпотекодержателем.

Таким чином суд доходить висновку, що у відповідача другого були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».

Означений висновок міститься у постанові Великої Палата Верховного Суду від 20.11.2019 року в справі № 802/1340/18-а, провадження № 11-474 апп 19, і в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд не може не враховувати її при розв`язанні побідних правовідносин.

Дійшовши висновку про необхідність вирішення спору на користь позивача, суд не погоджується з твердженнями представника відповідача – фінансової установи – про те, що державна реєстрація права власності на спірну квартиру за банком не є примусовим стягненням, яке відбувається під час здійснення виконавчого провадження, а обумовлена домовленістю сторін при укладенні договору іпотеки, виходячи з такого.

Як випливає із статті 33 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

До окремого договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, прирівнюється застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі (ст. 36 Закону України «Про іпотеку).

За змістом ст. 37 Закону «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є, зокрема, відповідне застереження в іпотечному договорі, яке за своїми правовими наслідками передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, а іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документом, що підтверджує перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Наведене означає, що перереєстрація права власності на нерухоме майно на підставі іпотечного застереження в силу ст. 33 Закону є одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки, що у даному випадку здійснюється без врахування волевиявлення іпотекодавця, тобто є примусовим стягненням.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення ж є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог.

Окрім наведених міркувань, задовольняючи позов, суд виходить з наведеного положення Законодавства про іпотеку про те, що підставою звернення стягнення на предмет іпотеки є невиконані зобов`язання з погашення кредиту.

Як встановлено судом, від первісного кредитора до наступного перейшло право вимоги виконання зобов`язання, що утворюють 10893,66 доларів США (а. с. 94, зворотний бік), які складаються з боргу за кредитом в сумі 9723 долари США та процентів в сумі 1170,66 доларів США.

Між тим рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20.04.2012 року (справа № 0827/666/12), яке набрало законної сили, задоволений позов акціонерного комерційного банку «Форум» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за згаданим кредитним договором, яку утворюють заборгованість за кредитом в сумі 9723 долари США, процентів та пені.

Наявність судового рішення, яке набуло сили закону і є обов`язковим для виконання в частині стягнення основного боргу, який за розміром відповідає переданому за договором відступлення права вимоги і становить найбільшу питому вагу у загальному розмірі невиконаних зобов`язань, свідчить про відсутність підстав для включення цієї складової до вимоги про невиконані зобов`язання та застосування положень договору про іпотечне застереження і приписує первісному кредитору спрямовувати свої вимоги в русло правовідносин, що пов`язані з виконанням рішень суду.

Вирішуючи доводи відзиву про відсутність у позивача права вимоги за цим позовом, суд знаходить ці твердження неспроможними, виходячи з такого.

Право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та процедура звернення до суду за захистом права внормовані ст. 4 ЦПК України та ст. 15 ЦК України.

Виходячи з наведених положень цивільного і цивільного процесуального законодавства, об`єктом судового захисту кожного учасника цивільних правовідносин, наділеного цивільною процесуальною правоздатністю, є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, які і можуть бути підставою для зверненням особи за судовим захистом.

Суд виходить з того, що порушенням суб`єктивного права є такий негативний вплив на нього, при якому воно звужується за своїм змістом або перестає існувати, що позбавляє його носія можливості реалізувати його повністю або частково.

Права позивачки, яка є дружиною ОСОБА_2 і учасником права спільної сумісної власності подружжя на спірне житло, хто виступила поручителем позичальника при укладенні договору кредитування, безсумнівно стосується реєстрація права власності на належне подружжю житло за іншою особою, внаслідок якої вона фактично позбавлена права користування ним ще до ухвалення відповідного судового рішення про виселення, тому суд доходить беззаперечного висновку про те, що їй належить право висування вимог цього позову.

Вирішуючи вимогу про визнання протиправною рішення про реєстрацію, яке відбулося після проведення фактичної реєстрації, з означеної підстави, суд вважає, що ці обставини не можуть свідчити про незаконність державної реєстрації, а означена невідповідність може бути усунена шляхом виправлення описки, приведення дат у відповідність одна до одної та в інші способи позасудового врегулювання.

У відповідності до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

В силу ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме

З урахуванням наведених положень закону суд знаходить спосіб захисту права, обраний позивачем, таким, що відповідає положенням ст. 16 ЦК України, як такий, що прямо встановлений законом, тому, констатуючи порушення цивільного права позивачки, знаходить всі підстави для задоволення позову.

У відповідності до правил цивільного процесуального законодавства судовий збір, попередньо сплачений позивачем, має біти присудженим їй з відповідачів у рівних частках.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 316, 317, 321, 346, 386 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 77-81, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», м. Дніпро, вул. Автотранспортна, 2, офіс 205, ЄДРПОУ 40696815, державного реєстратора виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізькій області Христенка Євгена Васильовича, м. Запоріжжя, вул. Перша ливарна, 40, задовольнити.

Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності від 12.09.2018 року, індексний номер 42964073, прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізькій області Христенком Є.В., та запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 2788-0747 від 10.09.2018 року про реєстрацію за товариством з обмеженою відповідальністю права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», державного реєстратора виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізькій області Христенка Євгена Васильовича на користь ОСОБА_1 по 352 грн. 80 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення суду складено 14 вересня 2020 року.

Суддя О.В. Щаслива