Ухвала суду № 91540304, 14.09.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/9315/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.09.2020 місто Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В. розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Гончаров Валентин Вікторович, до Закарпатського обласного військового комісаріату в особі Ужгородського об`єднаного міського військового комісаріату, Військового комісар Ужгородського об`єднаного міського військового комісаріату Тищук Ігорь Михайлович про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Гончаров Валентин Вікторович, звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з адміністративним позовом до відповідачів Закарпатського обласного військового комісаріату в особі Ужгородського об`єднаного міського військового комісаріату, Військового комісар Ужгородського об`єднаного міського військового комісаріату Тищук Ігорь Михайлович про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Дослідивши матеріали адміністративного позову, приходжу до наступного висновку.

Зі змісту адміністративного позову вбачається, що оскаржувану постанову було винесено 19.05.2020 року, тоді як до суду позивач звернувся, згідно штампу вхідної кореспонденції 11.09.2020 року, тобто, з пропущенням передбаченого законом десятиденного строку оскарження.

У позовній заяві та заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду зазначено, що про оскаржувану постанову позивачу стало відомо із запізненням.

Однак, як вбачається з долученої до позову копії протоколу про адміністративне правопорушення від 19.05.2020 року, який було складено у присутності позивача ОСОБА_1 , його було повідомлено та вказано про час, місце, дату розгляду справи в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме 19.05.2020 року о 13.00 годині, від підпису та отримання протоколу відмовився.

Відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішення Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Оцінюючи поважність цієї причини, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, для своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій.

Суд зазначає, що займання позивачем певної правової позиції щодо необхідності/відсутності необхідності оскарження певного рішення суб`єкта владних повноважень в судовому порядку (суб`єктивного ставлення особи до рішення) не може бути в подальшому розцінено як поважна причина пропуску звернення до суду.

Отже, строк звернення до суду необхідно обраховувати саме з моменту, коли позивач дізнався (повинен був дізнатися) про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а не з моменту коли особа змінила своє суб`єктивне ставлення до рішення суб`єкта владних повноважень.

Суд вважає, що причина, на яку позивач посилається як на поважну, виникла за межами строку звернення до суду, а тому не перешкоджала реалізувати право на звернення до суду з позовом вчасно, а отже й не може вважатися поважною. Крім того, з часу складання протоколу про адміністративне правопорушення, в якому вказано час, місце та дату розгляду адміністративних матеріалів (а саме 19.05.2020 року), та часу звернення до суду 11.09.2020 року, протягом якого позивач мав право звернутись до Ужгородського ОМВК із заявою про ознайомлення з матеріалами провадження, оскаржити дії, бездіяльність та винесені рішення, минуло чотири місяці. Як вбачається, зі змісту доданого до позовної заяви листа від 27.08.2020 року, адвоката представника позивача, звертався до військового комісара Ужгородського ОМВК з листом 03.08.2020 року з приводу складання протоколу та видачі оскаржуваної постанови. Відомостей з якого саме часу позивач дізнався (повинен був дізнатися) про порушення своїх прав, свобод чи інтересів в клопотанні про поновлення строку не вказується. Крім того, копій листа від 03.08.2020 року не додає до матеріалів позовної заяви.

Разом з тим, позивач не вказує і в матеріалах позову відсутні будь-які належні та допустимі докази щодо причин пропуску строку вчасного звернення до адміністративного суду протягом 10 днів, які надаються позивачу для оскарження, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом, та відповідно судом не встановлено обставин, що свідчать про наявність об`єктивних перешкод для подання позову у встановлений законодавством строк, а отже судом не вбачається підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Слід зазначити, що КАС України передбачає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Враховуючи означені вище приписи, суд зазначає, що чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, що обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).

Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України, передбачено що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч.1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

З огляду на вказане суд вважає, неповажними, підстави поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду на які вказує позивач, тому позов залишається без руху.

Окрім того позивачем не надано підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

В порушення вимог ч.3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви не додано підтвердження про сплату позивачем судового збору за подання до суду вказаного позову. Натомість позивач просить звільнити його від сплати судового зборі відповідно до ст.288 КУпАП.

Однак, у ч.3ст.288 КУпАПпередбачено звільнення особи, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, від сплати державного мита. Сплата державного мита регламентуваласяДекретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито».

У відповідності до ч.2ст.132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюютьсяЗаконом України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 року, який набрав чинності 11.11.2011 року (даліЗакон №3674-VI).

У справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей287,288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об`єктів оплати судовим збором.

За подання адміністративної позовної заяви у справах з приводу рішень суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 420,40 грн.

Така ж правова позиція Високої палати Верховного Суду викладена у постанові від 18.03.2020 року по справі №543/775/17.

Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів УК у м.Ужгороді/м.Ужгород/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38015610; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача UA328999980313121206000007002; Код класифікації доходів бюджету 22030101.

Дослідивши матеріали справи приходжу до переконання, що без зазначення наведених вище обставин, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачам строк для усунення недоліків позовної заяви з подачею її до суду в новій редакції з врахуванням вимог ст.ст.123, 160,161 КАС України та усуненням перелічених вище недоліків.

У відповідності до ст. 123, 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 цього Кодексу, та після закінчення строків установлених законом, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулась із позовною заявою.

Враховуючи вище наведене, вважаю за необхідне залишити даний позов, без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків.

Дослідивши матеріали справи приходжу до переконання, що без зазначення наведених вище обставин, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Відповідно до ч.1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи вище наведене, вважаю за необхідне залишити даний адміністративний позов залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків.

Керуючись ст. 169 КАС України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Гончаров Валентин Вікторович, до Закарпатського обласного військового комісаріату в особі Ужгородського об`єднаного міського військового комісаріату, Військового комісар Ужгородського об`єднаного міського військового комісаріату Тищук Ігорь Михайлович про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишити без руху.

Повідомити позивачу про необхідність усунення недоліків позовної заяви,зазначених в мотивувальній частині ухвали, протягом десяти днів з дня отримання її копії. Попередити позивача, що відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України, в разі якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош