Ухвала суду № 91540040, 10.09.2020, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/4907/20

1-кп/303/737/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2020 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: судді Носова В.В.,

за участю секретаря судового засідання Гузо Н.Н.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному 18.03.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020070040000662 відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.15 – ч.1 ст.115 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

з боку обвинувачення прокурора Андришин О.В.,

з боку захисту обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Литвин А.О.,

інших учасників потерпілого ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В:

До Мукачівського міськрайонного суду надійшло кримінальне провадження внесене 18.03.2020 року до ЄРДР за №12020070040000662 відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням останнього у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.15 – ч.1 ст.115 КК України.

До початку проведення підготовчого судового засідання в даному кримінальному провадженні, прокурором відділу прокуратури Закарпатської області Андришин О.В. подано клопотання про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке мотивоване фактом обвинувачення останнього у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, наявністю визначених ст.177 КПК України ризиків, а також недостатністю, для запобігання останнім, застосування щодо ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу.

Захисником обвинуваченого ОСОБА_1 – Литвин А.О., в порядку ст.201 КПК України, подано клопотання про зміну ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який. В обґрунтування відсутності підстав для подальшого застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказує на відсутність вказаних прокурором ризиків, визначених ст.177 КПК, що з врахуванням положень практики Європейського суду з прав людини, особи обвинуваченого ОСОБА_1 , свідчить про необхідність зміни останньому запобіжного заходу.

В судовому засіданні прокурор Андришин О.В. вважав за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта. Підтримав подане ним клопотання про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу – тримання під вартою з підстав викладених у ньому, щодо зміни заперечив.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – Литвин А.О. вважала за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта. Заперечила щодо клопотання прокурора Андришина О.В. в зв`язку з його необґрунтованістю. Просила суд задоволити подане нею клопотання, змінивши обвинуваченому запобіжний захід на інший, не пов`язаний з триманням під вартою.

ОСОБА_1 підтримав позицію захисника.

Потерпілий ОСОБА_2 вважав за можливе призначити судовий розгляд кримінального провадження, не заперечивши щодо можливості застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, приходить до наступного висновку.

Кримінальне провадження підсудне Мукачівському міськрайонному суду Закарпатської області, обвинувальний акт складено у відповідності до положень КПК України, підстав для закриття кримінального провадження судом під час підготовчого судового засідання не встановлено, відтак суд приходить до висновку про необхідність призначення провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 до судового розгляду.

Вирішуючи клопотання прокурора Андришин О.В. про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та, подане в порядку ст. 201 КПК України, клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – Литвин А.О. про зміну обвинуваченому запобіжного заходу, суд приходить до наступного.

Згідно із ч.1 ст. 196 КПК України в ухвалі суду про обрання запобіжного заходу зазначаються відомості про: кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому обвинувачується особа; обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу; посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; запобіжний захід, який застосовується.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, незаконно придбав у невстановленої особи вогнепальну зброю, придатну для стрільби з бойовими припасами, а саме патронами калібру 7,65 мм., типу «Browning» зразка 1900 року, яку в подальшому, умисно, незаконно, тобто без передбаченого законом дозволу, з метою самоствердження в суспільстві, зберігав та носив при собі до поки, 17 березня 2020 року о 21 год. 45 хв., діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, використав з метою заподіяння смерті особі, водію т/з «ЗАЗ», моделі «Таврія», н.з. НОМЕР_1 , у спосіб, небезпечний для життя та небезпеки для життя інших осіб, здійснивши під час керування автомобілем «Volkswagen», моделі «Passat», н.з. НОМЕР_2 по вул. Т. Масарика в м. Мукачево, при виконанні повороту ліворуч на вул. М. Токаря, двох пострілів у напрямку вищезгаданого т/з «ЗАЗ», моделі «Таврія», н.з. НОМЕР_1 , одним з яких влучив у передню водійську дверку, спричинивши вогнепальне поранення водію ОСОБА_2 , в результаті якого останній отримав тілесні ушкодження, що згідно висновку експерта №201/2020 від 21.05.2020 відносяться до тяжких, як такі що небезпечні для життя в момент їх спричинення. Однак свій умисел на позбавлення життя потерпілого до кінця не довів з причин, які не залежали від його волі, так як внаслідок отриманого вогнепального поранення потерпілий ОСОБА_2 був доставлений каретою швидкої медичної допомоги до Мукачівської ЦРЛ, де йому своєчасно надали медичну допомогу.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.15 – ч.1 ст.115 КК України, - носінні, зберіганні, придбані вогнепальної зброї (крім гладко ствольної мисливської), бойових припасів без передбаченого законом дозволу та закінченому замаху на вчинення умисного вбивства.

Згідно з рішенням ЄСПЛ по справі «Москаленко проти України» №37466/04 від 20.08.2010 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що орган судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачується. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ зазначив що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

З врахуванням вищенаведеного та того, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, один з яких, відповідно до ст.12 КК України, є особливо тяжким злочином що, зважаючи на тяжкість покарання, яке може бути йому призначене у разі визнання винуватим, являється вагомим психологічним фактором, який може сприяти переховуванню ОСОБА_1 від суду, що свідчить про наявність ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Суд також вважає доведеним існування ризику вчинення ОСОБА_1 іншого кримінального правопорушення, що підтверджується фактом повідомлення останньому, в рамках досудового розслідування іншого кримінального провадження, про підозру від 20.05.2020 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 – п.1, 12 ч.2 ст.115 КК України. Дана обставина враховується судом відповідно до п. 10 ч.1 ст. 177 КПК України.

Крім того, характер злочинів, в яких обвинувачується ОСОБА_1 , свідчить про те, що обвинувачений, на даному етапі судового провадження, може чинити тиск на свідків і потерпілого, яких ще не допитано під час судового розгляду, з метою зміни ними показань, що є свідченням існування ризику, визначеного п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно до ч.1ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор, слідчий доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Виходячи зі змісту ст. 201 КПК України, підставою для зміни запобіжного заходу за клопотанням підозрюваного чи захисника є, в тому числі, наявність нових обставин, які не були предметом судового розгляду, або зміна обставин підозри, зменшення встановлених в провадженні ризиків, що пов`язано з плином досудового розслідування.

Доводи щодо наявність підстав для застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, сторона захисту обґрунтовує відсутністю в нього судимостей, наявністю постійного місця проживання, роботи, міцних соціальних зв`язків, перебування на утриманні двох малолітніх дітей.

При цьому, на підтвердження вищевказаних обставин стороною захисту надано наступне:

1) Копії рішень Мукачівського міськрайонного суду від 25.06.2018 (справа №303/2646/18) про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та від 21.12.2018 (справа №303/6666/18) про розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Дані рішення суду є підтвердженням лише розірвання шлюбу між певними особами.

2) Трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 та диплом спеціаліста ОСОБА_1 свідчать, що на даний час ОСОБА_1 ніде не працює та закінчив певний навчальний заклад.

3) Характеристика на ОСОБА_1 від 09.06.2020 за місцем реєстрації, при цьому як заявив у засіданні сам обвинувачений, він не проживає за місцем реєстрації.

4) Характеристика на ОСОБА_1 від 05.06.2020 голови благодійного фонду «Ціль-щасливе дитинство», при цьому, відповідно до трудової книжки, обвинувачений ніде не працює з 2014 року.

5) Дані протоколу УЗ – обстеження ОСОБА_6 , договір оренди квартири від 06.07.2020, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , свідчать лише про вагітність ОСОБА_6 та укладення нею відповідного договору оренди в той час коли обвинувачений перебував під вартою.

Вищенаведені докази, як кожен окремо, так і в своїй сукупності, не підтверджують вищеозначених доводів сторони захисту, а саме наявності у обвинуваченого місця роботи, постійного місця проживання, наявності утриманців, а відтак набуття останнім міцних соціальних зв`язків.

Європейський суд з прав людини у справі «Летельє проти Франції» (Letellie v France, рішення від 26 червня 1991 р.), зазначив: «особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє затримання, принаймні, протягом певного часу».

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

З врахуванням вищенаведеного, приймаючи до уваги наявність достатніх підстав вважати щодо існування ризиків, передбачених п.1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 , який хоча і має місце реєстрації, але за вказаною адресою не проживає, не працює, майна у власності не має, утриманців не має, не набув міцних соціальних зв`язків, при цьому підозрюється у вчиненні іншого особливо тяжкого кримінального правопорушення (повідомлення про підозру від 20.05.2020), враховуючи реакцію суспільства та соціальні наслідки правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1 , характер та спосіб вчинення злочину, суспільну небезпечність вчиненого діяння, яке викликало особливий негативний суспільний резонанс та широке висвітлення в засобах масової інформації, суд приходить до висновку про обґрунтованість необхідності обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 і відсутності підстав для застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу, оскільки інший запобіжний захід може не запобігти вищевказаним ризикам, а відтак клопотання прокурора підлягає до задоволення, а клопотання сторони захисту задоволенню не підлягає.

При цьому, враховуючи, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.15 – ч.1 ст.115 КК України, суд приходить до висновку щодо не застосування до обвинуваченого положень ч. 3 ст. 183 КПК України, тобто у визначенні розміру застави, відповідно до п.1 ч.4 ст. 183 КК України.

Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 195-199, 331, 369, 370, 372, 376 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному 18.03.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020070040000662 відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.15 – ч.1 ст.115 КК України, у відкритому судовому засіданні на 11 год. 00 хв. 18 вересня 2020 року.

Викликати для участі у судовому засіданні прокурора, обвинуваченого, захисника та потерпілого.

Клопотання прокурора відділу прокуратури Закарпатської області Андришин О.В. про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 - задоволити.

Застосувати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 07 листопада 2020 року.

У задоволенні клопотання захисника Литвин А.О. про зміну ОСОБА_1 запобіжного заходу - відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Носов