Рішення № 91539498, 10.09.2020, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 236/2475/20

10 вересня 2020 року Краснолиманський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді - Саржевська І.В.,

при секретарі - Олійник С.М.,

за участю:

представника позивача - Рогова О.А.,

позивача - Шабан Р.В.,

відповідача - Лозицького О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Лиман в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Донецької області Лозицького Олександра Олександровича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати дії державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Донецької області Лозицького Олександра Олександровича протиправними та скасувати постанову від 20.07.2020 року без номеру про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн., за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 52 КУпАП.

В обґрунтування позовної заяви позивач ОСОБА_1 посилається на те, що оскаржувану постанову він вважає протиправною, оскільки протокол про адміністративне правопорушення є неналежним доказом його вини, бо він був складений з порушенням вимог Інструкції з оформлення органами Державної екологічної інспекції та її територіальними органами матеріалів про адміністративне правопорпушення. Позивач вказує, що протокол про адміністративне правопорушення та оскаржувана постанова не містять доказів, що підтверджують факт вчинення ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 52 КУпАП.

Ухвалою судді Краснолиманського міського суду Донецької області від 30.07.2020 року в зазначеній справі відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до судового розгляду з повідомленням сторін та витребувано з Державної екологічної інспекції в Донецькій області матеріали про адміністративне правопорушенння щодо ОСОБА_1 ..

10.09.2020 року позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Рогов О.А. в судовому засіданні навели доводи аналогічні викладеним в позовній заяві. Додатково зазначили, про відсутність будь-яких додатків до протоколу чи оскаржуваної постанови, які б могли підтвердити факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 52 Кодексу України про адміністративні правопорушення. На підставі вищевикладеного, з огляду на відсутність доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за фактом якого винесено оскаржувану постанову, позивач та його представник просять позов задовольнити та скасувати оскаржувану постанову.

Державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Донецької області Лозицький О.О. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , вважає їх безпідставними, та такими, що суперечать чинному законодавству. Зазначив, що 19.07.2020 року о 12 год. 50 хв. на підставі звернення старости Дробишевського старостинського округу ОСОБА_2 проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться на території садового товариства "Карпати" вказаного округу, де ОСОБА_1 злив нечистоти, внаслідок чого було виявлено забруднення ґрунтового покриву площею 4 кв.м.. Відповідач вбачає в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 52 КУпАП. За результатами проведення обстеження земельної ділянки на ОСОБА_1 було складено протокол №004092 від 19.07.2020 року та винесена постанова від 20.07.2020 року про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.. Додатково пояснив, що під час проведення вказаного обстеження, акт відбору ґрунту ним чи працівниками інспекції не складався, він був складений 20.07.2020 року після ухвалення постанови. На підставі вищевикладеного, у задоволенні позову ОСОБА_1 просить відмовити в повному обсязі.

Згідно з ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши та оцінивши зібрані в матеріалах справи докази, приходить до наступного висновку.

ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11-12).

Як вбачається із копії документа, наданого ОСОБА_1 до суду 19.07.2020 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Донецькій області Лозицьким О.О. складено протокол про адміністративне правопорушення №004092, згідно якого 19.07.2020 року о 12 год. 50 хв. на підставі звернення старости Дробишевського старостинського округу ОСОБА_2 , проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться на території садового товариства "Карпати" вказаного округу, де ОСОБА_1 злив нечистоти, внаслідок чого було виявлено забруднення ґрунтового покриву площею 4 кв.м.. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 52 Кодексу України про адміністративні правопорушення. На місці правопорушення проби грунту не були відібрані. Також у протоколі вказано, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 09 год. 00 хв. 20.07.2020 року за адресою: АДРЕСА_2 .

20.07.2020 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Донецької області Лозицьким О.О. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, яка постановлена за результатами розгляду протоколу №004092 від 19.07.2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 52 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн..

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 52 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за псування сільськогосподарських та інших земель, забруднення їх хімічними і радіоактивними речовинами, нафтою і нафтопродуктами, неочищеними стічними водами, виробничими та іншими відходами, а так само невжиття заходів по боротьбі з бур`янами, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності - від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У протоколі, також, вказувалось про порушення позивачем ОСОБА_1 приписів статті 35 Закону України «Про охорону земель», якою встановлюються вимоги до власників і землекористувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності.

Статтею 56 Закону України «Про охорону земель», юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Відповідальність за порушення земельного законодавства передбачена статтею 211 Земельного кодексу України, пункт «в» частини першої якої встановлює, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення: псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

У розумінні частин першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до статті 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з приписами статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Органи державної влади, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Основного Закону).

Нормами ст. 62 Конституції України визначено основоположні засади презумпції невинуватості. Зокрема, обов`язок встановлення всіх обставин умовного правопорушення та доведення вини особи покладається на сторону обвинувачення; всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно зі ст. 9 Основного Закону чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

17.07.1997 Україною ратифікована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 1950), яка набрала чинності для України 11.09.1997. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Нормами п. 2 ст. 6 згаданої Конвенції передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Тлумачення поняття кримінального обвинувачення у практиці Європейського суду з прав людини відрізняється своєю автономністю. Суд сприймає кримінальне обвинувачення як універсальне поняття, яке є наслідком будь-яких діянь протиправного характеру незалежно від ступеню їх суспільної небезпечності.

Зокрема, "обвинувачення" відповідно до положень статті 6 параграфа 1 може бути визначено як "офіційне повідомлення, надане особі уповноваженими представниками влади, в підтвердження того, що вона вчинила злочин", визначення, яке також відповідає критерію, що "ситуація (підозрюваного) суттєво погіршилась" (рішення від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заява № 66561/01, п.70).

Також у рішенні від 06.09.2005 у справі «Салов проти України», заява № 65518/01, п.65, Суд зазначив, що поняття "обвинувачення" має "автономне" значення; воно повинно розумітися в сенсі Конвенції, а не лише в контексті його значення в національному праві.

Таким чином, воно може визначатися як "офіційне повідомлення особи компетентним органом державної влади, в якому стверджується, що особа вчинила кримінальний злочин", визначення, яке також відповідає поняттю "впливу важливі наслідки для стану підозрюваного".

У рішенні у справі «Делькур проти Бельгії» (Delcourt v. Belgium) від 17.01.1970, заява № 2689/65, Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що в пункті 1 статті 6 вміщено концепцію терміну «кримінальне обвинувачення», яка характеризується скоріше матеріальним, аніж формальним характером.

Суттєвою ознакою застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є те, що Європейський суд з прав людини не пов`язує термін обвинувачення із власне обвинувальним висновком, що складається органами слідства по закінченню досудового слідства. Для визначення кримінального характеру того чи іншого обвинувачення Суд застосовує три послідовні критерії (критерій національного права, критерій адресатів,критерій форми і тяжкості правових наслідків).

Враховуючи, що національним законодавством України порушення правил охорони та використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду розглядається як делікт - ст. 52 КУпАП, вказана норма поширює свою дію на невизначене коло осіб, тягне за собою негативні наслідки для громадян у виді штрафу, суддя у цьому випадку розглядає процедуру складання уповноваженою особою Державної екологічної інспекції України, щодо ОСОБА_1 протоколу в справі про адміністративне правопорушення як таку, що підпадає під дію ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відтак, ОСОБА_1 мають бути гарантовані права, передбачені п. 2 ст. 6 Конвенції.

Відповідно до п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 1950), яка набрала чинності для України 11.09.1997 кожна людина, обвинувачена у вчиненні кримінального злочину, вважається невинною доти, поки її вину не буде доведено згідно з законом.

У Вітчизняній судовій практиці опрацьовані критерії належності та допустимості доказів. Зокрема, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню, інших обставин, які мають значення для справи, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Доказ визнається допустимими, якщо він отриманий в порядку, встановленому законом.

Обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення визначені статтею 280 КУпАП, за змістом якої орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Тобто, винесенню постанови у справі про адміністративне правопорушення передує своєчасний розгляд такої справи уповноваженим на те органом (посадовою особою) у точній відповідності з законом, під час якого здійснюється всебічне, повне і об`єктивне з`ясування її обставин на підставі доказів, оцінка яким надана з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, встановлюється сам факт вчинення правопорушення, вина особи у його вчиненні.

Позивач заперечує свою вину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, аргументувавши це тим, що ним не здійснювалися дії, які призвели до забруднення ґрунту, при цьому відповідач не надав доказів, які підтверджують вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення.

Суд зазначає, що службові особи Державної екологічної інспекції України при здійсненні повноважень у справах про адміністративні правопорушення керуються інструкцією з оформлення органами Державної екологічної інспекції України та її територіальними органами матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №264 від 05.07.2004 року та КУпАП.

Відповідачем ОСОБА_3 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та його розгляд було порушено вимоги п. 2.4, 3.3, 3.4 вказаної інструкції.

Суд не бере до уваги, наданий протокол про адміністративне правопорушення № 004092 від 19.07.2020 року, відносно ОСОБА_1 , оскільки вказаний процесуальний документ складений з порушенням критеріїв допустимості доказів.

З наданих позивачем копій документів, пов`язаних зі складанням матеріалів про адміністративне правопорушення не можливо достеменно встановити, що саме позивач ОСОБА_1 вчинив забруднення земельної ділянки. Оригінали таких самих документів перебувають у розпорядженні відповідача.

Відповідачем не доведено, а також з наданих доказів, які містяться в матеріалах адміністративної справи, жодним чином не вбачається, на підставі яких доказів відповідач дійшов висновку, що забруднення земельної ділянки сталося з вини ОСОБА_1 та притягненню до відповідальності за вказані дії підлягає саме він.

Згідно ч.ч. 1-2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Між тим, всупереч даним вимогам, відповідач не скористався своїм правом подати до суду переконливі докази в обґрунтування законності винесеної ним постанови та накладення штрафу.

В оскаржуваній постанові не наведено доказів, на яких ґрунтується висновок посадової особи про встановлення факту вчинення правопорушення, оскільки відсутні посилання на конкретні докази та факти, на підставі яких відповідач дійшов висновку, що забруднення земельної ділянки сталося внаслідок дій ОСОБА_1 , та саме він винний у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 52 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що в цілому свідчить про відсутність належного обґрунтування наведених в оскаржуваній постанові обставин та їх доведеності допустимими доказами.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого а адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, суд вважає недоведеним.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, діючи в межах заявлених позовних вимог, проаналізувавши наведені позивачем доводи на підтвердження заявлених позовних вимог, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення підлягає задоволенню.

З урахуванням ч. 1 ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у зв`язку зі сплатою судового збору в розмірі 420,40 грн..

Керуючись ст. 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Донецької області Лозицького Олександра Олександровича про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Визнати дії державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Донецької області Лозицького Олександра Олександровича протиправними та скасувати постанову від 20.07.2020 року без номеру про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 52 КУпАП.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Донецькій області (ідентифікаційний код юридичної особи 38034476, місцезнаходження юридичної особи: Україна, індекс 85114, Донецька область, місто Костянтинівка, вулиця Петровського, будинок 18 А) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Згідно із п/п. 15.5) п.15 розд. VII «Перехідні положення» КАС України (в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин.

Згідно із п.3 розд. VI «Прикінцеві положення» КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 15.09.2020 року.

Головуючий суддя -