Рішення № 91539491, 03.09.2020, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/2321/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2020 року Краснолиманський міський суд Донецької області в складі:

головуючої судді Сердюк Н.В.,

при секретарі Безорчук А.О.,

за участі:

позивача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Голєва С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лиман в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки і піклування Лиманської міської ради Донецької області, про позбавлення відповідача батьківських прав стосовно неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

17.07.2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки і піклування Лиманської міської ради Донецької області, про позбавлення відповідача батьківських прав стосовно неповнолітньої дитини. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в її доньки ОСОБА_3 , народилась дитина - ОСОБА_2 . Ця неповнолітня особа є відповідно онукою позивача.

З моменту народження, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_2 неповнолітня дитина ОСОБА_2 проживала разом з позивачем ОСОБА_1 ОСОБА_3 з того часу не підтримує зв`язків з дитиною, не бере участі в її житті, залишила доньку на утримання ОСОБА_1 .. ОСОБА_3 веде антисоціальний образ життя, зловживає спиртними напоями. З 2009 року і до теперішнього часу відповідальність за виховання та утримання дитини взяла на себе позивач ОСОБА_1 , її бабуся. Онука мешкає з нею, як внутрішньо переміщені особи за адресою: АДРЕСА_1 . З онукою у позивача склалися дружні, теплі, довірчі відносини. За весь період часу, який дитина проживає з позивачем, відповідач самоусунулась від виховання своєї доньки, не відвідує дитину, не цікавиться її станом здоров`я, успіхами в навчанні.

Позивач вважає, що відповідач свідомо і умисно ухиляється від участі в вихованні своєї дитини. Натомість ОСОБА_1 забезпечує дитину житлом, допомагає їй здобувати повну загальну середню освіту, піклується про стан здоров`я дитини та своєчасність медичних оглядів.

З огляду на це, ОСОБА_1 просить позбавити батьківських прав ОСОБА_3 стосовно неповнолітньої дитини.

Позивач ОСОБА_1 та представник третьої особи - органу опіки та піклування Лиманської міської ради Донецької області Голєв С.І., належним чином повідовлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули, надали заяви про проведення судового засідання по справі без їх участі, на позовних вимогах наполягали, просили їх задовольнити, не заперечували проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_3 , належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Краснолиманського міського суду Донецької області, в судове засідання не прибула, клопотань про розгляд справи за її відсутності не надала, відзив на позовну заяву від неї до суду не надходив.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народилась у м. Біднодем`янівськ Пензенської області, є громадянкою України, внесена до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, з 29.05.1992 року має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , фактично мешкає, як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 3,4).

З наданих ОСОБА_1 копій документів вбачається, що відповідач ОСОБА_3 є рідною донькою позивача в справі.

Неповнолітня ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Горлівка Донецької області, батьками дитини є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відомості про якого вказані, відповідно до вимог ст. 135 СК України (а.с. 5-7). Дівчина навчається в 4-Б класі Лиманської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 5 (а.с. 9), перебуває на обліку у лікаря КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Лиманської міської ради» соматично здорова (а.с. 12,14).

Зі змісту інформаційної довідки, складеної 13.06.2019 року органом місцевого самоврядування та громадської характеристики вбачається, що ОСОБА_1 одна виховує свою онуку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11,13).

Згідно з актом обстеження умов проживання ОСОБА_1 та її онуки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , умови проживання неповнолітньої дитини задовільні (а.с. 10).

Відповідно до висновку № 17 від 13.07.2020 року Орган опіки та піклування Лиманської міської ради вважає за можливе позбавити батьківських прав ОСОБА_3 стосовно неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відповідач повністю відсторонилась від виховання та матеріального утримання дитини (а.с. 8).

Суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , виходячи з такого.

Згідно зі ст. 32 Конституції України «Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України…». «…Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою» (ст. 51 Конституції України).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» «…Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків».

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» «Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини… Держава надає батькам … допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей…, захищає права сім`ї».

«Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили» (ст. 14 згаданого Закону).

Відповідно до ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття; малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до вимог ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватись про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Згідно зі ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом, в тому числі - позбавлення батьківських прав.

Відповідно до положень ст. 3 Конвенції ООН про права дитини в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Відповідно до положень ст. 9 Конвенції ООН про права дитини Держави - Сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини. Вирішення такого питання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї. При цьому всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у вирішенні такого питання та викладати свою позицію.

Згідно із ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пп. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення,не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, протоколів до неї та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При вирішенні такої категорії справ про позбавлення батьківських прав Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Савіни проти України» (Case of Saviny v. Ukraine, заява № 39948/06, від 18.12.2008 року, пп.47-51) в черговий раз зазначив, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не «згідно із законом», не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися «необхідним у демократичному суспільстві» (п. 47 вказаного рішення Суду)

Визначаючи, чи було конкретне втручання «необхідним у демократичному суспільстві», Суд повинен оцінити - у контексті всієї справи загалом - чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей п. 2 ст. 8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як цього вимагає ст.8 Конвенції (п. 48 згаданого рішення Суду).

Суди повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини (п.49 наведеного рішення Суду)

Потрібно з`ясовувати наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків (п.50 вказаного рішення Суду).

Крім того, оцінюючи процес вирішення питання суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки), і чи мали заінтересовані сторони, зокрема батьки, достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання. Суд також повинен врахувати, чи самим дітям було надано можливість висловити свою думку, коли цього вимагали обставини (п. 51 згаданого рішення Суду).

Суд погоджується із висновком органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_3 , оскільки такий висновок вмотивований, містить обґрунтування доцільності такого рішення з точки зору позитивного впливу на неповнолітню дитину відповідача, відповідач життям та здоров`ям власної доньки не цікавиться, матеріально та морально дитині не допомагає.

Нормами ст. 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» до числа дітей, позбавлених батьківського піклування, віднесено,зокрема, дітей, які залишилися без піклування батьків у зв`язку з позбавленням їх батьківських прав.

Згідно зі ст. 11 згаданого Закону органи опіки та піклування забезпечують вирішення питань щодо встановлення статусу дитини,позбавленої батьківського піклування, надання опіки та піклування над дітьми, позбавленими батьківського піклування, та застосування інших форм влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування, соціальний захист і захист особистих, майнових, житлових прав та інтересів дітей; впровадження пріоритетних форм влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування.

Отже, ухвалюючи рішення про позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_3 , суд вважає за необхідне передати неповнолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачу ОСОБА_1 ..

Згідно із ч.3 ст. 166 СК України у разі задоволення позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

При визначенні розміру аліментів, відповідно до ст. 182 СК України, суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини та платників аліментів, наявність чи відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, інші обставини. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального закладу охорони здоров`я, навчального або іншого закладу, в порядку ч. 2 ст. 193 СК України, аліменти на дитину можуть бути стягнуті з них на загальних підставах.

Згідно ч. 3 ст. 193 СК України, за рішенням суду аліменти можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Тому суд дійшов висновку про те, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання її неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менш 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17.07.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ОСОБА_1 було відстрочено сплату судового збору, у зв`язку з скрутним матеріальним становищем.

Суд враховує задоволення позовних вимог за наслідками розгляду справи.

Отже, суд стягує з відповідача ОСОБА_3 на користь держави витрати щодо сплати судового збору (за вимогу про позбавлення батьківських прав) в розмірі 840,80 грн..

Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивачі у справах про стягнення аліментів звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях (п.3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»).

Відтак, суд стягує з відповідача ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн..

Суд додатково вважає за необхідне роз`яснити учасникам справи, що відповідно до ст.169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Керуючись ст. 150, 155, 164, 165, 166 СК України, ст. 3, 4, 10, 12, 13, 19, 133, 141, 258, 259, 264, 265, 280, 281 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування Лиманської міської ради Донецької області, про позбавлення відповідача батьківських прав стосовно неповнолітньої дитини - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків в матеріалах справи відсутній) батьківських прав відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

Стягувати з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків в матеріалах справи відсутній) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісяця, починаючи з 17.07.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання цього рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до ст.169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь держави (Рахунок одержувача: UA758999980313111206000005564; ЄДРПОУ: 37894853, МФО: 899998 , одержувач: УК м. Лиман/отг м. Лиман/22030101) витрати щодо сплати судового збору за вимогу про позбавлення батьківських прав в розмірі 840,80 грн..

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь держави (Рахунок одержувача: UA758999980313111206000005564; ЄДРПОУ: 37894853, МФО: 899998 , одержувач: УК м. Лиман/отг м. Лиман/22030101) витрати щодо сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів у розмірі 840,80 грн..

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно із п/п. 15.5) п.15 розд. XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Згідно із п.3 розд. XII «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст цього рішення складено 08.09.2020

Суддя -