Рішення № 91536666, 11.09.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/933/19

Провадження №: 2/755/924/20

"11" вересня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

за участі секретаря - Міроненко С.П.,

представника позивача - Дорошенко Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНМАРК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (інфляційних втрат), -

у с т а н о в и в :

11.01.2019 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості (інфляційних втрат), в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у вигляді інфляційних втрат у розмірі 534376,08 грн., а також покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 02 квітня 2012 року між ПАТ «Златобанк» та відповідачем було укладено Кредитний договір №044/10/Z, згідно з яким відповідачу було відкрито споживчий кредит в сумі 1350000 грн. 00 коп. Відповідно до п.п.1.2 Кредитного договору, в редакції від 02.04.2010 року, кредитні кошти надаються строком не пізніше 05 травня 2010 року. А згідно з п.п. 1.3 Кредитного договору в редакції від 02.04.2010 року за користування кредитними коштами встановляється плата у розмірів 28 процентів річних. Враховуючи наступні зміни та доповнення, які вносились до Кредитного договору та укладені Додаткові угоди, зокрема: Договір про внесення змін до Кредитного договору від 28.02.2014 року, згідно з яким сторони вирішили Кредитний договір щодо суми кредиту та строку повернення кредитної заборгованості викласти у новій редакції, а саме: сума кредиту становить - 1557551, 28 грн.; кінцева дата повернення кредиту - не пізніше 30 червня 2014 року включно; зменшення суми кредиту встановлюється за наступним графіком: з 31.03.2014 року - 1057551,00 грн.; з 30.04.2014 року - 657000,00 грн.; 31.05.2014 року - 257000,00 грн.; з 30.06.2014 року - 00,00 грн.; за користування кредитними коштами Позичальник сплачує 30% річних; проценти нараховані за період з 01.12.2013 року по 28.02.2014 року Позичальник самостійно сплачує на рахунок для оплати боргових зобов`язань та процентів не пізніше 31.05.2014 року. Банк свої зобов`язання, відповідно до умов кредитного договору та внесених змін і доповнень до нього, виконав у повному обсязі. На забезпечення виконання Кредитного договору №044/10/Z від 02.04.2010 року, між ПАТ «ЗЛАТОБАНК» та відповідачем 02 квітня 2010 року було укладено Договір іпотеки. Відповідно до п. 1.2 Договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 208,80 кв.м. Позивач зазначає, що у порушення умов Кредитного договору, вимог статей 526, 530, 625, 1054 ЦК України, Позичальник не виконував зобов`язання по своєчасній сплаті платежів по кредиту, процентів за користування коштами за Кредитним договором, у зв`язку з чим у Позичальника виникла суттєва заборгованість, яка становила станом на 18.08.2017 року 6471260,38 грн. Враховуючи ті обставини, що ПАТ «ЗЛАТОБАНК» перебуває на стадії ліквідації і діє відповідно до вимог ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та у зв`язку з неповерненням кредитної заборгованості відповідачем, було укладено Договір відступлення права вимоги №У-044/10/Z від 31.08.2016 року між ПАТ «ЗЛАТОБАНК» та ТОВ «Фінансова Компанія «ФІНМАРК» за Кредитним договором та внесеними змінами і доповненнями до нього. А також 31 серпня 2016 року було укладено Договір відступлення права вимоги за договором іпотеки з наступними змінами і доповненнями. Цей Договір укладено також між ПАТ «ЗЛАТОБАНК» та «Фінансова Компанія «ФІНМАРК» на підставі ст. 24 ЗУ «Про іпотеку». У результаті укладання цього договору до Нового Іпотекодержателя перейшли усі права Первісного Іпотекодержателя за договором іпотеки, який забезпечує вимоги за Основним договором. Відповідно до п.п.2.2 Договору відступлення права вимоги за іпотечним договором до Нового Іпотекодержателя переходять усі права та обов`язки без винятку Первісного Іпотекодержателя, передбачені чинним законодавством України та Договором іпотеки, у тому числі, але не виключно: «…звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках передбачених договором іпотеки та/або Основним договором…». Враховуючи ту ситуацію, що ТОВ «ФК «ФІНМАРК» став новим Іпотекодержателем, а Боржником не погашена кредитна заборгованість за Основним договором, ТОВ «ФК «ФІНМАРК» виявив бажання скористатися правом щодо позасудового врегулювання погашення заборгованості на підставі застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, що містяться в п.п. 5.1. Договору іпотеки, а саме: Іпотекодержатель набуває права задоволення своїх вимог за рахунок Предмету іпотеки у випадках невиконання Основного зобов`язання, або порушення порядку його виконання, та інших випадках передбачених Основним зобов`язанням, цим договором та чинним законодавством України. Згідно з п.п. 5.4 Договору іпотеки звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, або відповідно до застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя. Застереження про позасудове задоволення вимог іпотекодержателя відображено у п. 6 Договору іпотеки, зокрема в п.п. 6.3 зазначено, що сторони дійшли згоди, що задоволення вимог Іпотекодержателя може здійснюватися шляхом, в тому числі: передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет Іпотеки в рахунок виконання Основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 ЗУ «Про іпотеку». Тому ТОВ «ФК «Фінмарк» звернувся до державного реєстратора щодо позасудового врегулювання погашення кредитної заборгованості, шляхом визнання права власності на Предмет іпотеки, згідно з вимогами ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», що і було вчинено 18 серпня 2017 року та внесено до державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності квартири за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності №21973327. Кредитна заборгованість станом на дату оформлення права власності, становила: 6471260,38 грн., а саме: сума кредиту, що має бути сплачена - 1557551,28 грн.; сума не сплачених відсотків за користування кредитом - 1270665,89 грн.; сума пені - 2366884,30 грн.; 3 відсотки річних - 108719,07 грн.; штрафні санкції - 5000,00 грн.; інфляційні втрати - 1162439,84 грн. В рахунок погашення кредитної заборгованості оформлено право власності на вищезазначену квартиру із частковим задоволенням інфляційних втрат. Тобто, станом на дату реєстрації права власності залишилась заборгованість по сплаті інфляційних втрат, на суму 534376, 08 грн. Відповідач відмовляється погасити зазначену суму заборгованості. Тому, враховуючи таку поведінку Відповідача, у ТОВ «ФК «Фінмарк» немає іншого виходу, як звернутися за захистом своїх прав до суду, із вибраним способом захисту відповідно до вимог ст.16 ЦКУ. Посилаючись на положення ст.ст. 526, 530, 599, 610, 611, 627, 628, 1054, 1055 ЦК України, а також положення ст. 625 ЦК України позивач зазначає, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Оскільки, внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Така позиція відображена у Рішеннях Верховного Суду від 26.04.2017 р. у справі №3-1522/16, від 06.06.2012 р. у справі №6-49цс12, від 24.10.2011р. у справі №6-38цсl1.

Ухвалою суду від 23.01.2019 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

Ухвалою суду від 04.03.2019 року заяву представника позивача про забезпечення позову повернуто заявнику.

Заочним рішення суду від 03.04.2019 року позов ТОВ «ФК «Фінмарк» був задоволений.

05.09.2019 року до суду надійшла заява відповідача про перегляд заочного рішення суду.

Ухвалою суду від 16.10.2019 року заочне рішення суду було скасоване та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін. Зокрема, у своїй ухвалі, суд приймаючи рішення про необхідність скасування заочного рішення суду, вважав, що відповідач посилається на докази, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, адже за наявним звітом про оцінку квартири, який був виготовлений на замовлення відповідача, ціна квартири є набагато вищою ніж за оцінкою наданою стороною позивача, тож наявна необхідність надання судом оцінки обом звітам для повного та всебічного розгляду справи.

21.11.2019 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву зі змісту якого вбачається, що відповідач не визнає заявлених до нього позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що позивач стверджує, що на день переоформлення ним на себе права власності на квартиру відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість відповідача станом на 18.08.2017 року становила 6471260,38 грн., а квартира за звітом виготовленим на замовлення позивача, станом на 18.08.2020 року оцінена у 3570000,00 грн. Після задоволення вимог позивача за рахунок квартири залишок заборгованості становить 534376,08 грн. інфляційних нарахувань. При цьому, відповідач вказує, що жодної заборгованості після перереєстрації права власності на квартиру за позивачем, відповідач перед позивачем не має, оскільки вартість квартири була більшою, ніж розмір заборгованості. Відповідне підтверджується звітом про оцінку квартири №1186 від 13.08.2019 року, підготовленим ТОВ «Р.О.А Експерт груп», згідно якого вартість квартири станом на 18.08.2017 року становила 9063590,00 грн., тобто на багато більше, ніж розмір заборгованості відповідача за кредитним договором. Тому жодного боргу у відповідача перед позивачем не було.

02.12.2019 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача на позовну заяву зі змісту якої вбачається, що позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просить задовольнити позов та стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати посилаючись на те, що позивач категорично не погоджується з позицією відповідача про відсутність заборгованості, оскільки наданий відповідачем звіт про оцінку квартири від 13.08.2019 року №1186, згідно якого вартість квартири становить 9063590,00 грн., викликає у позивача сумнів щодо його правильності. Тому на замовлення позивача експертом складається рецензія на наданий відповідачем звіт про оцінку квартири.

Ухвалою суду від 14.01.2020 року задоволено клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи доказів.

23.03.2020 року до суду надійшли письмові пояснення відповідача зі змісту яких вбачається, що відповідач просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що позивач обґрунтовує розмір позовних вимог ринковою вартістю квартири станом на 18.09.2017 року за звітом про оцінку майна, без дати, підготовленим на замовлення позивача ТОВ «КОАПРИ Д». Проте, зазначений Звіт про оцінку не відповідає вимогам чинного законодавства України, зокрема положенням ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України» та п. 56 Національного стандарту №1, тому він не підтверджує вартості квартири відповідача та обґрунтованості позовних вимог позивача, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Відповідно до вимог ЦПК усі докази на підтвердження своїх позовних вимог позивач зобов`язаний був надати суду в день подання позовної заяви, і тепер він вже не має права подавати будь-які нові докази.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились, 11.09.2020 року до суду надійшло клопотання за підписом представника відповідача про відкладення розгляду справи із посиланням на діючий у державі карантин за запровадженні у зв`язку із цим карантинні заходи. У клопотанні зазначено про те, що відповідач має бажання особисто приймати участь у розгляді справи. Представник відповідача на теперішній час за сімейними обставинами знов перебуває у м. Хмельницькому, а відповідач продовжує перебувати за межами м. Києва в с. Деревени, Городнянського району, Чернігівської області. При цьому, а ні відповідач, а ні його представник не мають технічної можливості взяти участь в судовому засіданні з поза меж приміщення суду в режимі відеоконференції.

Суд, протокольною ухвалою, постановленою на місці, без виходу до нарадчої кімнати, постановив відмовити у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, ураховуючи також позицію представника позивача, який заперечував проти чергового відкладення справи, та з огляду на наступне.

Згідно з матеріалами справи, сторона відповідача неодноразово подавала аналогічні клопотання про відкладення розгляду справи.

При цьому, ураховуючи положення постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (з урахуванням змін і доповнень), судочинство в Україні на час ухвалення цієї постанови здійснюється в умовах карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Києві).

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ЦПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 240 ЦПК України).

Між тим, відповідачем поданий відзив на позовну заяву, а звертаючись до суду з черговим клопотанням про відкладення розгляду справи, сторона відповідача не надала суду будь-яких письмових доказів дійсного перебування відповідача за межами м. Києва, а його представника у м. Хмельницькому, і з урахуванням всього вище викладеного суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання про відкладення судового розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви з підстав викладених у ній, просить позов задовольнити і додатково пояснив суду, що відповідачем був укладений договір кредиту за яким отримані кошти, а також у забезпечення кредитного зобов`язання був укладений договір іпотеки квартири. Банк виконав свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а відповідач своїх обов`язків належним чином не виконував у зв`язку із чим утворилась суттєва заборгованість. Через електронний аукціон позивач придбав у банку право вимоги до відповідача, в тому числі і стосовно договору іпотеки, однак відповідач не виконував своїх обов`язків і перед новим кредитором, тому позивач прийняв у власність іпотечну квартиру відповідача, в результаті чого залишилась непокритою вартістю квартири заборгованість відповідача у сумі 534376,08 грн., яка є інфляційними втратами відповідно до положень ст. 625 ЦК України. За таких обставин позивач був вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав і судом було ухвалене заочне рішення про задоволення позову. В подальшому заочне рішення суду було скасоване, оскільки відповідач надав звіт про оцінку вартості квартири, за яким вартість квартири була набагато більшою ніж вартість цієї квартири за звітом про оцінку, який був виготовлений на замовлення позивача. При цьому, позивач замовив рецензію та такий звіт відповідача, і згідно цієї рецензії звіт відповідача не можу бути застосований. Крім того, на замовлення позивача проведено ще дві судові експертизи щодо підтвердження об`єму боргу, правильності проведеного розрахунку та дійсної вартості квартири, що вказують на обґрунтованість позовних вимог.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2010 року між ПАТ «Златобанк» та відповідачем був укладений кредитний договір №044/10/Z на суму 1350000,00 грн., зі строком повернення коштів до 05.05.2010 року та сплатою 28% річних за користування кредитними коштами.

В подальшому між сторонами кредитного договору від 02.04.2010 року було укладено договір про внесення змін до кредитного договору №044/10/Z від 02.10.2010 року, додаткову угоду №1 від 05.05.2010 року, додаткову угоду №2 від 25.05.2010 року, додаткову угоду №3 від 25.06.2010 року, додаткову угоду №4 від 26.07.2010 року, додаткову угоду №5 від 20.08.2010 року, додаткову угоду №6 від 23.09.2010 року, додаткову угоду №7 від 01.11.2010 року, додаткову угоду №8 від 31.03.2011 року, додаткову угоду №9 від 29.04.2011 року, додаткову угоду №10 від 05.07.2011 року, додаткову угоду №11 від 30.11.2011 року, додаткову угоду №12 від 20.12.2011 року, додаткову угоду №13 від 29.12.2011 року, додаткову угоду №14 від 04.01.2012 року, додаткову угоду №15 від 29.02.2012 року, додаткову угоду №16 від 29.04.2012 року, додаткову угоду №17 від 01.10.2012 року, додаткову угоду №18 від 26.12.2012 року, додаткову угоду №19 від 27.06.2013 року, додаткову угоду №20 від 30.12.2013 року, договір про внесення змін до кредитного договору від 30.12.2013 року, додаткову угоду №21 від 31.01.2014 року, договір про внесення змін до кредитного договору від 28.02.2014 року.

Відповідно до положень ст.ст. 546, 572, 575, 577 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, установлених законом.

02.04.2010 року між ПАТ «Златобанк» та відповідачем у справі був укладений та нотаріально посвідчений договір іпотеки, предметом якого стала квартира АДРЕСА_1 . За змістом п. 1.1. договору іпотеки, цей договір забезпечує виконання іпотекодавцем зобов`язань, що випливають з укладеного з іпотекодержателем кредитного договору №044/10/Z від 02.04.2010 року.

В подальшому між кредитором та позичальником були укладені та нотаріально посвідчені договір про внесення змін до договору іпотеки від 29.04.2011 року, договір про внесення змін до договору іпотеки від 05.07.2011 року, договір про внесення змін до договору іпотеки від 26.12.2011 року, договір про внесення змін до договору іпотеки від 16.01.2014 року, договір про внесення змін до договору іпотеки від 05.03.2014 року.

Відповідно до положень ст.ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.08.2016 року між ПАТ «Златобанк» та позивачем у справі був укладений договір відступлення права вимоги №У-044/10/Z-S-1 у п.п. 1.1., 1.2. якого зазначено, що цей договір укладено у зв`язку з укладенням між Новим Кредитором та Первісним Кредитором Договору про відступлення права вимоги №У-044/10/Z від 31.08.2016 року за Основним договором. Предмет договору містить посилання на Кредитний договір №044/10/Z від 02.04.2010 року разом із всіма додатковими угодами, договорами про внесення змін до нього (надалі іменується як «Основний договір»), що укладений між Первісним кредитором та ОСОБА_1 .

31.08.2016 року між ПАТ «Златобанк» та позивачем у справі був укладений та нотаріально посвідчений договір відступлення права вимоги, за яким первісний іпотекодержатель відступив новому іпотекодержателю своє право вимоги за договором іпотеки, укладеним між первісним іпотекодержателем та іпотекодавцем ОСОБА_1 зі всіма наступними змінами та доповненнями до договору іпотеки, за предметом іпотеки: АДРЕСА_1 , який забезпечує виконання іпотекодавцем умов кредитного договору №044/10/Z від 02.04.2010 року зі змінами та доповненнями.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наявного в матеріалах справи звіту про оцінку нерухомого майна проведеного станом на 18.08.2017 року, ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 становить 3570000,00 грн.

У своїх письмових поясненнях відповідач посилається на невідповідність зазначеного звіту вимогам чинного законодавства України, однак відповідно до вимог цивільного процесуального закону учасник має право подати лише частину документу, якщо для вирішення спору має значення лише частина цього документу.

При цьому, у продовж розгляду справи, сторона відповідача, не зверталась до суду з клопотанням про витребування повного тексту документу, або його оригіналу, обмежившись зауваженнями викладеними у письмових поясненнях, копію яких позивачу не надсилала.

Крім того, згідно наявного в матеріалах справи висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи №2602 від 26.02.2020 року, з урахуванням розрахованого коефіцієнту зменшення ринкової вартості нерухомого майна (квартир), виставленого на продаж на вільному ринку, по відношенню до вартості продажу подібного нерухомого майна на прилюдних торгах, тобто, з урахуванням специфіки ціноутворення на ринку заставного майна, ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 станом на 18.08.2017 року становить 3542548,00 грн.

Отже, позивачем прийнято у власність квартиру відповідача в рахунок погашення заборгованості, за вартістю навіть дещо більшою, ніж вартість квартири визначена у висновку судового експерта.

Суд не приймає до уваги посилання сторони відповідача на те, що позивач не має права подавати нових доказів, які не були додані ним до позовної заяви, оскільки положеннями ст. 83 ЦПК України передбачена можливість подання доказів поза межами строку встановленого законом або судом, зокрема у випадку обґрунтування учасником справи неможливості подання цих доказів у межах процесуального строку, з причин, що не залежали від неї.

При цьому, відповідні клопотання сторони позивача про долучення доказів містять обґрунтування неможливості їх подання разом з позовною заявою, із якими суд погодився, ураховуючи, що необхідність проведення експертних досліджень для сторони позивача була зумовлено наданим відповідачем звітом про оцінку вартості майна після постановлення заочного рішення про задоволення позову.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач подав до суду звіт про незалежну оцінку №1186 від 13.08.2019 року виконаний на його замовлення ТОВ «Р.О.А. Експерт Груп», за змістом якого, ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 станом на 18.08.2017 року становить 9063590,00 грн.

При цьому, згідно наявного в матеріалах справи висновку експерта за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи №25/19 від 02.12.2019 року, звіт №1186 про незалежну оцінку п`ятикімнатної квартири загальною площею 208,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , виконаний ТОВ «Р.О.А. Екперт Груп» класифікується за ознакою абзацу п`ятого пункту 67 Національного стандарту №1 «Загальна засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та і не може бути використаний.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості відповідача, борг останнього за договором кредиту на момент погашення кредиту становив 6471260,38 грн., погашено 3570000,00 грн., а залишок заборгованості становить 2901260,38 грн., який складається з: 2366884,30 грн. - пеня; 534376,08 грн. - інфляційні нарахування.

Отже, позивач вирахував із суми заборгованості, що підлягає до стягнення з відповідача, вартість квартири, яка є предметом іпотеки, та просить стягнути з відповідача суму боргу у частині інфляційних нарахувань, не ставлячи питання про стягнення пені у розмірі 2366884,30 грн.

Правильність здійснення позивачем розрахунку заборгованості підтверджується висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №05-02/03-20 від 05.03.2020 року за змістом якого:

- сума заборгованості, яка зазначена в розрахунку заборгованості, та порядок її нарахування умовам Кредитного договору №044/10/Z від 02.04.2010 року, з урахуванням всіх додаткових угод, укладеного з ОСОБА_1 розрахунков підтверджуються в наступних сумах: заборгованість за кредитом - 1557551,28 грн.; заборгованість за відсотками - 1270665,89 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 2336884,30 грн.; 3% від простроченої суми заборгованості - 108719,07 грн.; штраф за неналежне виконання зобов`язанням - 5000,00 грн; в розрахунку заборгованості не враховано інфляційні втрати в розмірі 1162439,84 грн.;

- дійсна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №044/10/Z від 02.04.2010 року, станом на 31.08.2016 року (дата відступлення права вимоги за кредитним договором) з урахуванням викладеного в первинних документах становить 6471260,39 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом - 1557551,28 грн.; заборгованість за відсотками - 1270665,89 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 2336884,30 грн.; 3% від простроченої суми заборгованості - 108719,07 грн.; штраф за неналежне виконання зобов`язанням - 5000,00 грн; інфляційні втрати - 1162439,84 грн.;

- дійсна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №044/10/Z від 02.04.2010 року станом на 18.08.2017 року (адата погашення частки боргу за рахунок заставного майна) з урахуванням висновку експерта №2602 від 26.02.2020 року за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи становить 2928712,39 грн.

За змістом наявної в матеріалах справи вимоги позивача адресованої відповідачу від 02.11.2018 року, позивач повідомив відповідача про наявність заборгованості в розмірі 6471260,38 грн. та про те, що позивач скористався своїм правом позасудового врегулювання заборгованості шляхом набуття права власності на предмет іпотеки 18.08.2017 року (номер запису про право власності 21973327). Залишковий розмір заборгованості становить 2901260,38 грн. (2366884,30 грн. - пеня, 534376,08 грн. - інфляційні втрати кредитора). Вказану заборгованість позивач просив сплатити протягом 30 днів, а у разі несплати попередив, що буде вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Оскільки позивач є кредитором відповідача і кредиторська заборгованість не погашена в повному обсязі, а звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє кредитора права стягнути непогашену заборгованість, суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно зі змістом цієї статті, звернення стягнення на предмет іпотеки має задовольнити вимоги кредитора за основним зобов`язанням. Лише ця обставина може бути підставою для припинення зобов`язання, відповідно до ст. 599 ЦК України.

Верховний Суд у постановах від 11.04.2018 р. у справі №761/17280/16-ц та від 14.11.2018 р. у справі №910/2535/18 сформував правову позицію, згідно з якою «якщо вартості предмета іпотеки не вистачило на погашення боргу в повному обсязі, то кредитор може стягнути решту суми заборгованості з боржника».

Так, відповідно до зазначених постанов Верховного Суду, звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо сума, одержана від реалізації предмета іпотеки, не покриває вимоги іпотекодержателя, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання відповідних сум.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 275, 279, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 512, 513, 514, 516, 517, 526, 530, 546, 572, 575, 577, 599, 610, 612, 625, 1054 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», Національним стандартом №1 «Загальна засади оцінки майна і майнових прав», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, суд, -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНМАРК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (інфляційних втрат) - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНМАРК» заборгованість за договором кредиту у формі інфляційних втрат в розмірі 534376 (п`ятсот тридцять чотири тисячі триста сімдесят шість) грн. 08 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНМАРК» судові втрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 8015 (вісім тисяч п`ятнадцять) грн. 64 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 14.09.2020 року.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНМАКРК» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 2а, код ЄДРПОУ 40424913);

Відповідач - ОСОБА_1 (останнє відоме місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя -