Постанова № 91534532, 15.09.2020, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/1217/20

Номер провадження 3/559/586/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2020 року місто Дубно Рівненська область

Суддя Дубенського міськрайонного суду Рівненської області Ралець Р.В. розглянувши матеріали, які надійшли від Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , військовослужбовця в/ч А2363 на посаді водія-вулканізаторника ремонтної майстерні, жит. АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, роз`яснивши ст. 268 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

23.06.2020 до Дубенського міськрайонного суду Рівненської області надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП ОСОБА_1

01.09.2020 згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями справу для розгляду передано в провадження судді Ралець Р.В.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 19.06.2020 серії ДПР18№092894, 19.06.2020 о 11 год. 05 хв. в с.Семидуби по вул.. Центральна, 48, ОСОБА_1 керував т/з “HONDA DIO” (мопед, не зареєстрований), в стані алкогольного спяніння. Огляд проводився на місці зупинки т/з, за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager – 6810, у присутності двох свідків, що підтверджується тестом №1434 від 19.06.2020, результат огляду становить 0,81 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил Дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Окрім того, до суду 20.07.2020 надійшло клопотання командира В/ч А2363 М.Оладько, який просить суд звільнити ОСОБА_1 адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд трудового колективу (а.с.14-15).

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що 19.06.2020 їхав із наряду, заїхав в село там випив пива, не доїхав до хати 100 м. був зупинений працівниками поліції, в подальшому було проведено огляд, вину визнає, розкаюється, просив не позбавляти його водійського посвідчення, оскільки він працює на посаді водія В/ч А2363 і це його єдиний вид заробітку, окрім того, клопотання командира в/ч А2363 Оладько М. просив задоволити.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, в їх сукупності, вважає, що вина ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджена, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Пункт 2.9А ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9А ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП .

Також суд зазначає, що згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Відповідно до ст. 8 Кодексу України про адміністративне правопорушення особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Згідно з п. 6 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність.

У цьому пункті йдеться про випадки скасування акта, яким встановлена адміністративна відповідальність. Однак у результаті внесення змін до статті 130 КУпАП юридична відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, була не скасована, а, навпаки, посилена.

До того ж, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" № 720-IX від 17 червня 2020 року, який набрав чинності 03 липня 2020 року, виключено підпункти, у відповідності з якими стаття 130 КУпАП викладалася в редакції, яка не передбачала адміністративну відповідальність водіїв транспортних засобів за вказані раніше дії, а натомість Кримінальний кодекс України було доповнено статтею 286-1, яка встановлювала кримінальну відповідальність за ці дії.

З огляду на те, що дія ст. 130 КУпАП у редакції, чинній на час вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, є ультраактивною, тобто поширюється на нереалізовані або не припинені на момент втрати відповідним законом чинності правовідносини, а дія Закону України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року, який вводив кримінальну відповідальність і більш тяжке покарання за ці ж дії, поширюється лише на нові правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, а також що на час розгляду справи стаття 130 КУпАП знову діє в попередній редакції, за якою щодо ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, суд вважає, що підстави для закриття провадження у справі, передбачені п. 6 ст. 247 КУпАП , відсутні.

Вина ОСОБА_1 у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП , підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення від 19.06.2020 серії ДПР18 № 092894 підписаним ОСОБА_1 (а.с.1), роздруківкою тесту приладу Drager Alcotest 6810, з результатом 0,81 проміле(а.с.2), актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, який ОСОБА_1 підписав погодившись з його результатом(а.с.3), направленням (а.с.4), письмовими поясненнями свідків(а.с.5,6), копією постанови серії БАА №2333077 від 19.06.2020(а.с.7) .

Згідно з приписами ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Тобто, адміністративна відповідальність має подвійну мету - захист правопорядку і виховання громадян у дусі поваги до закону та правил співжиття, яка реалізується, зокрема, через такі функції адміністративної відповідальності - репресивно-каральну та запобіжно-виховну.

Відповідно до положень ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

В силу приписів статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Положення зазначеної статті відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для правопорушника, меті адміністративній відповідальності. Він передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей правопорушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом`якшення і навіть відмови держави від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом.

Реалізація принципу індивідуалізації адміністративної відповідальності тісно пов`язана із інститутом звільнення від неї. Адміністративна відповідальність має подвійну мету - захист правопорядку і виховання громадян у дусі поваги до закону та правил співжиття. Зазначену мету можна конкретизувати через дві основні функції адміністративної відповідальності.

Перша з них, репресивно-каральна (або "штрафна"), полягає в тому, що адміністративна відповідальність є, по-перше, актом відплати держави щодо правопорушника, а, по-друге, засобом, який попереджає нові правопорушення.

Друга функція, запобіжно-виховна, тісно пов`язана з попередньою. Вона покликана забезпечити формування в адресатів адміністративно-правових норм мотивів, які б спонукали їх дотримуватись вимог законів, поважати права і законні інтереси інших осіб.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання Законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 21 КУпАП (в редакції, чинній на день вчинення адміністративного правопорушення, тобто 19.06.2020) особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.

Положеннями ст.280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язані в тому числі з`ясувати, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації або трудового колективу.

Таким чином, звільнення від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів справи на розгляд трудового колективу для застосування заходів громадського впливу, передбачене ст. 21 КУпАП(в редакції, чинній на день вчинення адміністративного правопорушення, тобто 19.06.2020), є правом суду і застосовується лише в сукупності усіх з`ясованих фактів, що дозволяють вирішити питання про доцільність звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності.

Це питання вирішується судом з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника та є правом суду.

При цьому, суд враховує, що відповідно до ст. 252-1 Кодексу законів про працю України, трудовий колектив підприємства утворюють усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з довідкою №140 від 23.06.2020 ОСОБА_1 перебуває на посаді водія-вулканізаторника ремонтної майстерні в/ч А2363 з 27.05.2016(а.с.18).

У даному випадку, для застосування положень ст. 21 КУпАП до правопорушника Командиром в/ч А2363 підполковником Миколою Оладько, 20.07.2020 до суду подано клопотання про звільнення від адміністративної відповідальності ОСОБА_1 з передачею матеріалів на розгляд трудового колективу(а.с.14-15).

В означеному клопотанні вказано, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, працює на посаді водія та його робота пов`язана з керуванням транспортними засобами. Позбавлення його права керування транспортними засобами, що є його основним джерелом доходів, потягне за собою дуже тяжку матеріальну ситуацію, оскільки на його утриманні є п`ятеро малолітніх дітей.

Також у клопотанні зазначено, що ОСОБА_1 щиро покаявся, як спеціаліст характеризується позитивно, користується повагою та авторитетом, посвідчення водія йому необхідне для виконання службових обов`язків.

При цьому, відповідно до наданої суду характеристики від 23.06.2020 ОСОБА_1 займає посаду водія-вулканізаторника ремонтної майстерні в/ч А2363. За час проходження служби зарекомендував себе, як дисциплінований військовослужбовець, в роботі організований, здібний, вміє виділити головний напрямок і якісно виконує поставлене завдання. Технічно грамотний, проявляє розумну ініціативу. Наполегливий в досягненні поставленої мети. До виконання службових обов`язків відноситься зразково. На зауваження старших реагує адекватно(а.с.19).

Згідно копії довідки №874 від 07.09.2017 ОСОБА_1 з 08.02.2017 по 12.05.2017 безпосередньо брав участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції м.Маріуполь Донецької області.(а.с.17).

Оцінивши в сукупності наведене, зокрема, характер вчиненого правопорушення та фактичні обставини справи, враховуючи особу ,що притягається до адміністративної відповідальності, а саме те, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП не притягувався, свою вину визнає та у вчиненому щиро кається, від його дій тяжких наслідків не настало, згідно досліджених матеріалів працює водієм, має на утриманні 5 неповнолітніх дітей, позбавлення права керування транспортним засобом негативно вплине на його життя та обмежить його у виконанні службових обов`язків, чим поставить в скрутне матеріальне становище його родину, з метою недопущення подібної поведінки ним надалі, з огляду на бажання трудового колективу займатися виховними заходами щодо ОСОБА_1 , приймаючи до уваги його позитивну характеристику за місцем проходження служби, суд дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст.130 КУпАП з передачею матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд трудового колективу в/ч А2363 для розгляду, обговорення, вжиття заходів реагування та з повідомленням у 10-ти денний строк про прийняте рішення трудовим колективом.

На переконання суду, з урахуванням відомостей щодо цієї особи, саме такий захід, як передача на поруки трудовому колективу, у цій справі стане найбільш дієвим та ефективним, що узгоджується з вимогами ст. 1 та ч. 2 ст. 249 КУпАП, тобто з метою підвищення виховної і запобіжної ролі провадження в справах про адміністративні правопорушення такі справи можуть розглядатися безпосередньо в трудових колективах, за місцем навчання або проживання порушника для вжиття заходів громадського впливу.

Згідно з ч. 2 ст. 284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься при передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. ст. 21, 283, 284, 130 ч. 1 КУпАП,суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , звільнити від адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП з передачею матеріалів на розгляд трудового колективу Військової частини А2363.

Матеріали направити на розгляд трудового колективу Військової частини А2363 (код 08003386, м.Дубно, Рівненська область, 35604) для застосування заходів громадського впливу.

Про заходи громадського впливу, застосовані до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , командир Військової частини А2363 Оладько М. повинен не пізніше як у десятиденний строк з дня одержання матеріалів повідомити суд.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 ч.1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , - закрити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.

Суддя Р.В.Ралець