Рішення № 91534333, 09.09.2020, Семенівський районний суд Полтавської області

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41-а, смт Семенівка, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9-17-39, факс (05341) 9-17-39, 9-15-37

Справа №547/1169/19

Провадження №2/547/179/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2020 року смт Семенівка, Полтавська область

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді В.Ф.Харченка,

за участі секретаря судового засідання К.А.Вареник,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката В.В.Трембача,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника ОСОБА_1 - адвоката С.Г.Грущенка,

представника відповідача - Семенівської селищної ради - М.В.Зайченка,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 Семенівського районного суду Полтавської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , Семенівської селищної ради про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, скасування запису про державну реєстрацію права власності на землю,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року позивач звернувся до суду із позовом про: визнання недійсними рішень тридцять четвертої сесії шостого скликання Веселоподільської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 01.12.2014 в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості ОСОБА_1 в межах села Паніванівка Семенівського району Полтавської області для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,25 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 ; визнання недійсним рішення шостої сесії сьомого скликання Веселоподільської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 19.05.2016 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки з кадастровим номером 5324581204:04:001:0311 в натурі на місцевості ОСОБА_1 в межах села Паніванівка Семенівського району Полтавської області для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,25 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 ; скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324581204:04:001:0311 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,25 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_1 за договором дарування від 18.05.2002 належить житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно даних погосподарського обліку під всім будинком є земельна ділянка 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. У 2019 році позивач звернувся до проектної організації з метою виготовлення технічного паспорту на 1/2 частину вказаного будинку. Після його отримання позивач звернувся до проектної організації для виділення частини земельної ділянки для 1/2 частини будинку за вказаною адресою. Тоді з`ясувалося, що вся земельна ділянка 0,25 га для будинку АДРЕСА_1 приватизована одноосібно відповідачем ОСОБА_1 . Через одноосібну приватизацію землі позивач не може отримати у власність земельну ділянку щодо своєї частини будинку. Приватизація землі під будинком мала здійснюватися на двох співвласників будинку, а не на одного.

У судовому засіданні позивач і його представник позов підтримали повністю. Через дії ОСОБА_1 позивач не може реалізувати право на землю під будинком. Відповідач усунув позивача від приватизації. Будинок АДРЕСА_1 не поділено між сторонами, він є спільною частковою власністю без виділення часток в натурі. Про порушення свого права позивач довідався у квітні 2019 року після отримання відповідного документа від розробника технічної документації та листа з виконавчого комітету селищної ради. Строк позовної давності не пропущено.

Відповідач ОСОБА_1 у відзиві заперечував проти позову повністю. Будинок має два окремих входи, частини мають дві окремих адреси. ОСОБА_1 подав до Веселоподільської сільської ради необхідні для отримання земельної ділянки документи і отримав її в результаті приватизації площею 0,25 га. Прав позивача відповідач не порушував. ОСОБА_1 є неналежним відповідачем оскільки не приймав спірні рішення і не вчиняв відповідних реєстраційних дій.

Відповідач ОСОБА_1 і його представник у судовому засіданні відзив підтримали, вказали на правомірність приватизації землі саме відповідачем ОСОБА_1 , який приватизував "своє", пропуск позивачем 3-річного строку позовної давності. Земельна ділянка відповідача ОСОБА_1 розташована під його частиною будинку.

Відповідач Семенівська селищна рада у відзиві вказала на відмову у позові у зв`язку з безпідставністю і через сплив строку позовної давності. Земельна ділянка ОСОБА_1 розташована так, що вона перебуває під його частиною житлового будинку і будівель. Права позивача Веселоподільською сільською радою не порушено. Звернення до суду стосується рішень від 01.12.2014 і від 19.05.2016.

Представник Семенівської селищної ради у судовому засіданні відзив підтримав повністю.

Виконуючи приписи ст.ст. 264, 265 ЦПК України суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 83 ЦПК України).

Тобто процесуальний обов`язок доведення позовних вимог, у т.ч. надання відповідних доказів (письмових, речових і електронних доказів; висновків експертів, показань свідків) покладено саме на позивача.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд встановив, що відповідно до договору дарування житлового будинку з надвірними будівлями від 18.05.2002 позивач ОСОБА_1 і відповідач ОСОБА_1 отримали у власність у рівних частинах житловий будинок житловою площею 62,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці не встановленого розміру. Право власності зареєстровано у КП "Лубенське МБТІ" 29.05.2002 (а.с. 8, 9).

Відповідно до ч. 1 ст. 381 ЦК України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Семенівської селищної ради Семенівського району Полтавської області від 22.10.2019 за № 1123, згідно погосподарської книги № 11 2016-2020 рр. за ОСОБА_1 , 1977 народження, та ОСОБА_1 , 1973 народження, числиться земельна ділянка в розмірі 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10).

Виконавчий комітет Семенівської селищної ради довідкою від 11.02.2020 № 06 повідомив, що виконавчий комітет Веселоподільської сільської ради не ухвалював рішення про присвоєння частині вказаного житлового будинку поштової адреси " АДРЕСА_2 а використовувався для зручності ведення погосподарського обліку (а.с. 36, 37, 82).

Відтак суд робить висновок, що вказаний житловий будинок має № 29; належить позивачеві ОСОБА_1 і відповідачеві ОСОБА_1 у рівних ідеальних частках, тобто без поділу в натурі та без реєстрації за кожним із них права власності на окремий об`єкт нерухомого майна; сторони-фізичні особи мають рівні права щодо згаданої садиби.

Висновком від 05.06.2019 № 189 повідомлено про технічну можливість поділу усього домоволодіння на дві частини, складено технічний паспорт на ім`я ОСОБА_1 на частину будинку площею 48 кв.м. (а.с. 12-14).

Рішенням тридцять четвертої сесії шостого скликання Веселоподільської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 01.12.2014, зокрема, надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості ОСОБА_1 в межах села Паніванівка Семенівського району Полтавської області орієнтовною площею для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд - 0,25 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 15).

Рішенням шостої сесії сьомого скликання Веселоподільської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 19.05.2016, зокрема, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,25 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5324581204:04:001:0311 (а.с. 16).

02.11.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення Веселоподільської сільської ради від 19.05.2016 вчинено запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324581204:04:001:0311 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд площею 0,25 га (а.с. 45).

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (ч. 1 ст. 358 ЗК України).

Згідно п. "в" ч. 2 ст. 89 ЗК України у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників жилого будинку.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 391 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За змістом ст. 393 ЦК правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Підставою для скасування таких рішень може бути встановлений судом факт порушення права позивача в зв`язку з їх прийняттям.

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.

Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим (ч. 1 ст. 118 ЗК України).

У користуванні сторін-фізичних осіб перебуває земельна ділянка під будинком АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 ініціював приватизацію і надалі приватизував земельну ділянку для усього домоволодіння (садиби) сторін-фізичних осіб за вказаною адресою на себе одноосібно. Межа приватизованої земельної ділянки, у т.ч. проходить через будинок який є спільною власністю сторін-фізичних осіб.

Ураховуючи зазначене та з урахуванням встановлених у справі обставин та зазначених норм матеріального права, суд робить висновок, що приватизація земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, який є спільною власністю сторін-фізичних осіб, здійснена відповідачем-фізичною особою без відома та згоди іншого співвласника житлового будинку, що, надалі, позбавило позивача права отримати у власність земельну ділянку для спірного житлового будинку, позбавило його можливості користуватися земельною ділянкою як частиною відповідної садиби тощо.

Відтак суд робить висновок про законність та обґрунтованість позовних вимог у частині визнання недійсними спірних рішень Веселоподільської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 01.12.2014 і 19.05.2016.

Оскільки вказані рішення визнано недійсним, суд також скасовує державну реєстрацію права власності та спірну земельну ділянку за відповідачем-фізичною особою.

Щодо позовної давності

Позивач звернувся до суду з цим позовом у грудні 2019 року (а.с. 2).

Спірні рішення Веселоподільської сільської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та затвердження відповідної технічної документації були прийняті, відповідно 01.12.2014 і 19.05.2016.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України)

Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язане з реалізацією права на справедливий судовий розгляд. Наявність такої умови дисциплінує учасників правовідносин, запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Право на доступ до суду (що є одним із елементів права на справедливий суд) не є абсолютним; воно допускає певні обмеження і, зокрема, часові ліміти, встановлювані інститутом позовної давності.

Застосування позовної давності є передбачуваним. Принцип законності означає, що застосовні положення національного права повинні бути достатньо доступними, чіткими й передбачуваними в їхньому застосуванні. Індивід повинен бути здатним - у разі потреби за допомогою необхідних порад - передбачити (у тій мірі, у якій це є розумним за даних обставин) наслідки, які може потягнути певна дія.

Правова позиція, висловлена Верховним Судом України у справі за № 6-2469цс16, постанова від 16 листопада 2016 року, зазначає, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Відтак суд не погоджується з доводами відповідачів про необхідність відмови у позові через сплив строку позовної давності, оскільки позивач у 2019 році довідався про одноосібну приватизацію спірної земельної ділянки своїм братом з відповідної технічної документації щодо поділу будинку, отримання для себе земельної ділянки і листування з виконавчим комітетом Семенівської селищної ради.

Якщо ж припустити, що позивач проставляв свої підписи на проекті відповідного землеустрою (про що вказує відзив, але доказів чого судові не надано), то це також не є свідченням обізнаності позивача про приватизацію земельної ділянки, оскільки рішення про надання у власність є наступним етапом приватизації земельних ділянок і до відома позивача жодним із відповідачів не доводилося.

Більш того, рішенням 59-ї сесії Семенівської селищної ради першого скликання від 14.08.2020 відмовлено ОСОБА_1 , жителю АДРЕСА_1 у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), із земель житлової та громадської забудови для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, для передачі у власність (користування), оскільки згідно з ст. 89 Земельного кодексу України земельні ділянки співвласників житлового будинку перебувають у спільній сумісній власності (а.с. 116).

А виконавчий комітет Семенівської селищної ради Полтавської області листом від 12.04.2019 за № 04-08/389 роз`яснював позивачеві, що, враховуючи, що житловий будинок по АДРЕСА_1 перебуває у спільній власності у позивача та ОСОБА_1 , обом співвласникам будинку необхідно звернутися до сесії Семенівської селищної ради з заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 . Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,25 га у спільну власність. Вказали що окремо приватизувати частину земельної ділянки співвласниками житлового будинку неможливо. У разі відсутності згоди співвласника будинку на приватизацію земельної ділянки, необхідно отримати висновок БТІ про можливість виділення частини будинку в окреме домоволодіння, поділити будинок в судовому порядку, шляхом укладення між власниками нотаріально посвідченої угоди про розподіл спільного майна та звернутись до органу місцевого самоврядування про присвоєння частині будинку окремої адреси (а.с. 81).

Представник позивача у судовому засіданні 09.09.2020 повідомив, що звернеться до суду з окремою заявою щодо розподілу судових витрат між сторонами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задоволити позов повністю.

Визнати недійсним рішення тридцять четвертої сесії шостого скликання Веселоподільської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 01.12.2014 в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_1 в межах села Паніванівка Семенівського району Полтавської області для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,25 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним рішення шостої сесії сьомого скликання Веселоподільської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 19.05.2016 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_1 в межах села Паніванівка Семенівського району Полтавської області для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,25 га, АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5324581204:04:001:0311.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32467189 від 21.11.2016, номер запису про право власності 17532301, про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 5324581204:04:001:0311.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.Ф.Харченко

Повний текст рішення складено 15.09.2020.