Рішення № 91533216, 15.09.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/3311/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Тихоненко О.М.,

за участю секретаря Якуш І.В.,

представника позивача Дубіна В.І.,

та представника відповідача Бабенка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Ніжинського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Ніжинрайагролісництво» до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправними та скасування постанов,

У С Т А Н О В И В:

Ніжинське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство «Ніжинрайагролісництво» (надалі також – НРДАСП «Ніжинрайагролісництво», позивач) звернулося до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (надалі також - відповідач) про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення виконавчого збору від 13.08.2020 ВП № 58931343 та ВП № 56013306, винесених головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Бабенком В.М.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підставою для винесення постанов про закінчення виконавчих проваджень від 13.08.2020 ВП № 58931343 та ВП № 56013306 слугували ухвала Господарського суду Чернігівської області від 17.06.2020 у справі № 927/238/17 та ухвала від 24.06.2020 у справі № 927/650/16 про затвердження мирових угод, укладених 22.05.2020 між Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області та позивачем в процесі виконання судових рішень щодо розстрочення виплати стягнутих коштів. Тобто, фактично примусового виконання рішень Господарського суду Чернігівської області у справах № 927/238/17 та № 927/650/16 не відбулося, а тому позивач вважає, що постанови про стягнення виконавчого збору від 13.08.2020 ВП № 58931343 та ВП № 56013306 є протиправними, винесеними в порушення вимог частини другої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.09.2020 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ.

Представником відповідача подано відзив на позов, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, в межах наданих повноважень та жодних порушень прав позивача при цьому не допускав, як наслідок оскаржувані постанови є правомірними. Зауважує, що рішення боржником не виконано в повному обсязі, а мировими угодами надано боржнику розстрочення платежів на 36 місяців з червня 2021 року по травень 2023 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Постановою головного державного виконавця Ніжинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області 20.03.2018 відкрито виконавче провадження про стягнення з позивача 1697965,77 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу (ВП № 56013306) на підставі наказу Господарського суду Чернігівської області № 927/650/16 від 06.03.2018. Зокрема, даною постановою стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 169796,58 грн.

Постановою заступника начальника відділу Ніжинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області 17.04.2019 відкрито виконавче провадження про стягнення з позивача 248084,87 грн (ВП № 58931343) на підставі наказу Господарського суду Чернігівської області № 927/238/17 від 09.04.2019. Зокрема, даною постановою стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 24808,48 грн.

Відповідно до ухвали Господарського суду Чернігівської області від 17.06.2020 у справі № 927/238/17 та ухвали Господарського суду Чернігівської області від 24.06.2020 у справі 927/650/16 затверджено мирові угоди, укладені 22.05.2020 між Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області та позивачем в процесі виконання судових рішень щодо розстрочення виплати стягнутих коштів.

13.08.2020 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Бабенком В.М. винесено постанови про закінчення виконавчого провадження, а саме: ВП № 56013306 по справі № 927/650/16 та ВП № 58931343 по справі № 927/238/17 про стягнення з позивача відповідно 1697965,77 грн та 248084,87 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу (а.с.16-17).

13.08.2020 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Бабенком В.М. винесено постанови про стягнення виконавчого збору з позивача, а саме: (ВП № 56013306) у розмірі 146172,23 грн та (ВП № 58931343) у розмірі 24808,48 грн (а.с.14-15) та відкрито виконавче провадження по даним постановам.

Вважаючи вказані вище постанови про стягнення виконавчого збору протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу приписів ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» (надалі також - Закон).

Статтею 1 Закону передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Вказаним Законом визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Згідно зі статтею 10 цього Закону заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 18 Закону на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Частинами другою та четвертою ст. 27 Закону (в редакції, яка діяла до 27.08.2018) встановлено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Відповідно до частин другої та четвертої ст. 27 Закону (в редакції, яка діє з 28.08.2018, з урахуванням змін внесених Законом України від 03.07.2018 № 2475-VІІІ), виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Як зазначено в п.п.1-6 ч. 5 ст. 27 Закону виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також, частиною дев`ятою ст.27 Закону передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм Закону слідує, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: фактичне виконання судового рішення та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень, наслідком яких стало його фактичне виконання.

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

З наведеного слідує, що умовою справляння даного збору є саме примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби, тоді як у разі відсутності факту примусового виконання ними такого рішення підстав для справляння виконавчого збору немає.

Тобто, виконання рішення суду про стягнення боргу відбувається або у добровільному порядку, коли боржник сам сплачує заборгованість кредитору, або у примусовому порядку, коли цю заборгованість у примусовому порядку стягують з боржника органи та особи, які здійснюють примусове виконання рішень, та в подальшому перераховують її кредитору.

Суд вважає за необхідне зазначити, що правовідносини між сторонами в рамках виконавчого провадження № 56013306 виникли до набрання чинності змін внесених Законом України від 03.07.2018 № 2475-VIII, відповідно, оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору від 13.08.2020 (ВП № 56013306) не відповідає вищенаведеним вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а тому є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Вказана позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, зокрема у постанові від 11.03.2020 у справі № 2540/3203/18, які суд в силу ч. 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Щодо правовідносин між сторонами в рамках виконавчого провадження № 58931343, суд зазначає таке.

Доводи позивача щодо необхідності під час розгляду справи врахувати правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18 є безпідставними з огляду на те, що викладені у наведеному судовому рішенні висновки не узгоджуються з обставинами в межах виконавчого провадження № 58931343, оскільки відносини, що виникли між сторонами регулюються різними редакціями Закону України «Про виконавче провадження», а саме положення статей 27 цього Закону № 1404.

Стягнення виконавчого збору, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов`язується з початком примусового виконання. Початок примусового виконання рішення виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

Стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця, як наслідок постанова про стягнення виконавчого збору від 13.08.2020 (ВП №58931343) є правомірною та такою, що скасуванню не підлягає.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, зокрема у постанові від 04.08.2020 у справі № 200/13920/19-а, які суд в силу ч. 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до частин третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на користь позивача підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 2192,58 грн.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Ніжинського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Ніжинрайагролісництво» до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправними та скасування постанов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 13.08.2020 ВП № 56013306, винесеної головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Бабенком В.М.

В решті позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на користь Ніжинського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Ніжинрайагролісництво» судові витрати в сумі 2192 (дві тисячі сто дев`яносто дві) грн. 58 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: Ніжинське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство “Ніжинрайагролісництво” (вул. Борзнянський шлях, 5, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, код ЄДРПОУ 31254259).

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (просп. Миру, 43, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43316700).

Повний текст рішення складено 15.09.2020.

Суддя О.М. Тихоненко