Рішення № 91533213, 10.09.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/2705/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

представника позивача - Ступака С.О.,

представника відповідача - Протченка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, вимоги та рішень,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) 21.07.2020 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (далі - ГУДПС у Чернігівській області), у якому просить визнати протиправними та скасувати:

- податкові повідомлення-рішення від 08.02.2019 №00002361305 та №00002381305;

- рішення від 08.02.2019 №00002351305 про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску;

- вимогу від 08.02.2019 №Ф-00002341305 про сплату боргу (недоїмки);

- рішення про опис майна в податкову заставу від 15.05.2020 №6120/10/25-01-53-07.

Свої вимоги мотивує тим, що встановлена під час перевірки сума отриманого ним доходу в 2015 році визначена контролюючим органом не вірно, у зв`язку із чим відповідачем не правильно здійснено нарахування зобов`язань з єдиного внеску, податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Також ГУДПС у Чернігівській області значно завищено суму податкової застави 181 162,12 грн., оскільки податковими повідомленнями-рішеннями, рішенням про застосування штрафних санкцій та вимогою нараховано заборгованість на суму 74 660,04 грн.

Крім того, акт перевірки та спірні рішення і вимогу позивач не отримував, оскільки вони були винесені ГУДПС у Чернігівській області із зазначенням його місцезнаходження ( АДРЕСА_1 ), але надіслані за адресою реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця ( АДРЕСА_2 ). Разом з тим, 04.12.2018 він змінив місце проживання на інше. Так як на дату відповідної зміни ОСОБА_1 не був платником податків фізичною особою-підприємцем, про зміну адреси реєстрації контролюючий орган він не повідомляв. Наведене, на переконання позивача, свідчить про порушення відповідачем вимог п. 42.2 ст. 42, п. 58.1, п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України, п. 4 розділу VI Інструкції №449, п. 3 Порядку №1204.

Ухвалою судді від 03.08.2020 поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовом, відкрито провадження у справі за правилам спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, у встановлений ухвалою суду строк надав відзив на позов, у якому зазначив, що у зв`язку із існуванням податкового боргу позивач і на сьогоднішній день перебуває на податковому обліку (стан 11). Таким чином, зобов`язання, що виникли у ОСОБА_1 під час провадження ним підприємницької діяльності, не припинились з внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про її припинення. Так, відповідно до облікових карток ІС «Податковий блок» станом на 31.12.2016 та станом на 31.12.2017 за ФОП ОСОБА_1 рахувався податковий борг на загальну суму 7 560,63 грн. (6 142,63 грн. з єдиного соціального внеску та 1 418,00 грн. з єдиного податку з фізичних осіб), який і зараз є непогашеним. Також згідно отриманих у 2018 році відомостей з центральної бази даних ДРФО ДФС України було встановлено, що протягом 2015 року ОСОБА_1 мав відносини з суб`єктами господарювання, за що останніми було нараховано і сплачено позивачу дохід, а також відображено у податковій звітності за ознакою доходу «157» (дохід, виплачений самозайнятій особі), однак позивач відповідну декларацію про доходи не подавав. Враховуючи наведені порушення, ГУДПС у Чернігівській області винесено ОСОБА_1 спірні податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій. При цьому, представник відповідача зазначив, що розрахунок заборгованості проведений контролюючим органом з дотриманням вимог Податкового кодексу України, а в акті перевірки була допущена описка у сумі отриманого позивачем доходу за 3 квартал 2015 року, яка при підрахунках не вплинула на визначення сум заниження ОСОБА_1 податків і зборів.

З огляду на наявний у ОСОБА_1 податковий борг, в автоматичному режимі щодо нього було сформовано та направлено спірні вимогу про сплату боргу та рішення про опис майна у податкову заставу.

Щодо надсилання ОСОБА_1 кореспонденції представник відповідача зазначав про обов`язок позивача, як добросовісного платника, повідомляти про зміну ним адреси проживання, оскільки фактично з податкового обліку він не був знятий.

Представником позивача до суду надано відповідь на відзив, у якій він підтримав заявлені позовні вимоги та повторно наголосив на тому, що оскільки на момент зміни місця проживання ОСОБА_2 вже не мав статусу фізичної особи-підприємця, він не мав обов`язку повідомляти контролюючий орган про відповідні зміни. Станом на 04.12.2018 позивач перебував на обліку в ГУДПС у Чернігівській області як особа, що має податкову заборгованість. Крім того, зазначив, що відповідачем під час визначення бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб було взято суму річного доходу не зменшену на суму єдиного соціального внеску, чим порушено п. 164. 6 ст. 164 Податкового кодексу України.

Представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, у яких він підтримав наведену у відзиві правову позицію та просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, враховуючи таке.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 11.01.2008 по 02.02.2017 ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідні записи (а.с. 60-61). Позивача з 11.01.2008 взято на податковий облік (на день розгляду справи по суті, стан платника - 11 (припинено, але не знято з обліку) (КОР не пусті)) (а.с. 74-75).

На підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, ст. 82 Податкового кодексу України, п. 1 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», наказу ГУДПС у Чернігівській області від 12.11.2018 №2083, посадовими особами контролюючого органу у період з 06.12.2018 по 12.12.2018 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

За наслідками перевірки складено акт від 19.12.2018 №874/13/ НОМЕР_1 (а.с. 14-21), у якому встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 , у тому числі таких вимог податкового законодавства:

- пп. 49.18.2, пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, пп. 177.5.2 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме: ФОП ОСОБА_1 до органів ДФС не було подано податкові декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік;

- ст. 164, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме: занижено суму доходу, виплачену фізичними особами-підприємцями на користь ФОП ОСОБА_1 та відображену в податковій звітності за ознакою доходу «157» (дохід, виплачений самозайнятій особі), протягом 2015 року на 203 521,11 грн.;

- п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, у зв`язку із чим занижено оподатковуваний дохід, отриманий від фізичних осіб-підприємців на користь ФОП ОСОБА_1 та відображений в податковій звітності за ознакою доходу «157» (дохід, виплачений самозайнятій особі), протягом 2015 року на 203 521,11 грн.;

Усього донараховано податку на доходи фізичних осіб за актом перевірки 33 396,22 грн., в тому числі за 2015 рік - 33 396,22 грн.

- пп. 4 п. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: ФОП ОСОБА_1 до Чернігівської ОДПІ не було подано звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік;

- пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та пп. 2 п. 5 розділу 4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом МФУ від 20.04.2015 №449, а саме: ФОП ОСОБА_1 занижено суму доходу, на який нараховується єдиний соціальний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та мінімального страхового внеску в розмірі 203 521,11 грн., у тому числі за 2015 рік - 203 521,11 грн.;

- пп. 2 п. 1 ст. 7, п. 5, п. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: ФОП ОСОБА_1 занижено суму єдиного соціального внеску за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 в розмірі 70 621,83 грн., а саме за 2015 рік на 70 621,83 грн.

Донараховано єдиного соціального внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу, у розмірі 34,7% - 70 621,83 грн., а саме за 2015 рік - 70 621,83 грн.;

- пп. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України, а саме: ФОП ОСОБА_1 занижено суму військового збору від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету за результатами 2015 року, на суму 3 052,82 грн.

Донараховано військового збору від здійснення підприємницької діяльності - 3 052,82 грн.

На підставі висновків, викладених у вищевказаному акті перевірки, ГУДПС у Чернігівській області винесено ОСОБА_1 :

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 08.02.2019 №00002351305 на суму 28 248,73 грн. (а.с. 22);

- податкове повідомлення-рішення від 08.02.2019 №00002361305, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 41 845,28 грн. (33 396,22 грн. за основним платежем та 8 349,06 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 23);

- податкове повідомлення-рішення від 08.02.2019 №00002381305, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 3 816,03грн. (3 052,82 грн. за основним платежем та 763,21 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 25);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2019 №Ф-00002341305 на суму 70 621,83 грн. (а.с. 28).

Вказані рішення та вимога направлені ОСОБА_1 за адресою реєстрації: АДРЕСА_3 , але ним не отримані, конверт повернувся з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 29-32, 36).

Крім того, відповідно до ст. 89 Податкового кодексу України, начальником Чернігівського управління ГУДПС У Чернігівській області прийнято рішення від 15.05.2020 №6120/10/25-01-53-07 про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу. Відповідно до акту від 15.06.2020 №268/10/25-01-53-07 опис майна здійснено на суму боргу 181 162,12 грн. (а.с. 37, 38).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу та рішення протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, які здійснюють підприємницьку діяльність і обрали загальну систему оподаткування відповідної діяльності, регулюється Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

У свою чергу, підпунктом 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України установлено, що загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору (підпункт 164.2.2 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалося представником позивача, протягом перевіряємого періоду ОСОБА_1 перебував на загальній системі оподаткування та мав взаємовідносини із ПАТ «Чернігівавтотранс» та ПАТ «СК «Країна».

Згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів, ФОП ОСОБА_1 протягом 2015 року отримував дохід від ПАТ «Чернігівавтотранс» та ПАТ «СК «Країна», що підтверджено листами вказаних суб`єктів господарювання (а.с. 77, 79). Разом з тим, позивач не сплачував податок на дохід фізичних осіб за наслідками вказаних господарських відносин та не подавав податкові декларації про майновий стан і доходи.

Представник позивача у судовому засіданні не заперечував вищевказаний факт, однак зазначив, що оскільки відносини між сторонами виникли на підставі цивільно-правових договорів, то при визначенні бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб повинна братися сума річного доходу зменшена на суму єдиного соціального внеску, як це передбачено пунктом 164.6 статті 164 Податкового кодексу України. Разом з тим, відповідач не врахував наведені обставини, у зв`язку із чим завищив суму податку з доходу фізичних осіб.

Проаналізувавши надані сторонами докази та заслухавши пояснення представників, суд не погоджується із позицією ОСОБА_1 , враховуючи таке.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В силу вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`ємів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно із частиною другою статті 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

За приписами статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до частини п`ятої статті 128 Господарського кодексу України громадянин-підприємець здійснює свою діяльність на засадах свободи підприємництва та відповідно до принципів, передбачених у статті 44 цього Кодексу.

Статтею 44 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Так, відповідно до приписів статті 42 Конституції України, кожний громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Це право закріплено також у статті 50 Цивільного кодексу України. При цьому, визначено, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації у порядку, встановлену законом.

Юридичний статус «фізична особа-підприємець» сам по собі ніяким чином не обмежує будь-яких прав фізичної особи, які випливають з її цивільної право - та дієздатності.

Тобто, фізична особа, перебуваючи у статусі суб`єкта підприємницької діяльності, може здійснювати договірні відносини від свого імені, як фізична особа, разом з тим, слід враховувати наступне.

Цивільний кодекс України (стаття 50) передбачає право фізичної особи на здійснення нею підприємницької діяльності, не забороненої законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців є відкритою.

Стаття 51 Цивільного кодексу України передбачає, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Тобто, комплекс послідовних цілеспрямованих дій, метою яких є надання певних послуг для отримання прибутку, є свідченням того, що відповідна діяльність для цілей оподаткування має кваліфікуватися як підприємницька.

Як вбачається із листів ПАТ «Чернігівавтотранс» та ПАТ «СК «Країна», між ними та позивачем виникли господарські відносини відповідно до укладених цивільно-правових угод. При цьому, у вказаних відносинах позивач діяв не як фізична особа, а як фізична особа-підприємець. Тобто, укладаючи із вказаними контрагентами договори про надання послуг, ОСОБА_1 мав намір отримати прибуток від здійснення ним підприємницької діяльності.

Враховуючи наведене, суд вважає, що за наслідками господарських операцій з вказаними підприємствами не можуть застосовуватись положення пункту 164.6 статті 164 Податкового кодексу України при обчисленні ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб.

Таким чином, оскільки розрахунок податку на доходи фізичних осіб, отриманих у 2015 році, проводився відповідно до підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, суд зазначає, що ГУДПС у Чернігівській області, з урахуванням наявної інформації, вірно розраховано, що ОСОБА_1 за наслідками підприємницької діяльності занижено суму отриманого у 2015 році доходу на 203 521,11 грн. (за 1 квартал в розмірі 52 174,08 грн. (отримано від ПАТ «СК «Країна»), за 2 квартал в розмірі 12 196,00 грн. (отримано від ПАТ «Чернігівавтотранс»), за 3 квартал в розмірі 114 328,47 грн. та за 4 квартал в розмірі 24 822,56 грн. (отримано від ПАТ «СК «Країна»)).

При цьому, суд звертає увагу, що в акті перевірки перевіряючим було допущено описку в сумі отриманого ОСОБА_1 доходу за 3 квартал 2015 року, однак вона не вплинула на визначення суми заниження податку.

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті мінімальна заробітна плата).

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку 20 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Згідно із статтею 22 розділу VI Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», розмір мінімальної заробітної плати на 1 січня 2015 року встановлений на рівні 1218,00 грн. Десятикратний розмір - 12180,00 грн.

Відповідачем встановлено та матеріалами справи підтверджено, що чистий (оподатковуваний) дохід ОСОБА_1 від здійснення підприємницької діяльності за 2015 рік становив 203 521,11 грн., у зв`язку із чим позивачу нараховано податок на доходи фізичних осіб на суму 33 396,22 грн. (середньомісячний дохід 16 960,09 грн. (203521,11:12) більше 12180,00 грн. Перевищення становить 4780,09 грн. (16960,09 - 12180,00) за кожен місяць здійснення діяльності. Заставкою 15% оподатковується 146 160,00 грн. (12180,00*12). Сума податку - 21 924,00 грн. (146 160,00*15%). За ставкою 20% оподатковується 57 361,08 грн. (4 780,09*12). Сума податку - 11 472,22 грн. (57 361,08*20%). Загальна сума податку - 33 396,22 грн. (21 924,00 + 11 472,22)).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що ГУДПС у Чернігівській області обґрунтовано, в межах наданих повноважень, винесено ОСОБА_1 податкове повідомлення рішення від 08.02.2019 №00002361305.

Також, відповідно до підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Однак, як було встановлено вище, ОСОБА_1 як фізичною особою-підприємцем було занижено оподатковуваний дохід за 2015 рік на 203 521,11 грн., у зв`язку із чим занижено і суму військового збору за 2015 рік на 3 052,82 грн. (203 521,11*1,5%).

За таких обставин ГУДПС у Чернігівській області правомірно збільшено позивачу суму податкових зобов`язань з військового збору, про що винесено податкове повідомлення-рішення від 08.02.2020 №00002381305.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 №2464-IV «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 статті 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Разом з тим, вказаний обов`язок ОСОБА_1 як фізичною особою-підприємцем у 2015 році виконаний не був, що не заперечується позивачем.

Також відповідно до пункту 2 статті 9 Закону №2464, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (пункт 3 статті 9 Закону №2464).

Підпунктом 2 пункту 1 статті 7 Закону №2464 передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до підпункту 2 пункту 5 розділу 4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом МФУ від 20.04.2015 №449, платники, визначені підпунктом 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) пункту 1 розділу ІІ цієї Інструкції, здійснюють розрахунок єдиного внеску за календарний рік до 10 лютого наступного року на підставі даних річної податкової декларації. При визначенні доходу (прибутку), з якого сплачується єдиний внесок, враховується кількість календарних місяців, у яких отримано дохід (прибуток).

Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий. До зазначеної суми з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску застосовується відповідна ставка, зазначена в пункті 3 розділу ІІІ цієї Інструкції.

Відповідно до пункту 5 статті 1 Закону №2464 мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Протягом 2015 року, відповідно до пункту 4 статті 1 Закону №2464, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п`яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Однак, ФОП ОСОБА_1 було порушено вищевказані вимоги чинного законодавства, внаслідок чого занижено суму доходу, на який нараховується єдиний соціальний внесок, з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та мінімального страхового внеску в розмірі 203 521,11 грн. за 2015 рік.

Відповідно до пункту 11 статті 8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідачем встановлено та представником позивача належними і допустимими доказами не спростовано, що ОСОБА_1 у 2015 році занижено суму єдиного соціального внеску за 2015 рік на 70 621,83 грн. (203 521,11*34,7%).

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. (стаття 25 Закону №2464).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що ГУДПС у Чернігівській області правомірно винесено ОСОБА_1 рішення від 08.02.2019 №00002351305 про застосування штрафних санкцій та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2019 №Ф-00002341305.

Суд звертає увагу, що ні у позовній заяві, ні у судових засіданнях, представник позивача фактично не заперечував порушення ОСОБА_1 як суб`єктом підприємницької діяльності вищевказаних вимог чинного у 2015 році законодавства щодо обов`язку нарахування та сплати податків і зборів. Однак, не погоджувався із здійсненим ГУДПС у Чернігівській області розрахунком. Разом з тим, така позиція не знайшла свого підтвердження, про що зазначено вище.

Крім того, представник позивача наголошував на порушенні відповідачем порядку надсилання ОСОБА_1 вказаних вище рішень та вимоги, у зв`язку із чим вважає, що останні мають бути скасовані.

Однак, із такими доводами суд не погоджується, враховуючи таке.

Як вбачається із матеріалів справи, вказані вище документи надіслані відповідачем позивачу на адресу АДРЕСА_4 .

Згідно даних Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у період з 11.01.2008 по 02.02.2017 ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець за місцем проживання: АДРЕСА_4 . Як платник податків на податковому обліку в Чернігівській ОДПІ ФОП ОСОБА_1 перебував з 11.01.2008.

Позивач зазначає, що у 2018 році він змінив місце реєстрації на АДРЕСА_5 , однак про вказану обставину контролюючий орган не повідомляв, оскільки вже не був суб`єктом підприємницької діяльності та платником податків. В обґрунтування наведеного посилався на те, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру платників податків.

Разом з тим, зняття з обліку фізичної особи - підприємця в контролюючому органі здійснюється у порядку, встановленому пунктом 65.10 статті 65 та статтею 67 Податкового кодексу України, статтею 5 Закону №2464, розділом XI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, та розділом IV Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 №1162.

Так, відповідно до підпункту 65.10.1 пункту 65.10 статті 65 Податкового кодексу України, внесення до Державного реєстру запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця чи незалежної професійної діяльності фізичної особи здійснюється у разі внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця - з дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування штрафних санкцій і нарахування пені за їх невиконання.

Відповідно до пункту 11.22 Порядку №1588 (у редакції, чинній на момент реєстрації припинення підприємницької діяльності позивачем), підставою для зняття фізичної особи - підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою, а також відомості відповідної реєстраційної картки.

Дата зняття з обліку фізичної особи - підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Дані про зняття з обліку платника податків фіксуються в журналі за формою N 6-ОПП. Номер зняття з обліку відповідає номеру відповідного запису в журналі за формою N 6-ОПП.

Державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування санкцій за їх невиконання;

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності) погашення грошових зобов`язань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи.

Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності.

Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу річну податкову декларацію за звітний рік, у якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Контролюючий орган може призначити та провести документальну перевірку такої фізичної особи - платника податків за наявності підстав та з урахуванням строків давності, передбачених Податковим кодексом України.

За приписами пункту 70.2 статті 70 Податкового кодексу України до облікової картки фізичної особи-платника податків серед іншого вноситься інформація про місце проживання.

Відповідно до підпункту 16.1.11 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи-підприємця.

Вказаний обов`язок платника податку підтверджений і Верховним Судом у постанові від 18.07.2019 у справі №0440/5993/18 (провадження №К/9901/8921/19).

Представник позивача вважає, що ОСОБА_1 з моменту внесення запису про припинення реєстрації його як фізичної особи-підприємця знятий з податкового обілку і тому не несе обов`язків, визначених підпунктом 16.1.11 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України.

Однак, суд звертає увагу, що вищенаведеними нормами законодавства визначено чіткий порядок зняття з обліку фізичної особи-підприємця в податковому органі, який в обов`язковому випадку включає проведення відповідним відділом контролюючого органу документальної позапланової перевірки позивача з питань достовірності, повноти та своєчасності нарахування та сплати податків і зборів, ЄСВ, виконання вимог валютного та іншого законодавства.

Разом з тим, у зв`язку із існуванням податкового боргу, ФОП ОСОБА_1 і на сьогоднішній день перебуває на обліку в Чернігівській ДПІ Чернігівського управління Головного управління ДПС у Чернігівській області, маючи 11 стан платника податків (припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті)) (а.с. 74-75). Так, на підставі рішення ОСОБА_1 лише внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про прийняття ним рішення про припинення підприємницької діяльності. Разом з тим, процедура зняття з обліку як платника податків в Чернігівській ДПІ, де позивач перебуває на обліку, не завершена, оскільки ОСОБА_1 не виконувались належним чином обов`язки по сплаті податків і зборів, обов`язкових платежів, що призвело до виникнення податкового боргу, який залишається не погашеним.

Враховуючи наведене, суд вважає, що оскільки позивач не знятий з обліку у контролюючому органі у зв`язку із наявністю непогашених зобов`язань, які виникли під час провадження ним підприємницької діяльності, ОСОБА_1 , як добросовісний платник податків, був зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

У свою чергу, суд зазначає, що ГУДПС у Чернігівській області не має обов`язку перевіряти адресу особи, яка перебуває на податковому обліку.

Згідно наданих доказів, акт перевірки, спірні податкові рішення і вимога направлені відповідачем ОСОБА_1 рекомендованою кореспонденцією на адресу, зазначену в обліковій картці платника - АДРЕСА_6 , проте повернуті у зв`язку з тим, що пошта не змогла вручити вказані поштові відправлення та повернула їх контролюючому органу за закінченням встановленого строку зберігання.

Інформацію про місце проживання позивача, а саме: АДРЕСА_6 внесено до облікової картки фізичної особи ОСОБА_1 відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За таких обставин, відповідно до приписів пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику належним чином.

Крім того, на підставі акту перевірки від 19.12.2018 №874/13/ НОМЕР_1 та за вище встановлених обставин, ОСОБА_1 винесено податкові повідомлення-рішення від 08.02.2019 №00002371305, №00002391305, рішення про застосування штрафних санкцій від 08.02.2019 №00002401305 (а.с. 24, 26, 27), які позивачем не оскаржуються.

Статтею 59 Податкового кодексу України установлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Особою, відповідальною за погашення грошових зобов`язань чи податкового боргу фізичної особи - підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, є така фізична особа (пункт 11.22 Порядку №1588).

Судом встановлено та підтверджено належними і допустимими доказами, що ОСОБА_1 має податковий борг у загальному розмірі 181 162,12 грн. (з урахуванням нарахованих ГУДПС у Чернігівській області штрафних санкцій та пені), тому відповідачем правомірно, відповідно до наданих повноважень та вимог чинного законодавства, винесено позивачу спірні вимогу про сплату боргу та рішення про опис майна у податкову заставу.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ураховуючи, що позивачем не надано суду доказів декларування відповідного доходу і сплати відповідних податків за 2015 рік, суд вважає, що висновки ГУДПС у Чернігівській області є обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій, вимога та рішення про опис майна у податкову заставу прийняті у межах повноважень і у спосіб, передбачений діючим законодавством України. Таким чином, ОСОБА_1 у задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, вимоги та рішень - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 15 вересня 2020 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 ).

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 43143966, вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000).

Суддя С.В. Бородавкіна