Рішення № 91533003, 14.09.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2020 року справа № 580/2472/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язати вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

07.07.2020р. до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач) в якій позивач просить:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області викладені у протоколі №232730003276 від 25.03.2020 року щодо відмови у призначенні пенсії позивачу за віком на пільгових умовах за Списком № 1, відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати позивачу період роботи з 29.05.1991 року по 30.09.1994 року та з 01.10.1994 року по 22.10.1997 на посаді апаратником синтезу, виробництво мочевини до пільгового стажу за Списком № 1, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах призначивши позивачу пенсію з 25 квітня 2019 року за віком на пільгових умовах за Списком № 1, відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що має пільговий стаж роботи за Списком №1, що підтверджується записами у трудовій книжці та довідкою №1/08к від 18.04.2019 року відповідно до якої позивач працював повний робочий день на Горлівському ОАО «Концерн Стирол» за період з 29.05.1991 року по 30.09.1994 року виконував роботу апаратника синтезу карбаміду, апаратник виробництва сечовини (старшого) МПП «Карбамід», перейменованого на завод «Карбамід» на виробництві мінеральних добрив; за період з 01.10.1994 року по 22.10.1997 року виконував роботу апаратника виробництва сечовини (старшого) заводу «Карбамід», в подальшому перейменованого в об`єднаний завод Карбамід на виробництві мінеральних добрив. Разом з тим, за наслідками розгляду його заяви про призначення пенсії на пільгових умовах, відповідачем прийнято рішення від 24.07.2019 №232730003276 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком з підстав, що подані позивачем довідки в оригіналі не можна підтвердити шляхом проведення перевірки та перевірити обґрунтованість їх видачі. Зазначене рішення відповідача скасовано рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27.01.2020р. у справі №580/4230/19 та зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії. На виконання рішення суду відповідачем повторно розглянуто заяву позивача про призначення пенсії на пільгових умовах та рішенням №232730003276 від 25.03.2020 року відмовлено у призначенні пенсії позивачу за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування». Представник позивача зазначає про протиправність зазначеної відмови, оскільки її підстави аналогічні первинному рішенню- відмові, яке визнано протиправним та скасовано в судовому порядку. Також зазначено, що пільговий стаж позивача підтверджено належними доказами та підлягає зарахуванню органами пенсійного фонду. З урахуванням зазначеного представник позивача просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 13.07.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

31.07.2020р., в межах строку встановленого судом, до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27.01.2020р. у справі №580/4230/19 зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії. На виконання рішення суду відповідачем повторно розглянуто заяву позивача про призначення пенсії на пільгових умовах та рішенням №232730003276 від 25.03.2020 року відмовлено у призначенні пенсії позивачу за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування». Для призначення пенсії позивачем подано довідку про підтвердження наявності трудового стажу від 18.04.2019р. №1/08к за періоди роботи з 29.05.1991 року по 30.09.1994 року та з 01.10.1994 року по 22.10.1997, як видана підприємством, що знаходиться на тимчасово окупованій території (м. Горлівка). Звернуто увагу, що будь-який документ виданий органами на тимчасово окупованій території є недійсними у відповідності до Закону України №1207-VII та не створює правових наслідків. Відтак з огляду на не підтвердженість первинними документами пільгового стажу позивача, підстави для призначення пільгової пенсії у відповідності до вимог ст. 114 Закону №1058 позивачу відсутні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27.01.2020р. у справі №580/4230/19, яке набрало законної сили - 03.03.2020р., встановлено наступне.

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 04.04.2019 №7101-5000101859.

25.04.2019р. позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком. До заяви додав копії:

- довідки РНОКПП та паспорта;

- довідки ВПО від 04.04.2019 №7101-5000101859;

- трудової книжки та військового квитка;

- довідки про пільговий характер роботи від 18.04.2019 №1/08к ПрАТ «Концерн Стирол»;

- наказу про атестацію робочих місць від 04.04.1995 №395;

Рішенням відповідача від 24.07.2019 №232730003276 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком.

Листом від 22.08.2019 №74825/03-02 відповідач повідомив позивача про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах рішенням від 24.07.2019 №232730003276, посилаючись на те, що будь-які довідки чи документи, підготовлені або видані установами, які знаходяться на території, не підконтрольній українській владі, не створюють правових наслідків. Тому довідка про період роботи з 29.05.1991 до 30.09.1994 не підлягає розгляду.

Також на звернення позивача від 14.11.2019 листом від 02.12.2019 №1486/Б-10 відповідач повідомив про неможливість перевірити обґрунтованість наявності пільгового стажу позивача за періоди з 29.05.1991 до 30.09.1994 та з 01.10.1994 до 22.10.1997 відповідно до довідки від 18.04.2019 №1/08к.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27.01.2020р. у справі №580/4230/19 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 24.07.2019 №232730003276 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком. Зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву позивача від 24.04.2019 з доданими документами та у порядку, строк і спосіб, визначені законодавством, прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Зазначене рішення суду набрало законної сили - 03.03.2020р.

25.03.2020 року на виконання рішення суду у справі №580/4230/19, відповідачем повторно розглянуто заяву позивача про призначення пенсії на пільгових умовах та рішенням №232730003276 відмовлено у призначенні пенсії позивачу за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування».

07.04.2020р. відповідач листом №2300-0302-8/13397 повідомлено позивача, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території України та їх діяльності вважаються незаконним, а будь-який акт (рішення, документ), виданий вищезазначеними органами та/або особами, є недійсними і не створює правових наслідків, у зв`язку із чим зарахувати період роботи за Списком №1 з 29.05.1991 по 30.09.1994 та з 01.10.1994 по 22.10.1997 не можливо по причині відсутності даних по спеціальному стажу у державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також по причині, що не можливо прослідити послідовність перейменування підприємства. У зв`язку з тим, що позивач не надав ніяких додаткових документів, надана довідка про період роботи з 29.05.1991 по 30.09.1994 та з 01.10.1994 по 22.10.1997 не підлягає розгляду. Тому прийнято рішення ( протокол №232730003276 від 25.03.2020) про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ( за Списком №1).

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантоване право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються зокрема Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058).

Згідно з п.2 Прикінцевих положень цього Закону пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Частиною 1 та пунктом 1 ч.2 ст.114 Закону №1058 встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2018 року до 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків.

Аналогічні норми визначені також у пункті "а" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788).

Постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 та від 24 червня 2016 року №461 затверджений список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до Розділу "Хімічне виробництво" якого віднесено працівників, що зайняті повний робочий день апаратниками синтезу, виробництва мочевини.

На підставі ч.1 ст.62 Закону №1788 основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №470/836/17 у подібних правовідносинах щодо призначення пенсії на пільгових умовах, які відповідно до ч.5 ст.242 КАС України враховуються судом під час застосування норм права.

При вирішенні даного спору по суті, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом із відзиву на адміністративний позов, відповідачем відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку із непідтвердженістю пільгового періоду роботи позивача за списком №1 первинними документами.

Таким чином, при перевірці правомірності дій відповідача, в ході розгляду даної справи належить встановити чи підлягає включенню до пільгового стажу позивача періоди роботи з 29.05.1991 року по 30.09.1994 року та з 01.10.1994 року по 22.10.1997 на посаді апаратником синтезу, виробництво мочевини до пільгового стажу за Списком № 1

Як уже зазначалось судом, відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Зазначене кореспондується із Пунктом 1 Порядку Порядок №637, відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Черкаський окружний адміністративний суд у рішенні від 27.01.2020р. у справі №580/4230/19, яке набрало законної сили - 03.03.2020р., встановив, що «згідно із записами трудової книжки ОСОБА_1 , копія якої наявна у матеріалах справи, позивач 29.05.1991 прийнятий апаратником синтезу карбаміду на Мале державне підприємство «Карбамід», яке 29.03.1993 перейменовано в завод «Карбамід» а/к «Стірол». З 01.06.1994 позивач переведений апаратником виробництва сечовини на цьому підприємстві. З 30.09.1994 позивач переведений в АО «Концерн Стірол» старшим апаратником виробництва сечовини (звільнений 22.10.1997).

Суд врахував, що в трудовій книжці є посилання на відповідні накази, як на підстави внесення записів, завірені підписами повноважних осіб та печатками, не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином, що не викликає у суду сумнівів у їх достовірності.

Вказані записи також підтверджуються наявною у матеріалах справи копією довідки ПрАТ «Концерн Стирол» від 18.04.2019 №1/08к про підтвердження наявності трудового стажу (а.с.19).»

Згідно з приписами Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

Пунктом 20 Порядку №637, передбачено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років.

Суд зазначає, що обставина наявності у трудовій книжці позивача належних записів, що засвідчують період його роботи з 29.05.1991 року по 30.09.1994 року та з 01.10.1994 року по 22.10.1997 на посаді апаратника синтезу, виробництво мочевини встановлена Рішенням суду від 27.01.2020р. у справі №580/4230/19.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 13.06.2019р. в справі №195/443/17 та від 22.05.2018р. в справі №683/977/17, право на зарахування до стажу для призначення особі пільгової пенсії підтверджується зокрема відомостями трудової книжки.

Суд також враховує правові висновки Верховного Суду у постановах від 20.02.2018р. у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018р. у справі №233/2084/17 відповідно до яких надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Відтак, з огляду на подання позивачем до органів Пенсійного фонду трудової книжки, із належними записами у ній, що підтверджують його роботу з 29.05.1991 року по 30.09.1994 року та з 01.10.1994 року по 22.10.1997 на роботах віднесених до списку №1, суд вважає необґрунтованими посилання представника відповідача щодо не підтвердженості пільгового періоду роботи позивача за списком №1 первинними документами. Суд звертає увагу, що відмова у призначенні пільгової пенсії із посиланням на не підтвердженість первинними документами могла бути обґрунтована в разі відсутності у трудовій книжці позивача необхідних записів, що визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Що стосується доводів відповідача про те, що довідки, видані на тимчасово окупованій території, не можуть бути взяті до уваги, суд врахувує висновки Верховного Суду у постанові від 22.10.2018 у справі №235/2357/17 щодо призначення пенсії.

Верховний Суд у вказаному рішенні підтвердив обґрунтованість врахування судами першої та апеляційної інстанцій довідок, які видані на тимчасово окупованій території, та зазначив, що до вказаних правовідносин застосуванню підлягають так звані "намібійські винятки" Міжнародного суду ООН: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

На думку Верховного Суду у вказаному рішенні, у виняткових випадках визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій жодним чином не легітимізує таку владу.

Тому не обґрунтованими є доводи відповідача, що довідка від 18.04.2019 №1/08к не підтверджує наявності пільгового стажу позивача за списком №1 за періоди з 29.05.1991 до 30.09.1994 та з 01.10.1994 до 22.10.1997 та не підлягає розгляду, оскільки видана підприємством, що знаходиться на тимчасово окупованій території (м. Горлівка).

Відтак суд доходить висновку про необґрунтованість прийнятого рішення №232730003276 від 25.03.2020р., яким відмовлено у призначенні пенсії позивачу за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», оскільки обґрунтованих доводів з приводу неврахування відомостей з трудової книжки та довідок щодо пільгового стажу позивача відповідач не навів. З огляду на зазначене, суд доходить висновку про необхідність визнання вищевказаного рішення протиправним та його скасування.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

З огляду на встановлені, в ході розгляду даної справи обставини, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати позивачу період роботи з 29.05.1991 року по 30.09.1994 року та з 01.10.1994 року по 22.10.1997 на посаді апаратником синтезу, виробництво мочевини до пільгового стажу за Списком № 1, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

З приводу позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію з 25 квітня 2019 року за віком на пільгових умовах за Списком № 1, відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 Положення про про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014р. № 28-2, відповідач є територіальними органами Пенсійного фонду України, а згідно із п. 4.3 цього Положення організовує роботу управлінь Фонду, зокрема щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій.

Таким чином питання призначення (перерахунку) і виплати пенсій належить до виключної компетенції відповідача.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

У випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення.

Однак, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У постанові від 05.09.2018р. у справі №826/9727/16 Верховний Суд аналізував застосування п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналогічний правовий висновок висвітлено й у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №2340/2921/18.

Суд зазначає, що право на пенсію за віком на пільгових умовах набуває особа за наявності відповідних критеріїв, передбачених ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зокрема після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Як вбачається судом із відзиву та листа відповідача від 07.04.2020р. №2300-0302-8/13397, підставою для відмови у призначенні пенсії позивачу за віком на пільгових умовах стало саме неврахування пенсійним органом періодів роботи з 29.05.1991 року по 30.09.1994 року та з 01.10.1994 року по 22.10.1997 року. Інших підстав що унеможливлювали б призначення позивачу пенсії на пільгових умовах відповідачем не наведено.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивач набув право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 25 квітня 2019 року.

При цьому суд зазначає, що наявність та відповідність сукупності всіх необхідних критеріїв для призначення пенсії на пільгових умовах належить до виключної компетенції відповідача.

Підсумовуючи наведене та враховуючи встановлену протиправність спірного рішення, а також беручи до уваги дискреційність повноважень органів Пенсійного фонду з питань призначення громадянам пенсійних виплат, суд вважає, що для відновлення порушених прав позивача слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.04.2019 з доданими документами та у порядку, строк і спосіб, визначені законодавством, прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Згідно частин 1,2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини суд доходить висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на що позов належить задовольнити частково.

Згідно частин 1,3 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов належить задовольнити частково, а позивачем понесено судові витрати із сплати судового збору у сумі 840,80 грн, що підтверджується оригіналом квитанції від 06.07.2020р. №81588, наявної у матеріалах справи, суд дійшов висновку про стягнення частини понесених позивачем судових витрат пропорційно частині задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у сумі 420,40 грн.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 134, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №232730003276 від 25.03.2020 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії позивачу за віком на пільгових умовах за Списком № 1, відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ - 21366538) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) період роботи з 29.05.1991 року по 30.09.1994 року та з 01.10.1994 року по 22.10.1997 на посаді апаратника синтезу, виробництво мочевини до пільгового стажу за Списком № 1, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від 24.04.2019 з доданими документами та у порядку, строк і спосіб, визначені законодавством, прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ - 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень, частини 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.А. Білоноженко