Рішення № 91531725, 26.08.2020, Барський районний суд Вінницької області

125/421/20

2/125/108/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.08.2020 м. Бар Вінницької області

Барський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Питель О.В.,

секретар судового засідання Хода Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 125/421/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Українська Страхова Компанія" Княжа Вієнна Іншуранс Груп" про стягнення страхового відшкодування,

за участі: представника позивача ОСОБА_7.,

свідків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Барського районного суду Вінницької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська Страхова Компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" про стягнення страхового відшкодування. Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 09.01.2020 ОСОБА_2 водій транспортного засобу "ЗИЛ 431412", д.н. НОМЕР_1 , власником транспортного засобу є ОСОБА_5 , рухаючись по вул. І. Богуна у м. Бар Вінницької області, порушив п. 16.12 Правил дорожнього руху України, щодо проїзду нерегульованих перехресть рівнозначних доріг, не надав дорогу транспортному засобу "Volkswagen Tiguan", д.н. НОМЕР_2 , під керуванням власника ОСОБА_1 , який наближався до перехрестя доріг справа по вул. Григоровичів Барських у м. Бар Вінницької області, у результаті чого сталася ДТП. За згодою водіїв вказаних транспортних засобів, оскільки не було завдано шкоди здоров`ю та життю водіїв, та ніхто із водіїв не перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, 29.01.2020 о 09.10 год. було складено письмове повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол). Водій ОСОБА_6 визнав свою вину у порушенні Правил дорожнього руху України, про що зазначив письмово у повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду. Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 застрахована ПрАТ "Українська Страхова Компанія" Княжа Вієнна Іншуранс Груп", відповідно до даних полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, строк дії якого до 04.04.2020. Страхувальником є володілець транспортного засобу "ЗИЛ 431412", д.н. НОМЕР_1 , - ОСОБА_5 , страховик - ПрАТ "Українська Страхова Компанія" Княжа Вієнна Іншуранс Груп". У результаті ДТП, згідно з даними акту огляду транспортного засобу (дефектна відомість) та ремонтної калькуляції, які виконані страховиком, вартість ремонтних робіт транспортного засобу "Volkswagen Tiguan", д.н. НОМЕР_2 , становить 161503,16 грн. Відповідно до даних страхового договору (полісу) страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 100000 грн, франшиза - 2000 грн. 24.01.2020 ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою про здійснення страхового відшкодування, із врахуванням франшизи. Відповідач відмовив потерпілій у виплаті страхового відшкодування, про що письмово повідомив ОСОБА_1 . Своє рішення відповідач мотивував тим, що проведеним експертним дослідженням обставин та механізму отримання пошкодження автомобілями, характер пошкоджень автомобілів та слідова інформація, зафіксована на місці події, з технічної точки зору не відповідає обставинам ДТП, які викладені у поясненнях їх водіїв. Позивач зазначила, що висновок експертного дослідження не відповідає обставинам ДТП, експерт не виїжджав на місце пригоди та не оглядав транспортні засоби. За таких обставин, позивач просить стягнути 48000 грн страхового відшкодування з Приватного акціонерного товариства "Українська Страхова Компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп", через пошкодження її автомобіля, яке мало місце 09.01.2020 у результаті ДТП.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася.

Представник позивача ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 з підстав, що викладені у позовній заяві. Додав, що висновок експертного дослідження, що проводився на замовлення відповідача, не може бути взятий судом до уваги, оскільки експерт не був попереджений про кримінальну відповідальність за складення завідомо неправдивого висновку. Просив задовольнити позов.

Представник відповідача Лисенко Д.В. у судове засідання не з`явився, подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що вимоги, викладені у позовній заяві, не визнає, вважає їх незаконними та такими, що не відповідають правовому режиму регулювання спірних правовідносин, та просив розглянути справу за його відсутності. У відзиві зазначив, що 02.04.2019 між страховиком та ОСОБА_5 укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АМ/8715767), відповідно до якого транспортний засіб "ЗИЛ 431412", д.н. НОМЕР_1 , - є забезпеченим. Страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду заподіяну майну становить: 200 000 грн, строк дії з 05.04.2019 по 04.04.2020, франшиза - 2000 грн. Отже, страховик прийняв на себе майнову відповідальність у межах визначеної страхової суми перед третіми особами - здійснити страхове відшкодування на умовах положень ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Відповідно до даних письмових пояснень потерпілого, наданих страховику, вбачається, що 09.01.2020 по вул. І. Богуна у м. Бар Вінницької області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "ЗИЛ 431412", д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля "Volkswagen Tiguan", д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Дорожньо-транспортна пригода оформлена без виклику співробітників Національної поліції, шляхом складання спільного повідомлення (Європротокол). Страховик, з метою перевірки отриманих відомостей щодо факту та обставин заявленої дорожньо-транспортної пригоди, 13.01.2020 звернувся до ДП "Центр експертних досліджень" для проведення відповідного дослідження. Відповідно до даних висновку № 001-20 експертного дослідження обставин та механізму отримання пошкоджень автомобіля "Volkswagen Tiguan", д.н. НОМЕР_2 , та "ЗИЛ 431412", д.н. НОМЕР_1 , встановлено, що характер пошкоджень автомобілів "Volkswagen Tiguan", д.н. НОМЕР_2 та "ЗИЛ 431412", д.н. НОМЕР_1 та слідова інформація, зафіксована на фотознімках з місця пригоди, з технічної точки зору не відповідає обставинам дорожньо-транспортної пригоди, які викладені в поясненнях водіїв, оскільки пошкодження на обох автомобілях мають інший механізм утворення та були утворені за інших обставин. Дослідження було проведене атестованим судовим експертом Автономовим М.В. 31.01.2020 страховик листом повідомив ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування.

За клопотанням позивача у судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_2 , який суду пояснив, що 09.01.2020 він керував транспортним засобом "ЗИЛ 431412", д.н. НОМЕР_1 , власником транспортного засобу є ОСОБА_5 , у якого свідок працює водієм. Рухаючись по вул. І. Богуна у м. Бар Вінницької області, він здійснював об`їзд припаркованого мікроавтобуса перед перехрестям, та не помітив як з правого боку виїхав автомобіль "Volkswagen Tiguan", якого свідок повинен був пропустити, однак не встиг загальмувати та сталося зіткнення. На місце ДТП викликали працівників поліції, які у свою чергу порадили скласти Європротокол, на що обоє водіїв погодилися.

За клопотанням позивача у судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_3 , який суду пояснив, що є працівником поліції, та виїжджав на виклик про ДТП на початку січня 2020 року, що відбулася з транспортними засобами "ЗИЛ" та "Volkswagen". Автомобіль "ЗИЛ" не надав перевагу у русі автомобілю "Volkswagen", який виїжджав на перехрестя з правого боку від автомобіля "ЗИЛ". Водіям було роз`яснено право самостійно оформити Європротокол, водії виявили бажання скористатися таким правом, тому працівниками поліції жодні документи не оформлювалися. Для огляду свідкові було надано фотоматеріали, що містяться у матеріалах справи. Свідок підтвердив, що виїжджав за викликом на вказану подію.

За клопотанням позивача у судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_4 , який суду пояснив, що є працівником поліції, та виїжджав на виклик про ДТП на початку січня 2020 року, що відбулася з транспортними засобами "ЗИЛ" та "Volkswagen". Автомобіль "ЗИЛ" не надав перевагу у русі автомобілю "Volkswagen", який виїжджав на перехрестя з правого боку від автомобіля "ЗИЛ". Свідок не пам`ятає чи складали працівники поліції протокол та інше. Для огляду свідкові було надано фотоматеріали, що містяться у матеріалах справи. Свідок підтвердив, що виїжджав за викликом на вказану подію.

Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 27.03.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, свідків, ураховуючи відзив представника відповідача, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до даних копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , транспортний засіб "Volkswagen Tiguan", д.н. НОМЕР_2 , належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 .

Відповідно до даних копії полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/4264341, на момент ДТП, яке відбулося 09.01.2020, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "Volkswagen Tiguan", д.н. НОМЕР_2 , була застрахована у ПрАТ СК "Уніка".

Відповідно до даних копії полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/8715767, на момент ДТП, яке відбулося 09.01.2020, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "ЗИЛ 431412", д.н. НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ "Українська Страхова Компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп".

Відповідно до даних копії повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, 09.01.2020 о 09.10 год. сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу "Volkswagen Tiguan", д.н. НОМЕР_2 , під керуванням страхувальника ОСОБА_1 та транспортного засобу "ЗИЛ 431412", д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , страхувальник - ОСОБА_5

10.01.2020 спеціалістом відділу врегулювання ПрАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" складено Акт огляду транспортного засобу (дефектну відомість) "Volkswagen Tiguan", д.н. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_1 .

Відповідно до даних копії висновку експертного дослідження обставин та механізму отримання пошкоджень автомобілів № 001-20 від 21.01.2020, характер пошкоджень автомобілів "Volkswagen Tiguan", д.н. НОМЕР_2 та "ЗИЛ 431412", д.н. НОМЕР_1 , та слідова інформація, зафіксована на фотознімках з місця пригоди, з технічної точки зору не відповідає обставинам дорожньо-транспортної пригоди, які викладені у поясненнях їх водіїв, оскільки пошкодження на обох автомобілях мають інший механізм утворення та були утворені за інших обставин.

24.01.2020 ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" із заявою щодо досягнення згоди у частині розміру та способу здійснення страхового відшкодування.

Відповідно до даних копії листа ПрАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" від 31.01.2020 № 962, ОСОБА_1 було відмовлено у виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до даних копії ремонтної калькуляції № 20-0274269 від 05.03.2020 вартість ремонту транспортного засобу "Volkswagen Tiguan", д.н. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_1 становить 161503,16 грн.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані такими нормами права.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частинами 2, 5 статті 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування шкоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки), наявність та розмір понесених збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина особи, яка заподіяла шкоду.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992 (із змінами та доповненнями) роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Частиною 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що під збитками в даному випадку слід розуміти втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

Відповідно до ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про страхування"; потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, наслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 9.1, 9.2 ст. 9 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з положеннями ст. 33.2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Оцінюючи підстави позову позивача та заперечень проти позову відповідача, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з положеннями ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ст. 90 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

Положеннями ст. 102 ЦПК України встановлено вимоги до висновку експерта та визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. При цьому, порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. Одночасно, у висновку експерта має бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Згідно з ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

З огляду на викладене, судом встановлено, що позивачем для підтвердження обставин, що викладені у позовній заяві, надано суду письмові докази - повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, поліси обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, Акт огляду транспортного засобу (дефектну відомість) "Volkswagen Tiguan", д.н. НОМЕР_2 , власником якого є позивач, відмову у виплаті страхового відшкодування. Обставини та підстави позову також підтверджено поясненнями свідків, що були допитані під час судового засідання, які суд приймає, оскільки свідки були повідомлені про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань та за завідомо неправдиві показання, вони надавали показання про обставини, що відомі їм особисто, їх показання є узгодженими між собою та узгоджуються з даними письмових доказів.

Заперечення проти позову, що викладені відповідачем у відзиві, відповідач обґрунтував даними висновку експертного дослідження обставин та механізму отримання пошкоджень автомобілів № 001-20 від 21.01.2020, однак, суд не приймає даний висновок експертного дослідження, оскільки він не відповідає вимогам ст. 106 ЦПК України, що наведені вище.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити, стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська Страхова Компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування через пошкодження автомобіля, яке сталося під час ДТП 09.01.2020, у сумі 48000 грн, що розрахована відповідно до наведених вище положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Згідно з ст. 141 ЦПК України з Приватного акціонерного товариства "Українська Страхова Компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на користь ОСОБА_1 слід стягнути 840,80 гривень витрат на сплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська Страхова Компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на користь ОСОБА_1 48000 (сорок вісім тисяч) гривень страхового відшкодування.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська Страхова Компанія" Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на користь ОСОБА_1 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) судових витрат.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складання через суд першої інстанції. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_4 ).

Відповідач: Приватне акціонерне товариство "Українська Страхова Компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (вул. Глибочицька, 44, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 24175269).

Повний текст рішення суду складено 04.09.2020.

Суддя