Ухвала суду № 91531363, 14.09.2020, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 1-кс/537/790/2020

Справа № 537/3151/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2020 року м. Кременчук

Слідчий суддя Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області Мурашова Н.В., за участі секретаря Мєняйлова О.О., прокурора Прокопенко М.О., слідчого Запорожця О.Є., підозрюваного ОСОБА_1 , його захисника адвоката Басая М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кременчук в кримінальному провадженні №12020170110001240, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.09.2020 року, клопотання заступника начальника СВ ВП №1 Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області Новосельця Є.В. щодо підозрюваного

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бондарі Кременчуцького району Полтавської області, громадянина України, з середньою освітою, який не працює, не одружений, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , враховуючи положення ст.5, ст.89 КК України (в редакції 01.07.2020 року) раніше судимого:

- 19.10.2018 року Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області за ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців. на підставі ст.75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 2 роки,

про застосування запобіжного заходу тримання під вартою,

в с т а н о в и в :

14.09.2020 року заступник начальника СВ ВП №1 Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області Новоселець Є.В., за погодженням з прокурором Кременчуцької місцевої прокуратури Полтавської області Прокопенко М.О., звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що СВ ВП №1 Кременчуцького ВП ГУ НП в Полтавській області проводить досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 12.09.2020 року за №12020170110001240, в якому ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, по факту, що 12.09.2020 року близько 13 год. 30 хв. біля магазину «Аскида», розташованого в м. Кременчук по вул. Халаменюка, 6, ОСОБА_1 повторно відкрито викрав у ОСОБА_2 золоту ладанку «Столична», 585 проби, вагою 2,02 гр., вартістю 2222,00 грн., шляхом ривка, зірвавши її з ланцюжка, який був на шиї потерпілої. Після чого ОСОБА_1 зник з місця скоєння злочину, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 2222,00 грн.

В обґрунтування наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, із врахуванням обставин, встановлених в ст.178 КПК України, в клопотанні слідчого зазначено, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину проти власності, за який передбачено покарання до 6 років позбавлення волі. Підозрюваний не одружений, не має постійного місця роботи, відповідно і легальних джерел доходу, не навчається, не проживає за зареєстрованим місцем проживання, відповідно не має стійких соціальних зв`язків, а тому може ухилитися від органів досудового слідства та суду, чим перешкоджати встановленню істини у справі. ОСОБА_1 раніше судимий за вчинення кримінальних правопорушень проти власності, на підставі ст.75 КК України звільнявся від покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на іспитовий строк. Проте протягом іспитового строку був ще двічі засуджений за вчинення кримінальних правопорушень проти власності. А також ОСОБА_1 двічі повідомлено про підозру у вчиненні протягом іспитового строку нових кримінальних правопорушень проти власності. Наведене вказує на наявність ризику, що ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення. За таких обставин слідчий вважав, що менш суворі запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного. Відсутні особи, які викликають довіру та висловили намір взяти підозрюваного на поруки. Підозрюваний та інші особи не висловлювали намір внести заставу. Обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту неможливо, оскільки ОСОБА_1 не має власного житла, не проживає за місцем реєстрації. Тому слідчий просив застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 днів, без встановлення розміру застави.

В судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали клопотання з мотивів, що викладені в ньому. За наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, з врахуванням обставин, передбачених ст.178 КПК України, які характеризують особу, просили застосувати щодо ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні тяжкого злочину проти власності, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 днів без встановлення розміру застави, оскільки менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним в клопотанні ризикам.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину. Пояснив, що на теперішній час проживає з бабусею ОСОБА_3 за місцем своєї реєстрації, має намір влаштуватися на роботу. Маючи стійкі соціальні зв`язки з бабусею, він не буде ухилятися від слідства і суду, не буде вчиняти інші кримінальні правопорушення. Він не впливав на свідків та потерпілу, а навпаки визнав свою вину у скоєному злочині, має намір відшкодувати заподіяну шкоду. ОСОБА_1 просив не обирати відносно нього запобіжний захід тримання під вартою, оскільки відсутні ризики, встановлені в ст.177 КПК України, для застосування щодо нього найсуворішого запобіжного заходу. Просив застосувати до нього менш суворий запобіжний захід.

Захисник адвокат Басай М.М. просив відмовити в задоволенні клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу тримання під вартою. Вказував на відсутність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор. Вказував, що застосування більш м`яких запобіжних заходів є достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні слідчого, забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

При розгляді клопотання підозрюваний ОСОБА_1 повідомив слідчому судді, що до нього не застосовувалося насильство у даному кримінальному провадженні.

Вислухавши думки учасників судового розгляду, дослідивши матеріали, додані до клопотання, слідчий суддя встановив наступне.

Згідно витягу з ЄРДР № 12020170110001240 від 12.09.2020, до реєстру внесені відомості про злочин, передбачений ч.2 ст.186 КК України, по факту, що 12.09.2020 року о 13 год. 30 хв. біля магазину «Аскида» в м. Кременчук по вул. Халаменюка, 6, невстановлена особа шляхом ривку відкрито викрала золоту ладанку у ОСОБА_2 .

13.09.2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину проти власності, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, по вказаному факту повторного відкритого викрадення майна потерпілої ОСОБА_2 , за що передбачено покарання до 6 років позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст.176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

В ст. 178 КПК України встановлені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу.

Так, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

В ст. 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини. При цьому слідчий суддя вважає, що досудовим слідством зібрані вагомі докази на підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_1 у кримінальному правопорушення, передбаченому ч.2 ст.186 КК України.

Так, обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочину, який йому інкримінується, крім його визнавальних показань, підтверджується в тому числі протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію ОСОБА_2 від 12.09.2020 року та протоколом допиту потерпілої від 12.09.2020 року, в яких потерпіла ОСОБА_2 повідомила як 12.09.2020 року біля магазину «Аскида» в м. Кременчук невідомий молодий чоловік худорлявої статури, якого вона запам`ятала та зможе впізнати, шляхом ривку відкрито викрав у неї золоту ладанку, яка була на ланцюжку на її шиї, після чого втік (а.с. 6-9). На підтвердження вартості відкрито викраденого майна, потерпіла надала чек на придбання золотої ладанки (а.с. 10). Протоколом пред`явлення особи для впізнання від 13.09.2020 року, згідно з яким потерпіла ОСОБА_2 впізнала ОСОБА_1 , як особу, що відкрито викрав її майно (а.с. 11-13). Протоколами допиту свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які повідомили, що 12.09.2020 року в обідній час в м. Кременчук по вул. Халаменюка гуляли разом, а саме ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . Біля магазину «Аскида» ОСОБА_1 йшов трохи попереду, підійшов до раніше незнайомої жінки, вона схрестила руки, захищаючись, але не кричала. Після чого ОСОБА_1 миттєво втік. Тому вони подумали, що ОСОБА_1 щось відібрав у цієї жінки. Потім вони знов зустрілися. ОСОБА_6 показав їм золоту ладанку, повідомивши, що зірвав її з шиї тієї жінки. Золоту ладанку вони здали в ломбард за 1000 грн., кошти використали на власні потреби. (а.с. 14-16, 27-28). Протоколами пред`явлення особи для впізнання від 13.09.2020 року підтверджено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 впізнали ОСОБА_1 як свого знайомого, який в їх присутності відкрито викрав майно у жінки (а.с. 17-19, 29-31).

Слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності зі статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор, слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, як на те посилається сторона обвинувачення, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14.03.1984 Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Слідчий суддя також вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.1, п.5, ч.1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від органів досудового розслідування, суду, а також вчинення іншого кримінального правопорушення.

ОСОБА_1 не має міцних соціальних зв`язків, що підтверджено тим фактом, що він був залишений матір`ю ще в дитинстві та виховувався бабусею, не одружений, не проживає постійно у зареєстрованому місці проживання, не працює та не навчається.

Такі висновки суду підтверджені свідком ОСОБА_3 , яка в судовому засіданні повідомила, що її онук ОСОБА_1 з січня 2019 року офіційно не працює, з червня до кінця серпня 2020 року проживав окремо, перебував у м. Львів.

Оцінивши показання ОСОБА_3 , суд встановив, що підозрюваний ОСОБА_1 незважаючи на свій молодий вік, наявність професійної освіти, задовільний стан здоров`я, не працює тривалий час, відповідно не має легальних джерел доходу. Протягом більше 3 останніх місяців не проживав за вказаним ним зареєстрованим місцем проживання. Повернувся до м. Кременчук на початку вересня 2020 року, і за цей короткий період часу йому вже двічі повідомлено про підозру у вчинення кримінальних правопорушень проти власності.

З показань підозрюваного та свідка ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_1 не виконує обов`язки, передбачені ст.76 КК України, покладені на нього вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 19.10.2018 року, не з`являється на реєстацію до органу пробації.

З показань свідка ОСОБА_3 вбачається, що саме вона виконала покарання у виді штрафу, призначене її онуку ОСОБА_1 за вчинення кримінальних правопорушень проти власності вироком Крюківського районного суду м. Кременчука від 23.12.2019 року та вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 21.05.2020 року. Таким чином ОСОБА_1 фактично уникнув виконання покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення. Навіть для виконання вироку суду він не влаштувався на роботу, щоб отримати легальне джерело доходу.

Суд критично відноситься до тверджень сторони захисту про те, що ОСОБА_3 як особа похилого віку з двома неповнолітніми онуками, яких вона самостійно виховує, потребує допомоги підозрюваного ОСОБА_1 , оскільки як вбачається з її ж пояснень, ОСОБА_1 не має власного доходу, проживає на пенсію своєї бабусі разом з іншими онуками, фактично з червня по початок вересня 2020 року проживав окремо.

При вирішенні клопотання слідчий суддя з дотриманням положень ст.178 КПК України враховує особу підозрюваного, а саме той факт, що незважаючи на свій молодий вік він вже 5 разів притягався до відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень проти власності, звільнявся із застосування примусових заходів виховного характеру, звільнявся від відбування покарання позбавлення волі з випробуванням на іспитовий строк. Проте не виконав покладені на нього обов`язки. Під час іспитового строку був двічі засуджений вироками судів за вчинення кримінальних правопорушень до покарання у виді штрафу, які на теперішній час сплачені, а відповідно до ст.5 ст.89 КК України, судимості вважаються погашеними. На даний час ОСОБА_1 двічі повідомлено про підозру у вчиненні нових кримінальних правопорушень проти власності, вчинених під час іспитового строку.

Наведені обставини об`єктивно підтверджують наявність ризиків, передбачених п.1, п.5 ч.1 ст.177 КПК України, що підозрюваний ОСОБА_1 може вчинити інші кримінальні правопорушення, ухилися від слідства і суду.

Щодо доводів підозрюваного та його захисника про відсутність вказаних ризиків, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не застосувавши запобіжний захід. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим, відсутність стійких соціальних зв`язків, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, відсутність легальних джерел доходу, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених п.1, п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Всі інші питання – фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи не винуватості в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу – судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Слідчий суддя погоджується з доводами слідчого та прокурора, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти встановленим ризикам, передбаченим статтею п.1, п.5 ч.1 ст. 177 цього Кодексу. Особисте зобов`язання, на думку слідчого судді, не забезпечить уникнення ризиків та не забезпечить належної поведінки підозрюваного ОСОБА_1 з наведених вище підстав. Письмових звернень про поручительство від осіб, що заслуговують на довіру, до слідчого судді не надходило. Слідчий суддя також вважає неможливим застосування домашнього арешту до ОСОБА_1 .

Хоча під час допиту в судовому засіданні бабуся підозрюваного ОСОБА_1 – ОСОБА_3 просила застосувати до ОСОБА_1 менш суворий запобіжний захід, а саме поруку чи домашній арешт за її місцем проживання. Проте в судовому засіданні ОСОБА_3 повідомила, що має 10 онуків. ЇЇ доньки живуть своїм окремим життям. Тому ОСОБА_3 фактично самостійно виховує трьох своїх онуків, оскільки її доньки були позбавлені щодо них батьківських прав за неналежне виконання своїх батьківських обов`язків. Крім того саме ОСОБА_3 виховувала онука ОСОБА_1 , який починаючи з неповнолітнього віку вже 5 разів притягався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень проти власності.

За таких обставин слідчий суддя не вбачає підстав вважати ОСОБА_1 особою, яка заслуговує на довіру та може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_1 , попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, виконання ним обов`язків, встановлених в ст.194 КПК України.

Суду не було подано документів на підтвердження належності ОСОБА_3 чи підозрюваному ОСОБА_1 нерухомого майна, документів на підтвердження наявності у ОСОБА_1 права користування житловим приміщенням, що унеможливлює застосування до підозрюваного запобіжного заходу домашній арешт, який полягає у забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний час доби.

В ч.3 ст.183 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків передбачених ч.4 цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування. щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.

ОСОБА_1 не підпадає під дію ч.4 ст.183 КК України. Тому при постановленні ухвали про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним своїх обов`язків, з врахуванням положень п.2 ч.5 ст.182 КПК України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що слід застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід тримання під вартою на 60 днів в межах строку досудового слідства, тобто з моменту затримання 12.09.2020 року до 10.11.2020 року включно, з визначенням розміру застави.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 198, 376, 492 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в :

Клопотання заступника начальника СВ ВП №1 Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області Новосельця Є.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 днів, починаючи з моменту затримання 12.09.2020 року і до 10.11.2020 року включно, в межах строку досудового розслідування.

Відповідно до ч.3, ч.4 ст.183 КПК України, визначити підозрюваному ОСОБА_1 розмір застави – 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 63060 грн., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в Полтавській області (розрахунковий рахунок: 37314008015950 в ДКСУ м. Київ, ЗКПО 26304855, МФО 820172, отримувач ТУ ДСАУ в Полтавській області, призначення платежу – запобіжний захід до спливу терміну тримання під вартою ОСОБА_1 ).

При внесенні визначеної застави, ОСОБА_1 звільнити з-під варти.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою;

- не відлучатися за межі с. Василенки Кременчуцького району Полтавської області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд, про зміну місця свого проживання або перебування;

- докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити підозрюваному, що в разі не виконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду державного бюджету України.

Роз`яснити заставодавцю, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання до 6 років позбавлення волі, та попередити його про обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а також про наслідки не виконання цих обов`язків.

Покласти на заставодавця наступні обов`язки: забезпечити належну поведінку підозрюваного; забезпечити явку, належно повідомленого підозрюваного, обвинуваченого до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; повідомлення слідчого, прокурора, слідчого суддю та суд про причини неявки підозрюваного, обвинуваченого.

Зобов`язати заставодавця забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків щодо повідомлення слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання або перебування.

Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого підозрюваного обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Зобов`язати заступника начальника СВ ВП №1 Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області Новосельця Є.В. негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_1 про тримання під вартою останнього.

Встановити строк дії даної ухвали, в межах строку досудового розслідування до 10.11.2020 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повний текст ухвали складений і оголошений 15.09.2020 року о 08 год. 00 хв.

Слідчий суддя Крюківського районного суду

м. Кременчука Полтавської області Мурашова Н.В.