Рішення № 91531264, 14.09.2020, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/2696/20

Провадження № 2/552/966/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.09.2020 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

Головуючого судді -Турченко Т.В.

При секретарі- Сакун А.С.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕСВІТ» в особі директора Дмитриченка Михайла Віталійовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕСВІТ» в особі директора Дмитриченка Михайла Віталійовича звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов обґрунтовуючи тим, що відповідно до наказу від 17 жовтня 2019 року № 70-к/тр ОСОБА_1 з 18 жовтня 2019 року працював у ТОВ “ТЕЛЕСВІТ” на посаді фахівця з телемаркетингу сектору продажів. Наказом від 20 січня 2020 року № 6-к/тм відповідачу надано щорічну основну відпустку за період роботи з 18 жовтня 2019 року до 17 жовтня 2020 року у кількості 14 календарних днів з 03 лютого 2020 року по 16 лютого 2020 року, з яких 12 днів надано у рахунок невідпрацьованої частини року. Відповідачу проведено оплату відпустки, виходячи із розрахунку його середньомісячного заробітку. 02 березня 2020 року, після використання відпустки, відповідач відповідно до наказу від 28 лютого 2020 року № 23-к/тр за угодою сторін був звільнений з підприємства. Відповідно до ст. 127 КЗпП України, ст. 22 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок не відпрацьованої частини робочого року. На день звільнення сума нарахованої заробітної плати відповідачу не була достатньою для погашення її заборгованості за невідпрацьовані дні відпустки, у зв`язку з чим, після всіх належних відрахувань, розмір заборгованості склав 1361,41 грн. З метою досудового врегулювання спору ТОВ «Телесвіт» зверталось з письмовою вимогою від 17.03.2020 року до відповідача про погашення заборгованості у добровільному порядку. Однак, вимоги позивача залишилися без задоволення та заборгованість відповідачем не погашена, у зв`язку з чим вони вимушені звернутися до суду та просять стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму заборгованості за невідпрацьовані дні відпустки в розмірі 1361,41 грн. та покласти на відповідача витрати на оплату судового збору.

Відповідно до ухвали від 17.06.2020 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін. Надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та дату розгляду справи повідомлена належним чином. Суд, керуючись ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивача та не подання відзиву відповідачем ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, який не з`явився, на підставі наявних у матеріалах справи даних та доказів.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Стаття 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 15 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин.

Судом встановлено, що відповідно до наказу від 17 жовтня 2019 року № 70-к/тр ОСОБА_1 з 18 жовтня 2019 року працював у ТОВ “ТЕЛЕСВІТ” на посаді фахівця з телемаркетингу сектору продажів ( а.с.6).

Згідно до наказу від 20 січня 2020 року № 6-к/тм ОСОБА_1 надано щорічну основну відпустку за період роботи з 18 жовтня 2019 року до 17 жовтня 2020 року у кількості 14 календарних днів з 03 лютого 2020 року по 16 лютого 2020 року, з яких 12 днів надано у рахунок невідпрацьованої частини року (а.с.7).

Встановлено, що ОСОБА_1 , проведено оплату відпустки, виходячи із розрахунку його середньомісячного заробітку, що підтверджується розрахунковим листком за січень 2020 року (а.с.8).

02 березня 2020 року, після використання відпустки, відповідач відповідно до наказу від 28 лютого 2020 року № 23-к/тр за угодою сторін був звільнений з підприємства (а.с. 9).

На день звільнення відповідача кількість невідпрацьованих днів його відпустки становила 10 календарних днів, а сума нарахованої ОСОБА_1 заробітної плати не була достатньою для погашення заборгованості за невідпрацьовані дні відпустки, розмір заборгованості становив 1361,41 грн., що підтверджується розрахунковим листком за березень 2020 року (а.с. 10).

Встановлено, що з вищенаведеними наказами та розрахунковими листками відповідач ознайомлений, тож про суму його заборгованості перед позивачем на момент звільнення було відомо.

Встановлено, що з метою досудового врегулювання спору ТОВ «Телесвіт» зверталось з письмовою вимогою від 17.03.2020 року до відповідача про погашення заборгованості у добровільному порядку. Однак, вимоги позивача залишилися без задоволення та заборгованість відповідачем не погашена (а.с. 11).

Таким чином, на момент звернення до суду, сума заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем становить 1361,41 грн.

Відповідно до частини першої статті 127 КЗпП України, частини першої статті 26 Закону України «Про оплату праці» відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Одним із видів відрахувань із заробітної плати є відрахування із заробітної плати працівників для покриття заборгованості підприємству, де вони працюють.

Згідно із пунктом 2 частини другої статті 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.

З огляду на вищевикладене, оскільки ОСОБА_1 , звільнився з роботи до закінчення робочого року, за який він одержав відпустку, а під час звільнення відрахування із суми заробітної плати, нарахованої під час остаточного розрахунку, за наказом (розпорядженням) підприємства не проведено у зв`язку з недостатністю коштів, позивач має право стягнути відповідну суму у судовому порядку.

Відповідно до статті 233 КЗпП України звернутись до суду із вимогами про стягнення коштів за невідпрацьовані дні використаної працівником відпустки позивач має право протягом одного року з дня виникнення права на відрахування відповідних сум.

Отже, позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 3-13, 263-265 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕСВІТ» (код ЄДРПОУ 33103969) заборгованість в розмірі 1361,41 грн. (одна тисяча триста шістдесят одна гривня 41 копійок).

Сягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕСВІТ» (код ЄДРПОУ 33103969) судовий збір у розмірі 2102 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано,набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом

Повний текст рішення виготовлено 14.09.2020 року.

СУДДЯ Турченко Т.В.