Рішення № 91528224, 02.09.2020, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.09.2020 Справа № 920/78/20(5021/322/12)

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп`яненко О.Ю., розглянувши матеріали справи № 920/78/20 (5021/322/12)

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Сумський рафінадний завод» (40022, м. Суми, вул. Привокзальна, буд.4; код ЄДРПОУ 05761318)

до відповідачів:

1. Нізамієвої Євгенії Олександрівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

2. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )

про визнання права власності,

за участю представників сторін:

від позивача: Нестеренко А.В., адвокат, ордер серія ВМ №1003383 від 02.03.2020, посвідчення №000454 від 28.11.2016;

від відповідачів: 1. Мазнева С.Г., адвокат, ордер серія ВМ №1000920 від 28.02.2020;

2. не з`явився,

Секретар судового засідання Молодецька В.О.

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 11.02.2020 у справі №920/78/20 (5021/322/12) прийнято позовну заяву до розгляду в межах справи №5021/322/12 про банкрутство ВАТ «Сумський рафінадний завод» та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 02.03.2020.

Згідно з ухвало суду від 02.03.2020 заяву представника відповідача б/н від 28.02.2020 про залишення без руху позовної заяви у справі № 920/78/20 (5021/322/12) задоволено; позовну заяву Відкритого акціонерного товариства «Сумський рафінадний завод» № 09/02-01-5021/322/12 від 27.01.2020 залишено без руху; позивачу надано п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, а саме: докази сплати судового збору у встановленому розмірі.

Відповідно до ухвали суду від 16.03.2020 у справі №920/78/20 (5021/322/12) клопотання ліквідатора ВАТ «Сумський рафінадний завод» Мороз В.В. №27/02-01 від 10.03.2020 про встановлення розміру судового збору задоволено частково: встановлено суму судового збору, яку необхідно сплатити позивачу, у розмірі 42880,21 грн.

Згідно з ухвалою суду від 08.05.2020 заяву ліквідатора ВАТ «Сумський рафінадний завод» Мороза В.В. №34/02-01 від 05.05.2020 про відмову від частини позовних вимог прийнято; призначити підготовче засідання на 02.06.2020.

У зв`язку з відпусткою судді Соп`яненко О.Ю. судове засідання 02.06.2020 не відбулось, відповідно до ухвали суду від 05.06.2020 підготовче засідання у справі призначено на 17.06.2020.

Відповідно до ухвали суду від 17.06.2020 підготовче засідання відкладене на 07.07.2020.

Згідно з ухвалою суду від 07.07.2020 підготовче засідання відкладене на 16.07.2020.

Відповідно до ухвали суду від 16.07.2020 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 23.07.2020.

Згідно з ухвалою суду від 23.07.2020 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 19.08.2020.

Відповідно до ухвали суду від 19.08.2020 у справі №920/78/20 (5021/322/12) було закрите підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 02.09.2020.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд визнати право власності ВАТ «Сумський рафінадний завод» на окремий об`єкт нерухомого майна ТЕЦ, яка складається з кладовищ ПММ літ.86 площею 9,7 м.кв., будівлі ТЕЦ (будівля котельні з деоратором, машзалом, станція управління, будівля хімводоочистки, АПП адмінпобутове приміщення) літ.175 загальною площею 6060,6 м. кв., димової труби літ.176 загальною площею 30,9 м.кв., пневмобаку літ.201 загальною площею 18,2 м.кв., розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; витребувати у Нізамієвої Євгенії Олександрівни з чужого незаконного володіння димову трубу літ.176 загальною площею 30,9 м.кв., яка є складовою частиною ТЕЦ; витребувати у ОСОБА_2 з чужого незаконного володіння кладову ПММ літ.86 площею 9,7 м.кв., будівлі ТЕЦ (будівля котельні з деоратором, машзалом, станція управління, будівля хімводоочистки, АПП адмінпобутове приміщення) літ.175 загальною площею 6060,6 м. кв., пневмобак літ.201 загальною площею 18,2 м.кв.

Відповідно до заяви ліквідатора ВАТ «Сумський рафінадний завод» Мороз В.В. №34/02-01 від 05.05.2020 про відмову від частини позовних вимог, ліквідатор просить витребувати у Нізамієвої Євгенії Олександрівни з чужого незаконного володіння димову трубу літ.176 загальною площею 30,9 м.кв., яка є складовою частиною ТЕЦ; витребувати у ОСОБА_2 з чужого незаконного володіння кладову ПММ літ.86 площею 9,7 м.кв., будівлі ТЕЦ (будівля котельні з деоратором, машзалом, станція управління, будівля хімводоочистки, АПП адмінпобутове приміщення) літ.175 загальною площею 6060,6 м. кв., пневмобак літ.201 загальною площею 18,2 м.кв.

23.07.2020 представником відповідача 1 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в позові, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності на звернення позивача із позовом в даній справі та відсутність поважної причини пропуску цього строку.

19.08.2020 до суду позивачем подано відповідь на відзив від 14.08.2020 (вх. №7201/20), в якій просить суд задовольнити позовні вимоги та не брати до уваги заперечення відповідача 1, оскільки позови про витребування майна з чужого незаконного володіння можуть бути пред`явлені протягом періоду порушення права власності, яке визначається триваючим.

Відповідач 2 в судове засідання не з`явився, відзив на позов не подав.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача 1, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

Відповідно до рішення господарського суду Сумської області від 29.09.2009 у справі № 5/135-09 визнано право власності Відкритого акціонерного товариства «Сумський рафінадний завод» (далі - позивач) на нерухоме майно, зокрема, на окремий об`єкт нерухомого майна ТЕЦ, яка складається з кладової ПММ літ. 86 площею 9,7 кв.м., будівлі ТЕЦ (будівля котельні з деоратором, машзалом, станція управління, будівля хімводоочистки, АПП адмінпобутове приміщення) літ. 175 загальною площею 6060,6 кв.м., димової труби літ. 176 загальною площею 30,9 кв.м., пневмобаку літ. 201 загальною площею 18.2 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_3 .

24.04.2009 Комунальним підприємством «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» позивачу видано Реєстраційне посвідчення про реєстрацію права власності на нерухоме майно: будівлі ТЕЦ під літ. 175 загальною площею 6060,6 кв.м., димову трубу під літ. 176 загальною площею 30,9 кв.м., пневмобак під літ. 201 загальною площею 18.2 кв.м.

Інформація щодо права власності ВАТ «Сумський рафінадний завод» на нерухоме майно: будівлі ТЕЦ літ. 175 площею 6060,6 кв.м., димова труба літ. 176 площею 30,9 кв.м., пневмоблок літ. 201 площею 18.2 кв.м. (у рішенні суду від 26.03.2009 та у Реєстраційному посвідченні - пневмобак) внесена до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно (Витяги № 22570912 від 24.04.2009, № 33644175 від 09.03.2012).

У наданих позивачем Реєстраційному посвідченні про реєстрацію права власності на нерухоме майно та Витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно відсутня інформація про реєстрацію права власності на на окремий об`єкт нерухомого майна ТЕЦ - кладової ПММ літ. 86 площею 9,7 кв.м.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої ліквідатором ВАТ «Сумський рафінадний завод» Морозом В.В., станом на 27.01.2020 право власності на пневмоблок під літ. 201 загальною площею 18.2 кв.м., що становить 2/1000 окремого об`єкту нерухомого майна ТЕЦ, та будівлі ТЕЦ (будівля котельні з деоратором, машзалом, станція управління, будівля хімводоочистки, АПП адмінпобутове приміщення) під літ. 175 загальною площею 6060,6 кв.м., що становить 820/1000 окремого об`єкту нерухомого майна ТЕЦ, належить ОСОБА_2 (відповідач-2) на праві спільної часткової власності. Право власності відповідачем-2 на нерухоме майно набуто на підставі Свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні, серія та номер 3528 від 10.06.2016.

Право власності на димову трубу літ. 176 площею 30,9 кв.м., що складає 178/1000 нежитлових приміщень в АДРЕСА_3 , належить Нізамієвій Євгенії Олександрівні (відповідач -1) на праві спільної часткової власності. Відповідне право власності набуто відповідачем-1 на підставі договору купівлі-продажу від 09.12.2011, Акту приймання-передачі предмета продажу від 21.12.2011, додаткової угоди № 1 до договору купівлі-продажу від 26.03.2012.

09.12.2011 між Державною податковою інспекцією м. Суми та фізичною особою-підприємцем Нізамієвою Євгенією Олександрівною укладений договір купівлі-продажу № ПТБСУ01, відповідно до якого продавець (ДПІ м. Суми) продав на цільовому аукціоні з продажу майна платника податків ВАТ «Сумський рафінадний завод», яке знаходиться в податковій заставі, що відбувся 09.12.2011 на Правобережній товарній біржі майно: димову трубу залізобетонну (літ. 176 по плану БТІ) площею 38,7/11,9 кв.м. та висотою 90 м, об`ємом 2277 куб.м., що розташована за адресою АДРЕСА_3 . Продаж майна відбувся згідно з постановою Сумського окружного адміністративного суду № 2а-1870/4106/11 від 09.08.2011 про дозвіл на погашення податкового боргу за рахунок майна ВАТ «Сумський рафінадний завод» (п. п. 1.1, 1.2 договору). Реєстрація права власності на нерухоме майно здійснена 03.04.2012 (Витяг про державну реєстрацію прав № 33693178).

Додатковою угодою № 1 від 26.03.2012 до договору купівлі-продажу № ПТБСУ01 сторони виклали у новій редакції п. 1.1 договору: димова труба літ. 176 (цегла, залізобетон) загальною площею 30, 9 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_3 . Розмір відчужуваної частки складає 0,178 або 178/1000.

Рішенням господарського суду від 13.08.2018 у справі 920/301/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 та постановою Верховного Суду від 23.05.2019, відмовлено ВАТ «Сумський рафінадний завод» у задоволенні позову до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області та фізичної особи -підприємця Нізамієвої Євгенії Олександрівни про визнання недійсним договору купівлі-продажу № ПТБСУ01 від 09.12.2011 з додатковою угодою № 1 від 26.03.2012 та зобов`язання Нізамієвої Є.О. передати позивачу за актом прийому-передачі димову трубу літ. 176 загальною площею 30,9 кв.м.

Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових права на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 будівля ТЕЦ, димова труба, пневмобак є окремими складовими частинами об`єкту нерухомого майна, які були відчужені на користь третіх осіб і належать їм на праві спільної часткової власності, відомості про нерухоме майно, яке належить на праві власності ВАТ «Сумський рафінадний завод» відсутні.

Позивач свої вимоги про витребування з чужого незаконного володіння відповідачів Нізамієвої Є.О. та ОСОБА_2 нерухомого майна мотивує тим, що власником окремого нерухомого майна ТЕЦ, що є складною річчю та має складові частини (кладову ПММ літ. 86 площею 9,7 кв.м.; будівлі ТЕЦ (будівля котельні з деоратором, машзалом, станція управління, будівля хімводоочистки, АПП адмінпобутове приміщення) літ. 175 загальною площею 6060,6 кв.м.; димову трубу літ. 176 загальною площею 30,9 кв.м.; пневмобак літ. 201 загальною площею 18.2 кв.м.) є Відкрите акціонерне товариство «Сумський рафінадний завод». На дату вибуття з власності позивача складових частин ТЕЦ не існувало будь-яких співвласників ТЕЦ, які б могли (мали право) за договором купівлі-продажу, дарування, міни відступити ФОП Нізамієвій Є.О. та/чи ОСОБА_2 свою частку в праві спільної часткової власності на окремі об`єкти нерухомого майна ТЕЦ. Отже, в силу приписів ст. 387 ЦК України власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння.

Згідно з приписами частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Предмет та підстава позову - це його складові, які визначають зміст позову.

У розумінні норм господарського процесуального законодавства предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

При зверненні з позовом до суду у даній справі позивач, з посиланням, зокрема, на приписи статей 387, 388 Цивільного кодексу України, просив витребувати нерухоме майно з чужого незаконного володіння відповідачів Нізамієвої Є.О. та ОСОБА_2 .

За положеннями статті 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикаційним є позов неволодіючого власника індивідуально-визначеної речі до її незаконного володільця про витребування речі із володіння останнього. Таким чином, розглядаючи такий позов, суд повинен встановити доведеність або недоведеність таких обставин:

а) наявність у позивача права власності на витребовувану річ;

б) фактичне володіння річчю здійснюється відповідачем;

в) відсутність у відповідача правового титулу щодо володіння витребовуваною позивачем річчю.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності із фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, першочерговим є встановлення підстави, на якій особа набула це право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (постанова Верховного Суду від 24.01.2020 у справі №910/10987/18).

Як було встановлено судом, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за адресою АДРЕСА_3 зареєстровано:

за Нізамієвою Євгенією Олександрівною право власності на димову трубу літ. 176 площею 30,9 кв.м.;

за ОСОБА_2 - на будівлі ТЕЦ (будівля котельні з деоратором, машзалом, станція управління, будівля хімводоочистки, АПП адмінпобутове приміщення) під літ. 175 загальною площею 6060,6 кв.м., пневмоблок під літ. 201 загальною площею 18.2 кв.м.

Позивач повинен довести не тільки те, що він мав право власності на річ, але і те, що він це право зберіг і в момент розгляду спору по суті.

У віндикаційному позові важливим аспектом доказування є встановлення відсутності у відповідача правового титулу щодо володіння витребовуваною позивачем річчю. Відповідачем за віндикацією є незаконний власник, що означає відсутність у відповідача будь-якого правового титулу щодо спірного майна, який би породжував правомочність володіння цією річчю.

Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 у справі № 910/4715/16 висловив правову позицію про те, що статтею 388 ЦК України передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника поза його волею. При цьому наявність у діях власника волі на передання майна іншій особі унеможливлює застосування вимог наведеної норми щодо витребування майна від добросовісного набувача.

З наданих позивачем та першим відповідачем доказів судом встановлено, що Нізамієва Євгенія Олександрівна володіє нерухомим майном на законних підставах, зазначене не спростовано позивачем і підтверджено судовими рішеннями у справі господарського суду Сумської області № 920/301/18, що набрали законної сили.

Так, зокрема, воля власника майна ВАТ «Сумський рафінадний завод» на його відчуження була виражена у листі № 153 від 25.04.2011 за підписом в.о. голови правління Міхеєнка Р.В. , в якому повідомлялося, що димова труба (право власності на яку придбано Нізамієвою Є.О. ) не задіяна у виробництві і в подальшому використовуватися за призначенням не буде. Зазначений лист був адресований начальнику ДПІ м. Суми, що ініціювало продаж майна податкової застави.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивачем не надано суду доказів, крім Відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо реєстрації об`єкта нерухомого майна за адресою АДРЕСА_3 за відповідачем ОСОБА_2 , щодо незаконності набуття нею права власності на підставі Свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні, серія та номер 3528 від 10.06.2016.

Суд зауважує, що відчуження майна ВАТ «Сумський рафінадний завод» у червні 2016 відбувалося в межах справи про банкрутство зазначеного Товариства, яке постановою господарського суду Сумської області від 25.10.2012 (справа № 5021/322/12) визнано банкрутом та стосовно нього відкрито ліквідаційну процедуру. Арбітражний керуючий Мороз В.В. був призначений ліквідатором ВАТ «Сумський рафінадний завод» ухвалою суду від 03.10.2017, проте мав отримати від попереднього ліквідатора усі документи щодо здійснення процедури ліквідації з 2012 року, зокрема, і щодо проведення аукціону з продажу майна 10.06.2016.

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача та відмовляє у їх задоволенні.

Відмова у задоволенні позову по суті позовних вимог унеможливлює прийняття судом рішення щодо застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, про що зазначає відповідач-1.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України «Про судовий збір» та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, витрати зі сплати судового збору в розмірі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Сумський рафінадний завод» до Нізамієвої Євгенії Олександрівни , ОСОБА_2 про витребування майна - відмовити.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 14.09.2020.

Суддя О.Ю. Соп`яненко