Рішення № 91528112, 10.09.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1984/20

За позовом: Управління поліції охорони в Одеській області (65074, м. Одеса, вул. Академіка Філатова, буд. 70-А, код ЄДРПОУ 40108934)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТАТ ОЙЛ” (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Перемоги, буд 17, код ЄДРПОУ 42759541)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Луцюк Р.П.

Представники сторін:

Від позивача: Котенко А.Г. – на підставі довіреності № 1128/43/35/01-2020 від 12.05.2020р.;

Від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Управління поліції охорони в Одеській області, звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) “ТАТ ОЙЛ” про стягнення 40 765 грн 85 коп.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.07.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/1984/20 та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 30 липня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.07.2020р. судове засідання по розгляду справи по суті відкладено на 20.08.2020р.Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.08.2020р. судове засідання по розгляду справи по суті відкладено на 10.09.2020р.

Позивач – Управління поліції охорони в Одеській області, підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить задовольнити позов в повному обсязі з підстав, визначених у позовній заяві.

Відповідач – ТОВ “ТАТ ОЙЛ”, не скористався своїм правом на судовий захист, відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Ухвали суду від 09.07.2020р., 30.07.2020р. та 20.08.2020р. направлені за юридичною адресою відповідача, повернулися до суду неврученими із зазначенням поштою «за закінченням терміну зберігання» , що підтверджується поштовими повідомленнями, які містяться в матеріалах справи.

З урахуванням зазначеного, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.165 ГПК України.

Позивач у справі зазначає, що 16.03.2020р. між Управлінням поліції охорони в Одеській області (Замовник) та ТОВ «ТАТ ОЙЛ» (Учасник) був укладений Договір №ХБТ-05/03/20/172 про закупівлю товарів , відповідно до якого Учасник прийняв на себе зобов`язання передати Замовнику товари за кодом ДК 021:2015 - (09130000-9) «Нафта і дистиляти (бензин А-92, бензин А-95, газ СГ1БТ, дизельне паливо - по смарт-карткам та талонам) належної кількості та якості, а Замовник зобов`язався прийняти і оплатити такий товар.

Позивач зазначає, що ціну за одиницю товару визначено в специфікації товарів, яка є невід`ємною частиною Договору, та відповідно до якої ціна 1 літру бензину А-95 - 25 грн. 28 коп. з ПДВ; ціна 1 літру бензину А-95 - 26 грн. 28 коп. з ПДВ; ціна 1 літру СПБТ - 12 грн. 98 коп. з ПДВ; ціна 1 літру дизельного палива -25 грн. 55 коп. з ПДВ.

Також , у Специфікації товарів додатково зазначено, що сторони узгодили, що ціна товару на момент його передачі Замовнику визначається наступним чином: за показником інформаційного табло АЗС, на якій відбувається процес приймання-передачі пального, якщо роздрібна ціна за одиницю виміру пального на АЗС менше або дорівнює цінам, визначеним за результатами процедури закупівлі (цінам пропозиції Учасника) і зазначеним у цьому Договорі; за цінами, визначеними за результатами процедури закупівлі (цінами пропозиції Учасника) і зазначеними у цьому Договорі, якщо роздрібна ціна за одиницю виміру пального, яка діє на АЗС, перевищує ціну, визначену за результатами процедури закупівлі (ціну пропозиції Учасника) і зазначену у Договорі.

Відповідно до п.6.3. Договору місце поставки товару: Одеська область: м. Арциз, м. Балта, м. Біляївка, м. Болград, м. Білгород-Дністровський, м. Березівка, м. Ізмаїл, смт. Любашівка, м. Подільськ, м. Рені, м. Роздільна, м. Чорноморськ - на АЗС Учасника, перелік яких визначений в Додатку №2 до Договору.

Позивач зазначає, що всі АЗС, що включені до Додатку №2 до Договору, не є власними АЗС Учасника, а є партнерськими АЗС, тобто належать суб`єктам господарювання, з якими Учасник знаходиться у партнерських відносинах.

Позивач зазначає, що в квітні 2020р. здійснювалася передача позивачу товарів (пального) на наступних АЗС, включених до Додатку №2 до Договору та розташованих за адресами: 1) Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Репіна, 16; 2) Одеська область, м. Арциз, вул. Леніна 12 А; 3) Одеська область, м. Болград, вул. 25-ї Чапаївської дивізії, 2; 4) Одеська область, м. Рені, вул. Дорога дружби, 2; 5) Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Перемоги, 17-А; 6) Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Сонячна, 35; 7) Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Гагаріна 23 А; 8) Одеська область, м. Подільськ, вул. Соборна, 123; 9) Одеська область, м. Подільськ, вул. Соборна, 2В; 10) Одеська область, м. Біляївка, вул. Комінтерна, 139.

Проте, відповідачем не було враховано умови специфікації товарів щодо необхідності врахування показника інформаційного табло АЗС при визначенні кінцевої суми оплати позивачем за пальне. Так, в квітні 2020р. ціни на табло тих АЗС, де обслуговувався позивач, була нижче ціни, визначена в Специфікації.

Керуючись цінами , визначеними в специфікації , відповідачем було виставлено наступні рахунки: №172 від 12.04.2020р. на суму 111 968 грн. 17 коп., який було оплачено відповідно до платіжного доручення №4783 від 15.04.2020р.; №196 від 21.04.2020р. на суму 76 925 грн. 70 коп., який було оплачено відповідно до платіжного доручення №4913 від 23.04.2020р. та №225 від 30.04.2020р. на суму 100 929 грн. 26 коп., який було оплачено відповідно до платіжного доручення №5038 від 07.05.2020р., виходячи з наступних цін на бензин: бензин А-92 25,28 грн. з ПДВ за 1 літр; бензин А-95 26,28 грн. з ПДВ за 1 літр; газ вуглеводний скраплений 12,98 грн. з ПДВ за 1 літр; дизельне паливо 25,55 грн. з ПДВ за 1 літр.

Неврахування положень специфікації щодо врахування ціни на пальне на табло АЗС, на яких обслуговувався позивач, при виставленні рахунків відповідачем позивач вважає порушенням своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

На підставі вищенаведеного , позивач стверджує, що оскільки позивач здійснив оплату товарів за цінами, що були вище тих, за якими він згідно умов Додатку № 1 до Договору повинен був оплачувати ці товари (за цінами на інформаційному табло відповідної АЗС на момент відпуску товару), то останній фактично переплатив за товари, а з боку відповідача фактично має місце безпідставне набуття майна (грошових коштів) у розмірі переплачених позивачем грошових коштів.

Позивач зазначає, що в загальному за спірний період, а саме з 01.04.2020р. по 30.04.2020р., відповідачем було виставлено рахунки на загальну суму 277 258 грн. 91коп., тоді як вартість пального згідно цін, визначених на табло відповідних АЗС, сягала 236 493 грн. 06 коп. Таким чином, різниця між вказаними цінами становить 40 765 грн. 85 коп., яка на думку позивача, підлягає стягненню на його користь .

В обґрунтування позову позивач посилається на ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Позивач дійшов висновку, що згідно з ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України, зазначені вище правові положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України зазначені вище правові положення застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Крім того , позивач зауважує, що сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору. Водночас сплата однією стороною грошових коштів другій стороні поза межами платежів, передбачених договором чи договорами, зокрема переплата понад визначену в договорі (договорах) суму, не може бути визнана такою, що здійснена на підставі відповідного договору.

Таким чином, на думку позивача, кошти, що становлять різницю між ціною палива відповідно виставленим відповідачем рахунками та ціною палива , зазначеною на табло відповідних АЗС, що становить 40 765 грн. 85 коп., є безпідставно набутими, а тому підлягають стягненню на користь позивача в силу положень ст.1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач не скористався своїм правом на судовий захист.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, суд встановив, що 16.03.2020р. між Управлінням поліції охорони в Одеській області (Замовник) та ТОВ «ТАТ ОЙЛ» (Учасник) був укладений Договір №ХБТ-05/03/20/172 про закупівлю товарів, відповідно до якого Учасник прийняв на себе зобов`язання передати Замовнику товари за кодом ДК 021:2015 - (09130000-9) «Нафта і дистиляти (бензин А-92, бензин А-95, газ СГ1БТ, дизельне паливо - по смарт-карткам та талонам) належної кількості та якості, а Замовник зобов`язався прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до п.12.1 Договору цей Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2020р. включно.

Згідно з ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами склалися правовідносини щодо поставки товару.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст. 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У частині 1 ст. 174 Господарського кодексу України законодавець встановив , що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до п.7.3.1. Договору Учасник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки визначені цим Договором, а Замовник, в свою чергу, у відповідності до п. 7.1 Договору зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Замовник здійснює розрахунки з Учасником в національній валюті України шляхом оплати Замовником вартості фактично одержаної кількості товарів, протягом 30 календарних днів з дати отримання від Учасника рахунка на оплату фактично одержаної Замовником кількості товарів (п.5.1 Договору).

Відповідно до 2.2 Договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість та ціна товару визначається в специфікації (додатку №1 до Договору, що є невід`ємною частиною цього Договору).

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що заправлення автомобілів Замовника починається з дати отримання смарт-карт та/або талонів. Учасник передає у власність Замовника смарт-карти/талони протягом трьох календарних днів після отримання замовлення будь-яким способом (листом, по факсу, або по електронній пошті), якщо інший строк поставки не буде узгоджений сторонами додатково.

У відповідності до п.6.3 Договору місце поставки товару: Одеська область: м. Арциз, їй. Балта, м. Біляївка, м. Болград, м. Білгород-Дністровський, м. Березівка, м. Ізмаїл, смт Любашівка, м. Подільськ, м. Рені, м. Роздільна, м. Чорноморськ - на АЗС Учасника, перелік яких визначений в Додатку №2 до Договору.

Специфікацією товарів, що є Додатком №1 до Договору, визначено ціну товару, а саме: бензин А-92 вартістю 25,28 грн./л., бензин А-95 вартістю 26,28 грн./л., газ СПБТ вартістю 12,98 грн./л., дизельне паливо вартістю 25,55 грн./л.

Крім того, сторони погодили що ціна товару на момент його передачі Замовнику визначається наступним чином: за показником інформаційного табло АЗС, на якій відбувається процес приймання-передачі пального, якщо роздрібна ціна за одиницю виміру пального на АЗС менше або дорівнює цінам, визначеним за результатами процедури закупівлі (цінам пропозиції Учасника) і зазначеним у цьому Договорі; за цінами, визначеними за результатами процедури закупівлі (цінами пропозиції Учасника) і зазначеними у цьому Договорі, якщо роздрібна ціна за одиницю виміру пального, яка діє на АЗС, перевищує ціну, визначену за результатами процедури закупівлі (ціну пропозиції Учасника) і зазначену у Договорі.

Додатком №2 до Договору визначено перелік АЗС Учасника, на яких здійснюється заправлення автомобілів Замовника.

Судом встановлено, що за період з 01.04.2020р. по 30.04.2020р. відповідачем було виставлено позивачу рахунки на оплату товару за Договором на загальну суму 277 258 грн. 91коп., які було сплачено останнім, тоді як згідно фіскальних чеків, з яких вбачається, що фактична вартість товару на день приймання-передачі палива на відповідних АЗС, визначених в Додатку №2 до Договору, була меншою, ніж визначена в специфікації, випливає, що позивач мав сплатити за пальне поставлене у спірний період 236 493 грн. 06 коп.

Отже, різниця між фактичною вартістю товару та виставленими відповідачем рахунками становить 40 765 грн. 85 коп.

За приписами ст.1212 Цивільного кодексу України, яка встановлює загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З аналізу ст. 1212 Цивільного кодексу України вбачається, що цей вид позадоговірних зобов`язань (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) породжують такі юридичні факти, як набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Необхідною умовою для встановлення того факту, що мало місце зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, є обов`язкова відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

Враховуючи той факт, що відповідачем не було враховано положень специфікації товарів щодо врахування цін на табло АЗС при виставлені рахунків за поставлене пальне за період з 01.04.2020р. по 30.04.2020р., суд дійшов висновку, що кошти у розмірі 40 765 грн. 85 коп. були набуті відповідачем без достатньої правової підстави.

Слід також зазначити, що існування між позивачем та відповідачем договірних відносин не спростовує тієї обставини, що кошти у розмірі 40 765 грн. 85 коп. є безпідставно набутими, адже у відповідності до умов укладеного Договору №ХБТ-05/03/20/172 від 16.03.2020р. у позивача виник обов`язок сплати на користь відповідача коштів у розмірі 236 493 грн. 06 коп., тоді як кошти у розмірі 40 765 грн. 85 коп. є переплатою, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача у відповідності до положень ст.129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Управління поліції охорони в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТАТ ОЙЛ” про стягнення 40 765 грн 85 коп.– задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТАТ ОЙЛ” (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Перемоги, буд 17, код ЄДРПОУ 42759541) на користь Управління поліції охорони в Одеській області (65074, м. Одеса, вул. Академіка Філатова, буд. 70-А, код ЄДРПОУ 40108934) кошти у розмірі 40 765 грн 85 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 15 вересня 2020 р.

Суддя Н.В. Рога