Ухвала суду № 91527618, 15.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

15.09.2020Справа № 910/11411/20За заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПАУЕРСТОУН ПАРТНЕРС"

про забезпечення позову

у справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПАУЕРСТОУН ПАРТНЕРС"

до відповідача: ОСОБА_1

про стягнення 268 000, 00 грн.,-

Суддя Приходько І.В.

ВСТАНОВИВ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПАУЕРСТОУН ПАРТНЕРС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 268 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2020 до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації направлено запит щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 (номер облікової картки платників податків: НОМЕР_1 ; можлива адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) за формою, наведеною в додатку №3 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою КМУ № 207 від 02.03.2016, зобов`язано Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації надати інформацію про місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (номер облікової картки платників податків: НОМЕР_1 ; можлива адреса реєстрації АДРЕСА_1 ), ухвалу направлено на адресу Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (03020, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 41, каб. 442).

07.09.2020 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про надання інформації про рух справи.

07.09.2020 до Господарського суду міста Києва від Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації надійшла інформація на запит суду від 12.08.2020 щодо місця реєстрації ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання у справі призначено на 07.10.2020.

10.09.2020 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про залучення доказів понесених судових витрат.

10.09.2020 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог №1.

10.09.2020 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог №2.

14.09.2020 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову у справі №910/11411/20, в якій останній просить: вжити заходи забезпечення позову, а саме: накласти арешт на грошові кошти ОСОБА_1 (Реєстраційний номер: НОМЕР_1 ) у розмірі 320 918 (триста двадцять тисяч дев`ятсот вісімнадцять) гривень 37 копійок.

Подана заява мотивована тим, що відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань, передбачених Договором про надання поворотної фінансової допомоги №4 від 04.06.2019 року, Договором про надання поворотної фінансової допомоги №5 від 08.08.2019 року, Договором про надання поворотної фінансової допомоги №6 від 21.08.2019 року; уникав будь-яких контактів з позивачем, щоб уникнути виконання зобов`язань передбачених Договором про надання поворотної фінансової допомоги № 4 від 04.06.2019 року, Договором про надання поворотної фінансової допомоги № 5 від 08.08.2019 року, Договором про надання поворотної фінансової допомоги №6 від 21.08.2019 року; відповідач, припинив свій статус як Фізична особа - підприємець, що свідчить про відсутність здійснення господарської діяльності, а це в свою чергу означає, що Відповідач не отримує прибутку, тобто існує обґрунтоване припущення, що це може унеможливити виконання рішення Господарського суду міста Києва; у відповідача наявне іпотечне обтяження майна, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 від 15.06.2020 року (Інформація з Державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 від 15.06.2020 року додається).

Зважаючи на вказані обставини, позивач зазначає, що в нього є всі підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову щодо накладення арешту на грошові кошти в межах позовних вимог, що належать відповідачу може унеможливити виконання рішення Господарського суду міста Києва у цій справі.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з частиною 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Згідно з частиною 4 статті 139 Господарського процесуального кодексу України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Отже, з положень частини 4 статті 139 Господарського процесуального кодексу України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд відзначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку, зокрема, обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову у розмірі 320 918 (триста двадцять тисяч дев`ятсот вісімнадцять) гривень 37 копійок, суд зазначає, що заявником не надано жодних доказів у розумінні статей 76-79 ГПК України на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в цій справі та поновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Так, посилання заявника на те, що відповідач уникає будь-яких контактів з позивачем, щоб уникнути виконання зобов`язань передбачених Договорами про надання поворотної фінансової допомоги, не є достатньою підставою для висновку суду, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Також судом враховано, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми (а не звернення стягнення на нерухоме майно), у зв`язку з чим наявність або відсутність у відповідача іпотечного обтяження майна не може свідчити про неможливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову. При цьому, правомірність заявлених позивачем вимог належить встановлювати безпосередньо під час вирішення спору, тоді як наведені у заяві про забезпечення позову обставини входять до предмету доказування, а відтак, такі обставини не можуть бути єдиною та достатньою підставою для забезпечення позову.

Так, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем певних дій не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, всупереч наведених вимог закону, позивач в обґрунтування поданої ним заяви не надав суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження наявності підстав для забезпечення позову, а обставини, наведені ним в обґрунтування заяви про забезпечення позову, не є такими, що в розумінні ст. 136 Господарського процесуального кодексу України свідчать про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення позивача можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких позивач звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів забезпечення позову про які просить заявник.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову не повною мірою відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, доведеності обставин реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі невжиття судом заявлених заходів забезпечення позову, через що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПАУЕРСТОУН ПАРТНЕРС" про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.В. Приходько