Ухвала суду № 91527609, 15.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

15.09.2020Справа № 910/3232/20

За заявою Державного підприємства "Гарантований покупець"

Про відвід судді

у справі № 910/3232/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія

«Укренерго»

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах

енергетики та комунальних послуг

про стягнення 1 334 031,61 грн

Суддя Удалова О.Г.

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - відповідач) про стягнення 16 376 683,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його обов`язку оплатити електричну енергію, викуплену ним у позивача, як виробника за «зеленим» тарифом, на підставі укладеного сторонами договору 475/01 від 30.07.2019.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив суд стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 16 376 683,59 грн, з яких: 15 062 694,98 грн - основний борг, 1 313 988,61 грн - штрафні санкцій.

Ухвалою суду від 10.03.2020 було відкрито провадження у справі № 910/3232/20 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2020 постановлено здійснювати розгляд справи № 910/3232/20 в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 07.04.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2020 було залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» та Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

02.06.2020 до суду надійшли подані позивачем заява про зменшення розміру позовних вимог та клопотання про повернення судового збору.

У вищевказаній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 1 334 031,61 грн, з яких: 551 444,51 грн - пеня, 782 587,10 грн - штраф.

У підготовчому засіданні 02.06.2020 судом проголошено протокольну ухвалу про прийняття до розгляду заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог до 1 334 031,61 грн.

11.09.2020 до суду надійшла заява відповідача про відвід судді Удалової О.Г. від розгляду справи № 910/3232/20.

В обґрунтування заяви про відвід відповідач зазначив, що подана позивачем 02.06.2020 заява про зменшення розміру позовних вимог за своїм змістом є заявою про відмову позивача від позову в частині позовних вимог про стягнення основного боргу, а також заявою про збільшення розміру позовних вимог про стягнення штрафних санкцій, що залишились на розгляді суду. Тому відповідач вважав, що вказану заяву не можна розцінювати як заяву про зменшення розміру позовних вимог, а судом, який прийняв до розгляду таку заяву, допущено порушення процесуального закону, у зв`язку з чим позивачу було неправомірно повернуто з державного бюджету частину судового збору в розмірі 284 489,53 грн, сплаченого при зверненні з даним позовом до суду.

У зв`язку з викладеним, з метою справедливого та неупередженого вирішення спору, з огляду на необхідність уточнення позовних вимог у даній справі, а також розширення складу учасників судового процесу (оскільки факт повернення судового збору з державного бюджету впливає на права та обов`язки Державної казначейської служби України) відповідач звернувся до суду з клопотанням про повернення розгляду справи у підготовче провадження. Проте, на переконання відповідача, всупереч наведеним у ГПК завданням судочинства у задоволенні вказаного клопотання господарським судом за наслідками судового засідання, що відбулося 10.09.2020, було відмовлено. Відповідач стверджував, що господарський суд маючи процесуальну можливість виправити недоліки, пов`язані з безпідставним поверненням судового збору в розмірі 284 489,53 грн на користь позивача, такі недоліки не виправив.

Крім того, в обґрунтування поданої ним заяви про відвід судді відповідач вказав, що до теперішнього часу суддею Удаловою О.Г. не було вирішено питання про притягнення винних осіб до відповідальності за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи, адже по-перше, позивачем при визначенні сум позовних вимог не була врахована значна кількість платежів відповідача в її оплату, по-друге, у клопотанні позивача ним зазначено, що з моменту відкриття провадження у справі відповідачем сплачено суму основного боргу, тоді як фактично вся сума боргу сплачена відповідачем до відкриття провадження у даній справі, по-третє, дані у позовній заяві щодо обсягів купівлі електричної енергії та відповідних заборгованостей відмінні від даних, що наведені у заяві позивача про зменшення позовних вимог.

Відповідач вказує, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є верховенство права, рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність. Згідно з ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 5 ст. 13 ГПК України, суд керує ходом судового процесу зберігаючи об`єктивність і неупередженість. Однак, на переконання відповідача, недотримання суддею Удаловою О.Г. зазначених процесуальних гарантій та прав відповідача, як учасника судового процесу, небажання виправити наведені недоліки, на переконання останнього є свідченням упередженості та необ`єктивності вказаного судді щодо розгляду даної справи.

Розглянувши вищевказану заяву про відвід судді Удалової О.Г. від розгляду господарської справи № 910/3232/20, суд дійшов висновку про її необґрунтованість з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 39 ГПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу.

Положеннями ч. 3 ст. 39 ГПК України встановлено, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Частиною 7 ст. 39 ГПК України встановлено, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

За приписами ч. 8 ст. 39 ГПК України суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу (ч. 11 ст. 39 ГПК України).

Підстави для відводу (самовідводу) судді встановлені положеннями ст. 35 ГПК України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Таким чином, зважаючи на положення вищенаведеного п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України, перелік закріплених у вказаній статті підстав для відводу судді не є вичерпним.

Водночас, згідно з вимогами ч. 3 ст. 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Визнаючи заяву про відвід судді необґрунтованою суд керується наступним.

Положеннями п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивачу надано право збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Окрім того, приписами ч. 1 ст. 191 ГПК України позивачу також надано право відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Отже, згідно з положеннями чинного ГПК України зменшення розміру позовних вимог та відмова позивача від позову (повністю або частково) не є тотожними процесуальними діями.

Зважаючи на те, що позивач подав заяву саме про зменшення розміру позовних вимог (та зменшив їх розмір на суму основного боргу) в порядку ст. 46 ГПК України, що є його процесуальним правом, суд не вправі застосовувати до вчиненої позивачем процесуальної дії приписи ст. 191 ГПК України і тим самим самостійно змінювати правову природу реалізованого позивачем процесуального права, наданого йому законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 07.12.2012 у справі № 9/162/2011/5003.

Суд звертає увагу відповідача на те, що, по-перше, судом прийнята до розгляду подана позивачем заява про зменшення розміру позовних вимог на суму основного боргу, у зв`язку з чим на розгляді суду залишились лише позовні вимоги про стягнення з відповідача пені та штрафу, а тому підставі для закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу відсутні, адже закриття провадження у справі можливе, серед іншого, у випадку відмови позивача від позову, але не у випадку зменшення кількісного показника заявлених позовних вимог майнового характеру. З огляду на викладене суд зазначає, що ухвала про закриття провадження в частині стягнення основного боргу судом не ухвалювалась.

По-друге, в межах даного спору розглядається спір майнового характеру, а саме спір про стягнення грошових коштів. Загальний розмір первинних позовних вимог становив 16 376 683,59 грн, проте після звернення позивача з відповідною заявою та прийняття її до розгляду судом ціна позову склала 1 334 031,61 грн. Таким чином, загальний розмір позовних вимог зменшився, а тому суд вважає, що подана позивачем заява є заявою про зменшення розміру позовних вимог та правомірно подана ним в порядку ст. 46 ГПК України.

По-трете, за наслідками прийняття судом до розгляду заяви про зменшення розміру позовних вимог сплачений позивачем судовий збір у цій частині може бути повернутий позивачу за його клопотанням на підставі ст. 7 Закону України «Про судовий збір». Тому повернення в межах даного спору частини сплаченого позивачем судового збору з державного бюджету з урахуванням того, що подана ним заява про зменшення розміру позовних вимог, була прийнята судом до розгляду, є правомірним.

Суд також зазначає, що ч. 2 ст. 43 ГПК України передбачає право, а не обов`язок суду залежно від конкретних обставин справи визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства.

Частиною 4 ст. 35 ГПК України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Доводи відповідача фактично зводяться до незгоди учасника процесу з процесуальними діями та рішеннями судді під час розгляду справи. Так, згідно з наведеними положеннями ГПК України правомірність, повнота та об`єктивність прийнятого судового рішення, вірне застосування норм матеріального чи процесуального права, оцінювання доказів, є предметом дослідження у відповідному апеляційному господарському суді або касаційному господарському суді, та не є підставою для відводу судді.

Заява відповідача про відвід судді Удалової О.Г. від розгляду справи № 910/3232/20 не містить доказів, які свідчать про упередженість або необ`єктивність судді, що, у свою чергу, суперечить приписам ст. 74 ГПК України, за якими на кожного учасника судового процесу покладений обов`язок доведення тих обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд звертає увагу відповідача на те, що мотиви, викладені у заяві про відвід, є власними судженнями та суб`єктивними припущеннями відповідача.

З огляду на викладені положення чинного господарського процесуального законодавства суд дійшов висновку про необґрунтованість відводу, заявленого відповідачем.

Частиною 3 ст. 39 ГПК України встановлено, якщо суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Крім того, суд зазначає, що згідно з п. 5 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку надходження заяви про відвід судді.

Отже, зупинення провадження у справі у зв`язку з передачею заяви про відвід судді для розгляду іншому судді, визначеному в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України, є правом, а не обов`язком суду.

За таких обставин, зважаючи на стислий процесуальний строк, встановлений чинним ГПК України для розгляду заяви про відвід судді, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у даній справі № 910/3232/20 до вирішення питання про відвід судді, в провадженні якого перебуває вказана справа, а також про необхідність передати матеріали справи уповноваженій особі для вирішення питання щодо визнання складу суду для розгляду заяв про відвід судді.

Представник відповідача дізнався про обставини, що покладені в основу обгрунтування заяви про відвід судді, в судовому засіданні, що відбулося 10.09.2020, отже, заяву подано в установлений ГПК України дводенний строк з цього моменту. У той же час, з огляду на те, що чергове судове засідання призначено на 15.09.2020, відповідач позбавлений можливості реалізувати право на відвід судді у строк, що складає більше трьох робочих днів до дати чергового судового засідання, у зв`язку з чим з метою дотримання права та охоронюваних законом інтересів учасника господарського процесу суд вважає за необхідне передати матеріали справи уповноваженій особі для вирішення питання щодо визнання складу суду для розгляду заяви відповідача.

Керуючись ст.ст. 35, 39, 234, 228 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати заяву Державного підприємства "Гарантований покупець" про відвід судді Удалової О.Г. від розгляду справи № 910/3232/20 необґрунтованою.

2. Матеріали справи № 910/3232/20 та заяву Державного підприємства "Гарантований покупець" про відвід судді від розгляду справи № 910/3232/20 передати уповноваженій особі для вирішення питання щодо визнання складу суду для розгляду вказаної заяви.

Ухвала підписана та набирає законної сили 15.09.2020, оскарженню не підлягає.

Суддя О.Г. Удалова