Ухвала суду № 91527539, 14.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення

м. Київ

14.09.2020Справа №910/13772/20

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про забезпечення позову до пред`явлення позову; особа, яка може одержати статус учасника справи: Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (відповідач),

ВСТАНОВИВ:

11.09.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову до пред`явлення позовної заяви.

У вказаній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом встановлення заборони Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" вживати по відношенню до заявника заходи, передбачені Розділом 1.7 Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП №307 від 14.03.2018, до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у даній справі.

Частиною 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У своїй заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" вказує, що має намір звернутись до господарського суду із позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про зобов`язання відповідача припинити дії, спрямовані на нарахування послуг щодо експорту електричної енергії за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0140-02024 від 01.09.2019 та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії.

В обґрунтування своєї заяви про забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" зазначає, що Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", яке є суб`єктом природної монополії з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами на всій території України, всупереч умовам Договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0140-02024 від 01.09.2019, нараховує плату за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні експорту та надсилає позивачу рахунки і акти приймання-передачі послуг із включенням послуг, які фактично не надавались. Зокрема, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" виставило заявнику рахунок-фактуру №0140-02024/04/08/2020 та акт приймання-передачі послуг від 31.07.2020, до яких включило послуги з передачі електричної енергії на суму 5 076 319,00 грн.

Заявник не погоджується із включенням до актів відповідної послуги та вважає, що такі послуги йому не надавались, у зв`язку з чим має намір звернутись до суду із позовом за захистом своїх порушених прав.

Водночас, заявник вказує, що несплата ним вказаного рахунку-фактури №0140-02024/04/08/2020 за надані згідно акту приймання-передачі послуг від 31.07.2020 послуги, може мати своїм наслідком застосування Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" статусу "Переддефолтний", та, як наслідок, статусу "Дефолтний", що фактично позбавить позивача можливості брати участь на ринку електричної енергії, адже присвоєння такого статусу позбавляє можливості здійснювати господарську діяльність на організованих сегментах ринку електричної енергії, унеможливлює виконання умов договорів з іншими учасниками ринку, в тому числі з операторами систем розподілу, контрагентами на ринку двосторонніх договорів, ринку на добу на перед, внутрішньодобовому ринку, ринку допоміжних послуг, споживачами тощо. Таким чином, за твердженнями заявника, виключення Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" з ринку відбудеться у зв`язку з неправомірним нарахуванням відповідачем заборгованості за послуги з передачі електричної енергії при експорті, оскарження нарахування яких буде предметом спору після подачі позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову").

Суд відзначає, що заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Такий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 02.09.2019 у справі №917/137/19.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Оскільки заявник має намір звернутися до суду з позовною вимогою (позовними вимогами) немайнового характеру, у цьому випадку має бути застосовано та досліджено таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду. При цьому, у таких немайнових спорах необхідно досліджувати, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 у справі №916/3245/19, від 16.10.2019 у справі №904/2285/19.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Системний аналіз положень частини 1 статті 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Так, заявник вважає неправомірним нарахування Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" заборгованості щодо сплати послуг з передачі при здійсненні експортних операцій, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" стверджує, що готує позов до суду про зобов`язання Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" припинити дії, спрямовані на нарахування послуг щодо експорту електричної енергії за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0140-02024 від 01.09.2019 та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.09.2019 у справі №917/137/19.

Попри наведене, пунктом 1.7.1 Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №307 від 14.03.2018 (надалі - Правила ринку), передбачено, що учасник ринку, крім ОСП, ОР та гарантованого покупця, набуває статусу "Переддефолтний" при настанні принаймні однієї з таких подій або обставин:

1) учасник ринку до 18:00 банківського дня, що є другим робочим днем після дати отримання на електронну адресу учасника ринку через систему управління ринком платіжного документа від АР, не здійснив відповідну оплату;

2) учасник ринку, який є СВБ, не надавав, не підтримував, не збільшував та не поновлював фінансові гарантії в необхідному обсязі відповідно до розділу VI цих Правил;

3) учасник ринку не здійснив оплату послуги з передачі електричної енергії та/або з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління у строк понад 30 календарних днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги.

Із наведеної положення законодавства вбачається, що підпункт 3) пункту 1.7.1 Правил ринку є спеціальним по відношенню до підпункту 1).

Тобто, несплата заявником послуг з передачі електричної енергії при здійсненні експорту, зокрема, включених до рахунку-фактури №0140-02024/04/08/2020 та акту приймання-передачі послуг від 31.07.2020 послуг, є настанням обставини, передбаченої підпунктом 3) пункту 1.7.1 Правил ринку, а не обставини, передбаченої підпунктом 1) пункту 1.7.1 вказаних Правил.

Проте, заявник просить суд в цілому заборонити Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" вживати до нього заходи, передбачені п. 1.7 Правил ринку - без прив`язки до певної обставини та/або події, що суд вважає необґрунтованим, оскільки наявність між заявником та Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" спору щодо послуг з передачі при здійсненні експортних операцій жодним чином не нівелює обов`язків Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0140-02024 від 01.09.2019 та встановлених Правилами ринку, а відтак і можливості настання обставин та подій, передбачених підпунктами 1), 2) пункту 1.7.1 Правил ринку.

В той же час, з огляду на наявність спору щодо нарахування послуг з передачі при здійсненні експортних операцій, заява про вжиття заходів забезпечення позову в частині заборони Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" вживати до заявника заходи, передбачені п. 1.7 Правил ринку у разі настання обставин та подій, передбачених підпунктом 3) пункту 1.7.1 Правил ринку є цілком співмірними та адекватними, оскільки стосуються правомірності нарахування відповідачем обсягів експортованої електричної енергії, їх включення до рахунків та актів приймання-передачі послуг, що надає відповідачу у разі несплати таких спірних послуг право застосовувати до позивача заходи, передбачені Главою 1.7. Розділу І Правил ринку.

Зокрема, про адекватність і співмірність таких заходів в аналогічному спорі зазначав Північний апеляційний господарський суд у своїй постанові від 02.09.2020 у справі №910/9400/20.

Такі заходи забезпечення позову, як заборона відповідачу вчиняти певні дії, мають на меті запобігти невиправданому порушенню прав та інтересів позивача, а отже, невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він і має намір звернутися до суду.

Вжиття заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" у заяві заходів забезпечення позову не зумовлює жодним чином вирішення спору по суті, оскільки спрямоване виключно на збереження існуючого статусу позивача на ринку електричної енергії та недопущення негативних наслідків (у вигляді усунення учасника з ринку) до вирішення спору щодо послуг з передачі при здійсненні експортних операцій.

Водночас, з метою дотримання збалансованості інтересів сторін, суд вважає за необхідне вжити заходів зустрічного забезпечення позову.

Частиною 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Згідно частини 4 статті 141 Господарського процесуального кодексу України питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.

Із аналізу наведеної норми вбачається, що суд на стадії розгляду заяви про забезпечення позову наділений правом вжиття заходів зустрічного забезпечення позову за власною ініціативою.

Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову (частини 2, 3 статті 141 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись наведеними приписами господарського процесуального закону, суд вважає а необхідне зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" внести на депозитний рахунок суду кошти у розмірі 5 076 319,00 грн.

При цьому, визначений судом розмір грошових коштів є співмірним та обґрунтованим з огляду на те, що: 1) заявником у своїй заяві вказується, що ним не було сплачено рахунок-фактури №0140-02024/04/08/2020 за надані згідно акту приймання-передачі послуг від 31.07.2020 послуги у розмірі 5 076 319,00 грн.; 2) заявник вказує, що ним буде оскаржуватись не лише включення послуг до рахунку-фактури №0140-02024/04/08/2020 та акту приймання-передачі послуг від 31.07.2020, а в цілому правомірність нарахування послуг щодо експорту електричної енергії за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0140-02024 від 01.09.2019 та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії; 3) заявник вказує, що щомісячно постачає своїм споживачам електричну енергію в обсязі 270 000 кВт, тобто мають місце значні обсяги закупівлі Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" електричної енергії.

Відповідно до частини 6 статті 141 Господарського процесуального кодексу України строк надання зустрічного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення.

Суд вважає, що обґрунтованим та достатнім строком для надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" зустрічного забезпечення є п`ять банківських днів.

При цьому, суд звертає увагу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", що якщо ним не будуть виконані вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд у відповідності до приписів ч. 8 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України зобов`язаний скасувати ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 136, 140, 141, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про забезпечення позову задовольнити частково.

2. До набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про зобов`язання припинити дії, спрямовані на нарахування послуг щодо експорту електричної енергії за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0140-02024 від 01.09.2019 та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії, заборонити Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25 ідентифікаційний код 00100227) у разі настання обставин та/або подій, передбачених підпунктом 3) пункту 1.7.1 Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 307 від 14.03.2018, у зв`язку з наявністю заборгованості у Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" за послуги з передачі при здійсненні експортних операцій:

- застосовувати заходи щодо присвоєння Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" статусу "Переддефолтний" відповідно до положень п. 1.7.1. Глави 1.7. Розділу I Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №307 від 14.03.2018;

- надсилати Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" та Регулятору повідомлення про набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" статусу "Переддефолтний";

- публікувати на офіційному веб-сайті Адміністратора розрахунків повідомлення про набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" статусу "Переддефолтний" із зазначенням дати набуття такого статусу;

- використовувати фінансові гарантії, що надаються Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" для покриття його заборгованості перед оператором системи передачі;

- використовувати фінансові гарантії, що надаються Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", для покриття заборгованості перед Адміністратором розрахунків;

- направляти до уповноважених банків довідку, що містить інформацію щодо повного та скороченого найменування Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", його ЄДРПОУ, розміру простроченої електропостачальником оплати вартості його небалансів електричної енергії;

- надсилати Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" та Регулятору повідомлення про набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" статусу "Дефолтний";

- публікувати на офіційному веб-сайті Адміністратора розрахунків повідомлення про набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" статусу "Дефолтний" із зазначенням дати набуття такого статусу;

- зупиняти майбутні та скасовувати діючі реєстрації двосторонні договори щодо продажу електричної енергії Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України";

- установлювати нульовий обсяг продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку для Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України";

- здійснювати переведення постачання електричної енергії споживачам Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на постачальника "останньої надії" відповідно до Правил роздрібного ринку;

- направляти до уповноважених банків довідку, що містить інформацію щодо повного та скороченого найменування Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", його ЄДРПОУ та кінцевий розмір простроченої оплати вартості його небалансів електричної енергії.

3. Дана ухвала є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили.

4. Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; ідентифікаційний код 40121452).

Боржник: Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ідентифікаційний код 00100227).

5. Вжити заходи зустрічного забезпечення позову шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; ідентифікаційний код 40121452) у строк протягом п`яти банківських днів з дати вручення даної ухвали внести на депозитний рахунок Господарського суду міста Києва - UA418201720355289002000015332 (Банк: Державна казначейська служба України, м. Київ; МФО: 820172; Код отримувача (за ЄДРПОУ): 05379487) кошти у розмірі 5 076 319 (п`ять мільйонів сімдесят шість тисяч триста дев`ятнадцять) грн. 00 коп.

6. Докази виконання зустрічного забезпечення на дати до суду у строк до 25 вересня 2020 року.

7. Попередити Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", що якщо ним не будуть виконані вимоги п. 5, 6 даної ухвали щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, то суд у відповідності до приписів ч. 8 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України скасує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (14.09.2020) та може бути оскарження протягом десяти днів шляхом подання у відповідності до п. 17.5 ч. 1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.

Суддя Р.В. Бойко