Рішення № 91527464, 07.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.09.2020Справа № 910/3919/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Словечанське лісове господарство"

до 1. Державної казначейської служби України

2. Одеської митниці ДФС

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про відшкодування шкоди у розмірі 939974,74 грн

Представники учасників справи:

Від позивача: Якименко М.М.;

Від відповідача-1: не з`явились;

Від відповідача-2: не з`явились;

Від третьої особи: не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Словечанське лісове господарство" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України (далі - відповідач - 1) та до Одеської митниці ДФС (далі - відповідач - 2) про відшкодування шкоди у розмірі 939974,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неправомірних дій Одеської митниці ДФС щодо затримки залізничних вагонів №№67383786, 65381055, 60627163, 65069502, 68149467, 68731322, 60596806, 68619352, відправником яких був позивач, для проведення переогляду та бездіяльністю відповідача-2 щодо подальшого випуску товару у вказаних вагонах, за рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.11.2018 у справі №906/381/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" за участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: 1) Одеської митниці ДФС; 2) Управління Служби безпеки України в Одеській області; 3) Головного управління національної поліції в Одеській області; за участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Реілтранс" стягнуто з Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 645168,43 грн плати за користування вагонами, 277389,16 грн збору за зберігання вантажу у вагонах, 3233,10 грн збору за проведення маневрової роботи, 292,80 грн збору за повідомлення та 13891,25 грн судового збору, а всього на суму 939974,74 грн.

Зазначена сума фактично сплачена позивачем на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" згідно платіжних доручень №1360 від 06.02.2019 на суму 100000,00 грн, №1820 від 28.03.2019 на суму 100000,00 грн, №904 від 08.08.2019 на суму 100000,00 грн, №1698 від 23.10.2019 на суму 639974,74 грн.

Позивач зазначає, що у зв`язку з неправомірними діями (бездіяльністю) Одеської митниці ДФС йому завдано шкоду у вигляді сплати на користь третьої особи 939974,74 грн, внаслідок чого заявник звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного бюджету України шкоди у вищевказаному розмірі.

Також позивач просив суд стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу на суму 39000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 відкрито провадження у справі № 910/3919/20; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 22.04.2020; встановлено відповідачам строк п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на позовну заяву; запропоновано позивачу у строк протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов (якщо такий буде поданий) подати відповідь на відзив в порядку ст.166 Господарського процесуального кодексу України.

17.04.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2020, яку занесено до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 25.05.2020. Учасникам справи направлено повідомлення про судове засідання 25.05.2020 в порядку ст.ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.

05.05.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача - 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив, серед іншого посилаючись на те, що огляд вагонів, відправником яких був позивач проводився з ініціативи Управління Служби безпеки України в Одеській області, а не Одеської митниці ДФС.

При цьому заходи з переогляду вантажу здійснювались відповідачем-2 з дотриманням положень чинного законодавства України та у межах компетенції митниці, внаслідок чого, на думку відповідача-2, права та законні інтереси позивача не порушені.

Крім того відповідач-2 просив суд зменшити заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу, оскільки гонорар представника позивача є, на його думку, завищеним, становить надмірний тягар для відповідача-2, а стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 39000,00 грн не відповідає критеріям розумності та співмірності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 на підставі ст.50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"; відкладено підготовче засідання у справі №910/3919/20 на 15.06.2020; встановлено третій особі строк протягом п`яти днів з дня отримання ухвали від 25.05.2020 для подання письмових пояснень щодо позову та відзивів на позов; запропоновано позивачу подати відповідь на відзив на позов у строк до 12.06.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2020, яку занесено до протоколу судового засідання, задоволено усне клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання, відкладено підготовче засідання по справі №910/3919/20 на 01.07.2020 та продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Відповідачам та третій особі направлено повідомлення про судове засідання 01.07.2020 в порядку ст.ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.

01.07.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2020, яку занесено до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання, відкладено підготовче засідання по справі №910/3919/20 на 03.08.2020. Учасникам справи направлено повідомлення про судове засідання 03.08.2020 в порядку ст.ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/3919/20 до судового розгляду по суті на 07.09.2020.

Представник позивача в судовому засіданні 07.09.2020 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачі та третя особа явку своїх повноважних представників в судове засідання 07.09.2020 не забезпечили, про причини їх неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідачі та третя особа повідомлені належним чином.

07.09.2020 представником позивача подано суду заяву про намір подати заяву про прийняття додаткового рішення щодо розподілу витрат на правничу допомогу.

В судовому засіданні 07.09.2019 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи 07.06.2017, 08.06.2017 та 12.06.2017 відправником - Державним підприємством "Словечанське лісове господарство" зі станції Велідники Української залізниці до станції Галац Ларга Румунської залізниці, одержувач - PPA TIMBER TRADE SRL здійснено відправлення вагонів №№68149467, 68731322, 65069502, 68619352, 60596806, 65381055, 60627163, 67383786 з вантажем деревина паливна у вигляді колод, полін, сучків, в`язанок хмизу або в аналогічних видах, що підтверджується залізничними накладними №№415851, 415869, 415877, 413062, 413070, 415075, 415091, 413088.

Відповідно до листа Управління Служби безпеки України у Одеській області №65/4-5313 від 15.06.2017 начальнику Одеської митниці ДФС Власову О.С. повідомлено, що ГВ БКОЗ Управління відповідно до покладених законодавством завдань здійснюються заходи з протидії контрабанді та корупції в митних органах. В ході проведення вказаних заходів отримано інформацію щодо можливого протиправного переміщення в зоні діяльності Одеської митниці ДФС вантажу "деревина паливна", який слідує від ДП "Овруцьке ЛГ" (код ЄДРПОУ 991887), ДП "Словечанське ЛГ" (код ЄДРПОУ 991953), ДП "Коростишівське ЛГ" (код ЄДРПОУ 991858) (Житомирська область), на адресу компанії "РРА TIMER TRADE S.R.L." (м. Бухарест, Румунія) за митними деклараціями: UA101150/2017/001016, UA101150/2017/001034, UA101150/2017/001026, UA101080/2017/001532, UA101080/2017/001531.

З метою перевірки вказаної інформації, недопущення нанесення можливої шкоди державним інтересам, на підставі п.5 ст.338, п.4 ст.558 Митного кодексу України, керуючись вимогами ст.12, ст.18 Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", Управління Служби безпеки України у Одеській області просило вказівки здійснити митний огляд (переогляд) вказаного вантажу за участю спеціалістів підрозділу боротьби з митними правопорушеннями Одеської митниці та фахівця у лісотехнічній галузі з перевіркою якісних та кількісних характеристик товару, а також автентичності документальних матеріалів.

До вказаного листа було також долучене доручення №65/4-5312 від 15.06.2017 на проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно листа Управління Служби безпеки України у Одеській області №65/4-5530 від 19.06.2017 начальнику Одеської митниці ДФС Власову О.С. повідомлено, що ГВ БКОЗ Управління відповідно до покладених законодавством завдань здійснюються заходи з протидії контрабанді та корупції в митних органах. В ході проведення вказаних заходів отримано інформацію щодо можливого протиправного переміщення в зоні діяльності Одеської митниці ДФС вантажу "деревина паливна", який слідує від ДП "Олевське ЛГ", ДП "Словечанське ЛГ", ДП "Коростеньське ЛМГ" (Житомирська область), на адресу компанії "РРА TIMER TRADE S.R.L." (м.Бухарест, Румунія) за митними деклараціями: UA101170/2017/000951, UA101150/2017/001068, UA101020/2017/005627.

З метою перевірки вказаної інформації, недопущення нанесення можливої шкоди державним інтересам, на підставі п.5 ст.338, п.4 ст.558 Митного кодексу України, керуючись вимогами ст.12, ст.18 Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", Управління Служби безпеки України у Одеській області просило вказівки здійснити митний огляд (переогляд) вказаного вантажу за участю спеціалістів підрозділу боротьби з митними правопорушеннями Одеської митниці та фахівця у лісотехнічній галузі з перевіркою якісних та кількісних характеристик товару, а також автентичності документальних матеріалів.

До вказаного листа було також долучене доручення №65/4-5529 від 19.06.2017 на проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення

15.06.2017 на станції Кучурган за заявою відділу митного оформлення №2 Митного поста "Кучурган" Одеської митниці ДФС, на підставі ч.5 ст.338 Митного кодексу України, п.14 постанови Кабінету Міністрів України №467 від 23.05.2012 та доручення на проведення огляду (переогляду) транспортних засобів комерційного призначення, наданого Управлінням Служби безпеки України в Одеській області, затримано вагони, відправником яких був позивач, а саме вагони №65069502, №68731322, №60596806, №68619352, №68149467 з вантажем-деревина паливна.

19.06.2017 на станції Кучурган за заявою відділу митного оформлення №2 Митного поста "Кучурган" Одеської митниці ДФС, на підставі ч.5 ст.338 Митного кодексу України, п.14 постанови Кабінету Міністрів України №467 від 23.05.2012 та доручення на проведення огляду (переогляду) транспортних засобів комерційного призначення, наданого Управлінням Служби безпеки України в Одеській області, затримано вагони №67383786, №60627163, №65381055 з вантажем -деревина паливна.

Працівниками станції Кучурган Акціонерного товариства "Українська залізниця" для підтвердження факту затримки вагонів №65069502, №68731322, №60596806, №68619352, №68149467 складений акт загальної форми №67к1 від 15.06.17 о 17-10 год, а для підтвердження факту затримки вагонів №67383786, №60627163, №65381055 складений акт загальної форми № 72к1 від 19.06.17 о 15-25 год.

Рішеннями Одеської митниці ДФС від 06.07.2017 №7038/15-70-20-04 та №7039/15-70-20-04 згідно зі ст.338 Митного кодексу України, п.14 постанови Кабінету міністрів України №467 від 23.05.2012 та на підставі листа Управління Служби безпеки України в Одеській області від 15.06.2017 №65/4-5313 доручено посадовим особам управління протидії митним порушенням Одеської митниці ДФС здійснити в період з 06.07.2017 по 13.07.2017 переогляд товару - деревина паливна, який переміщується, зокрема, у вагонах №№68149467, 68731322, 65069502, 68619352, 60596806, 65381055, 60627163, 67383786.

Відповідно до актів про проведення переогляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 09.07.2017, які складені УБМП Одеської митниці ДФС за участі майстру лісу та представника Управління Служби безпеки України в Одеській області у залізничних вагонах №№68149467, 68731322, 65069502, 68619352, 60596806, 65381055, 60627163, 67383786 не виявлено розходжень із відомостями, заявленими в ТСД та встановлено, що у перелічених вагонах переміщуються дрова паливні соснові у вигляді колод, довжиною до 2 м та діаметром від 8 см до 40 см, деревина має механічні пошкодження (заруби та запили), бокові та торцеві тріщини, кривизну, частково уражена короїдами та цвіллю.

02.09.2017 станцією Кучурган випущено затримані вагони №65069502, №68731322, №60596806, №68619352, №68149467 з вантажем, відправником якого був позивач, про що складено акт загальної форми №134к1.

Крім того 02.09.2017 випущено затримані вагони №67383786, №60627163, №65381055 з вантажем, відправником якого був позивач, про що складено акт загальної форми №139к1.

У зв`язку із затримкою вагонів для митного огляду з 15.06.2017 та 19.06.2017 по 02.09.2017, третьою особою були нараховані позивачу додаткові платежі, які включають послуги за користування вагонами, зберігання вантажу у вагонах, проведення маневрової роботи та телеграфне повідомлення.

Зазначені обставини наведені у рішенні Господарського суду Житомирської області від 15.11.2018 у справі №906/381/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" за участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: 1) Одеської митниці ДФС; 2) Управління Служби безпеки України в Одеській області; 3) Головного управління національної поліції в Одеській області; за участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Реілтранс", яким стягнуто з позивача на користь третьої особи 645168,43 грн плати за користування вагонами, 277389,16 грн збору за зберігання вантажу у вагонах, 3233,10 грн збору за проведення маневрової роботи, 292,80 грн збору за повідомлення та 13891,25 грн судового збору, а всього на суму 939974,74 грн.

Вказана сума фактично сплачена позивачем на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" згідно платіжних доручень №1360 від 06.02.2019 на суму 100000,00 грн, №1820 від 28.03.2019 на суму 100000,00 грн, №904 від 08.08.2019 на суму 100000,00 грн, №1698 від 23.10.2019 на суму 639974,74 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що у зв`язку з неправомірними діями (бездіяльністю) Одеської митниці ДФС щодо затримки залізничних вагонів №№67383786, 65381055, 60627163, 65069502, 68149467, 68731322, 60596806, 68619352, відправником яких був позивач, для проведення переогляду та бездіяльністю відповідача-2 щодо подальшого випуску товару у вказаних вагонах, Державному підприємству "Словечанське лісове господарство" завдано шкоду у вигляді сплати на користь третьої особи 939974,74 грн, внаслідок чого заявник звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного бюджету України шкоди у вищевказаному розмірі.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

У ст.56 Конституції України унормовано, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Пунктом 8 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Ст.22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст.225 Господарського кодексу України).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст.1166 Цивільного кодексу України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів відшкодовується на підставі ст.1173 Цивільного кодексу України.

Стаття 1173 Цивільного кодексу України є спеціальною і передбачає певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст.1173 Цивільного кодексу України.

У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Тобто дії (бездіяльність) Одеської митниці ДФС, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (ст.11 Цивільного кодексу України).

Щодо самостійного встановлення господарським судом незаконності дій органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування під час розгляду справ про відшкодування шкоди, суд відзначає, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17.

Відповідно до визначень, які закріплені у ст.4 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно зі ст.246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Частиною 1 ст.248 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред`явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу (ч.1 ст.255 Митного кодексу України).

Відповідно до ч.5 ст.255 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Статтею 318 Митного кодексу України врегульовано, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Митний контроль товарів, транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється відповідно до типових технологічних схем митного контролю, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.1 ст.320 Митного кодексу України форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками. Не допускаються визначення форм та обсягів митного контролю іншими органами державної влади, а також участь їх посадових осіб у здійсненні митного контролю.

Положеннями ст.321 Митного кодексу України врегульовано, що товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

Пунктом 2 ч.1 ст.336 Митного кодексу України встановлено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян).

Виходячи з наведених норм чинного станом на дату виникнення спірних правовідносин митного законодавства митне оформлення та митний контроль є різними процедурами, з визначеними різними моментами початку та закінчення їх виконання та включають в себе різний обсяг дій, що вчиняються уповноваженими органами.

Приписами ч.1 ст.218 Митного кодексу України передбачено, що строки здійснення митних формальностей щодо залізничного рухомого складу визначаються керівником органу доходів і зборів за погодженням з іншими контролюючими органами та адміністрацією залізниці, а в пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України - крім того, з керівником відповідного органу охорони державного кордону України.

Частиною 2 ст.218 Митного кодексу України визначено, що розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Частинами 3, 4 ст.220 Митного кодексу України визначено, що у виняткових випадках, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, на вимогу органу доходів і зборів окремі вагони, локомотиви, інші елементи рухомого складу для здійснення митного контролю можуть бути виключені зі складу поїзда, якщо проведення такого контролю у складі поїзда неможливе. Відправлення залізничних транспортних засобів з місць стоянки здійснюється з дозволу органу доходів і зборів та органу охорони державного кордону України.

Частинами 1 та 2 ст.325 Митного кодексу України визначено, що за письмовою заявою власника товарів або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів можуть здійснюватися навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування, зважування та визначення інших істотних характеристик товарів, що перебувають під митним контролем, взяття проб та зразків таких товарів, зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах або їх упаковці, транспортних засобах комерційного призначення, а також заміна транспортного засобу комерційного призначення. Зазначені операції здійснюються за рахунок власника товарів, що переміщуються через митний кордон України, або уповноваженої ним особи. У разі відмови у наданні дозволу на здійснення зазначених операцій орган доходів і зборів зобов`язаний невідкладно письмово повідомити особу, яка звернулася із заявою про надання такого дозволу, про причини і підстави відмови. У встановлених цим Кодексом випадках органи доходів і зборів з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право у письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті. У такому разі витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. Якщо в результаті проведення таких операцій виявлено порушення законодавства України, витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами.

Частиною 5 ст.338 Митного кодексу України встановлено, що, зокрема, огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов`язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

Відповідно до п.14 постанови Кабінету міністрів України "Про затвердження вичерпного переліку підстав, за наявності яких може проводитись огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення митними органами України" від 23.05.2012 року №467 у редакції, яка була чинна станом на дату виникнення спірних правовідносин передбачено, що підставою для переогляду товарів може бути, зокрема, одержання в установлених законодавством випадках від правоохоронних органів письмових доручень за формою згідно з додатком у рамках кримінального провадження, оперативно-розшукової або контррозвідувальної справи. Такі доручення обов`язково повинні містити інформацію про підстави їх надсилання, номер відповідного провадження (справи), строк виконання, відомості про товари, осіб, які їх переміщують, та/або про транспортні засоби комерційного призначення, з використанням яких можуть бути вчинені порушення законодавства з питань державної митної справи. У разі відсутності у письмовому дорученні усієї інформації, зазначеної в цьому пункті, таке доручення не є підставою для проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення органами доходів і зборів, про що невідкладно письмово інформується відповідний правоохоронний орган. У разі невиявлення порушень митних правил під час проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення з підстави, передбаченої цим пунктом, такий огляд (переогляд) проводиться у строк, установлений ч.1 ст.255 Митного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, Житомирським окружним адміністративним судом було розглянуто справу №806/1472/18 за позовом Державного підприємства "Овруцьке лісове господарство" до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними дій Одеської митниці ДФС по затримці та переогляду вагону №60605235 з вантажем "деревина паливна" Державного підприємства "Овруцьке лісове господарство" на залізничній станції "Кучурган" Одеської митниці ДФС.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07.06.2018 у справі №806/1472/18, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду позов Державного підприємства "Овруцьке лісове господарство" було задоволено, визнано протиправними дії Одеської митниці ДФС по затримці та переогляду вагону №60605235 з вантажем "деревина паливна" Державного підприємства "Овруцьке лісове господарство" на залізничній станції "Кучурган" Одеської митниці ДФС, розподілено судові витрати.

У зазначеному рішенні та постанові судами адміністративної юрисдикції встановлені обставини невідповідності доручення №65/4-5312 від 15.06.2017 на проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення, яке було долучено до листа Управління Служби безпеки України у Одеській області №65/4-5313 від 15.06.2017 та на підставі якого Одеською митницею ДФС було затримано вагони, відправником яких був позивач, а саме вагони №65069502, №68731322, №60596806, №68619352, №68149467 з вантажем-деревина паливна, вимогам додатку до постанови Кабінету міністрів України "Про затвердження вичерпного переліку підстав, за наявності яких може проводитись огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення митними органами України", а відповідно відсутність у письмовому дорученні усієї інформації, зазначеної в п.14 зазначеної постанови Кабінету міністрів України свідчить про те, таке доручення не є підставою для проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення органами доходів і зборів, про що невідкладно письмово інформується відповідний правоохоронний орган. З урахуванням зазначених обставин Житомирський окружний адміністративний суду у справі №806/1472/18, з яким погодився Сьомий апеляційний адміністративний суд, дійшов висновку про відсутність у Одеської митниці ДФС імперативного обов`язку по затримці вагонів для проведення огляду (переогляду) на підставі листа управління Служби безпеки України у Одеській області вих.№65/4-5313 від 15.06.2017.

Суд зазначає, що зазначені обставини встановлені і щодо позивача у розглядуваній справі, а тому відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доказуванню.

Як вже вказувалось судом, згідно листа Управління Служби безпеки України у Одеській області №65/4-5530 від 19.06.2017 начальнику Одеської митниці ДФС Власову О.С. повідомлено, що ГВ БКОЗ Управління відповідно до покладених законодавством завдань здійснюються заходи з протидії контрабанді та корупції в митних органах. В ході проведення вказаних заходів отримано інформацію щодо можливого протиправного переміщення в зоні діяльності Одеської митниці ДФС вантажу "деревина паливна", який слідує від ДП "Олевське ЛГ", ДП "Словечанське ЛГ", ДП "Коростеньське ЛМГ" (Житомирська область), на адресу компанії "РРА TIMER TRADE S.R.L." (м.Бухарест, Румунія) за митними деклараціями: UA101170/2017/000951, UA101150/2017/001068, UA101020/2017/005627.

З метою перевірки вказаної інформації, недопущення нанесення можливої шкоди державним інтересам, на підставі п.5 ст.338, п.4 ст.558 Митного кодексу України, керуючись вимогами ст.12, ст.18 Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", Управління Служби безпеки України у Одеській області просило вказівки здійснити митний огляд (переогляд) вказаного вантажу за участю спеціалістів підрозділу боротьби з митними правопорушеннями Одеської митниці та фахівця у лісотехнічній галузі з перевіркою якісних та кількісних характеристик товару, а також автентичності документальних матеріалів. До вказаного листа було також долучене доручення №65/4-5529 від 19.06.2017 на проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Щодо затримки Одеською митницею ДФС вагонів на підставі інформації, викладеної у листі листа Управління Служби безпеки України у Одеській області №65/4-5530 від 19.06.2017, суд зазначає таке.

Згідно з ч.7 ст.338 Митного кодексу України порядок проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Вичерпний перелік відповідних підстав, за наявності яких може проводитись огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення митними органами України визначається Кабінетом Міністрів України.

Такий перелік затверджено постановою Кабінету міністрів України "Про затвердження вичерпного переліку підстав, за наявності яких може проводитись огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення митними органами України" від 23.05.2012 року №467 (далі - вичерпний перелік).

Відповідно до вимог п.5 цієї постанови самостійною підставою для проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення є переміщення товарів за маршрутом або у спосіб, що є типовим для переміщення предметів контрабанди або товарів, які є безпосередніми предметами порушення митних правил.

При цьому в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано жодних доказів того, що переміщення позивачем в залізничних вагонах задекларованого вантажу - деревина паливна у вигляді колод, полін, є переміщенням товарів за маршрутом або у спосіб, що є типовим для переміщення предметів контрабанди або товарів, які є безпосередніми предметами порушення митних правил.

Товар, що слідував на експорт у вказаних залізничних вагонах відповідав відомостям, заявленим у товаросупровідних документах, зокрема, по об`єму, породі, сорту, коду товару. Протилежне відповідачем суду не доведено.

Тобто, жодні ризики щодо можливого недостовірного декларування вказаних лісоматеріалів шляхом вивезення підприємством необробленої деревини під виглядом деревини паливної були відсутні ще на момент митного оформлення цього товару про що було достовірно відомо митному органу.

Згідно з ч.4 ст.558 Митного кодексу України у разі наявності такої оперативної інформації від правоохоронних органів митний контроль та митне оформлення здійснюються за письмовим рішенням керівника органу доходів і зборів, який отримав цю оперативну інформацію, або особи, яка виконує його обов`язки, в обсягах та у формах, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.4.1 Порядку проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2012 року №1316 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.02.2013 року за №318/22850, огляд проводиться відповідно до вимог ч.5 ст.338 Митного кодексу України за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, та згідно з вичерпним переліком підстав для проведення огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 року № 467 "Про затвердження вичерпного переліку підстав, за наявності яких може проводитись огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення митними органами України".

Такий митний огляд може бути проведений лише за письмовим рішенням керівника органу доходів та зборів за наявності визначених в ч.2-4 статті підстав, а також у відповідності до ч.5 ст.338 Митного кодексу України за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів.

З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов`язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

Якщо огляд проводиться у відповідності до вимог ч.5 ст.338 Митного кодексу України обов`язковою умовою є наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю.

Разом з тим, п.1.6 розділу III Порядку проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2012 року №1316 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.02.2013 року за №318/22850 передбачено, що час проведення огляду не повинен перевищувати часових нормативів, визначених Митним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами з питань державної митної справи.

Як вже вказувалось судом згідно до вимог п.14 вичерпного переліку такою підставою є одержання в установлених законодавством випадках від правоохоронних органів письмових доручень за формою згідно з додатком у рамках кримінального провадження, оперативно-розшукової або контррозвідувальної справи.

Такі доручення обов`язково повинні містити інформацію про підстави їх надсилання, номер відповідного провадження (справи), строк виконання, відомості про товари, осіб, які їх переміщують, та/або про транспортні засоби комерційного призначення, з використанням яких можуть бути вчинені порушення законодавства з питань державної митної справи.

У разі відсутності у письмовому дорученні усієї інформації, зазначеної в цьому пункті, таке доручення не є підставою для проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення органами доходів і зборів, про що невідкладно письмово інформується відповідний правоохоронний орган.

У разі не виявлення порушень митних правил під час проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення з підстави, передбаченої цим пунктом, такий огляд (переогляд) проводиться у строк, установлений ч.1 ст.255 Митного кодексу України, тобто протягом чотирьох годин з моменту пред`явлення декларантом товарів органу доходів та зборів.

Додатком до вичерпного переліку встановлена відповідно до п.14 форма доручення та реквізити, які вона повинна містити, зокрема, підстави проведення огляду (переогляду), а саме реквізити письмового доручення слідчого, вказівки прокурора, ухвали слідчого судді.

Вимога про зазначення вказаної підстави є послідовно логічним та співвідноситься з положеннями п.14 Вичерпного переліку.

Судом встановлено, що доручення №65/4-5529 від 19.06.2017 не містить всіх необхідних реквізитів, зокрема, згідно затвердженої форми її обов`язковим реквізитом є зазначення підстави проведення огляду (переогляду), а саме: реквізитів письмового доручення слідчого, вказівки прокурора, ухвали слідчого судді.

Відсутність взагалі вказаних документів (доручення слідчого, вказівки прокурора, ухвали слідчого судді) не спростовано відповідачем, а в супровідному листі до доручення є лише посилання на здійснення заходів з протидії контрабанді та корупції.

Суд вважає, що таке посилання є неспроможним, оскільки відповідно до вимог п.14 вичерпного переліку надання доручення встановленої форми не виключає виконання вимог п.14 щодо визначення у дорученні підстави такого доручення про проведення огляду, а саме доручення слідчого, вказівки прокурора, ухвали слідчого судді.

Суд також звертає увагу, що вимогами ст.558 Митного кодексу України встановлено обов`язок лише інформувати митницю про наявність оперативної інформації щодо можливих випадків переміщення товарів з порушенням норм законодавства України, проте Управління Служби безпеки України у Одеській області не просто інформувало відповідача про можливі порушення, а направило їй супровідним листом доручення для виконання з встановленням строку виконання з посиланням на п.5 ст.338 Митного кодексу України.

Вказана норма п.5 ст.338 Митного кодексу України на відміну від ст.558 Митного кодексу України встановлює умови для дій правоохоронного органу.

Надання інформації щодо можливих випадків переміщення товарів з порушенням норм законодавства України (тобто про можливі порушення - ст.558 Митного кодексу України) та надання доручення за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю (тобто обов`язкова одна з двох умов, п.5 ст.338 Митного кодексу України) не є тотожними поняттями, а тому є різними встановлені законодавством вимоги до направлення інформації або доручення.

У п.14 вичерпного переліку зазначено, що відсутність у письмовому дорученні усієї інформації, зазначеної в цьому пункті, таке доручення не є підставою для проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення органами доходів і зборів, про що невідкладно письмово інформується відповідний правоохоронний орган.

Відповідач доказів інформування Управління СБУ в Одеській області про відсутність у письмовому дорученні №65/4-5529 від 19.06.2017 усієї необхідної інформації не надав, однак прийняв його до виконання, що не ґрунтується на вимогах законодавства.

З урахуванням зазначених обставин суд дійшов висновку про відсутність у Одеської митниці ДФС імперативного обов`язку по затримці вагонів для проведення огляду (переогляду) на підставі листа управління Служби безпеки України у Одеській області № 65/4-5530 від 19.06.2017.

Суд зазначає, що ані лист Управління Служби безпеки України у Одеській області №65/4-5530 від 19.06.2017, ані доручення №65/4-5529 від 19.06.2017 не містить інформації про наявність кримінального провадження.

За результатами митного огляду (переогляду) від 09.07.2017 жодних порушень щодо товару у залізничних вагонах, відправником яких був позивач виявлено не було.

Суд наголошує, що за відсутності порушень у відповідача не було правових підстав для продовження здійснення затримки залізничних вагонів, відправником яких був позивач у пункті пропуску "Кучурган" Одеської митниці ДФС після 09.07.2017.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що за відсутності у відповідача належних правових підстав для продовження затримки залізничних вагонів, відправником яких був позивач у пункті пропуску "Кучурган", затримка означених вагонів після 09.07.2017 та до 02.09.2017 була неправомірною.

Відповідач належними та допустимими доказами зазначені обставини не спростував.

За таких обставин, суд зазначає про наявність в діях Одеської митниці ДФС неправомірної поведінки, як однієї зі складових відшкодування шкоди, яка полягає у необґрунтованій затримці вагонів №№68149467, 68731322, 65069502, 68619352, 60596806, 65381055, 60627163, 67383786 з вантажем деревина паливна, відправником яких було Державне підприємство "Словечанське лісове господарство" на залізничній станції "Кучурган" поста "Кучурган" Одеської митниці ДФС та не здійсненні пропуску рухомого складу вагонів з товаром позивача у строк, встановлений ст.199 Митного кодексу України, всупереч положенням чинного станом на дату виникнення спірних правовідносин законодавства.

Таким чином дії Одеської митниці ДФС по затримці та переогляду залізничних вагонів №№68149467, 68731322, 65069502, 68619352, 60596806, 65381055, 60627163, 67383786 з деревиною паливною Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" на митному посту "Кучурган" Одеської митниці ДФС є протиправними, так як були вчиненні за відсутності законних підстав для такого огляду та призвели до порушення прав підприємства у вигляді додаткових витрат за затримку вказаних вагонів.

Факт затримки вагонів документально підтверджено наявними в матеріалами справи доказами, зокрема, актами загальної форми, які були складені третьою особою відповідно до вимог чинного законодавства та на підставі яких було розраховано плату за користування вагонами, за маневрову роботу, за зберігання вантажу, за телеграфне повідомлення.

З приводу розміру шкоди, яку було завдано внаслідок неправомірної поведінки відповідача-2 суд зазначає наступне.

Діяльність залізниці регулює Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998.

Відповідно до ст.119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов`язаної з митним оформленням.

Пунктом 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, визначено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.

Слід зауважити, що власники товару або уповноважені ними особи мають обов`язок щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення або не виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю.

У зв`язку із затримкою вагонів для митного огляду з 15.06.2017 та 19.06.2017 по 02.09.2017, третьою особою були нараховані позивачу додаткові платежі, які включають послуги за користування вагонами, зберігання вантажу у вагонах, проведення маневрової роботи та телеграфне повідомлення.

Як вже вказувалось судом, рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.11.2018 у справі №906/381/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" за участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: 1) Одеської митниці ДФС; 2) Управління Служби безпеки України в Одеській області; 3) Головного управління національної поліції в Одеській області; за участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Реілтранс" стягнуто з позивача на користь третьої особи 645168,43 грн плати за користування вагонами, 277389,16 грн збору за зберігання вантажу у вагонах, 3233,10 грн збору за проведення маневрової роботи, 292,80 грн збору за повідомлення та 13891,25 грн судового збору, а всього на суму 939974,74 грн.

Проте, надаючи оцінку розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню внаслідок неправомірної поведінки відповідача-2 суд зауважує, що згідно з ч.1 ст.199 Митного кодексу України граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у пунктах пропуску через державний кордон України не може перевищувати 30 днів, а для автомобільного транспорту - п`яти днів з моменту прибуття у пункт пропуску через державний кордон України для здійснення митних процедур.

Тобто, тридцятиденний строк, протягом якого перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у пунктах пропуску через державний кордон України є правомірним, а отже, операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів у цей строк, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Наразі, з представлених до матеріалів справи розрахунків позивача щодо нарахованих третьою особою платежів та зборів по вагонах №№65069502, 687731322, 60596806, 68619352, 68149467, 67383786, 60627163, 65381055 вбачається, що вони здійснені за період з 15.06.2017 та 19.06.2017 по 02.09.2017 без урахування вимог ч.1 ст.199 Митного кодексу України.

Судом, в свою чергу, здійснено перерахунок за період з 31-го дня від початку затримки до закінчення затримки по всіх вищенаведених вагонах.

За розрахунком суду за період з 31-го дня від початку затримки до закінчення затримки по вагонам №№65069502, 687731322, 60596806, 68619352, 68149467 обґрунтованим є нарахування плати за користування вагонами на суму 250580,07 грн з ПДВ, 110319,21 грн з ПДВ збору за зберігання вантажу у вагонах, 1616,55 грн з ПДВ збору за проведення маневрової роботи, 146,40 грн з ПДВ збору за повідомлення.

За розрахунком суду за період з 31-го дня від початку затримки до закінчення затримки по вагонам №№67383786, 60627163, 65381055 обґрунтованим є нарахування плати за користування вагонами на суму 137088,52 грн з ПДВ, 58341,89 грн з ПДВ збору за зберігання вантажу у вагонах, 1616,55 грн з ПДВ збору за проведення маневрової роботи, 146,40 грн з ПДВ збору за повідомлення.

Всього з 31-го дня від початку затримки до закінчення затримки вагонів №№65069502, 687731322, 60596806, 68619352, 68149467, 67383786, 60627163, 65381055 обґрунтованим є нарахування розміру шкоди на загальну суму 559855,59 грн, а саме плати за користування вагонами на суму 387668,59 грн з ПДВ, 168661,10 грн з ПДВ збору за зберігання вантажу у вагонах, 3233,10 грн з ПДВ збору за проведення маневрової роботи, 292,80 грн з ПДВ збору за повідомлення.

Отже виходячи з того, що тридцятиденний строк, протягом якого перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у пунктах пропуску через державний кордон України є правомірним, операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів у цей строк, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб, а отже сума, яка стягнута з позивача за період з 1 по 30 день постою вагонів №№65069502, 687731322, 60596806, 68619352, 68149467, 67383786, 60627163, 65381055 на станції "Кучурган" не є шкодою, яку було завдано неправомірною поведінкою відповідача-2 та відшкодуванню у порядку ст.1173 Цивільного кодексу України не підлягає.

Одночасно, з розрахунку позивача вбачається, що до складу шкоди останнім віднесено також суму судового збору - 13891,25 грн, яку стягнуто з Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" згідно судового рішення Господарського суду Житомирської області від 15.11.2018 у справі №906/381/18.

Проте, за висновками суду, означена сума не є шкодою, яка завдана внаслідок неправомірної поведінки Одеської митниці ДФС, оскільки фактично є відшкодуванням судових витрат Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".

Позивач вказаних витрат міг уникнути у разі добровільного виконання своїх обов`язків перед Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" з оплати платежів та зборів, які було нараховано останнім за період затримки залізничних вагонів №№65069502, 687731322, 60596806, 68619352, 68149467, 67383786, 60627163, 65381055 на станції "Кучурган" Одеської залізниці.

Як вже вказувалось вище, обов`язковою складовою відшкодування шкоди є причинно-наслідковий зв`язок, який як елемент цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

Наразі за висновками суду, саме внаслідок неправомірних дій Одеської митниці ДФС, позивачем було понесені витрати на оплату платежів та зборів Акціонерниому товариству "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", нарахованих по вагонам №№65069502, 687731322, 60596806, 68619352, 68149467, 67383786, 60627163, 65381055 за період з 31-го дня від початку затримки до закінчення затримки на загальну суму 559855,59 грн.

З приводу позовних вимог до відповідача-1, суд зазначає наступне.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є Держава Україна як учасник цивільних відносин (ч.2 ст.2 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

При цьому в господарському процесі відповідно до ч.4 ст.56 Господарського процесуального кодексу України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

Отже, у цій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідні органи державної влади - Одеську митницю ДФС та Державну казначейську служби України (яка забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів та відповідно здійснює списання таких коштів).

Відповідно до вимог господарського процесуального законодавства у резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України. Висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення). У разі необхідності у резолютивній частині також вказується про: 1) порядок і строк виконання рішення; 2) надання відстрочки або розстрочки виконання рішення; 3) забезпечення виконання рішення; 4) повернення судового збору; 5) призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат; 6) дата складення повного судового рішення.

При цьому необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, наведена вище норма не встановлює, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення. Вказану позицію висловлено у постанові від 19.06.2018 Великої Палати Верховного Суду по справі №910/23967/16 та постанові Верховного Суду від 19.12.2018 по справі №910/22630/17.

За таких обставин, Державна казначейська служба України бере участь у цій справі як представник держави, а суд зазначає в резолютивній частині рішення по справі про стягнення шкоди з Державного бюджету України без визначення органу, через який здійснюється списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини справи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" до Державної казначейської служби України та до Одеської митниці ДФС про відшкодування шкоди.

Згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Надаючи оцінку іншим доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Керуючись ст.ст.74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" (11122, Житомирська обл., Овруцький р-н, село Словечне, вул.Лісова, будинок 13, ідентифікаційний код 00991953) матеріальну шкоду у розмірі 559855 (п`ятсот п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять) грн 59 коп, завдану внаслідок протиправних дій (бездіяльності) Одеської митниці ДФС.

3. Стягнути з Одеської митниці ДФС (65078, Одеська обл., місто Одеса, вул. Гайдара, будинок 21, корпус А, ідентифікаційний код 39441717) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 8397 (вісім тисяч триста дев`яносто сім) грн 83 коп.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

6. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Згідно з п.п.17.5 п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 14.09.2020.

Суддя М.Є.Літвінова