Рішення № 91527350, 10.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.09.2020Справа № 910/2855/20Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши у спрощеному провадженні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Центральна електроенергетична система»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Енергорішення»

про стягнення 60 000 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Центральна електроенергетична система» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Енергорішення» про стягнення 60 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані спричиненням відповідачем позивачу збитки шляхом не повернення надмірно сплачених коштів у розмірі 60 000 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Вказану ухвалу сторони отримали 06.03.2020, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

02.04.2020 набули чинності зміни до ГПК України, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)». Згідно вказаного Закону пункт 4 Прикінцевих положень ГПК України викладений в наступній редакції: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Беручи до уваги вказане, строк на подачу відзиву, передбачений приписами статті 165 ГПК України, був продовжений на строк введення карантину.

У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020, було внесено зміни до пункт 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, та викладено його у наступній редакції: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином».

Прикінцевими положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Вказаний Закон набув чинності 17.07.2020.

Керуючись вказаними вище нормами процесуального права, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право вчинити дії, спрямовані на подачу відзиву на позовну заяву, до 06.08.2020 включно. Станом на день прийняття рішення по даній справі від відповідача жодних документів в якості відзиву на позов до суду не надійшло.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим їм процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Суддя Алєєва І.В. перебувала у відпустці з 10.08.2020 по 04.09.2020.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

За результатами ревізії фінансово-господарської діяльності відокремленого підрозділу «Центральна енергетична система» Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» за період з 01.01.2016 по 31.03.2018, проведеної відділом фінансового контролю ДП «НЕК «Укренерго» відповідно до наказу «Про проведення ревізії» від 22.05.2018 № 220 та п. 2 Плану контрольних заходів діяльності відділу фінансового контролю ДП «НЕК «Укренерго» на І півріччя 2018, встановлено ряд порушень, що відображенні в акті ревізії від 06.09.2018 № 03-18.

Зокрема, відділом фінансового контролю ДП «НЕК «Укренерго» проведено фактичне обстеження (контрольні обміри) виконаних підрядних робіт відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт за Договором від 18.04.2017 № 90-4/0835-17, укладеного між позивач (замовник) та відповідачем (підрядник) на виконання робіт по заміні автотрансформатора АТ-2 типу АТДЦТН-12500/330/110/10 Черкаський район, Хацьківська С.Р., 11-й км Смілянського шосе, інв. № 1113 45310000-3 Електромонтажні роботи.

За результатами обстеження встановлено розбіжності по кабельній продукції між обсягами виконаних робіт та матеріальних ресурсів, які включені до актів № 3/12 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 та № 3 за січень 2018 з фактично виконаними роботами, що призвело до завищення обсягів виконаних робіт, чим нанесено збитки позивачу на загальну суму 249 713, 18 грн.

Вказані роботи за договором замовником оплачені своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 17 від 19.05.2017, № 4 від 12.12.2017 та № 13 від 28.12.2017.

Завищення обсягів виконаних робіт визнана відповідачем та підтверджена актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2018, який підписаний сторонами договору.

16.11.2018 позивачем відповідачу направлено претензію за № 08/45577 щодо повернення грошових коштів в розмірі 249 713, 18 грн.

За результатами розгляду претензії, відповідач листом від 30.11.2018 № 367 визнав претензію в повному обсязі та зобов`язався повернути грошові кошти в сумі 249 713, 18 грн протягом грудня 2018 - вересня 2019.

Станом на день звернення з позовом, відповідачем було повернуто лише частину грошових коштів в сумі 189 713, 18 грн, що підтверджується авізо № 27 від 08.01.2019, № 35 від 09.01.2019, № 392 від 27.02.2019, № 741 від 05.04.2019, № 1225 від 07.06.2019, № 2349 від 04.10.2019, № 2659 від 05.11.2019 та № 2796 від 19.11.2019 по рахунку 68/240 - Центральна ЕС.

Залишок неповернутих відповідачем грошових коштів складає 60 000 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на приписи ст. 225 ГК України та ст. 22, 1166 ЦК України. На думку позивача, відповідачем спричиненні позивачу збитки шляхом не повернення надмірно сплачених коштів у розмірі 60 000 грн.

Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ст. 1166 ЦК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до приписів ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Предметом позову в даній справі є стягнення збитків на підставі ст. 22, 1166 ЦК України, спричинених завищенням обсягів робіт за договором.

Господарський суд міста Києва зазначає, що господарські правовідносини, що склалися між сторонами з урахуванням положень ст. 1212 ЦК України є за своїм змістом кондикційними.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства про відшкодування шкоди (збитків), оскільки вказані відносини мають ознаки кондикційних.

Однак, слід зауважити, що відповідно до статей 4, 86, 162 ГПК України господарські суди розглядають справи за позовами юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів та органів місцевого самоврядування, які визначають предмет (матеріально-правову вимогу) та підстави (обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а не самі лише посилання позивача на певну норму закону) позову.

При цьому господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення саме ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Отже, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 908/2552/17, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18 та від 07.06.2019 у справі № 924/638/18.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що до правовідносин, що склалися між сторонами у даній справі необхідно застосовувати приписи ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).

За змістом ст. 74, 77, 86 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За таких обставин суд, оцінивши подані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 60 000 грн підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «ЕНЕРГОРІШЕННЯ» (01001, м. Київ, вул. Софіївська, будинок 10, приміщення 4, код ЄДРПОУ 21540309) на користь Приватного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, будинок 25, код ЄДРПОУ 00100227) в особі відокремленого підрозділу «ЦЕНТРАЛЬНА ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИЧНА СИСТЕМА» (01032, м. Київ, Шевченківський район, вул. Симона Петлюри, будинок 27, код ЄДРПОУ 24361553) борг у розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

3.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва