Рішення № 91527304, 31.08.2020, Господарський суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.08.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/163/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Рочняк О. В.

секретар судового засідання Михайлюк А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області

(вул. Січових Стрільців, 15,м. Івано-Франківськ,76018)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут"

вул. Ленкавського, буд.20, м. Івано-Франківськ,76010

про визнання додаткових угод №1 від 02.01.2020, №2 від 08.01.2020, № 3 від 09.01.2020 до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41SB767-1236-19 від 28.12.2019 недійсними

за участю представників сторін:

від позивача: Дирбавка Роман Мирославович;

від відповідача: Демидюк Тетяна Анатоліївна

ВСТАНОВИВ: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" про визнання додаткових угод №1 від 02.01.2020, №2 від 08.01.2020, № 3 від 09.01.2020 до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41SB767-1236-19 від 28.12.2019 недійсними.

Разом з позовною заявою, 28.02.2020 позивачем подано до суду заяву б/н (вх.№3511/20) про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "Івано-Франківськгаз збут" вчиняти дії щодо пред"явлення до оплати рахунків за постачання природного газу, виходячи з вартості газу за 1000 куб.м, визначеної додатковими угодами та нараховувати штрафні санкції та здійснювати відключення газопостачання.

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 02.03.2020 заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області б/н (вх.№3511/20 від 28.02.2020) про забезпечення позову задоволено частково; вжито заходи до забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "Івано-Франківськгаз збут" вчиняти дії щодо відключення газопостачання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області до ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи.

Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2020 позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області б/н ( вх.№ 3510/20 від 28.02.2020) залишено без руху.

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 11.03.2020, після усунення недоліків позовної заяви, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 08.04.2020; встановив сторонам строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.

27.03.2020 до відділу документального забезпечення, канцелярії Господарського суду Івано-Франківської області від відповідача надійшов відзив на позов від 26.03.2020 №767-Ск-1020-0320 (вх.№4810/20).

06.04.2020 до відділу документального забезпечення, канцелярії Господарського суду Івано-Франківської області від позивача надійшла відповідь на відзив від 02.04.2020 №0900-0806-8/4815 (вх.№5041/20).

06.04.2020 до Господарського суду Івано-Франківської області від відповідача надійшла заява від 02.04.2020 №767-Ск-1034-0420 (вх.№5039/20) про відкладення розгляду справи до завершення карантину.

Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 08.04.2020, суд постановив відкласти підготовче засідання, про дату та час судового засідання повідомити учасників справи додатково ухвалою суду.

21.04.2020 до Господарського суду Івано-Франківської області від відповідача надійшло заперечення від 16.04.2020 №767-Ск-1095-0420 (вх.№5413/20).

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 12.05.2020, суд призначив підготовче засідання на 10.06.2020.

Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 10.06.2020, суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 07.07.2020.

01.07.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява №767-Ск-1626-0720 від 01.07.2020 (вх.№8111/20 ) про приєднання письмових доказів до матеріалів справи, а саме: відповіді головного управління статистики в Івано-Франківській області вих.№ 05-21/1242-20 від 24.06.2020 на адвокатський запит щодо інформації про коливання ціни природного газу, як товару на ринку за період з грудня 2019 по березень 2020.

В судовому засіданні 07.07.2020 представники сторін виступили зі вступним словом.

Позиція позивача: представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що до основного договору про закупівлю природного газу №415B767-1236-19 від 28.12.2019, укладеного між сторонами, було укладено ряд додаткових угод, якими внесено зміни до договору, зокрема щодо зміни ціни в зв"язку з коливанням на ринку ціни на газ. При цьому, як зазначає позивач, відповідачем не надано документального обґрунтування відповідного коливання ціни природного газу на ринку в сторону збільшення та, на думку позивача, безпідставно укладено зазначені додаткові угоди, якими змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення, внаслідок чого зменшено обсяги закупівлі природного газу згідно договору. Зауважує, що Головне управління Пенсійного фонду в області змушене було укласти спірні додаткові угоди до договору, так як перебувало під впливом тяжких обставин, зокрема під загрозою невиконання ТОВ "Івано-Франківськгаз збут" взятих на себе зобов"язань за договором щодо постачання природного газу, що могло б призвести до зриву опалювального сезону та нанесення відповідачу значної матеріальної шкоди у вигляді проведення нової процедури закупівлі. За таких обставин, вважає оспорюванні додаткові угоди укладеними під впливом збігу тяжких обставин внаслідок недобросовісних дій з боку відповідача, та всупереч вимогам п.2 ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі", що є підставою для визнання таких додаткових угод недійсними.

Позиція відповідача: представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила з підстав, викладених у відзиві на позов та запереченнях. Просила суд у позові відмовити, посилаючись на те, що підставами виникнення цивільних прав та обов"язків згідно чинного законодавства є зокрема договори та інші правочини, які є обов"язковими до виконання сторонами; істотними умовами, є умови , визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Вказує на те, що при укладенні договору №415B767-1236-19 від 28.12.2019 сторонами було досягнуто згоди щодо його істотних умов. Необхідність укладення оспорюваних додаткових угод до договору обґрунтована коливанням ціни газу на ринку, на підтвердження чого відповідачем надавалося позиву ряд документів, зокрема: лист Української енергетичної біржі, експертні висновки Вінницької торгово-промислової палати, фактографічну довідку, прейскурант на природний газ. Також зазначає, що інформація щодо коливання ціни на газ відображена на офіційному сайті НАК "Нафтогаз України". Стверджує, що умови договору про закупівлю природного газу виконуються сторонами належним чином, що підтверджується актами приймання -передачі природного газу та актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2020 по 143.03.2020, копії яких додано до матеріалів справи. Вважає, що правових підстав для визнання недійсними оспорюваних додаткових угод немає.

В судовому засіданні суд постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про оголошення перерви в судовому засіданні на 31.08.2020, про що учасники судового процесу повідомлені під розписку.

В судовому засіданні 31.08.2020 суд з"ясував обставини справи, дослідив докази та провів судові дебати, у яких сторони виступили із промовами (заключним словом), після закінчення яких, суд вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення суду, оголосивши орієнтовний час його оголошення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, давши оцінку доказам у відповідності до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд встановив таке.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

28.12.2019 між Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" (Постачальник) укладено договір №415B767-1236-19 (а.с.17-25), згідно умов якого Постачальник зобов"язується поставити (передати у власність) Споживачу у 2020 році природний газ належної якості у кількості та за місцем постачання згідно Специфікації, а Споживач зобов"язується прийняти і оплатити газ в розмірах, строки та порядку, визначених договором (п.1.1 договору).

Ціна договору становить 396 900 грн, в тому числі ПДВ 66 150 грн. Ціна природного газу становить 4900 грн за 1000 куб.м., крім того ПДВ-816 грн 66 коп.(п.п.3.1,3.2 договору).

Згідно п.п.4.1, 4.2 договору розрахунковий період за договором становить один календарний місяць - 09.00 години першого дня місяця до 09.00 години першого дня наступного місяця включно. Розрахунки Споживача за поставлений газ здійснюються за розрахунковий період

Відповідно до розділу 5 договору визначено права та обов"язки сторін. Зокрема, Споживач має право: змінити Постачальника у порядку передбаченому договором та нормативно-правовими актами з цього питання; розірвати договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це Постачальника не менш як за 10 днів за таких обставин:

- якщо Постачальник суттєво порушить свої зобов"язання, що створить передумови для затримки поставки товару у встановлені договором терміни більше ніж за один місяць;

- якщо Постачальник пропонує внести зміни до істотних умов договору шляхом укладення додаткових угод до договору без передбаченого законодавством обґрунтування (п.5.3.7, 5.3.8 договору).

Порядок зміни Постачальника наведено в розділі 8 договору.

Договір набирає чинності з 01.01.2020 і діє до 31.12.2020 (п.11.1 договору).

В розділі 12 договору сторони дійшли згоди щодо порядку зміни умов цього договору. Так, у відповідності до п.12.1 договору, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов"язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

12.1.1 зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків Споживача;

12.1.2 зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми. визначеної в договорі.

Коливання ціни товару на ринку підтверджується документом органу, установ чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг ціни на товари, визначати зміни ціни товару на ринку.

02.01.2020 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №415B767-1236-19 (а.с.26), якою внесено зміни до п.1.2 договору, а саме визначено, що річний обсяг постачання газу - до 73,63 тис.куб.м.

Внесено зміни до п.1.3 договору: Планові обсяги постачання газу по місяцях, згідно наведеної таблиці.

Внесено зміни до п.3.2 договору: Ціна газу становить 4312 грн за 1000 куб.м., крім того ПДВ 1078 грн, всього з ПДВ - 5390 грн.

Внесено зміни до п.31 договору: загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу поставленого Споживачеві за даним договором становить 396 900 грн. в тому числі ПДВ.

Сторони також погодили, що Споживач зобов"язується використати газ в об"ємі, вартість якого обрахована по діючих цінах, враховуючи тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами затверджений уповноваженим органом влади) не перевищить загальну суму витрат для оплати газу, яка передбачена в кошторисі Споживача (фінансовому плані, плані асигнувань, плані використання бюджетних (державних) коштів). При цьому Споживач зобов"язується в той же день, в якому буде використаний вказаний вище об"єм газу припинити газопостачання та повідомити про це Постачальника. Відновити або не припиняти газопостачання Споживача має право виключно у випадку надання Постачальнику належним чином затвердженого кошторису Споживача (фінансовому плані, плані асигнувань, плані використання бюджетних (державних) коштів), в якому буде передбачена додаткова сума витрат для оплати газу достатня для подальшого використання газу в межах об"єму газу та його загальної вартості передбаченої договором.

Дана додаткова угода набуває чинності з дати підписання, поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.01.2020 і діє до 31.12.2020 включно, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

08.01.2020 Вінницькою торгово-промисловою палатою надано експертний висновок №В-1 від 08.01.2020 на замовлення ТОВ "Івано-Франківсьгаз збут" щодовизначення вартості природного газу, як товару, станом на 03.01.2020 (довідково-інформаційно), згідно даних з європейських ринків газу, розміщених на сайтиах ТБ "Українська енергетична біржа", а саме: 1. вартість природного газу на європейських хабах; 2. приведену вартість природного газу на європейських хабах до кордону України (а.с.30-31).

08.01.2020 між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 415B767-1236-19 (а.с.27), якою внесено зміни до п.1.2 договору: Річний обсяг постачання газу - до 66,94 тис.куб.м.

Внесено зміни до п.1.3 договору: Планові обсяги постачання газу по місяцях, згідно наведеної таблиці.

Внесено зміни до п.3.2 договору: Ціна газу становить 4742 грн 40 коп. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 1185 грн 60 коп., всього з ПДВ - 5928 грн.

Внесено зміни до п.3.6 договору: Загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу поставленого Споживачеві за даним договором становить 396 900 грн. в тому числі ПДВ.

Сторони також погодили, що Споживач зобов"язується використати газ в об"ємі, вартість якого обрахована по діючих цінах, враховуючи тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами затверджений уповноваженим органом влади) не перевищить загальну суму витрат для оплати газу, яка передбачена в кошторисі Споживача (фінансовому плані, плані асигнувань, плані використання бюджетних (державних) коштів). При цьому Споживач зобов"язується в той же день, в якому буде використаний вказаний вище об"єм газу припинити газопостачання та повідомити про це Постачальника. Відновити або не припиняти газопостачання Споживача має право виключно у випадку надання Постачальнику належним чином затвердженого кошторису Споживача (фінансовому плані, плані асигнувань, плані використання бюджетних (державних) коштів), в якому буде передбачена додаткова сума витрат для оплати газу достатня для подальшого використання газу в межах об"єму газу та його загальної вартості передбаченої договором.

Дана додаткова угода набуває чинності з дати підписання, поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.01.2020 і діє до 31.12.2020 включно, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

09.01.2020 між сторонами укладено додаткову угоду №3 до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 415B767-1236-19 (а.с.28), якою внесено зміни до п.1.2 договору: Річний обсяг постачання газу - до 60,85 тис.куб.м.

Внесено зміни до п.1.3 договору: Планові обсяги постачання газу по місяцях, згідно наведеної таблиці.

Внесено зміни до п.3.2 договору: Ціна газу становить 5217 грн 40 коп. за 1000куб.м., крім того ПДВ 1304 грн 38 коп., всього з ПДВ - 6521 грн 90 коп.

Внесено зміни до п.3.6 договору: Загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу поставленого Споживачеві за даним договором становить 396 900 грн. в тому числі ПДВ.

Сторони також погодили, що Споживач зобов"язується використати газ в об"ємі, вартість якого (обрахована по діючих цінах, враховуючи тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами затверджений уповноваженим органом влади) не перевищить загальну суму витрат для оплати газу, яка передбачена в кошторисі Споживача (фінансовому плані, плані асигнувань, плані використання бюджетних (державних) коштів). При цьому Споживач зобов"язується в той же день, в якому буде використаний вказаний вище об"єм газу припинити газопостачання та повідомити про це Постачальника. Відновити або не припиняти газопостачання Споживача має право виключно у випадку надання Постачальнику належним чином затвердженого кошторису Споживача (фінансовому плані, плані асигнувань, плані використання бюджетних (державних) коштів), в якому буде передбачена додаткова сума витрат для оплати газу достатня для подальшого використання газу в межах об"єму газу та його загальної вартості передбаченої договором.

Дана додаткова угода набуває чинності з дати підписання, поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.01.2020 і діє до 31.12.2020 включно, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Листом №03/01-03 від 03.01.2020 ТБ "Українська енергетична біржа" повідомлено ТОВ "Івано-Франківськгаз збут" щодо ціни природного газу. Зокрема в листі зазначено, що на 03.01.2020 середньозважена ціна природного газу ресурсу січня за результатами електронних біржових торгів склала 5005 грн 27коп. за тис.куб.м. з ПДВ(а.с.29).

13.01.2020 Вінницькою торгово-промисловою палатою надано експертний висновок №В-1 від від 13.01.2020 на замовлення ТОВ "Івано-Франківсьгаз збут" щодо визначення ціни природного газу як товару з урахуванням ПДВ, яка діє на 01.01.2020 в Івано-Франківській області в розрізі газопостачальних товариств для потреб непобутових споживачів (юридичних осіб), (а.с.32-33).

Листом від 13.01.2020 №В-778 Івано-Франківської торгово-промислової палати адресованим ТОВ "Івано-Франківськгаз збут" надано фактографічну довідку щодо інформації (прейскурант на природний газ) із зазначенням ціни природного газу (а.с.34-36).

Листом про оплату послуг за постачання природного газу за січень 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області звернулося до ТОВ "Івано-Франківськгаззбут" , який отримано відповідачем 12.02.2020, повідомлено про те, що Головним управлінням ПФУ проведено оплату за постачання природного газу за січень 2020 з розрахунку ціни на газ в розмірі 4900 грн. за 1000куб.м., яка була погоджена сторонами при укладенні договору, та про зменшення обсягу споживання газу за січень 2020 року на 533, 86 куб.м., в зв"язку з чим просили провести переговори щодо врегулювання питання ціни постачання природного газу (а.с.37-39).

Листом від 13.02.2020 №767-Сл-510-0220 ТОВ "Івано-Франківськгаз збут" звернулося до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з вимогою про необхідність виконання належним чином своїх зобов"язань за договором та перерахування коштів в розмірі 22 861 грн 56 коп., згідно ціни на газ за умовами додаткової угоди №3 від 09.01.2020 (а.с. 40-42).

ТОВ "Івано-Франківськгаз збут" направлено на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання №767-Сл-494 -0220 від 12.02.2020, в якому зазначено, що в разі несплати заборгованості за поставлений природний газ в сумі 22 861 грн 56 коп. до 20.02.2020, товариство вимагає самостійно відключити від газових мереж газопостачання (обмежити газопостачання до рівня нуль тис.куб.м. на добу) і підготувати до пломбування газоспоживче обладнання (а.с.43).

Згідно акту звіряння взаємних розрахунків між сторонами за період з 01.01.2020 -13.03.2020 за договором № 415B767-1236-19 станом на 213.03.2020 заборгованість відсутня (а.с. 118).

Відповідно до акту приймання-передачі природного газу № ЗІФ 80002749 від 26.12.2019 за договором № 415B767-1236-19 Постачальник передав, а Споживач прийняв у січні 2020 природний газ обсягом 12 482 68 м.куб на суму 81 470 грн 78 коп.з ПДВ.

Відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 29.02.2020 № ЗІФ 80008352 від 28.12.2019 за договором № 415B767-1236-19 Постачальник передав а Споживач прийняв у лютому 2020 природний газ обсягом 9 265 85 м.куб. на суму 60430 грн 94 коп. з ПДВ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД, ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Підставою позову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області визначено вимоги статті 37 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до яких, договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону та ст. 233 Цивільного кодексу України, згідно якої правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнано судом недійсним.

Спір по справі стосується наявності підстав для визнання недійсним додаткових угод до договору про закупівлю природного газу.

Загальні засади недійсності договорів та правові визначені статтею 215 Цивільного кодексу України, якою закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 ГК України).

Відповідно до преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин) він установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади з метою забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Згідно зі статтею 36 цього Закону (в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

При цьому, частиною четвертою цієї статті передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; 5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини п`ятої цієї статті.

Пунктом 1 частини першої статті 37 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин) закріплено, що договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Майже аналогічний за змістом перелік способів захисту передбачений у частині другій статті 20 Господарського кодексу України.

Правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Зазначена правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, від 21.11.2019 у справі № 914/2376/18, від 19.02.2020 у справі № 911/269/19, від 18.03.2020 у справі № 910/11655/18, від 02.04.2020 у справі № 922/59/18 тощо та колегія суддів не вбачає правових підстав для відступу від неї.

Визначивши предмет позову як "визнання договору недійсним", ГУ Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області підставою позову зазначило норму статті 37 Закону України "Про публічні закупівлі", яка прямо визначає нікчемність відповідного правочину, що само по собі є достатньою та самостійною обставиною для відмови в позові з мотивів обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Така позиція відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19).

Визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17.

З позовної заяви не вбачається, на захист якого права звернувся позивач. Останній не вимагає застосувати наслідки недійсності правочину. Позивач констатує порушення вимог ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» при укладенні додаткових угод до договору про закупівлю природного газу від 28.12.2019.

Разом з цим, суд вважає за необхідне перевірити доводи сторін щодо дотримання вимог ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції чинній на момент укладення угод).

За встановлених судом обставин, сторонами при укладенні додаткових угод №1 від 02.01.2020, №2 від 08.01.2020 та №3 від 09.01.2020 до договору про закупівлю природного газу №415В767-1236-19/289 від 28.12.2019 дотримано вимог частини четвертої статті 36 цього Закону.

Так, додаткові угоди містять договірну ціну, яка є істотною мовою договору, ціна на газ у додаткових угодах змінювалася не більше 10 відсотків у зв"язку з коливанням ціни газу на ринку. Порядок зміни умов договору обумовлено сторонами в договорі від 28.12.2019 (п.12.3).

Договір укладений між сторонами 28.12.2019 зі строком дії до 31.12.2020 та станом на сьогодні виконується, про що свідчать акти приймання передачі природного газу та платіжні доручення про оплату за газ.

Правом на розірвання договору в односторонньому порядку, визначеного п.5.3.8 договору, у зв"язку з пропозицією постачальника внести зміни до істотних умов договору шляхом укладення додаткових угод до договору без передбаченого законодавством обґрунтування, позивач не скористався.

Підстав для визнання додаткових угод №1 від 02.01.2020, №2 від 08.01.2020 та №3 від 09.01.2020 до договору про закупівлю природного газу №415В767-1236-19/289 від 28.12.2019 недійсними у відповідності до приписів частини першої статті 233 ЦК України суд не вбачає, оскільки позивачем не доведено обставин укладення додаткових угод до Договору під впливом тяжкої для позивача обставини та на вкрай невигідних для нього умовах (оскільки саме лише посилання позивача на можливість зриву опалювального сезону через посилання відповідача на відключення газопостачання, якщо б додаткові угоди до Договору не були підписані, - не є такою обставиною, враховуючи визначену Договором відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання умов Договору).

Також суд звертає увагу, що вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Зазначена правова позиція сформована у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.06.2019 по справі № 910/6642/18.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Враховуючи вищевикладене, з огляду на предмет та підстави позову, а також встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у ГУ УПФУ в Івано -Франківській області у позові.

Судовий збір, у відповідності до ст.129 ГПК України, слід покласти на позивача.

Керуючись 74, 76-80, 129, 232, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні позову відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку згідно розділу 4 з урахуванням п.4 розділу 10 ГПК України.

Повне рішення складено 14.09.2020

Суддя О.В. Рочняк