Рішення № 91527248, 15.09.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/86/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2020 Справа № 908/1585/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26), представник позивача адвокат Грідін Володимир Володимирович, (02100, м. Київ, вул. Георгія Тороповського, буд. 14, оф. 302)

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 97-А)

про стягнення 14997,31 грн.

23.06.2020 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 379 від 16.06.2020 (вх. № 1711/08-07/20 від 23.06.2020) Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», м. Київ до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», м. Запоріжжя про стягнення 14997,31 грн. заборгованості, в тому числі 13020,00 грн. основної суми заборгованості, 1553,72 грн. пені, 214,61 грн. трьох відсотків річних та 209,98 грн. інфляційних витрат.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2020 справу № 908/1585/20 за вище вказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1585/20 у порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/86/20, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві, мотивовані посиланням на приписи ст., ст. 22, 625, 993, 1166, 1188, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст., ст. 3-5, 9, 12, 22, 33, 35-37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та заявлені з наступних підстав: ТДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 06-TR/AM-4860685 від 24.07.2018, укладеного з гр. ОСОБА_1 , внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 30.09.2018, виплачено Страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 13020,00 грн., а тому до позивача, відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність водія транспортного засобу «RENAULT LOGAN» д.н.з. НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» на підставі полісу АМ/006038448, позивачем на адресу відповідача направлялася регресна вимога № 03/3053 від 23.08.2019 про відшкодування шкоди в порядку ст. 27 ст. 27 Закону України «Про страхування», яка відповідачем отримана 30.08.2019, проте залишена без відповіді та задоволення. Враховуючи зазначене, позивачем заявлено до відповідача позов про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 13020,00 грн. (13020,00 грн. - 0,00 грн. /франшиза за полісом АМ/006038448). У зв`язку із невиплатою відповідачем позивачу страхового відшкодування за регресною вимогою № 03/3053 від 23.08.2019 позивачем на підставі п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» нарахована відповідачу пеня в розмірі 1553,72 грн. Крім того, керуючись нормами ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов`язання позивачем відповідачу нараховані 3 % річних в розмірі 214,61 грн. і інфляційні втрати в розмірі 208,98 грн. З урахуванням викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю, а також покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн. та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.06.2020 у справі № 908/1585/20 відповідачу запропоновано у строк не пізніше 17.07.2020 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрованим місцем знаходження юридичної особи Приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (ідентифікаційний код юридичної особи 13490997) є: 69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 97-А, що відповідає адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

З наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 6900119266931) вбачається, що ухвала господарського суду Запорізької області від 30.06.2020 у справі № 908/1585/20 отримана уповноваженою особою Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» - Чумак - 03.07.2020.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1585/20.

При цьому судом враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду даної справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 (з подальшими змінами) на усій території України установлено карантин, із запровадженням відповідних заборонюючих та обмежувальних карантинних заходів.

Законом України № 540-IX від 30.30.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» у Господарському процесуальному кодексі України розділ X «Прикінцеві положення» доповнено пунктом 4 такого змісту:

«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.».

Законом України № 731-IХ від 18.06.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» пункт 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

При цьому, згідно з п. 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 731-IХ процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Встановлений п. 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 731-IХ 20-денний строк закінчився 07.08.2020.

Враховуючи вище наведене, відповідач у справі № 908/1585/20 не був позбавлений права у строк до 07.08.2020 включно скористатися своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у справі № 908/1585/20 або подати вмотивовану заяву про продовження відповідного строку.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 30.06.2020 у справі № 908/1585/20 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у строк до 07.08.2020 включно не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 30.07.2020 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Шістдесят днів з дня відкриття провадження у даній справі сплили 31.08.2020, але судом враховані вище наведенні норми законодавства щодо змін в процесуальному законодавстві у зв`язку із запровадженням карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 15.09.2020.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

Матеріали справи свідчать, що 24.07.2018 між Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (Страховик) та ОСОБА_1 (Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «Пряме врегулювання до автоцивільки» № 06-TR/AM-4860685 (надалі - Договір), об`єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом, а саме: автомобілем «KIA CEED» д.н.з. НОМЕР_2 , на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Вигодонабувачем за Договором визначено власника застрахованого транспортного засобу.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 власником автомобіля «KIA CEED» д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_1 .

30.09.2018 о 16 год. 10 хв. в місті Києві на вул. Грушевського, 30/1 сталася ДТП за участю автомобіля «KIA CEED» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 (власник автомобіля ОСОБА_1 ) та автомобіля «RENAULT LOGAN» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 , а саме: водій транспортного засобу «RENAULT LOGAN» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «KIA CEED» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 п. 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Печерського районного суду міста Києва від 28.05.2020 у справі № 757/49570/18-п, відповідно до якої ОСОБА_3 визнано винним у вичиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 5 Договору добровільного страхування наземного транспорту № 06-TR/AM-4860685 від 24.07.2018 строк дії договору - згідно п. 3 Полісу ОСЦПВ.

Згідно з п. 3 Полісу № АМ/4860685 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів строк його дії з 25.07.2018 по 24.07.2019 включно.

Таким чином, Договір добровільного страхування наземного транспорту № 06-TR/AM-4860685 від 24.07.2018 та Поліс № АМ/4860685 діяли станом на час дорожньо-транспортної пригоди 30.09.2018.

Письмових доказів, якими спростовується зазначене, матеріали справи не містять.

Відповідно до Звіту № 29-D/56/9 від 24.10.2018 про вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу KIA CEED д.н.з. НОМЕР_2 , встановлено, що матеріальний збиток завданий власнику вказаного транспортного засобу становить 13918,55 грн.

Позивачем затверджено страховий акт № СТ/18/0277 від 05.08.2019, згідно із яким у зв`язку із настанням 30.09.2018 страхового випадку, позивач вирішив здійснити виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування в загальній сумі 13020,00 грн. наступним чином: безготівкове перерахування на рахунок ФОП Сайко Т.П.

Позивачем здійснено виплату Страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 13020,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 2480 від 05.09.2019.

Як підтверджено матеріалами справи, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом «RENAULT LOGAN» д.н.з. НОМЕР_1 (до перереєстрації д.н.з. НОМЕР_4 ), з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (відповідач у справі) згідно із полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/006038448 (згідно із відомостями з єдиної централізованої бази даних МТСБУ).

Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 100000,00 грн. та франшизу у розмірі 0,00 грн.

Враховуючи те, що цивільна відповідальність осіб, які користуються транспортним засобом «RENAULT LOGAN» д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у відповідача, позивачем на адресу ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» направлялася Вимога (регресна) № 03/3053 від 23.08.2019 про відшкодування шкоди в порядку ст. 27 ст. 27 Закону України «Про страхування» в розмірі 13020,00 грн. (13020,00 грн. - 0,00 грн. = 13020,00 грн.), де:

- 13020,00 грн. - сума страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 06-TR/AM-4860685 від 24.07.2018 та Полісом № АМ/4860685;

- 0,00 грн. - франшиза за полісом АМ/006038448, який укладений відповідачем з винною в ДТП 30.09.2018 особою.

Відповідачем Вимога (регресна) № 03/3053 від 23.08.2019 отримана 30.08.2019, про що свідчить підпис уповноваженої особи ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 0210007641235), проте залишена без відповіді та задоволення.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у сумі 13020,00 грн., пені в розмірі 1553,72 грн., нарахованої на підставі п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також 214,61 грн. трьох відсотків річних та 209,98 грн. інфляційних витрат.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як встановлено судом, у відповідності до умов Договору добровільного страхування наземного транспорту № 06-TR/AM-4860685 від 24.07.2018 та Полісу № АМ/4860685 до нього, у зв`язку із настанням страхового випадку (ДТП) позивачем виплачено Страхувальнику ( ОСОБА_1 ) страхове відшкодування в розмірі 13020,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 2480 від 05.09.2019.

Відповідно до ст., ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

На підставі статей 512, 514 ЦК України страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов`язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.

Згідно із положеннями статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв`язку з виплатою першим на користь потерпілої особи страхового відшкодування, є заснованими на суброгації, тобто переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов`язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/449/17.

Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач в силу приписів ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» набув права вимоги до відповідача у межах фактичних затрат.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом «RENAULT LOGAN» д.н.з. НОМЕР_1 (до перереєстрації д.н.з. НОМЕР_4 ), водій якого вчинив дорожньо-транспортну пригоду, була застрахована у відповідача відповідно до полісу № АМ/006038448 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то особою відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у межах, передбачених вказаним Законом та договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач.

Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені в положеннях статті 1166 ЦК України.

Частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджено вину водія транспортного засобу «RENAULT LOGAN» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 30.09.2018.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно із ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

В силу приписів ст., ст. 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у спорах, пов`язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальними.

Тобто, відповідач, як страховик винної у ДТП особи, зобов`язаний відшкодувати завдані останньою збитки третій особі (у даному випадку - позивачу) в обсязі, визначеному Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та відповідно до договору страхування, укладеному з особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.

У відповідності до Звіту № 29-D/56/9 від 24.10.2018 про вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу KIA CEED д.н.з. НОМЕР_2 , матеріальний збиток завданий власнику вказаного автомобіля становить 13918,55 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт пошкодження автомобіля «KIA CEED» д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження особою, цивільно-правова відповідальність якої на час ДТП була застрахована у відповідача. Розмір матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля також підтверджений матеріалами справи.

Виплата позивачем страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 13020,00 грн. належним чином підтверджена наявними в матеріалах справи письмовими доказами, про які зазначалося раніше.

Абзацом 2 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/006038448 передбачено, що франшиза становить 0,00 грн.

При зверненні до відповідача з вимогою про сплату шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивачем врахований розмір франшизи.

У відповідності до п. 9.2. ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Пунктом 9.5. статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що розміри страхових сум переглядаються Уповноваженим органом відповідно до рівня інфляції та індексу споживчих цін, яким у відповідності до п. 1.10. ст. 1 цього Закону є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Відповідно до п.1 розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 566 від 09.07.2010 «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» установлено розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цим розпорядженням: за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 100000,00 гривень на одного потерпілого; за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, у розмірі 200000,00 гривень на одного потерпілого.

Полісом № АМ/006038448 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 100000,00 грн.

Отже, заявлена позивачем до стягнення сума страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності згідно із полісом № АМ/006038448 у сумі 13020,00 грн. є обґрунтованою.

Враховуючи встановлені вище обставини, оскільки вимоги позивача є обґрунтованими, суд вважає наявними підстави для задоволення позовних вимог ТОВ Страхова компанія «Альфа-Гарант», м. Київ до ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», м. Запоріжжя про стягнення 13020,00 грн. в рахунок відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою страхового відшкодування.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 1553,72 грн., нарахованої на підставі п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також 214,61 грн. трьох відсотків річних та 209,98 грн. інфляційних витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за загальний період з 29.11.2019 по 16.06.2020 в розмірі 1553,72 грн.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з положеннями ст., ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

За змістом ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст.551 ЦК України предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 вказаного Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

При цьому, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Як встановлено судом, 23.08.2019 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про відшкодування шкоди у розмірі 13020,00 грн., що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення 30.08.2019 уповноваженій особі відповідача цієї вимоги.

З огляду на приписи п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та момент отримання заяви про страхове відшкодування, останнім днем строку виплати відповідачем страхового відшкодування є 28.11.2019.

Суд, перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок пені, наданий позивачем, встановив, що даний розрахунок є неправильним, зокрема таким, що суперечить приписам ч. 6 ст. 232 ГК України (нарахування пені здійснено за 201 день).

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково в сумі 1452,69 грн. за період з 29.11.2019 по 28.05.2020 включно.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних за загальний період з 29.11.2019 по 16.06.2020 в розмірі 214,61 грн. та інфляційних втрат за період з грудня 2019 року по травень 2020 року в розмірі 208,98 грн.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Статтею 979 ЦК України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).

Правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням, тобто правовідношення з відшкодування шкоди в порядку регресу, які склалися між сторонами у справі, що розглядається, також є грошовим зобов`язанням.

Cтаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Згідно зі статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.

Зважаючи на таку юридичну природу спірних правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 ЦК України.

Такий правовий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 01.06.2016 № 3-295гс16 (справа № 910/22034/15).

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що даний розрахунок є арифметично правильним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 214,61 грн. та інфляційних втрат в розмірі 208,98 грн. підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ст. 86 ГПК України)

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача 13020,00 грн. основної суми заборгованості, 1452,69 грн. пені, 214,61 грн. трьох відсотків річних та 209,98 грн. інфляційних витрат. В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовляється.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., то з цього приводу суд зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч., ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката суд має виходити також з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Частиною 4 ст. 129 ГПК України унормовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - ,на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. позивачем додано до матеріалів справи належним чином посвідчені копії наступних документів: Витягу з Договору про надання правничої допомоги б/н від 14.05.2019, укладеного між Адвокатським Бюро «Грідін і Партнери» в особі Керуючого бюро адвоката Грідіна В.В. та ТДВ СК «Альфа-Гарант»; Завдання-доручення № 35 від 03.01.2020 до договору про надання правничої допомоги б/н від 14.05.2019; Акту прийому-передачі наданої правничої допомоги б/н від 16.06.2020 до договору про надання правничої допомоги б/н від 14.05.2019; Детального розрахунку та опису робіт (наданих послуг) б/н від 16.06.2020, виконаних за договором про надання правничої допомоги б/н від 14.05.2019; платіжного доручення № 11159 від 13.01.2020 на суму 5000,00 грн., яке свідчать про оплату ТДВ СК «Альфа-Гарант» 5000,00 грн. грошових коштів Адвокатському Бюро «Грідін і Партнери».

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивач довів належними та допустимими доказами понесення ним судових витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Дослідивши зміст наданої Адвокатом професійної правничої допомоги, про яку зазначено в Акті прийому-передачі наданої правничої допомоги б/н від 16.06.2020 до договору про надання правничої допомоги б/н від 14.05.2019, а також Детальний розрахунок та опис робіт (наданих послуг) б/н від 16.06.2020, виконаних за договором про надання правничої допомоги б/н від 14.05.2019, суд вважає, що такий зміст наданої правничої допомоги відповідає умовам Договору про надання правничої допомоги б/н від 14.05.2019, а час, витрачений на складання та подання цих документів, є обґрунтованим, оскільки виходячи із конкретних обставин справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

Приймаючи до уваги предмет, категорію та складність спору між сторонами, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав, кількість процесуальних документів, складених адвокатом Грідіним В.В., які наявні в матеріалах справи, а також висновок суду про наявність підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог, суд вважає наявними підстави для покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4966,32 грн., що є пропорційним розміру задоволених судом позовних вимог. В іншій частині витрати на професійну правничу допомогу покладаються на позивача.

Керуючись ст., ст. 123, 126, 129, 233, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», м. Київ до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», м. Запоріжжя про стягнення 14997,31 грн. заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 97-А, ідентифікаційний код юридичної особи 13490997) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, ідентифікаційний код юридичної особи 32382598) 13020 (тринадцять тисяч двадцять) грн. 00 коп. основної суми боргу, 1452 (одну тисячу чотириста п`ятдесят дві) грн. 69 коп. пені, 214 (двісті чотирнадцять) грн. 61 коп. 3 % річних, 208 (двісті вісім) грн. 98 коп. інфляційних втрат, 2087 (дві тисячі вісімдесят сім) грн. 84 коп. судового збору та 4966 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят шість) грн. 32 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне судове рішення складено « 15» вересня 2020 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.