Рішення № 91526814, 03.09.2020, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" вересня 2020 р. Cправа № 902/133/20

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича,

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" (вул. Замостянська/пр. Коцюбинського, 26/58, м. Вінниця, 21009)

до: Фізичної особи - підприємця Кондратюк Майї Миколаївни ( АДРЕСА_1 )

про розірвання кредитного договору та стягнення 80811,41 грн.

В С Т А Н О В И В :

Комунальна організація "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" звернулася до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою № б/н від 14.02.2020 про розірвання достроково укладеного між Комунальною організацією "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" та Фізичною особою - підприємцем Кондратюк Майєю Миколаївною кредитного договору № 13ф-42-509 від 04.07.2018 та стягнення з Фізичної особи Кондратюк Майї Миколаївни заборгованості у розмірі 80 811,41 грн, яка виникла у зв`язку з невиконанням умов договору № 13ф-42-509 від 04.07.2018.

Правовими підставами звернення до суду позивача із вказаним позовом стало неналежне виконанням відповідачем грошових зобов`язань за Кредитним договором №13ф-4-2-509 від 04.07.2018, в зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в сумі 80811,41 грн.

З метою захисту своїх прав позивач звернувся з позовом до суду про розірвання Кредитного договору №13ф-4-2-509 від 04.07.2018 та стягнення 74486,42 грн основного боргу, 5314,8 грн 6% річних та 1010,19 грн пені.

Ухвалою суду від 18.02.2020 позов залишено без руху на підставі п. 1 ч. ст. 164, ч. 1 ст. 172 ГПК України та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

25.02.2020 року на адресу суду надійшла заява позивача за № б/н від 25.02.2020 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 27.02.2020, із урахуванням усунутих недоліків позовної заяви, суд відкрив провадження у справі № 902/133/20 в порядку спрощеного позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 24.03.2020.

24.03.2020 від представника позивача до суду надійшло клопотання від 23.03.2020 про відкладення судового засідання на іншу дату.

Ухвалою від 24.03.2020 розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження відкладено на 28.04.2020.

За наслідками судового засідання 28.04.2020 суд здійснив перехід від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 26.05.2020. При цьому, учасників справи зобов`язано подати усі наявні у них докази, що стосуються предмету спору в даній справі, у строк до 22.05.2020.

11.06.2020 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання (б/н від 11.06.2020 року) на виконання вимог ухвали суду, в якому, серед іншого представник позивача просив поновити строк для подачі розрахунків заборгованості, пені та відсотків по договору та долучити їх до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 26.05.2020 поновлено строк для подачі розрахунків заборгованості, пені та відсотків по договору та долучення їх до матеріалів справи, підготовче судове засідання відкладено на 30.06.2020.

В судовому засіданні 30.06.2020 судом постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладення підготовчого засідання у справі на 22.07.2020.

В підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 22.07.2020 про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 902/133/20 для судового розгляду по суті на 03.09.2020. При визначенні дати розгляду справи по суті судом враховано графік судових засідань та відпусток головуючого судді.

На визначену судом представники сторін не з`явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, ухвалою суду, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.

При цьому, обізнаність сторін про дату судового засідання підтверджується поштовими повідомленнями, які наявні в матеріалах справи.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали Господарського суду Вінницької області у справі № 902/133/20 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись із відповідними ухвалами у зазначеному Реєстрі.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відтак у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення учасників про дату, час та місце слухання справи.

Відзиву відповідача на позовну заяву матеріали справи не містять.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.

У судовому засіданні 03.09.2020 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 04.07.2018 між Комунальною організацією "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" (Фонд, позивач) та ФОП Кондратюк М.М. (Позичальник, відповідач) укладено кредитний договір №13ф-4-2-509. (надалі - Кредитний договір)

Відповідно п. 1.1 Кредитного договору Фонд зобов`язується надати Позичальнику кредит в сумі 100 000,00 грн. для розвитку, придбання, відновлення та вирощування свиней строком на 3 роки.

Згідно п. 1.2 Кредитного договору кредит наданий Позичальнику забезпечується укладеним договором застави (іпотеки).

За користування кредитом утримується плата в розмірі 6% річних згідно з Правилами та Методикою (п. 2.1 Кредитного договору).

Кредит надається шляхом перерахування всієї суми кредиту відповідно до цільового призначення на банківський рахунок, вказаний Позичальником у кредитному договорі. Фонд має право призупинити чи відмовитись від надання кредиту у разі, якщо вказані у заяві відомості дають підстави сумніватися, що кредитні кошти будуть використані Позичальником не за цільовим (п. 2.2 Договору).

Згідно п. 2.4 Кредитного договору погашення 6% річних за користування кредитом здійснюється одночасно з погашенням основного боргу шляхом перерахування коштів на розрахунковий банківський рахунок Фонду згідно графіку погашення кредиту (п. 2.4 Кредитного договору).

З змістом п. 2.5 Кредитного договору зарахування повернення боргу здійснюється в такій послідовності: штраф, пеня (якщо таке має місце), заборгованість по відсотках, чергові платежі по основному боргу.

Фонд зобов`язується надати кредит на суму, яку визначено в п.1.1. цього договору, на протязі десяти банківських днів з дня надходження коштів до Фонду та приймати дострокове виконання Позичальником своїх зобов`язань (п.п. 3.2.1 - 3.2.2 Кредитного договору).

Позичальник зобов`язується повертати кредит згідно з графіком повернення кредитних коштів. Оплата платежу проводиться частинами, або однією сумою в обумовлені строки. Повертати разом з основним боргом відсотки за користування кредитом, які залишилися до повернення (п. 4.2 Кредитного договору).

Згідно п. 5.2 Кредитного договору за прострочення терміну повернення кредиту, згідно графіку повернення кредиту, Позичальник сплачує Фонду пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення, яка нараховується від не внесеної в строк суми кредиту.

Відповідно п. 5.3 Кредитного договору у разі невиконання Позичальником своїх зобов`язань з повернення кредиту, Фонд має право звернутися до суду за захистом своїх прав з вимогою стягнення суми невиконаних боргових зобов`язань, згідно з умовами цього договору.

Договір набуває законної сили з моменту його підписання сторонами та діє до остаточного повернення наданого Фондом кредиту, сплати відсотків за користування ним та інших, обумовлених договором платежів (п. 6.1 Кредитного договору).

Взяті на себе зобов`язання за укладеним кредитним договором Фонд виконав в повному обсязі та надав Позичальнику кредит на суму 100 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №7 від 18.07.2018. (а.с. 19)

Як свідчать матеріали справи відповідачем частково погашено кредит на суму 22 000,00 грн, а саме: 28.01.2019 - 8000,00 грн; 06.05.2019 - 14 000,00 грн. (а.с. 21,22)

21.10.2019 позивачем на адресу відповідача надіслано претензію № 01/760, з вимогою погашення заборгованості за Кредитним договором № 13ф-4-2-509 від 04.07.2018. Також, у претензії останній зазначив, що при ненадходженні коштів позивач буде змушений припинити договірні відносини та вжити заходів примусового погашення боргу.

28.11.2019 відповідачем проведено черговий платіж на суму 10 000,00 грн. (а.с. 23)

Таким чином, станом на момент звернення з позовом до суду відповідачем сплачено 32 000,00 грн, з яких: 25 200,00 грн - тіло кредиту; 6 800,00 грн - 6% річних.

Заборгованість відповідача за Кредитним договором склала 18 105,00 грн. (16 800,00 грн - тіло кредиту, 1 305,00 грн - 6% річних)

Неповернення відповідачем розрахунків за Кредитним договором після отримання вимоги стало підставою звернення Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" з відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із п. 3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з приписами ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

В силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем Кредитного договору та вищевказані приписи чинного законодавства.

Згідно зі ст. 188 ГПК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Судом встановлено, що позивач не надсилав відповідачу пропозицію розірвати кредитний договір.

Разом з тим, недотримання позивачем вимог даної норми закону щодо надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, та не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору.

Частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Такий же висновок викладений у постанові Верховного Суду України №3-74гс1 від 19.09.2011.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як слідує з умов спірного Кредитного договору КО "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" надані кредитні кошти Позичальнику, а останній, в свою чергу, зобов`язався повернути ці кошти та сплати проценти за користування кредитними коштами.

Тобто, укладаючи з відповідачем Кредитний договір позивач розраховував на своєчасне повернення наданих коштів отримання плати, у вигляді процентів, за користування наданими коштами. Проте, у зв`язку із порушенням відповідачем строків сплати боргу та процентів, позивач позбавляється того, на що розраховував укладаючи спірний договір.

Дослідивши наявні у справі матеріали, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання Кредитного договору №13ф-4-2-509 від 04.07.2018 укладеного між Комунальною організацією "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" та Фізичною особою-підприємцем Кондратюк М.М.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Тобто, розірвання договору припиняє дію на майбутнє і не скасовує факту укладення та дії договору до моменту його розірвання.

Таким чином, при розірванні Кредитного договору №13ф-4-2-509 від 04.07.2018, у зв`язку з істотним порушенням Позичальником його умов, з урахуванням норм чинного законодавства, Позичальник зобов`язаний повернути банку суму кредиту у повному обсязі та сплатити відсотки за фактичний термін користування кредитом та пеню.

Згідно ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останнім подано даний позов до суду, позаяк матеріалами справи підтверджено факт надання КО "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" кредиту відповідачу та відсутність повного та своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів зі сторони останнього у відповідності до умов Договору та заявленої вимоги про дострокове повернення кредиту.

При цьому виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про правомірність та підставність заявлення позивачем вимоги про повернення кредиту з огляду на несплату відповідачем платежів за Кредитним договором у строки встановлені останнім згідно Графіку повернення кредитних коштів.

При цьому суд зважає, що після відкриття провадження у справі відповідачем сплачено частину заборгованості за Кредитним договором в розмірі 10 500,00 грн, з яких, за розрахунком позивача: 7 380,19 грн - зараховано в рахунок погашення тіла кредиту; 3 119,81 грн - зараховано в рахунок погашення 6% річних. (а.с. 120)

В свою чергу, позивач не скористався правом звернутися до суду з заявою про зміну позовних вимог, а в судовому засіданні наголосив про можливість розгляду справи за наявними в ній доказами.

За таких обставин, станом на день ухвалення рішення в даній справі відсутній спір щодо стягнення 7 380,19 грн - тіла кредиту та 3 119,81 грн - 6% річних.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

З огляду на вищезазначене, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу, з урахуванням наявної суми боргу та суми дострокового повернення кредиту, в розмірі 66086,42 грн., правомірними та обґрунтованими, з огляду на що задовольняє їх в повному обсязі.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача 6 % річних за користування кредитними коштами суд зазначає наступне.

Так, 21.02.2020 відповідачем сплачено заборгованість в розмірі 10500,00 грн. З наданих суду позивачем нових розрахунків, вбачається, що 6% річних за користування кредитними коштами станом на 28.05.2020 складає 2195,99 грн.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Здійснивши за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора обрахунок 6 % річних за користування кредитними коштами з урахуванням вищевказаного судом за період зазначений позивачем в наданих розрахунках помилок не виявлено. В зв`язку з чим 6% річних підлягають задоволенню в сумі 2195,99 грн.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п. 3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Розділом 5 Договору сторона погоджено відповідальність сторін.

Зокрема, п. 5.2. Договору сторонами погоджено, що за прострочення терміну повернення кредиту, згідно графіку повернення кредиту, Позичальник сплачує Фонду пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення, яка нараховується від не внесеної в строк суми кредиту.

До позовної заяви долучено розрахунок заборгованості від 11.02.2020, у якому нараховано пеню за прострочення річної суми заборгованості починаючи з 25.10.2019 року на суму 1010,19 грн.

11.06.2020 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про долучення до справи документів про погашення заборгованості по кредитному договору №13ф-4-2-509 від 04.07.2018, де, серед іншого, містилися результати розрахунку пені, яка складає 1163,65 грн. станом на 28.05.2020.

Позивачем уточнено строки нарахування пені, зазначено про її нарахування на суму боргу, із визначенням періодів її збільшення за період з 25.10.2019 по 25.01.2020 та з 26.01.2020 по 28.05.2020.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Тому, нарахування пені відносно кожного простроченого платежу припиняється зі спливом шести місяців.

Судом самостійно обчислено розмір пені та встановлено, що сума пені відносно суми боргу 16486,42 грн., в межах шестимісячного строку, за період з 25.10.2019 по 23.04.2020. складає 1035,19 грн.

Водночас, суд виходить з предмету позову, який обмежено сумою пені на рівні 1010,19 грн., нарахованої до 11.02.2020, а тому, вийти за межі заявлених позовних вимог не може.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 1010,19 грн. підлягають задоволенню.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Натомість відповідачем не надано суду належних доказів на спростовування заявлених позовних вимог, в тому числі щодо проведення розрахунків, не надано власного розрахунку заборгованості, доказів повної сплати боргу тощо.

Як визначає ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За вказаних обставин у своїй сукупності, позов Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" підлягає частковому задоволенню.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ч. 9 ст.129 ГПК України в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати укладений між Комунальною організацією "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" (вул. Замостянська/пр. Коцюбинського, 26/58, м. Вінниця, 21009, код - 24893824) та Фізичною особою - підприємцем Кондратюк Майєю Миколаївною ( РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) Кредитний договір № 13ф-4-2-509 від 04.07.2018 року.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Кондратюк Майї Миколаївни ( РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" (вул. Замостянська/пр. Коцюбинського, 26/58, м. Вінниця, 21009, код - 24893824) 66086 грн 42 коп. - основного боргу; 2 195 грн 99 коп. - 6% річних; 1010 грн 19 коп. - пені та 4204 грн 00 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4. Провадження у справі в частині стягнення 7 380,19 грн - основного боргу та 3 119,81 грн - 6% річних закрити.

5. Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 14 вересня 2020 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Замостянська/пр. Коцюбинського, 26/58, м. Вінниця, 21009)

3 - відповідачу (вул. Подільська, буд.2, смт. Муровані Курилівці, Вінницька область, 23400)