Ухвала суду № 91522876, 09.09.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2020 Справа №607/13848/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунцьо С.В.

за участю секретаря с/з Дуркало Т.В.

прокурора Бучковського Л.П.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3

захисників адвокатів Шмайхель А.К., Гроди І.П.

та представників

потерпілих Мазур П.М. , Захарчук С.З., Турути В.Г.

під час проведення підготовчого судового засідання в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018210090000283 від 25 жовтня 2018 року відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 185 КК України, ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 185 КК України, ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

На адресу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшло кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018210090000283 від 25 жовтня 2018 року відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 185 КК України, ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 185 КК України, ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185 КК України.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про продовження застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном до двох місяців, оскільки строк застосування вказаного запобіжного заходу закінчується та на даний час кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 перебуває на стадії підготовчого судового розгляду, а підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на інший, не пов`язаний з триманням під вартою, відсутні, оскільки ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу останньому, не зменшились. Зокрема, ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні умисних злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, а тому з огляду на санкцію статті обвинувачення, він зможе переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності. Крім того обвинувачений ОСОБА_1 зможе знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, оскільки місцезнаходження всіх предметів вчинення злочинів на даний час невідоме. Також зможе незаконно впливати на представників потерпілих, свідків та інших обвинувачених у кримінальному провадженні, адже йому відомо їх місце проживання та номери мобільних телефонів та він зможе чинити на них тиск, шляхом погроз та вмовляння схиляти їх до дачі неправдивих показів, відмови від участі у кримінальному провадженні. Також обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, а тому більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, не зможе запобігти наявним ризикам та забезпечити належне виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Представники потерпілих Мазур П.М. , Захарчук С.З. та Турута В.Г. в підготовчому судовому засіданні підтримали клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Шмайхель А.К. в підготовчому судовому засіданні заперечили щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, натомість захисник останнього - адвокат Шмайхель А.К. просить змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 на домашній арешт або зменшити розмір застави, посилаючись на те, що тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом та в даному випадку відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України. При цьому також зазначає про те, що ОСОБА_1 раніше не судимий, має зареєстроване місце проживання в Україні та на його на утриманні перебуває неповнолітня дитина, а тому наявні підстави для застосування відносно ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту із забороною залишати житло в нічний період доби, або зменшення розміру застави.

Вирішуючи клопотання прокурора, який вважає за необхідне продовжити застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, враховуючи думку представників потерпілих, які підтримали клопотання прокурора, думку обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Шмайхель А.К., які заперечили щодо задоволення клопотання прокурора, натомість захисник просить змінити запобіжний захід обвинуваченому на домашній арешт або зменшити розмір застави, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Шмайхель А.К. слід відмовити за безпідставністю, а клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 до двох місяців з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ухвалою колегії суддів Тернопільського апеляційного суду від 28 травня 2020 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено розмір застави 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 315300 (триста п`ятнадцять тисяч триста) гривень. Строк тримання під вартою ОСОБА_1 в подальшому неодноразово продовжувався через наявність ризиків, які продовжували існувати, зокрема ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 липня 2020 року ОСОБА_1 продовжено строк тримання під вартою до 10 вересня 2020 року, а також продовжено строк внесення застави, при цьому її розмір не змінено.

При вирішенні клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Статтею 5 Рекомендації Комітету Європи від 27.06.1980 р. «Про взяття під варту до суду» зауважується на тому, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.

Таким чином суд не вбачає доцільності у зміні раніше застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу, оскільки будь-яких нових даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно останнього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні на даній стадії процесу не встановлено. Крім того в судовому засіданні не доведено підстав вважати, що визначена раніше сума застави підлягає зменшенню, адже її розмір було визначено з врахування діючих вимог КПК України та саме такий розмір застави достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків, у зв`язку з чим сума застави зменшенню не підлягає.

При цьому суд враховує також те, що прокурором та матеріалами кримінального провадження доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 185 КК України, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, ризики, що були враховані при обранні міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 та продовженні його строку, на даний час не зменшились, зокрема обвинувачений з огляду на санкцію статті обвинувачення зможе переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, оскільки місцезнаходження всіх предметів вчинення злочинів на даний час невідоме; незаконно впливати на представників потерпілих, свідків та інших обвинувачених у кримінальному провадженні, адже йому відомо їх місце проживання та номери мобільних телефонів, а тому він зможе чинити на них тиск, шляхом погроз та вмовляння схиляти їх до дачі неправдивих показів, відмови від участі у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Крім цього ОСОБА_1 на даний час обвинувачується у вчиненні декількох епізодів злочинів, що свідчить про систематичність та стійкість протиправної поведінки обвинуваченого, його небажання ставати на шлях виправлення та перевиховання і при обставинах вчинення злочину, про підвищену його суспільну небезпеку як особи, яка може вчинити й інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Таким чином менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, а тому враховуючи вимоги ст. 178 КПК України та з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 , суд вважає, що у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Шмайхель А.К. про зміну запобіжного заходу на домашній арешт або зменшення розміру застави слід відмовити, а клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 до двох місяців.

Окрім того в підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат Грода І.П. заявив клопотання, яке було підтримане його підзахисним, про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 , з застави на особисте зобов`язання, посилаючись на те, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні малолітню дитину, вчинив кримінальне правопорушення у зв`язку із скрутним матеріальним становищем, у вчиненому щиро розкаявся, сприяв у розкритті злочину, а також сумлінно виконує покладені на нього обов`язки, що свідчить про те, що він став на шлях виправлення, з врахуванням чого, а також з огляду на відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, є підстави для застосування відносно нього більш м`якого запобіжного заходу.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні заперечив щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 з застави на особисте зобов`язання та просить в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката Гроди І.П. відмовити.

Представник потерпілого Мазур П.М. в підготовчому судовому засіданні підтримав думку прокурора.

Представники потерпілих Захарчук С.З. та Турута В.Г. при вирішенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката Гроди І.П. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому з застави на особисте зобов`язання покладаються на думку суду.

Вирішуючи клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката Гроди І.П. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 з застави на особисте зобов`язання, враховуючи думку інших учасників підготовчого судового засідання, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання захисника слід відмовити за його безпідставністю з наступних підстав.

Відповідно до ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та покладених на нього судом, чи про зміну способу їх виконання.

За змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Судом встановлено, що ухвалою колегії суддів Тернопільського апеляційного суду від 28 травня 2020 року відносно ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено розмір застави 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 210200 (двісті десять тисяч двісті) гривень. Зазначену суму застави було внесено 29 травня 2020 року, у зв`язку з чим ОСОБА_3 було звільнено з-під варти.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Згідно ст. 179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

На момент розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 жоден із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, що були враховані при обранні запобіжного заходу обвинуваченому, не відпав, відтак, оцінюючи сукупність обставин при вирішенні клопотання захисника, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, які продовжують існувати, із ступеня тяжкості інкримінованого злочину, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом було обрано обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням суми застави, наявні, що унеможливлює застосування більш м`якого заходу.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, крім того продовжують існувати ризики, які були враховані при обранні міри запобіжного заходу обвинуваченому, зокрема те, що останній, зважаючи на санкцію статті обвинувачення, зможе переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, а також зможе вчинити інше кримінальне правопорушення, тому суд приходить до висновку, що такий запобіжний захід як особисте зобов`язання не забезпечить дотримання обвинуваченим процесуальних обов`язків під час судового розгляду кримінального провадження, у зв`язку з чим суд вважає, що підстав для зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 немає.

Також в підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат Грода І.П. заявив клопотання, що було підтримане його підзахисним, про скасування арешту майна, накладеного згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 травня 2020 р. (№607/7117/20), зокрема на три предмети, схожі на ікони; мобільний телефон марки «Samsung» GT-L9100 IMEI НОМЕР_1 ; грошові кошти в сумі 1001 долар США; ноутбук MacBooks s/n C02HRGP3DRV6; мобільний телефон марки «Samsung» IMEI НОМЕР_2 ; чорну куртку марки «Calvin Clein»; мобільний телефон марки «IPHONE 6 PLUS» IMEI НОМЕР_3 ; планшет чорного кольору марки «Samsung» серійний НОМЕР_7; планшет білого кольору марки «Samsung» серійний № НОМЕР_4 ; а також скасування арешту майна, накладеного згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 травня 2020 р. (№607/7244/20), зокрема на мобільний телефон марки «IPHONE 8 PLUS» IMEI НОМЕР_5 ; три предмети розміром близько 150х70 см, за зовнішніми ознаками схожі на ікони, які були вилучені 01 травня 2020 року в ході проведення огляду автомобіля марки «Toyota Venza» білого кольору д.н.з. НОМЕР_6 .

Прокурор в підготовчому судовому засіданні заперечив щодо скасування арешту майна, зазначеного в клопотанні захисника, та просить в його задоволенні відмовити, зазначивши про те, що арешт на вказане майно було накладено з метою збереження речових доказів та оскільки докази в даному кримінальному провадженні ще не досліджувались, існує необхідність в накладенні арешту з метою запобігання можливих ризиків пошкодження майна, його втрати чи знищення.

Представник потерпілого Мазур П.М. підтримав думку прокурора.

Представники потерпілих Захарчук С.З. та Турута В.Г. при вирішенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката Гроди І.П. про скасування арешту майна покладаються на думку суду.

Вирішуючи клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката Гроди І.П. про скасування арешту майна, враховуючи думку інших учасників підготовчого судового засідання, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання захисника слід відмовити за його безпідставністю з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалами слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 травня 2020 року (№607/7117/20, 607/7244/20) у даному кримінальному провадженні накладено арешт на вказане в клопотанні захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката Гроди І.П. майно. Накладаючи арешт на зазначене майно, слідчий суддя виходив з того, що стороною обвинувачення доведено, що вказане майно відповідає ознакам речового доказу в розумінні ст. 98 КПК України, має значення для встановлення істини у кримінальному провадженні, може бути використане як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення, необхідне для проведення відповідних експертиз та інших слідчих дій, з метою забезпечення його збереження та запобігання можливих ризиків щодо його пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, а також з метою забезпечення повноти та всебічності розслідування кримінального провадження, крім того на вказане майно може бути звернуто стягнення з метою забезпечення цивільного позову та відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката Гроди І.П. не підлягає задоволенню, оскільки останнім не наведено обставин, які б свідчили про те, що арешт на майно був накладений необґрунтовано, крім того на даний час кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018210090000283 від 25 жовтня 2018 року відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 185 КК України, ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 185 КК України, ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185 КК України, знаходиться на стадії підготовчого судового розгляду, обвинувальний акт ще не призначено до судового розгляду, не визначено обсяг доказів, що підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження, та відповідно, ще не досліджувався жоден доказ, а отже в даному випадку немає підстав вважати, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба, у зв`язку з чим в задоволенні клопотання захисника про скасування арешту майна слід відмовити за його передчасністю.

Окрім цьогов підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про визначення територіальної підсудності у даному кримінальному провадженні за Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у відповідності до вимог ч.ч. 2, 3 ст. 34 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат Грода І.П., а також представники потерпілих Мазур П.М. , Захарчук С.З. , Турути В.Г. підтримали клопотання прокурора щодо визначення територіальної підсудності у даному кримінальному провадженні за Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх захисник - адвокат Шмайхель А.К. при вирішенні заявленого прокурором клопотання покладаються на думку суду.

При вирішенні клопотання прокурора про визначення територіальної підсудності у даному кримінальному провадженні, враховуючи думку інших учасників підготовчого судового засідання та ознайомившись із обвинувальним актом, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення.

Як вбачається з обвинувального акта, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 185 КК України, та ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185 КК України. Більш тяжкі кримінальні правопорушення - передбачені ч. 5 ст. 185 КК України, при цьому останнє за часом кримінальне правопорушення за ч. 5 ст. 185 КК України, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було вчинено в ніч з 29 квітня 2020 року на 30 квітня 2020 року по АДРЕСА_1 (а.о.а. 9-10, 19-21, 30-31, 40-42), що не належить до територіальної юрисдикції Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської область, натомість належить до територіальної юрисдикції Шаргородського районного суду Вінницької області.

Відповідно до п.1 ч.1, ч.3 ст.34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил підсудності.

Питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

Враховуючи вищенаведене, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд вважає, що клопотання прокурора про визначення територіальної підсудності у даному кримінальному провадженні за Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області підлягає до часткового задоволення та в порядку ст. 34 КПК України необхідно направити обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні до Тернопільського апеляційного суду для звернення з поданням до Верховного Суду про направлення обвинувального акту з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.

На підставі викладеного та керуючись главою 18 КПК України, ст.ст. 32, 34, 314, 331, 376 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Шмайхель А.К. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 на домашній арешт або зменшення розміру застави - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 - задовольнити.

Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, залишити без змін, продовживши строк тримання під вартою ОСОБА_1 терміном до двох місяців, тобто до 08 листопада 2020 року.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката Гроди І.П. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 з застави на особисте зобов`язання - відмовити.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката Гроди І.П. про скасування арешту майна - відмовити.

Клопотання прокурора про визначення територіальної підсудності у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018210090000283 від 25 жовтня 2018 року, за Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області - задовольнити частково.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018210090000283 від 25 жовтня 2018 року відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 185 КК України, ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 185 КК України, ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185 КК України, направити до Тернопільського апеляційного суду для звернення з поданням до Верховного Суду про направлення обвинувального акту з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а саме до Шаргородського районного суду Вінницької області.

Копію ухвали суду вручити обвинуваченим, їх захисникам, прокурору, а також направити уповноваженій службовій особі в місця ув`язнення обвинуваченого ОСОБА_1 .

Головуючий суддяС. В. Кунцьо