Рішення № 91522462, 08.09.2020, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/112/20

№ провадження 2/588/131/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2020 року Тростянецький районний суд Сумської області у складі головуючої судді Щербаченко М.В., за участю секретарів судових засідань Горлянд С.В., Безкоровайної А.С., представника відповідача Савчук В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження у м. Тростянці цивільну справу за позовомОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Монделіс Україна» про стягнення різниці невиплаченої зарплати за час відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати,

У С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача

Позивач у січні 2020 року звернулася до суду із указаним позовом, який мотивувала тим, що вона працювала вихователем у дитячому садочку Тростянецької шоколадної фабрики з 23.09.1986 року. Фабрика з 10.07.1993 року у результаті зміни власника була перетворена у ВАТ «Крафт Якобз Сушарт Україна», з 26.04.2000 року у ВАТ «Крафт Фудз Україна». З 01.06.2000 року позивача було переведено комірником складу готової продукції, 01.04.2003 року позивача переведено комірником складу експедиції готової продукції відділу виробничої логістики та планування ЗАТ «Крафт Фудз Україна», 01.04.2004 року позивача переведено картонажником виробництва 2 розряду, 01.06.2004 року переведено приймальником-здавальником виробництва, 02.09.2004 року переведено укладальником-пакувальником виробництва по 2 розряду, а 08.10.2012 року ОСОБА_2 звільнено за статтею 38 КЗпП України у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності.

Позивач у період з 1995 по 2012 рік неодноразово знаходилась у щорічних відпустках, отримувала заробітну плату та їй нараховувалися і виплачувалися відпускні. У зазначений період на підприємстві заробітна плата неодноразово підвищувалася. Під час обчислення відпускних роботодавцем відповідно до вимог пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 мало бути проведено коригування на коефіцієнт підвищення за місяці, які передували цьому підвищенню, але відповідного корегування на думку позивача не проводилося.

У зв`язку із затримкою на думку ОСОБА_2 виплати заробітної плати під час розрахунку при звільненні, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу середній заробіток за весь період затримки розрахунку до дня постановлення рішення судом та стягнути компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

В обґрунтування своїх вимог позивачем не надано відповідний розрахунок сум, які вона просить стягнути на свою користь з відповідача, що пояснила відсутністю у неї відповідних вихідних даних для здійснення такого розрахунку.

Посилаючись на указані обставини, позивач просить суд: 1) стягнути з відповідача різницю між фактично сплаченими коштами та відкоригованим середнім заробітком відпускних позивача за період з 1995 по 2012 рік; 2) стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію втрати частини доходів; 3) стягнути середній заробіток за час затримки виплат при звільненні.

Стислий виклад позиції відповідача

Представником Приватного акціонерного товариства «Монделіс Україна» адвокатом Савчук В.І. до суду подано відзив на позов, за змістом якого остання просила суд повністю відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 . В обґрунтування заперечень проти позову представник відповідача Савчук В.І. посилалась на те, що підставою для здійснення коригування середнього заробітку в порядку, передбаченому пунктом 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 є рішення передбачені в колективних договорах (угодах). Проте, ані Колективним договором, ані Положенням про оплату праці за 1998 та 2000 рік коригування не передбачено. Згідно з Положенням про оплату праці за 1998 рік кожному працівнику визначається рівень оплати праці на основі його професійної діяльності, тобто індивідуально, виходячи з індивідуальних тарифів та посадових окладів, визначених за структурою «Хей» при оцінці індивідуальних результатів роботи працівників. Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Колективного договору зарплата працівників переглядається щорічно у квітні (в інший час - за рішенням Товариства), виходячи з прибутковості Товариства, змін на ринку праці та якості виконання роботи кожним працівником, але рівень заробітної плати не повинен бути нижче законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати. Отже, перегляд індивідуально визначених зарплат працівників Товариства, у тому числі позивача, відбувався щорічно у квітні, що підтверджується зміною розміру тарифу позивача. Проте, оскільки індивідуальне збільшення тарифу позивача відбувалось в результаті попереднього підвищення кваліфікації позивачем, а не на підставі акта законодавства чи рішення Товариства, які мали універсальний характер для всіх працівників, то виходячи з роз`яснень Міністерства соціальної політики України стосовно застосування пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, корегування середнього заробітку позивача при обчисленні відпускних правомірно не проводилось.

Позивач у спірний період працювала на різних посадах, що унеможливлює порівняння між собою тарифних ставок на різних посадах. Представник відповідача Савчук В.І. , з огляду на ненадання ОСОБА_2 розрахунків сум, які начебто мали бути відкоригованими, вважала позовні вимоги необґрунтованими та надуманими, а обов`язок розрахування таких сум позивач намагається перекласти на суд та відповідача. Також представник відповідача вважала, що оскільки відсутні будь-який нарахований, але не виплачений позивачу дохід з боку Товариства, відсутні і підстави для компенсації позивачу частини втраченого заробітку, а також для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (а.с.38-49 том 1).

Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників

Ухвалами судді від 30.01.2020 року та від 12.02.2020 позовна заява була залишена без руху, встановлено строк для усунення недоліків.

Позивачем 12.02.2020 та 02.03.2020 надіслано додаткові письмові докази та клопотання про витребування письмових доказів.

Ухвалою суду від 03.03.2020 року була прийнята позовна заява до розгляду і відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідачем 26.03.2020 року надіслано до суду відзив на позовну заяву разом з письмовими доказами.

Позивачем 02.04.2020 до суду подано клопотання про залучення до участі у справі Первинної профспілки «Свободу праці» ПрАТ Монделіс Україна як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та про відкладення розгляду справи.

Представником відповідача Савчук В.І. 02.04.2020 подано клопотання залишення позову без розгляду на підставі частини 1 статті 257 ЦПК України, оскільки над ОСОБА_2 установлена опіка, а тому як недієздатна особа вона не має права вчиняти будь-яких дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ухвалами суду від 02.04.2020 та від 29.04.2020 судовий розгляд за клопотанням сторін було відкладено у зв`язку з карантинними заходами.

Ухвалою суду від 09.06.2020 року клопотання позивача про залучення до участі у справі третьої особи залишено без задоволення, клопотання ОСОБА_2 про витребування доказів задоволено частково, а клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду залишено задоволення.

Відповідачем 22.07.2020 року надано до суду витребувані ухвалою суду додаткові письмові докази.

Ухвалою суду від 22.07.2020 явку позивача визнано обов`язковою, а судовий розгляд відкладено.

Фактичні обставини, установлені судом та зміст спірних правовідносин

Судом установлено, що 23.09.1986 року позивач була прийнята на посаду вихователя у дитячий садочок «Казка» Тростянецької шоколадної фабрики (а.с.52 том 1), яка перейменована 11.07.1993 року у ВАТ «Крафт Якобз Сушард Україна», з 26.04.2000 року - у ВАТ «Крафт Фудз Україна».

З 01.06.2000 року ОСОБА_2 була переведена комірником складу готової продукції, з 01.04.2003 року - комірником складу експедиційної готової продукції відділу виробничої логістики та планування, 01.04.2004 року - картонажником виробництва по 2 розряду, 01.06.2004 року - приймальником-здавальником виробництва, з 02.09.2004 року укладальником -пакувальником виробництва 2 розряду.

ВАТ «Крафт Фудз Україна» 30.06.2011 року було перейменовано на ПАТ «Крафт Фудз Україна» (а.с.8,9 том 1).

Наказом ПАТ «Крафт Фудз Україна» від 08.10.2012 року № 338-п ОСОБА_2 була звільнена з 08.10.2012 з посади укладальника-пакувальника за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України з виплатою їй компенсації за невикористану щорічну відпустку за 12 календарних днів (а.с.136 том 1).

Відповідач Приватне акціонерне товариство «Монделіс Україна» є правонаступником ПАТ «Крафт Фудз Україна», що не оспорюється сторонами у справі.

За час роботи ОСОБА_2 у спірний період з 1995 по 2012 року остання перебувала у відпустках, зокрема: з 17.07.1995 по 26.08.1995, з 01.07.1996 по 10.08.1996, з 14.04.1997 по 31.05.1997, з 07.07.1997 по 17.07.1997, з 25.08.1998 по 05.10.1998, з 12.07.1999 по 22.08.1999, з 21.08.2000 по 26.09.2000, з 01.08.2001 по 25.08.2001 рік, з 22.07.2002 по 14.08.2002, з 21.07.2003 по 13.08.2003, з 12.07.2004 по 21.07.2004, з 02.09.2004 по 15.09.2004, з 11.04.2005 по 12.04.2005, з 18.04.2005 по 24.04.2005, з 22.08.2005 по 05.09.2005, з 06.09.2005 по 13.09.2005, з 03.05.2006 по 13.05.2006, з 17.08.2006 по 17.08.2006, з 18.08.2006 по 18.08.2006, з 28.08.2006 по 10.09.2006, з 09.02.2007 по 09.02.2007, з 20.02.2007 по 26.02.2007, з 02.07.2007 по 11.07.2007, з 12.07.2007 по 18.07.2007, з 27.08.2007 по 08.09.2007, з 02.06.2008 по 26.06.2008, з 11.07.2008 по 11.07.2008, з 01.09.2008 по 07.09.2008, з 20.07.2009 по 26.07.2009, з 27.07.2009 по 18.09.2009, з 06.12.2009 по 06.12.2009, з 12.04.2010 по 21.04.2010, з 26.04.2010 по 26.04.2010, з 27.04.2010 по 27.04.2010, з 30.04.2010 по 30.04.2010, з 11.05.2010 по 14.05.2010, з 22.06.2010 по 02.07.2010, з 23.07.2010 по 24.07.2010, з 13.07.2010 по 14.07.2010, з 02.09.2010 по 03.09.2010, з 23.12.2010 по 23.12.2010, з 03.01.2011 по 05.01.2011, з 21.02.2011 по 21.02.2011, 22.02.2011 по 22.02.2011, з 24.02.2011 по 24.02.2011, з 28.02.2011 по 01.03.2011, з 07.03.2011 по 07.03.2011, з 09.03.2011 по 10.03.2011, з 11.04.2011 по 15.04.2011, з 25.05.2011 по 25.05.2011, з 30.05.2011 по 31.05.2011, з 27.06.2011 по 27.06.2011, з 29.06.2011 по 30.06.2011, 29.08.2011 по 30.08.2011, з 10.11.2011 по 10.11.2011, з 14.05.2012 по 15.05.2012, з 16.05.2012 по 16.05.2012, з 21.05.2012 по 25.05.2012, з 03.07.2012 по 03.07.2012, 16.07.2012 по 20.07.2012, а також невикористана відпустка - 12 календарних днів (а.с.53-136 том 1).

Відповідно до довідки від 21.07.2020, наданої відповідачем та виходячи з пояснень представника відповідача адвоката Савчук В.І. у судовому засіданні, відомості про розмір тарифної ставки позивача на посаді вихователя у дитячому садочку «Казка» та комірника складу готової продукції з 01.07.1995 року по 31.12.2000 за документами, які зберігаються у Товаристві не вдалось встановити через відсутність таких відомостей. За указаних період відповідачем подано до суду виходячи із звітності, яка подавалась до органів Пенсійного фонду, лише відомості про загальний розмір нарахованої позивачу заробітної плати за кожен місяць з 01.07.1995 року по 31.12.2000, яка не містить даних про складові, у тому числі про розмір тарифної ставки, виходячи з яких були нараховані указані суми та про суму нарахованих відпускних (а.с.12-12 том 2).

Розмір погодинного тарифу позивача на посаді комірника складу готової продукції за період з 01.01.2001 по 31.03.2003, на посаді комірника складу експедиції готової продукції відділу виробничої логістики та планування з 01.04.2003 по 31.03.2004 та на посаді картонажника виробництва по другому розрядку з 01.04.2004 по 31.05.2004 року складав 4,51 грн.

Отже, з 01.01.2001 по 31.05.2004 рік розмір погодинного тарифу позивача, виходячи з якого нараховувалась заробітна плата позивача, у тому числі суми відпускних, не збільшувався.

З 01.06.2004 по 31.03.2005 розмір погодинного тарифу ОСОБА_2 на посаді приймальника - здавальника виробництва та укладальника-пакувальника виробництва по другому розряду складав 4,84 грн., з 01.04.2005 по 31.03.2006 - 4,97 грн., з 01.04.2006 - 5,50 грн., з 01.04.2007 - 5,96 грн., з 01.04.2008 - 7,06 грн., з 01.01.2009 - 7,77 грн., з 01.06.2009 - 8,18 грн., з 01.04.2010 - 9,12 грн., з 01.04.2011 - 10,44 грн., з 01.10.2011 - 11,27 грн., з 01.04.2012 по 08.10.2012 - 12,68 грн. (а.с.12 том 2).

Таким чином, з 01.06.2004 по 08.10.2012 відбувалось зростання заробітної плати позивача внаслідок підвищення розміру погодинного тарифу за відповідними посадами, які вона займала.

Загальна сума фактично нарахованої позивачу заробітної плати за кожен місяць у спірний період з липня 1995 по жовтень 2012 року наведена позивачем у довідці від 21.07.2020 (а.с.12 том 2). Разом з тим, дані про складові указаних сум заробітної плати ОСОБА_2 , з яких вона обчислена, у тому числі про суми нарахованої заробітної плати за час відпусток останньої, відсутні.

Документи про суми фактично нарахованих та виплачених позивачу у спірний період з 1995 по 2012 рік відпускних відповідачем на вимогу суду не надано через закінчення терміну зберігання первинних документів з кадрових питань стосовно наданих відпусток (а.с.13 том 2).

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права

Спір між сторонами виник у зв`язку з тим, що позивач вважає, що при нарахуванні заробітної плати за час відпусток за період з 1995 по 2012 рік відповідач, визначаючи середню заробітну плату виходячи з виплат за останні 12 місяців роботи, що передують місяцю відпустки, не застосовував коефіцієнтів підвищення її тарифу, що призвело до недоплати заробітної плати за час відпусток.

Спірні правовідносини регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок № 100), яка набрала чинності 01.01.1995 року і застосовується у випадках надання працівникам щорічної та додаткової відпусток або виплати їм компенсації за невикористану відпустку.

Відповідно до частини другої статті 21 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 року № 504/96-ВР (у редакції з 01.01.1997 по 01.01.2011), який уведений в дію з 01.01.1997 року постановою Верховної Ради України від 15.11.1996 року, порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частини другою статті 21 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 року № 504/96-ВР (у редакції з 01.01.2011 по 08.10.2012) порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв`язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку № 100 (у редакції до 24.02.1997 року) передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної та додаткової відпусток або для виплати компенсації за невикористану відпустку, відпусток у зв`язку з навчанням без відриву від виробництва провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки.

З 24.02.1997 пункт 2 Порядку № 100 передбачає обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

За змістом пункту 10 Порядку № 100 у первісній редакції і до 26.09.2001 року було передбачено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, або періоді тимчасової непрацездатності, відпустки по вагітності і родах заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

З 26.09.2001 редакція абзацу першого пункту 10 Порядку № 100 передбачає, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати в розрахунковому періоді за встановленим у пунктах 7, 8 розділу ІV Порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

У разі зміни тарифної ставки (посадового окладу) працівникові у зв`язку з присвоєнням вищого розряду, переведенням на іншу вищеоплачувану роботу (посаду) тощо таке коригування середньої заробітної плати не провадиться.

Отже, виходячи з вимог пункту 10 Порядку № 100 при нарахуванні заробітної плати за час відпусток у спірний період роботодавець позивача, правонаступником якого є відповідач, мав при обчисленні середньої заробітної плати застосовувати коефіцієнт підвищення тарифних ставок у разі підвищення ставок чи окладів у розрахункових періодах за відповідною посадою, яку займала ОСОБА_2 , а тому доводи відповідача про те, що корегування середнього заробітку позивача для обчислення відпускних не повинно було проводитись у разі зростання тарифної ставки за її посадою, судом відхиляються як необґрунтовані.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження встановлення на підприємстві в період роботи позивача індивідуальної тарифної ставки для працівників в межах однієї категорії посад, відповідачем суду не надано. Зокрема, відсутні докази того, що при збільшенні з 01.04.2005, з 01.04.2006, з 01.04.2007, з 01.04.2008, з 01.01.2009, з 01.06.2009, з 01.04.2010, з 01.04.2011, з 01.10.2011, з 01.04.2012 по 08.10.2012 погодинного тарифу, з якого обчислювалась заробітна плата ОСОБА_2 , не відбувалось зростання відповідного тарифу у працівників, які займали аналогічну з позивачем посаду.

Також відповідачем не надано до суду доказів того, що застосовувана ним міжнародна структура оцінки посад «НЕY» передбачає визначення розміру погодинної оплати праці конкретного працівника, а не відповідної посади.

Вирішуючи питання про те чи є підстави для стягнення на користь ОСОБА_2 різниці фактично виплаченої у період з 1995 по 08.10.2012 року позивачу заробітної плати за час основної відпустки і сумою, яка мала бути виплаченою позивачу, виходячи із середньої заробітної плати із застосовуванням коефіцієнту підвищення тарифних ставок, суд виходить з такого.

Оскільки ні з доказів поданих позивачем, ні з доказів поданих до суду відповідачем не установлено факту підвищення тарифних ставок (окладу) позивача з 01.01.1995 по 31.05.2004 роки, що є передумовою для застосування пункту 10 Порядку № 100, вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідача різниці між фактично сплаченими коштами та відкоригованим середнім заробітком відпускних за указаний період є необґрунтованим і не підлягають задоволенню.

Як установлено судом, починаючи з 01.06.2004 року і по 08.10.2012 у порівнянні з попереднім періодом щорічно з 01 квітня відбувалось зростання погодинного тарифу, з якого обчислювалась заробітна плата ОСОБА_2 , що відповідало приписам пункту 5 Розділу ІІІ Колективного договору на 2004-2005 роки зі змінами та доповненнями, Колективного договору ЗАТ «Крафт Фудз Україна» на 2007-2009 роки зі змінами та доповненнями, Колективного договору ЗАТ «Крафт Фудз Україна» на 2010-2012 роки, які передбачали, що зарплата працівників переглядається щорічно в квітні (в іншій час - за рішенням Товариства), виходячи з прибутковості Товариства, змін на ринку праці та якості виконання роботи кожним працівником, але рівень зарплати не повинен бути нижче законодавче встановленої мінімальної заробітної плати.

Відповідно до пункту 15 розділу ІІІ Колективного договору ЗАТ «Крафт Фудз Україна» на 2004-2005 роки зі змінами та доповненнями, пункту 15 розділу ІІІ Колективного договору ЗАТ «Крафт Фудз Україна» на 2007-2009 роки зі змінами та доповненнями, пункту 16 розділу ІІІ Колективного договору ЗАТ «Крафт Фудз Україна» на 2010-2012 роки заробітна плата за час щорічної основної і додаткової відпусток працівникам основного виробництва та допоміжних служб розраховується виходячи з годинної тарифної ставки дійсної на місяць, в якому працівнику надається відпустка. Товариство компенсує різницю між сумою, отриманою при розрахунку, виходячи з порядку, встановленого чинним законодавством України, тобто з величини середньої зарплати за останні 12 місяців і сумою отриманою при розрахунку на основі посадового окладу та на основі тарифної ставки за календарний місць, в якому надаються щорічна та додаткова відпустка (а.с.65-182 том 2).

Отже, умовами колективних договорів, які діяли у період роботи позивача, було визначено додаткове застереження, що не передбачене пунктом 10 Порядку № 100, але підлягало застосуванню до позивача, і гарантувало отримання працівником суми заробітної плати за час щорічної відпустки, яка не може бути менше суми, отриманої при розрахунку на основі посадового окладу та на основі тарифної ставки за календарний місць, в якому надаються щорічна відпустка.

Ураховуючи те, що тариф за посадою позивача почав збільшуватись з 01.06.2004 року (зокрема, збільшився з 4,84 грн. до 4,97 грн.) коефіцієнт підвищення тарифних ставок повинен був застосовуватись, починаючи з обчислення середньої заробітної плати за 12 місяців, що передували місяцю, в якому ОСОБА_2 надано відпустку згідно з наказом від 18.08.2005 року № 185-п на період з 22.08.2005 по 05.09.2005 (а.с.113 том 1). Аналогічно при обчисленні заробітної плати за час відпусток позивача у подальші періоди за 2005-2012 роки ЗАТ «Крафт Фудз Україна» мало застосовувати коефіцієнт підвищення тарифних ставок.

Для визначення суми різниці між фактично виплаченою у період з 22.08.2005 по 08.10.2012 року позивачу заробітної плати за час основної відпустки і сумою, яка мала бути виплачена позивачу, виходячи із середньої заробітної плати із застосовуванням коефіцієнту підвищення тарифних ставок, необхідно установити суму, яка була фактично виплачена позивачу за дні наданих їй відпусток.

Сума нарахованих відпускних відображається у розрахункових листах, які видаються роботодавцем працівникам і мають перебувати у розпорядженні позивача, але остання до суду таких розрахункових листів не надала. Відповідач, у свою чергу, неможливість подання суду таких відомостей пояснив закінченням термінів зберігання документів, які містять розрахунок сум відпускних, які нараховувались позивачу.

Відповідно до пунктів 2 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Відповідний розрахунок сум заробітної плати за час відпусток у спірний період, які ОСОБА_2 вважає такими, що недоплачені їй внаслідок обчислення її середньої заробітної плати без застосування роботодавцем пункту 10 Порядку № 100 ОСОБА_2 до суду не надала.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду (частина 2 статті 13 ЦПК України). В силу принципів змагальності і диспозитивності такий обов`язком процесуальним законом покладено на учасників справи, а суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість лише сприяє сторонам в реалізації їх процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК, статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

За практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Позивач фактично усунулась від виконання обов`язку зі збирання доказів та доведення обставин, які мають значення для справи, обмежилась лише у позовній заяві цитуванням нормативних актів (вибір застосування яких під час вирішення спору покладено на суд, а не сторони), замість викладення конкретних обставин в обґрунтування заявлених вимог.

Витребувані судом за клопотанням позивача відомості з ПрАТ «Монделіс Україна» є неповними та не дають можливості визначити чи дійсно ЗАТ «Крафт Фудз Україна» не у повному обсязі нарахувало і виплатило ОСОБА_2 суми заробітної плати за час відпусток у спірний період.

Надані відповідачем до суду письмові докази також були надіслані позивачу і були в її розпорядженні, проте незважаючи на неодноразові роз`яснення судом і в ухвалі судді від 30.01.2020, і листами від 10.06.2020 (а.с.1 том 2), від 23.07.2020 (а.с.189 том 2) обов`язку доказування та подання обґрунтованого розрахунку спірних сум, ОСОБА_2 відповідного розрахунку не надала.

Ухвалою суду від 22.07.2020 явку позивача було визнано обов`язковою та запропоновано взяти участь у судовому засіданні за допомогою сервісу «Easycon» з місця свого проживання, але ОСОБА_2 не скористалась такою можливістю.

З огляду на викладене, позивач не довела належним і допустимими доказами порушення її прав під час нарахування заробітної плати за час її відпусток у зазначений у позовній заяві період, а тому позов ОСОБА_2 в частині основної вимоги про стягнення різниці між фактично сплаченими коштами та відкоригованим середнім заробітком відпускних позивача за період з 1995 по 2012 рік є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.

Вимоги позивача про стягнення на її користь компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати за час відпустки та середнього заробітку за час затримки виплат при звільненні є похідними від основної вимоги, а тому також правові підстави для їх задоволення відсутні, оскільки право на компенсацію частини доходів у громадянина відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та на стягнення середнього заробітку на підставі статей 116, 117 КЗпП пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата доходу у встановлені строки його виплати.

Висновки суду щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнена від сплати судового збору звільнена від сплати судового збору.

Відповідач не надав до суду доказів понесення витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відтак, підстави для розподілу судових витрат відсутні

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Монделіс Україна» про стягнення різниці невиплаченої зарплати за час відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 14.09.2020 року.

Суддя М.В. Щербаченко