Вирок № 91520494, 14.09.2020, Ананьївський районний суд Одеської області

УКРАЇНА

АНАНЬЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №491/689/20

Провадження №1-кп/491/63/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2020 рокум.Ананьїв

Ананьївський районний суд Одеської області у складі головуючого у справі судді Желяскова О.О., за участю секретаря судового засідання Гула О.Р., вивчивши в порядку спрощеного провадження, в залі суду в місті Ананьїв Одеської області, без проведення судового розгляду за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019160210000277, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 жовтня 2019 року, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ананьїв Одеської області, громадянина України, тимчасово не працюючого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, з середньою освітою, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Ананьївським РВ ГУМВС України в Одеській області 28 лютого 2009 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , раніше не судимого,

-захисник обвинуваченого - адвокат Пивовар Ю.О.,

-потерпілий у кримінальному провадженні - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м.Ананьїв Одеської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,

-прокурори у кримінальному провадженні: заступник керівника Котовської місцевої прокуратури Кучерявий І.А., прокурор Котовської місцевої прокуратури Гурова І.М.,

ВСТАНОВИВ:

На адресу Ананьївського районного суду Одеської області 12 серпня 2020 року з Котовської місцевої прокуратури Одеської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019160210000277, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 жовтня 2019 року, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 8 вересня 2020 року справу за вказаним обвинувальним актом передано на розгляд судді Ананьївського районного суду Одеської області Желяскову О.О.

Матеріали справи за обвинувальним актом у кримінальному провадженні №12019160210000277, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 жовтня 2019 року, містили, передбачене ч.ч.1, 3 ст.302 КПК України, клопотання прокурора про здійснення розгляду обвинувального акту щодо кримінального проступку в спрощеному провадженні.

Ухвалою суду від 14 вересня 2020 року зазначене клопотання прокурора задоволено та прийнято рішення про здійснення розгляду обвинувального акту відносно ОСОБА_3 в порядку спрощеного провадження, а саме вивчення його та доданих до нього матеріалів протягом п`яти днів з дня їх надходження до суду і ухвалення вироку.

У відповідності до частини 4 статті 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Вивченням обвинувального акту встановлено, що під час дізнання було з`ясовано, що 25 жовтня 2019 року, близько 14 години 00 хвилин, ОСОБА_1 , перебуваючи біля узбіччя проїзної частини багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, виносячи злочинний намір, спрямований на таємне викрадення велосипеда марки «NTL-26», який був розміщений на узбіччі проїзної частини біля багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, шляхом вільного доступу, діючи умисно, з урахуванням сприятливої для нього обстановки, яка на його переконання виключала можливість втручання власника чи сторонніх осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, таємно викрав велосипед марки «NTL-26», який був розміщений на узбіччі проїзної частини біля багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , належний ОСОБА_2 на праві власності. Своїми умисними діями, ОСОБА_1 завдав потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 1700 гривень 00 копійок. Викраденим велосипедом марки «NTL-26» ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд.

За наведених обставин стороною обвинувачення ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, а саме таємному викраденні чужого майна (крадіжці).

У відповідності до частини 2 статті 382 КПК України у вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Органом досудового розслідування встановлено наступні обставини, які підтверджують обставини встановлені судом.

Так, під час досудового розслідування встановлено, що 25 жовтня 2019 року, близько 14 години 00 хвилин, ОСОБА_1 , перебуваючи біля узбіччя проїзної частини багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, виносячи злочинний намір, спрямований на таємне викрадення велосипеда марки «NTL-26», який був розміщений на узбіччі проїзної частини біля багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, шляхом вільного доступу, діючи умисно, з урахуванням сприятливої для нього обстановки, яка на його переконання виключала можливість втручання власника чи сторонніх осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, таємно викрав велосипед марки «NTL-26», який був розміщений на узбіччі проїзної частини біля багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , належний ОСОБА_2 на праві власності. Своїми умисними діями, ОСОБА_1 завдав потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 1700 гривень 00 копійок. Викраденим велосипедом марки «NTL-26» ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд.

Як вбачається, з заяви ОСОБА_1 , складеної в присутності його захисника - адвоката Пивовар Ю.О., ОСОБА_1 беззаперечно визнає свою винуватість, висловлює згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, повідомляє про ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч.2 ст.302 КПК України та висловлює згоду з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні..

Потерпілий ОСОБА_2 в своїй заяві також зазначив, що він згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч.2 ст.302 КПК України та згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, що під час вивчення обвинувального акту підтверджено факт скоєння ОСОБА_1 кримінального проступку, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч.1 ст.185 КК України.

Вказаних висновків суд дійшов вивчивши обвинувальний акт в межах висунутого обвинувачення, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом.

Відповідно до частини 1 статті 1 КК України цей кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

Частиною 1 статті 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Відповідно до частини 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Частиною 1 статті 65 КК України визначено, що суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до частини 2 статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до положень ч.2 ст.12 КК України кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_1 є кримінальним проступком.

До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 згідно зі ст.66 КК України, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 згідно зі ст.67 КК України, відсутні.

Санкцією частини 1 статті 185 КК України передбачено застосування до винної особи покарання у вигляді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п`яти років.

При цьому, суд з врахуванням обставин справи та особи обвинуваченого вважає, що з метою досягнення мети кримінального покарання, визначеної статтею 50 КК України, достатнім для виправлення ОСОБА_1 буде призначення йому покарання за вчинення кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 185 КК України, у вигляді штрафу.

Зазначеного висновку суд дійшов виходячи з того, що ОСОБА_1 є раніше не судимою особою, на утриманні неповнолітніх дітей не має, тимчасово ніде не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується нейтрально.

Частиною 1 статті 57 КК України визначено, що покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків.

При цьому, як зазначалося ОСОБА_1 тимчасово ніде не працює, у зв`язку з чим призначення йому покарання у вигляді виправних робіт є неможливим.

Відповідно до ч.1 ст.56 КК України громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.

При цьому, суд бере до уваги положення ч.2 ст.65 КК України , якою визначено, що більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів, і приходить до висновку, що примусова праця, а якій полягає покарання у вигляді громадських робіт, не відповідатиме в даному випадку меті кримінального покарання, не сприятиме виправленню засудженого, у зв`язку з чим такий вид покарання є недоцільним.

Частиною 1 статті 60 КК України визначено, що покарання у виді арешту полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців.

Відповідно до частини 1 статті 61 КК України покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов`язковим залученням засудженого до праці.

При цьому, як зазначалося ОСОБА_1 є раніше не судимою особою, за місцем мешкання характеризується нейтрально, під час досудового розслідування встановлено кілька обставини, які пом`якшують його покарання, передбачених статтею 66 КК України, у зв`язку з чим суд вважає, що виправлення ОСОБА_1 можливе без застосування до нього покарань, які обмежують гарантовані Конституцією права особи такі як право на особисту свободу та право на свободу пересування.

Враховуючи викладене призначення ОСОБА_1 покарання у вигляді штрафу буде достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

При цьому, суд бере до уваги, що Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» було внесено зміни до Кримінального кодексу України в тому числі пунктом 188 частини 1 розділу І у статті 309 в абзаці другому частини першої слова "від п`ятдесяти до ста" замінити словами «від однієї тисячі до трьох тисяч», а слова «трьох років, або позбавленням волі на той самий строк» замінити словами «п`яти років».

Відповідно до пункту 1 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року №2617-VIII (далі - Закон №2617-VIII) зазначений закон набрав чинність 1 липня 2020 року.

В попередній редакції від 1 січня 2009 року до 1 липня 2020 року санкція частини 1 статті 185 КК України передбачала застосування до особи покарання у вигляді штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або позбавлення волі на строк до трьох років.

З наведеного вбачається, що Законом №2617-VIII значно посилено відповідальність особи за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, у вигляді штрафу, так його нижню межу збільшено у 200 разів з 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до 1000.

ОСОБА_1 кримінальне правопорушення було вчинено у проміжок часу 25 жовтня 2019 року, тобто до набрання чинності Законом №2617-VIII.

При цьому, статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Аналогічні положення закріплені в частині 2 статті 5 КК України, якою визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Враховуючи викладене суд при визначенні покарання ОСОБА_1 у вигляді штрафу виходить з санкції частини 1 статті 185 КК України, яка була чинна на момент вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, а саме від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.53 КК України штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині цього Кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті.

Відповідно до частини 2 статті 53 КК України розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до положень пункту 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що процесуальні витрати та витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 під час дізнання та судового розгляду кримінального провадження не обирався.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не застосовувались.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що у кримінальному провадженні наявні витрати на залучення експерта для проведення експертизи в сумі 628,04 грн., що підтверджується довідкою про витрати на проведення товарознавчої експертизи від 8 листопада 2019 року №267-СП.

Зазначені витрати мають бути стягнуті з ОСОБА_1 в дохід держави

З реєстру матеріалів досудового розслідування та інших матеріалів справи вбачається, що у кримінальному провадженні речові докази відсутні, суду будь-які речові докази передані не були, у зв`язку з чим відсутні підставі для вирішення їх долі в порядку, визначеному ч.9 ст.100 КПК України.

Цивільний позов потерпілим та прокурором під час досудового розслідування та судового розгляду не пред`явлено.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.366-371, 373, 374, 376, 381, 382, 395, 532 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, тобто таємному викраденні чужого майна (крадіжці).

За вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

У відповідності до положень частини 1 статті 26 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджений зобов`язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це кримінально-виконавчій інспекції за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату штрафу.

Роз`яснити засудженому, що відповідно до положень ч.3 ст.26 КВК України у разі несплати засудженим штрафу у строк, передбачений ч.1 ст.26 КВК України, суд за поданням кримінально-виконавчої інспекції розглядає питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.

Цивільний позов потерпілим та прокурором під час досудового розслідування та судового розгляду не пред`явлено.

Суду будь-які речові докази передані не були, у зв`язку з чим відсутні підставі для вирішення їх долі в порядку, визначеному ч.9 ст.100 КПК України.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ананьїв Одеської області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Ананьївським РВ ГУМВС України в Одеській області 28 лютого 2009 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта при проведенні судової товарознавчої експертизи від 8 листопада 2019 року №267-СП Одеським НДЕКЦ МВС України (УК у м.Одесі/ Малиновський р-н/ 24060300, ЄДРПОУ 38016923, р/р UA80899990000031118115015007, код, МФО 899998, банк Казначейство України (ЕАП), за кодом класифікації доходів бюджету 24060300 «Інші надходження» по Одеській області) в розмірі 628 (шістсот двадцять вісім) гривень 04 копйки.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не обирався.

Інші, заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду не застосовувались.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ананьївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Головуючий суддя: О.О.Желясков