Вирок № 91518822, 14.09.2020, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/2894/14-к

Провадження №1-кп/477/29/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2020 року Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого по справі - судді Семенової Л.М.,

при секретарі судового засідання – Сірюк С.В., Дячок Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Жовтневого районного суду Миколаївської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12014150000000069, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Вікторівка Доманівського району Миколаївської області, громадянина України, не судимого, з середньою освітою, який на момент подій за обвинувальним актом проходив військову службу за контрактом на посаді водія-кулеметника військової частини А0224, неодруженого, дітей не має, мешканця АДРЕСА_1 ,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.415 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів - Дударєва В.В., Лапоха В.В., Боєва П.Г.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Красюка М.В.,

представника цивільного відповідача – Дідняк І.А.,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до обвинувального акту, переданого прокурором до суду, з 14 червня 2013 року по 17 червня 2014 року солдат ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом на посаді водія-кулеметника військової частини А0224, яка дислокується в м. Миколаєві, проспект Героїв України, 72.

Відповідно до вимог ст.ст.19, 11, 16, 28, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.3,4,6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 14, 16 Закону України «Про дорожній рух», з метою забезпечення безпеки управління транспортного засобу (бойової машини) за управлінням якої знаходився ОСОБА_1 , останній повинен був достовірно знати, неухильно додержуватись та керуватись «правилами дорожнього руху», що затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року п. п. 31, 241, 243, 244, 246, 251, 252, 255, 259, 274, 276, 278 «Настанови з автомобільної служби», затвердженої наказом Міністра оборони СРСР від 01.09.1977 року №225, Наказу Міністра оборони України від 10.01.95р №10 «Про порядок використання автомобільної техніки у Збройних Силах України», особа, яка керує транспортним засобом (бойовою машиною) зобов`язана:

-твердо знати обладнання, технічні можливості та правила експлуатації закріпленої за ним машини;

-вміти керувати закріпленою за ним машиною вдень і вночі в різних дорожніх умовах та в будь-яку погоду;

-утримувати машину справною і в повній бойовій готовності;

-знати та точно дотримуватися Правил дорожнього руху, команди, сигнали регулювання та керування, водію категорично забороняється передавати управління машиною будь-кому та курити при керуванні машиною;

-знати періодичність та обсяг робіт з технічного обслуговування, міжремонтний ресурс, строк служби машини, доповідати про них командиру та негайно усувати;

-перед виходом машини із парку, перевіряти технічний стан машини та вести нагляд за нею у путі, звертаючи особливу увагу на справність гальм, рульового керування, шин, тягово-сцепного пристрою, зовнішніх світлових приборів, склоочисників, на правильну установку дзеркала заднього виду, чистоту та видимість номерних та пізнавальних знаків;

-при керуванні машиною мати при собі водійське посвідчення, документ, який посвідчує особистість водія, шляховий лист, талон на право експлуатацією машиною;

-вжити заходи безпеки при експлуатації, ремонті та евакуації машини, при цьому правильним водінням машини являється найважливішою умовою швидкого маневрування військ, успішного виконання ними бойових завдань, збереження машини та безаварійної її експлуатації.

Вищевикладені вимоги нормативно-правових актів достеменно були відомі солдату ОСОБА_2 як військовослужбовцю – водію-кулеметнику військової частини А0224, які він, відповідно до вимог ст.ст.9,11, 16, 28, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був знати та неухильно виконувати.

Однак, ОСОБА_2 , діючи із злочинною самовпевненістю, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, 07 березня 2014 року вчинив порушення правил водіння транспортної машини, що спричинило загибель потерпілої ОСОБА_3 , при наступних умовах.

07 березня 2014 року близько 20 години (темний час доби) військовослужбовець військової частини А0224 – солдат (надалі водій) ОСОБА_2 рухався за кермом технічно справного військового автомобіля «ЗИЛ 131» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належав військовій частині А0224, по сухій асфальтованій проїзній частині автодороги М-14 «Одеса-Мелітополь- Новоазовськ» з боку м. Одеси у напрямку м. Херсон.

На мосту через річку Інгул (175 км +600 м.) водій ОСОБА_2 здійснив зупинку керованого ним автомобіля, чим порушив заборону п.п.15.9 «в» Правил дорожнього руху (далі ПДР), за якими зупинка забороняється на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, а також у тунелях.

Зупинившись, водій ОСОБА_2 , з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, не прибрав транспортний засіб з проїзної частини, не виділив свій транспортний засіб на проїзній частині світлом габаритних ліхтарів та не виставив знак аварійної зупинки на відстані 40 м. від задньої частини, чим створив перешкоду для руху попутним транспортним засобам, порушивши вимоги п.п. 15,4 ПДР, за якими, у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити – діяти згідно вимог п. 9.9 -.911 цих Правил та п.п. 19.4 ПДР, зокрема під час зупинки на дорозі в темну пору доби і в умовах недостатньої видимості на транспортному засобі мають бути ввімкнені габаритні або стоянкові ліхтарі, а при вимушеній зупинці додатково – аварійна світлова сигналізація.

В умовах недостатньої видимості дозволяється додатково увімкнути ближнє світло або протитуманні фари та задні протитуманні ліхтарі.

Якщо габаритні ліхтарі несправні, транспортний засіб слід прибрати за межі дороги, а якщо це неможливо, його необхідно позначити відповідно до вимог п.п. 9.10 та 9.11 цих Правил.

В цей час в попутному напрямку до автомобіля «ЗИЛ 131» реєстраційний номер НОМЕР_1 наближався автомобіль «МАN» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 зі швидкістю 60 км/год з ввімкненим ближнім світлом фар головного освітлення. Під час руху на мосту через річку Інгул у світлі передніх фар в безпосередній близькості водій ОСОБА_4 на проїзній частині виявив перешкоду для свого руху – задню освітлену частину автомобіля «ЗИЛ 131», з моменту появи якої не мав технічної можливості шляхом зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу або застосування маневру об`їзду, уникнути зіткнення своєю передньою правою частиною кабіни з задньою лівою частиною тентованого кузова автомобіля «ЗИЛ 131».

Внаслідок зіткнення транспортних засобів, пасажир автомобіля «ЗИЛ 131», військовослужбовець ОСОБА_5 , який знаходився на лавці біля лівої частини борту в кузові покритому тентом та внаслідок удару отримав тілесні ушкодження у виді закритого компресійного перелому тіла Л3 1 ступеня без порушення функцій провідності спинного мозку, закритої травми правого колінного суглобу, розриву задньої крестоподібної зв`язки правого колінного суглобу, гемартрозу правого колінного суглобу, множинних саден обох кістей і правої сідничної області, які згідно висновку судово-медичної експертизи №856 від 27.06.2014 року відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Пасажир автомобіля «МАN» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 , яка знаходилася в кабіні на сидінні біля водія, від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці ДТП. Згідно висновку судово-медичної експертизи №214 від 18.04.2014 р., смерть ОСОБА_3 настала внаслідок тупої поєднаної травми тіла у вигляді багаточисленних переломів кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів.

Згідно п.1 висновку авто-технічної експертизи по визначенню технічного стану транспортного засобу №2/52 від 28.03.2014 року, на момент ДТП ходова частина, рульове керування, робоча гальмівна система та фари головного світла автомобіля «ЗИЛ 131» реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходились в працездатному стані та не мали невідповідностей вимогам правил дорожнього руху щодо технічного стану транспортних засобів.

Дії військовослужбовця - водія ОСОБА_2 кваліфіковано органами досудового розслідування за ч.1 ст.415 КК України, тобто порушення правил водіння транспортної машини, що спричинило потерпілому ушкодження середньої тяжкості та загибель потерпілого.

Потерпілим ОСОБА_6 заявлено цивільний позов до Військової частини А0224, як власника транспортного засобу – учасника ДТП «ЗИЛ 131», третя особа – ОСОБА_1 , про стягнення з військової частини моральної шкоди у розмірі 300 000 грн. у зв`язку зі смертю матері позивача – ОСОБА_3 , померлої внаслідок вище вказаної дорожньо-транспортної пригоди за вини військовослужбовця – водія ОСОБА_1 (а.с. 33 т.1).

У своєму відзиві на позовну заяву, військова частина А0224 проти задоволення позову заперечувала, мотивуючи настання вище вказаної дорожньо-транспортної пригоди з вини водія ОСОБА_7 , який рухаючись на великій швидкості, допустив зіткнення з військовим автомобілем, що стояв на узбіччі. Окрім того, Військова частина посилається на те, що позивач не надав доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди та обставин, з яких він виходив, визначаючи розмір цієї шкоди (а.с.48-53 т.1).

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні своєї вини у вище вказаній дорожньо-транспортній пригоді не визнав. Показав, що був військовослужбовцем, зокрема водієм-кулеметником військової частини А0224. 07.03.2014 року в складі команди на військовому автомобілі рухалися за призначенням у складі автоколони. Автомобілем керував він. Перед виїздом автомобіль був справний. По ходу руху, в районі с.Зайчівське автомобіль став глохнути, при цьому вони знаходились на мосту та він прийняв як можна правіше. На педаль тормозу він не натискав. Зупинка на мосту була вимушена через те, що автомобіль заглох. З`їхати з моста не міг, оскільки автомобіль не заводився. Військовий ОСОБА_8 пішов ставити позаду машини аварійний знак, на яку відстань не знає, а він тим часом попросив у військових, які перебували в кузові, ліхтарик щоб присвітити деталі автомобілю, при цьому бачив, що задні габаритні вогні горіли. Відкрив капот та намагався з`ясувати причину поломки, коли відчув удар. Від моменту зупинки до удару минуло не більше 5-ти хвилин. Прибрати автомобіль з проїжджої частини можливості не мав, так як автомобіль після поломки самостійно не рухався, а тягачі, що були у групі колони залишилися позаду та до моменту зіткнення ще до них не доїхали.

За час досудового розслідування та судового розгляду потерпілий ОСОБА_4 , який був водієм автомобіля «МАN», помер 25 березня 2016 року (а.с.33,Т.2).

Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що в 2014 році проходив військову службу. В березні 2014 року на військовому автомобілі у складі інших військових рухався з м. Миколаєва в напрямку АР Крим. Знаходився в критому тентом кузові, коли на мосту біля с.Зайчівське автомобіль зупинився через технічну несправність, та майже відразу після зупинки він відчув удар в задню частину автомобілю. Отримав тілесні ушкодження, через які не міг свідомо сприймати наступні події, втрачав свідомість, був доставлений до лікарні. Хто був старшим машини не пам`ятає, будь-яких вказівок щодо дій після вимушеної зупинки не від кого не надходило.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що як військовослужбовець 07 березня 2014 року отримав команду вирушити в Херсонську область в складі команди. Був старшим машини, рухались з військової частини до м. Херсон. Під час руху автомобіль декілька разів зупинявся через перегрівання двигуна. При заїзді на міст помітили, що двигун «закипів», датчик показував, що температура доходить до позначки кипіння, через що зупинилися ближче до правого краю проїзної частини. Особистий склад знаходився в кузові. ОСОБА_10 який перебував у кабіні автомобілю, отримав вказівку виставити аварійний знак, що ним було виконано. Габарити автомобілю всі світилися. Через декілька хвилин водій попросив взяти ключі з кабіни, в цей час відчув сильний удар, від чого машина перескочила через відбійник. Він разом з ОСОБА_10 почали надавати допомогу. Темного знайшли під лівим переднім колесом без свідомості. Доповіли про аварію старшому колони. Прибула карета швидкої допомоги, забрала травмованих.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що в момент ДТП знаходився в кабіні автомобілю ЗІЛ. За кермом був Темний. При в`їзді на міст автомобіль заглох. ОСОБА_11 машини дав йому команду виставити аварійний знак, що він і зробив, зокрема встановив знак, який відбивав світло, а Темному – дав команду подивитись, що сталося з машиною. Задні вогні автомобілю горіли. Темний підняв кришку капоту та займався ремонтом, коли приблизно через 2 хвилини стався удар. Як пізніше з`ясувалося в їх автомобіль здійснив удар автомобіль, що рухався позаду. Удар прийшовся у лівий бік кузова. Від удару їх автомобіль переднім мостом занесло на відбійник.

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що є військовослужбовцем. Учасником даної дорожньо-транспортної пригоди не був. Військовий автомобіль, що був учасником ДТП, рахувався за його батареєю. Машину передавав у технічно справному стані.

Свідок ОСОБА_13 пояснив, що на місці ДТП не був. Машину готував в рейс він. Автомобіль був технічно справним. Перед виїздом перевірялась світлова сигналізація, візуально автомобіль був справний, пройшов контрольно-технічну перевірку. На задніх світлових приборах автомобілю є світловідбивачі.

Свідок ОСОБА_14 – слідчий УМВС в Миколаївській області, пояснив, що здійснював огляд місця пригоди. На місці було два пошкоджених транспортних засоби. У вантажівки МАН пошкоджена передня права частина, у автомобіля ЗІЛ – кузов відірваний від рами. Після огляду опитував водія, що рухався на зустріч. На місці було виявлено труп жінки. Автомобілі розташовувались або на мосту північно-східного об`їзду м. Миколаєва, або перед ним, не пам`ятає. Автомобіль ЗІЛ частково стояв на узбіччі біля металевої огорожі.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засідання показав, що 7 березня 2014 року близько 21-22 години рухався на вантажному автомобілі зі швидкістю близько 40 км/год з боку Баштанського кільця в бік м. Миколаєва на мосту, коли йому назустріч різко виїхав вантажний автомобіль «Ман» у звязку з чим він застосував екстрене гальмування. Коли вийшов зі свого автомобілю та побачив військовий автомобіль ГАЗ, передня частина якого нависла з моста. Права частина автомобілю вантажівки МАН була розбита. Біля автомобілю «МАН» на проїжджій частині лежала жінка з тілесними ушкодженнями, яка майже відразу померла. З боку автомобілю ГАЗ почув стогін, побачив військових, але до автомобілю не підходив. З вантажного автомобілю МАН вискочив водій у стурбованому стані, шкодував про те, що накоїв, потім сів до нього у кабіну поки чекали прибуття слідчої групи. Розповідав, що їхав з дружиною продавати картоплю та заїжджали до родичів. Через деякий час водій МАН вийшов, а коли повернувся, то сказав, що його жінка вже померла. По ходу руху на мосту до ДТП військового автомобілю він не бачив. Чи горіли габаритні вогні не звернув уваги, до автомобілю відразу не підходив. Вже після прибуття військових та огляду військового автомобілю – учасника ДТП бачив, що габаритні вогні були включені. З якою швидкістю рухався автомобіль МАН, та яке світло фар, ближнє чи дальнє були у нього включене, пояснити не зміг. Тормозного шляху автомобілю МАН не бачив. Дорожньої розмітки на мосту не було. Ширина проїжджої частини на мосту дозволяє розміститися трьом автомобілям. ДТП відбулось безпосередньо на мосту.

Зі змісту наданих стороною обвинувачення та досліджених в ході судового слідства письмових доказів вбачається наступне.

Відповідно до Витягу з ЄРДР від 08.03.2014 р.№12014150000000069, 07.03.2014 року приблизно о 20 год. На 157 км+600 м автодороги Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, водій військової частини А0224 ОСОБА_1 вчинив порушення правил водіння транспортної машини – автомобілю марки «ЗИЛ» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що спричинило середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілому та загибель потерпілої. Такі дані внесені реєстратором – прокурором військової прокуратури Татаревичем В.І. 18.05.2018 року (а.с. 72 т. 1).

Аналогічні дані містить рапорт старшого слідчого в ОВС відділу розслідування ДТП СУ УМВС України в Миколаївській області, яким зафіксовано вище вказану дорожньо-транспортну пригоду, а також зупинку транспортного засобу «ЗИЛ» внаслідок технічної несправності (а.с. 72 т. 1)

Згідно Витягу з ЄДРД від 08.03.2014 року, за первинною проведеною реєстрацією 08.03.2014 року, даних про кримінальне правопорушення, 07 березня 2014 року надійшло повідомлення про те, що приблизно о 20 год. на 157 км. + 600 м. автодороги Одеса-Мелітополь-Новоазовськ водій ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючи автомобілем марки «МАН 10.155» реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись в напрямку м. Херсон, допустив зіткнення з автомобілем марки ЗИЛ реєстраційний номер НОМЕР_1 , який стояв на проїжджій частині в результаті технічної несправності. В результаті ДТП пасажир автомобілю МАН ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці пригоди (а.с. 73 т. 1).

За даними служби автомобільних доріг від 30.01.2015 року, вище вказана ДТП сталася на 175 км+300 м. автодороги М14 - міст через ріку Інгул (а.с. 76 т. 1).

Відповідно до змісту протоколу огляду місця події від 07.03.2014 року, що розпочато о 21-30 годині завершено о 00-50 годині, оглянуто ділянку автодороги 157 км. + 600 м. автодороги Одеса-Мелітополь-Новоазовськ. На місці ДТП, з її учасників був та приймав участь у даній слідчій дії водій ОСОБА_4 . Погодні умови: похмуро, без опадів; напрямок руху від м. Одеса до м. Херсон; ділянка дороги є міст; проїзна частина – підйом по напрямку проведення огляду; покриття – асфальтобетон середньозернистий; покриття сухе, чисте; дорожнє покриття загальною шириною 7,7 м., призначене для руху в двох напрямках, наявні осьова лінія, розділова смуга; на місці пригоди наявні транспортні засоби та осип скла; час доби – темний, місце не освітлене; автомобіль ЗИЛ реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходився частково на проїзній частині частково на узбіччі смуги руху в напрямку м. Херсон, автомобіль МАН 10.155 реєстраційний номер – на проїзній частині смуги руху напрямку м. Одеса. Автомобіль ЗИЛ має такі пошкодження: деформація кузова в задній частині, відокремлення кузова від рами автомобілю; стан освітлювальних приладів: габаритні вогні на момент огляду увімкнені з переду, ззаду не працюють. Автомобіль МАН НОМЕР_2 має наступні пошкодження: повна деформація кабіни переважно в правій частині, сліди гальмування відсутні. На проїзній частині виявлено труп жінки ОСОБА_3 біля автомобілю МАН (а.с. 77-90 т.1). Додані схему до протоколу (а.с. 91 т. 1) та фототаблиця огляду місця ДТП (а.с. 92-114 т.1).

Згідно копії карти стаціонарного хворого, ОСОБА_1 – солдат військової частини А0224 перебував на лікуванні міської лікарні швидкої медичної допомоги м. Миколаєва з 07.03.2014 року з діагнозом – забій головного мозку середньої тяжкості з контузійною локалізацією в лобній долі зліва, пластинчатим субдуральним крововиливом зліва, перелом склепіння та основи черепу, забійна рана голови (а.с. 115 т. 1).

Відповідно до копії карти стаціонарного хворого ОСОБА_5 – солдата військової частини А0224, останній також перебував на лікуванні цієї ж лікарні з 07.03.2014 року з діагнозом – компресійний перелом тіла І-ІІ ступеня, забій голені (а.с.116 т.1).

За даними реєстраційного посвідчення транспортного засобу МАН 10.155, останній належить ОСОБА_4 (а.с.118 т.1) також на його ім`я надано копію водійського посвідчення з дозволеними категоріями А, D, E (а.с. 117-118 т.1.)

Відповідно даних копії реєстраційного посвідчення НОМЕР_3 , автомобіль ЗІЛ реєстраційний номер НОМЕР_1 належіть військовій частині А0224 (а.с. 119 т. 1).

Згідно копії технічного талону транспортного засобу, без зазначення якого саме, останній технічний огляд проведено 08.11.2013 року, при цьому ці дані мають незастережені виправлення (а.с. 119 зворотній бік т.1).

03.03.2013 року Військовою частиною А0224 видано подорожній лист на автомобіль ЗИЛ 131 номерний знак НОМЕР_1 , відповідно до якого старшими машини визначено солдата ОСОБА_16 і старшого лейтенанта ОСОБА_17 , водії – ОСОБА_18 та ОСОБА_1 . Мається запис від 07.03.2014 року ОСОБА_19 про перевірку технічного стану автомобілю (а.с. 120-121 т. 1).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №214, розпочатої 08.03.2014 року та завершеної 18.04.2014 року, смерть ОСОБА_3 настала внаслідок тупої поєднаної травми тіла у виді множинних переломів кісток скелета з пошкодженням внутрішніх органів. Зокрема у ОСОБА_3 виявлено: перелом кісток склепіння черепа; субарахноідальний крововилив півкуль головного мозку; забій речовими головного мозку; множинні, двосторонні переломи ребер по різним анатомічним лініям з масивними розривами міжреберних проміжків; перелом грудини; перелом хребетного стовпа у шийному відділі з розривом спинного мозку; повний розрив сімфіза; перелом кісток правого передпліччя; перелом правої плечової кисті; перелом кісток правої голені; перелом кісток носа; повний відрив трахеї, легені, нирок; розрив печінки, розмозжіння селезінки, правої легені, лівого купола діафрагми, множинні садни, рани, крововиливи у м`які тканини голови, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок. З урахування локалізації та характеру ушкоджень, найбільш ймовірно, мала місце травма всередині автомобіля при ДТП. Всі перелічені тілесні ушкодження виникли прижиттєво від дії тупих твердих предметів, скоріш за все, внаслідок удару тіла об виступаючі частини салону автомобіля. За ступенем тяжкості дані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, що потягли смерть. Ступінь вираженості трупних явищ свідчить про те, що з моменту смерті та до моменту дослідження трупа минуло близько однієї доби. Тілесні ушкодження виявлені у ОСОБА_3 перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням її смерті (а.с. 146 -148 т.1).

Відповідно до висновку експертизи №856, завершеної 27.06.2014 року, у ОСОБА_5 мали місце тілесні ушкодження у виді закритого компресійного перелому тіла Л3 1 ступеня без порушення функції проводимості спинного мозку, закритої травми правого колінного суглобу, розриву задньої хрест образної зв`язки правого колінного суглобу, гемартроз правого колінного суглоба, множинних саден обох кистей та правої сідничної області, які могли виникнути від дії тупих твердих предметів. Не виключається виникнення даних тілесних ушкоджень 07.03.2014 року під час ДТП. За ступенем тяжкості дані тілесні ушкодження відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалості розладу здоров`я на строк більш як 21 день (а.с. 150-151 т.1).

Згідно висновку експертизи №839, розпочатої 17.06.2014 року, у ОСОБА_1 мали місце тілесні ушкодження у виді забою м`яких тканин та ран голови, обличчя, перелому кісток склепіння та основи черепа, що супроводжені субарахноідальним крововиливом, забою головного мозку 2 ст., гострим правостороннім середнім отитом, нейроангіопатією очей. Дані тілесні ушкодження виникли внаслідок дії тупих твердих предметів та могли виникнути при обставинах, що зазначені в постанові, зокрема внаслідок ДТП. За ступенем тяжкості дані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких за ознакою небезпеки для життя (а.с. 153-154 т.1).

За висновком експерта №2/52 від 28.03.2014 року, на момент ДТП ходова частина, рульове керування, робоча гальмівна система та фари головного світла автомобілю «ЗИЛ» номерний знак НОМЕР_1 знаходились в працездатному стані та не мали невідповідностей вимогам ПДР України щодо технічного стану транспортних засобів. На момент ДТП задні ліхтарі автомобіля «ЗИЛ» перебували в працездатному стані. Встановити чи працювали вони на момент ДТП не надається можливим (а.с. 158 -175 т. 1).

Відповідно до висновку експерта №2/51 від 20.03.2014 року, на момент ДТП ходова частина та рульове керування автомобіля «МАН 10.155» номерний знак НОМЕР_2 знаходились в працездатному стані. Робоча гальмівна система перебувала в технічно несправному стані та обмежено працездатному стані (причиною зменшення ефективності гальмівної системи є надмірний знос гальмівних колодок заднього лівого гальмівного механізму та відсутність гальмівного диску та гальмівних колодок заднього правого гальмівного механізму). На момент ДТП лампочки ближнього та дальнього світла лівої фари головного світла автомобіля знаходились в працездатному стані. Визначити працездатність фар головного світла на момент ДТП не надалось можливим. Технічна несправність робочої гальмівної системи автомобіля МАН, виникла до ДТП та могла бути виявлена водієм завчасно перед виїздом (а.с. 179 – 191 т. 1).

Згідно висновку експерта № 4/33 від 26.03.2014 року, первинний контакт між автомобілем МАН 10.155 номерний знак НОМЕР_2 і автомобілем ЗИЛ-131 номерний знак НОМЕР_1 відбувся наступним чином: автомобіль МАН розташовувався передньою правою частиною (правою частиною переднього бампера, правою фарою головного освітлення, правою частиною переднього облицювання і передньої панелі кабіни) до задньої лівої частини автомобілю ЗИЛ-131 (лівої частини заднього борта кузова, лівої частини задніх дуг тенту кузова, заднього лівого буфера і задньої частини лівого лонжерона рами). Під час первинного контакту повздовжні осі автомобіля МАН 10.155 і автомобіля ЗИЛ-131 знаходилися під кутом близько 0 + (-) 5 градусів. Зіткнення транспортних засобів відбулося в межах смуги руху в напрямку м.Херсон, перед початком на проїжджій частині слідчої інформації, що визначена зокрема плямою паливно-мастильних матеріалів, слідами ковзання транспортного засобу, подряпинами на проїжджій частині, плямою рідини і ділянкою осипу скла і частин транспортного засобу. Точніше визначити місце первинного контакту не надалося можливим (а.с. 195-207 т.1).

Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 22.08.2014 року, який проведено з метою перевірки показів потерпілого ОСОБА_4 та встановлення видимості автомобілю ЗИЛ з місця водія автомобілю МАН, що проведений за участю його представника – адвоката Бекалюка В.І. та понятих ОСОБА_20 і ОСОБА_21 (а.с. 208 т.1), то під час даної слідчої дії встановлено, що при ближньому світлі фар автомобілю МАН та вимкненому світлі габаритних фар автомобілю ЗИЛ, водій автомобілю МАН міг виявити задню частину автомобілю ЗИЛ на відстані 41,75 м. і за 2 секунди до моменту наїзду. Знак аварійної зупинки, який встановлений на відстані 15 метрів за задньою частиною автомобілю ЗИЛ, можна побачити на відстані більшої від 83,4 м. Автомобіль ЗИЛ з увімкненими габаритними вогнями видно з віддалі більшої від 83,4 м., як при наявності так і при відсутності зустрічного автомобіля. При положеннях транспортних засобів, в яких настала конкретна видимість перешкоди – автомобіля без увімкнених світлових приладів, була визначена видимість у напрямку руху автомобіля ЗИЛ-131 по точці, в якій при ближньому світлі фар цього автомобіля вже не можна було чітко розрізнити елементи дороги. Ця видимість склала 47,2 м. (а.с. 208-217 т. 1).

За висновком експерта №1009 від 06.10.2014 року по дослідженню обставин ДТП, водій автомобілю МАН мав керуватися вимогами п.12.2 ПДР, а саме: в темний час доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху має бути такою, щоб водій мав можливість зупинити транспортний засіб в межах видимості дороги. Швидкість руху автомобілю МАН, допустима в умовах видимості в місці ДТП мала складати не більше 53 км/год. Також водію МАН слід було керуватися п. 12.3 ПДР, а саме, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, які водій об`єктивно може виявити, він має невідкладно прийняти заходи для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безперешкодно для інших учасників руху, об`їзду перешкоди. За проведеними дослідженнями, при відстані конкретної видимості автомобіля ЗИЛ-131 без включених світлових приладів з місця водія автомобілю МАН, водій автомобілю МАН не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем ЗИЛ. При таких умовах, в діях водія автомобілю МАН не вбачається не відповідності п.12.3 ПДР та його дії, в тому числі з експлуатації автомобіля з несправною гальмівною системою та виборі швидкості, що не відповідає умовам видимості, з технічної точки зору, не знаходяться в причинному зв`язку з настанням ДТП.

В той же час, при видимості автомобілю ЗИЛ з увімкненими габаритними вогнями, а також видимості знаку аварійної зупинки, встановленого на відстані 15 м. за задньою частиною автомобіля ЗИЛ напроти його лівих коліс – на відстані, більшої 83,4 м., як при наявності та при відсутності зустрічного автомобілю, водій автомобілю МАН мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем ЗИЛ. При таких умовах, дії водія автомобілю МАН не відповідають п. 12.3 ПДР та з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з настанням ДТП.

В умовах, викладених у постанові про призначення експертизи, у разі вимушеної зупинки автомобілю, водію автомобілю ЗИЛ слід було керуватися п. 15.14, 19.9 (а), 9.10 (б), 9.11 ПДР, а саме: у разі вимушеної зупинки у місці де така заборонена, водій має прийняти заходи щоб прибрати автомобіль, а у разі неможливості цього – діяти у відповідності п. 9.9 – 9.11 ПДР, тобто увімкнути аварійну світлову сигналізацію, встановити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар на відстані, що забезпечить безпеку дорожнього руху, проте не менше 20 м. до транспортного засобу в населеному пункті та 40 м. - поза ним. У разі несправності світлових приладів - встановити аварійних знак або миготливий червоний ліхтар. Так як характер несправності автомобілю дозволяв рух, то йому слід було перемістити транспортний засіб максимально праворуч відповідно до п 15.14 ПДР. Після зупинки автомобілю ЗИЛ, водію слід було увімкнути аварійну сигналізацію та встановити знак аварійної зупинки на відстані 40 м. від його задньої частини. Визначити чи відповідали дії водія ЗИЛ цим вимогам не надалося можливим. Якщо аварійна світлова сигналізація не була увімкнена, то дії цього водія не відповідали вимогам п. 9.10 (б) ПДР. Відповісти на питання, що з технічної точки зору могло стати причиною ДТП, не надалося можливим (а.с. 222 -226 т. 1).

Аналізуючи надані стороною обвинувачення письмові докази, а також покази свідків, покази самого обвинуваченого, що допитані в ході судового слідства, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.415 КК України, тобто порушення правил водіння транспортної машини, що спричинило потерпілому ушкодження середньої тяжкості та загибель потерпілого.

За обвинуваченням, ОСОБА_1 здійснив зупинку керованого ним військового автомобіля на мосту, чим порушив заборону п.п.15.9 «в» Правил дорожнього руху, за якими зупинка забороняється на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, а також у тунелях.

Зупинившись, водій ОСОБА_2 , з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, як про те вказує обвинувачення, не прибрав транспортний засіб з проїзної частини, не виділив свій транспортний засіб на проїзній частині світлом габаритних ліхтарів та не виставив знак аварійної зупинки на відстані 40 м. від задньої частини, чим створив перешкоду для руху попутнім транспортним засобам, порушивши вимоги п.п. 15.14 ПДР, за якими, у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити – діяти згідно вимог п. 9.9 -9.11 цих Правил та п.п. 19.4 ПДР, зокрема під час зупинки на дорозі в темну пору доби і в умовах недостатньої видимості на транспортному засобі мають бути ввімкнені габаритні або стоянкові ліхтарі, а при вимушеній зупинці додатково – аварійна світлова сигналізація.

Як пояснили в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , а також сам обвинувачений ОСОБА_1 , зупинка автомобілю під час руху на мосту була вимушеною, викликаною критичним перегрівом автомобілю, зокрема у зв`язку з «закипанням» води в радіаторі. Після зупинки, старший машини ОСОБА_9 надав команду ОСОБА_8 виставити аварійний знак позаду автомобілю, що останнім і було зроблено, а ОСОБА_1 надано команду усунути неполадки автомобілю, та останній невідкладно приступив до ремонту транспортного засобу. Стосовно освітлення автомобілю, то вище вказані свідки і ОСОБА_1 стверджують про те, що габаритні ліхтарі на автомобілі булі увімкнені як спереду, так і позаду. З протоколу огляду місця події слідує, що на час проведення даного огляду передні габаритні ліхтарі були увімкнені, задні – не горіли, проте встановити чи вони не були включені до ДТП, або не горіли внаслідок удару під час ДТП, що прийшовся саме у задню частину автомобілю ЗИЛ, не надалося можливим, та дане підтверджується висновком експерта № 2/52 від 28.03.2014 року. Саме з таких причин, в ході досудового слідства перевірялися обидві версії, що слідує, в тому числі, зі змісту висновку експерта №1009 від 06.10.2014 року по дослідженню обставин ДТП. При цьому, з вказаного висновку вбачається, що у разі дотримання водієм ОСОБА_1 вимог п. 9.9. (а) ПДР, тобто якщо у автомобіля ЗИЛ горіли задні ліхтарі, то водій автомобілю МАН, що рухався позаду, міг виявити дану перешкоду попереду себе на відстані 83,4 м. та мав технічну можливість запобігти ДТП, та з технічної точки зору, його дії перебували у причинному зв`язку з настанням ДТП, а у разі, якщо ліхтарі не горіли – то такої можливості водій автомобілю МАН не мав.

При цьому, з цього ж висновку слідує, що навіть при вимкненому світлі задніх фар автомобілю ЗИЛ, проте при встановленому на відстані 15 м. від задньої частини автомобілю ЗИЛ аварійному знакові, водій автомобілю МАН також мав можливість виявити перешкоду для свого руху у виді автомобілю ЗИЛ, що зупинився попереду, на відстані 83,4 м., що з урахуванням висновку експерта, надавала можливість водію МАН завчасно виявити перешкоду та запобігти ДТП. А як вже встановлено з показів свідка ОСОБА_8 , останнім на виконання команди старшого машини, такий знак було ним особисто виставлено. Підстав недовіряти даним показам суд не має. Докази, які б спростовували дані покази свідка ОСОБА_22 , стороною обвинувачення не надані та такі не встановлені в ході судового слідства.

Стосовно виконання вимог п.15.14 ПДР, які приписують прибрати автомобіль з проїжджої частини у разі вимушеної зупинки у місці, де це заборонено, то з висновку експерта №1009 від 06.10.2014 року, зокрема його дослідницької частини (абц. 3 а.с. 215 т.1) слідує, що у місці ДТП мається узбіччя шириною 1,9 м., тоді як ширина автомобілю ЗИЛ становить 2,5 м., що вочевидь, не надавало водію даного автомобілю можливості повністю звільнити проїжджу частину, та у разі дотримання таких дій, уникнення вище вказаної ДТП, є лише припущенням.

За наведеного вище, жодне з поставлених у вину ОСОБА_1 порушення вимог правил водіння транспортної машини та їх зв`язок з настанням вище вказаної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої один з пасажирів отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, а інший –помер, не були доведені стороною обвинувачення.

Обвинувачення базується на порушенні ОСОБА_1 , та що має зв`язок з настанням ДТП, саме таких вимог ПДР як невстановлення аварійного знаку та залишення автомобілю в темну пору доби на проїзній частині без увімкнених задніх ліхтарів, саме ці обставини, згідно з висновком експерта №1009 від 06.10.2014 року мали ключове значення та розглядалися як такі, що мають причинно-наслідковий зв`язок з настанням ДТП. В той же час, допущення водієм ОСОБА_1 таких порушень є лише припущенням обвинувачення без надання щодо цього належних та допустимих доказів. Допитати потерпілого ОСОБА_4 з цього приводу безпосередньо, як того вимагають приписи кримінального процесуального закону, не надалося можливим у зв`язку з його смертю. При цьому, слідчим здійснено перевірку версії обох водіїв, що свідчить про їх рівне становище як учасників ДТП. Стосовно недотримання інших вимог ПДР, таких як заборона зупинки транспортного засобу на мосту, то остання була вимушеною, та зумовлює наступні дії відповідно до вимог п. 15.14 ПДР. Стосовно не прийняття заходів до звільнення проїжджої частини, то як вже зазначено вище, ширина автомобілю ЗИЛ та узбіччя у місці зупинки, не надавали можливість повністю звільнити проїжджу частину. Більш того, порушення даної норми не розглядалося на предмет причинного зв`язку із настанням ДТП.

З огляду на вище викладене, положення ст. 62 Конституції України, якою закріплено неможливість ґрунтування обвинувачення на припущеннях та трактування усіх сумнівів щодо доведеності вини особи на її користь, суд вважає необхідним ОСОБА_1 за висунутим обвинуваченням за ч.1 ст.415 КК України виправдати.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Стосовно заявленого цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 (а.с.33 т.1), то відповідно до вимог ч.5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Процесуальні питання вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні у разі ухвалення виправдувального вироку, визначені нормами кримінального процесуального закону, зокрема ст.129 КПК України та передбачать, що у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду (ч.3 ст.129 КПК). При цьому, слід роз`яснити, що відповідно до ч.7 ст.128 КПК України, особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 373 – 374 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.415 КК України – виправдати.

Міра запобіжного заходу ОСОБА_1 не обиралась.

Речові докази по справі: правий та лівий ліхтарі, що зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів СУ УМВС України в Миколаївській області (а.с. 124 т.1) – знищити.

Автомобіль МАН 10.155 реєстраційний номер НОМЕР_2 , який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_4 , нині померлого (а.с. 33 т.2), - залишити за належністю його теперішньому власнику.

Автомобіль ЗИЛ-131 реєстраційний номер НОМЕР_1 , що зберігається на спеціальному майданчику Вітовського відділення поліції Корабельного ВП ГУНП в Миколаївській області (а.с. 11 т. 2) – повернути власнику Військовій частині А0224.

Цивільний позов ОСОБА_6 до цивільного відповідача – Військової частини А0224, третя особа - ОСОБА_1 , про відшкодування моральної шкоди, - залишити без розгляду.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Миколаївської області через Жовтневий районний суд Миколаївської області, на протязі 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Л.М. Семенова