Ухвала суду № 91518572, 11.09.2020, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/4007/20

У Х В А Л А

іменем України

« 08 » вересня 2020 м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Федорової О.Ф.

секретар судового засідання Романчук М.С.

сторони по справі :

представник заявника ОСОБА_1

(за Договором про надання правової

допомоги від 01.07.2020 та ордеру (а.с.77-80)) адвокат Приймак В.О.

стягувач ОСОБА_2

представник стягувача ОСОБА_2

(за Договором про надання правової

допомоги від 27.05.2020 (а.с.11-12) ) адвокат Заремба О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду м. Львова заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

На адресу Шевченківського районного суду м. Львова 23.07.2020 року надійшла заява ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Заяву обґрунтовує наступним.

30 червня 2020 року Шевченківським районним судом м. Львова було видано Судовий наказ по цивільній справі № 466/4007/20 2-н 466/519/20 за заявою ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, на кожну дитину, до досягнення дитиною повноліття.

Вважає виданий Судовий наказ таким, що не підлягає виконанню, тому що :

-02 листопада 2012 року між ним та стягувачем укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 від 02.09.2012 року;

-від вказаного шлюбу мають дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-шлюб не розірвано, подружжя проживає однією сім`ю, разом із дітьми за адресою АДРЕСА_1 та ведуть спільне господарство;

-твердження Стягувача про те що Боржник перестав вести спільне господарство, часто не ночує вдома, та перестав матеріально підтримувати свою свою сім`ю не обґрунтоване;

-боржник повністю забезпечує всім необхідним сім`ю, зазначене підтверджує долученими до заяви чеками із супермаркетів, про придбання товарів на потреби сім`ї ;

-бере активну участь у фізичному розвитку дітей.

Тому вважає, що оскільки вони проживають разом однією сім`єю, ведуть спільне господарство, матеріально забезпечує сім`ю, то в нього повністю відсутній обов`язок сплачувати аліменти на користь дітей з якими він проживає і матеріально їх забезпечує.

На адресу Шевченківського районного суду м. Львова 05.08.2020 року від представника Стягувача ОСОБА_2 , - адвоката Заремба О.В. надійшли заперечення на заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

У своїх запереченнях посилається на те що, посилання Боржника на ст. 432 ЦПК України, не має відношення до ситуації яка склалася, з огляду на таке, відповідно до ч. 4 ст. 160 ЦПК України Стягувачем заявлено вимогу про стягнення аліментів. Та судом у відповідності до норм ЦПК України та Сімейного кодексу України видано Судовий наказ.

Щодо посилання Боржника на відсутність обов`язку сплачувати аліменти, то той факт є не обґрунтованим, оскільки долучені докази жодним чином не підтверджують той факт, що він належним чином утримує своїх дітей. Чеки та виписки із банку не можуть бути належним чи допустимим доказом, також банківська виписка не містить посилання на призначення платежу.

Щодо твердження Боржника про спільне проживання, а тому звільнений від сплати аліментів на утримання дітей, це не передбачено жодною нормою ЦПК України.

Також зазначає, що Шевченківським районним судом м. Львова у цивільній справі № 466/4008/20 від 29.07.2020 року постановлено рішення про стягнення аліментів на дружину у розмірі 1 000 (одна тисяча ) гривень, у якому Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не належним чином утримує дружину ОСОБА_2 , яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Статтями 7 та 155 Сімейного кодексу України, Конституцією України та Конвенцією про права дитини, визначені права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Просить відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

У судових засіданнях : 05.08.2020, 02.09.2020 та 08.09.2020

Заявник (боржник ОСОБА_1 ) висловився на підтримку поданої заяви просив її задовольнити.

Представник заявника (боржник ОСОБА_1 ) адвокат Приймак В.О. підтримав вимоги поданої заяви, та зазначив таке, стягнення аліментів з Боржника, який проживає разом із Стягувачем є приниженням по відношенню до Боржника, тиск на нього, та вважає що Судовий наказ виданий передчасно, оскільки Боржник утримує дітей, просить задовольнити заяву подану ОСОБА_1 та визнати Судовий наказ таким що не підлягає виконанню.

Стягувач ОСОБА_2 , зазначила, що заперечує проти задоволення поданої ОСОБА_5 заяви, вважає що звернулась до суду із заявою про видачу Судового наказу про стягнення аліментів на законних підставах.

Представник Стягувача ОСОБА_2 , - адвокат Заремба О.В., зазначила, що при постановленні Судового наказу, судом дотримані всі вимоги передбачені ЦПК України, передбачені розділом ІІ Наказне провадження, також не вбачається будь яких помилок передбачених ст. 432 ЦПК України. Також зазначила, що СК України та Конвенцією про права дітей, визначені права дитини, та виконання батьками своїх прав та обов`язків не може суперечити інтересам дитини. Просила відмовити у задоволенні поданої ОСОБА_5 заяви.

За клопотанням представника Стягувача ОСОБА_2 адвоката Заремба О.В від 07.09.2020 року, судом у якості свідка допитана ОСОБА_6 .

Свідок ОСОБА_6 , пояснила суду що є двоюрідною сестрою ОСОБА_2 , тому добре знає ОСОБА_1 – до якого має неприязлеве відношення, за його ставлення до сестри та дітей. Зазначила, що їй відомо зі слів сестри про факти неналежного забезпечення ОСОБА_1 своїх дітей, також зазначила що сама допомагає сестрі та її дітям і матеріально приблизно коштами 500 грн., і речами, про те які саме речі та в який період придбала, а також у який період витрачала кошти та на що саме, пояснити не змогла.

Судом в межах повноважень з`ясовано таке.

30 червня 2020 року Шевченківським районним судом м. Львова було видано Судовий наказ по цивільній справі № 466/4007/20 2-н 466/519/20 (а.с. 21) за заявою ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, на кожну дитину, до досягнення дитиною повноліття (а.с. 1-2), та направлено на адресу Боржника (а.с. 22), який їм особисто отримано 09.07.2020 року про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 24).

На адресу Шевченківського районного суду м. Львова 23.07.2020 року надійшла заява ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню разом із копіями додатків (а.с. 25-27).

Згідно Судового наказу Шевченківського районного суду м. Львова від 30 червня 2020 року - вбачається, що стягнення аліментів – у межах платежу за один місяць, - підлягає негайному виконанню.

Судовий наказ на момент розгляду заяви про визнання виконавчого документу таким що не підлягає виконанню не пред`явлено до виконання.

Судом встановлено що згідно свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрували шлюб 02.11.2012 року про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис № 8, який зареєстровано Виконкомом Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області (а.с.10).

Від шлюбу мають дітей:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7).

Згідно Акту від 27 травня 2020 року за адресою АДРЕСА_1 без реєстрації проживають:

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2

Як встановлено судом у межах розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, шлюбні відносини між Стягувачем та Боржником не припинені.

Шевченківським районним судом м. Львова у цивільній справі № 466/4008/20 від 29.07.2020 року постановлено рішення про стягнення аліментів на дружину у розмірі 1 000 (одна тисяча ) гривень, у якому Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не належним чином утримує дружину ОСОБА_2 , яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Згідно інформації адресно – довідкового підрозділу ГУ ДМС у Львівській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 зареєстрований у встановленому законом порядку за адресою АДРЕСА_1 (а.с.20).

Судом заслухані пояснення :

заявника (Боржника ) ОСОБА_1 та його представника адвоката Приймак В.О. які підтримали заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню та просили її задовольнити;

стягувача ОСОБА_2 та її представника адвоката Заремба О.В. , які заперечували проти задоволення заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Судом у якості свідка допитана ОСОБА_6 .

Судом досліджені докази на які посилаються заявник (боржник) ОСОБА_1 та стягувач ОСОБА_2 , як на підставу своїх доводів, а саме копію свідоцтва про шлюб (а.с.10), копії свідоцтва про народження дітей (а.с.7,8), акт обстеження (а.с.9), копії чеків (а.с.32), копії роздруківки про рух коштів по картці ОСОБА_1 (а.с. 33-64), копія виписки з медичної карти стоматологічного хворого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.66), Судовий наказ від 30.06.2020 року (а.с. 21).

Щодо наданої заявником (Боржником ) ОСОБА_1 інформації про підтвердження сплати за відвідування сина ОСОБА_3 секції карате (а.с.65), суд не може взяти до уваги цю інформацію, оскільки до неї не надано прибуткового ордеру або іншого документа про отримання таких коштів бухгалтерією секції карате, також не вказано протягом за який саме період та у якій сумі були здійснені плати.

Посилання ОСОБА_1 на те що він, ОСОБА_2 та їхні діти проживають разом, тому відсутній обов`язок щодо сплати аліментів відсутній, судом не може бути взято як обґрунтований доказ, оскільки , такі доводи боржника є безпідставними, виходячи з такого: за змістом глави 15 СК України право на звернення до суду із позовом/заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів належить особі, з якою проживають діти, та є безумовним, тобто таким, що не обтяжено необхідністю існування жодної умови чи то дотримання якогось порядку. Тобто, таке право є абсолютним, належить особі, з якою проживають діти та яка забезпечує умови їх проживання та не ставиться в залежність ані від розірвання шлюбу, ані від перебування в фактичних шлюбних відносинах.

За загальним правилом способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ч.1 ст.181 СК України). Проте СК України містить й виключення із цього правила, передбачені на випадок коли такої домовленості сторони не змогли досягнути, а саме: «за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших представників дитини, разом з яким проживає дитина» (ч.3 ст.181 СК України). Тобто, виходячи з того, що у разі недостатності чи то неналежного виконання батьком дитини свого аліментного обов`язку в добровільному порядку, мати дитини має право забезпечити матеріальні умови існування дітей таким чином, щоб гарантував їй певну юридичну визначеність, стабільність та можливість примусового забезпечення надходжень, - шляхом отримання відповідного рішення суду. Звідси можна зробити висновок, що право на звернення до суду та отримання рішення про стягнення аліментів є безумовним та не обмежене в тому числі й перебуванням у зареєстрованому шлюбі чи то фактичним проживанням в одному помешканні. Положенням СК України про право на звернення до суду за отриманням рішення про стягнення аліментів законодавцем якраз передбачені на той випадок, коли батько дитини неналежним чином виконує власні обов`язки з утримання дитини. За приписами ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Тобто, обов`язку виконання судового рішення, що набрало законної сили, так само не ставиться в передумову волевиявлення боржника та він (обов`язок виконання рішення суду) не залежить від того чи розірвано шлюб між сторонами та чи проживають вони окремо.

Щодо посилання ОСОБА_1 на копії чеків про придбання товарів, не може бути на домку суду належним доказом утримання дітей, оскільки суду не відомо, чи дійсно ці товари придбав ОСОБА_1 , багато чеків не містять найменування товару, а наявна лише загальна сума до сплати,

Щодо посилання ОСОБА_1 на виписку із банку про переказ коштів, на думку суду, наявність переказу коштів, як на іншій картковий рахунок, так оплата з карткового рахунку товарів і послуг не є підтвердженням утримання дітей.

Стосовно пояснень наданих свідком ОСОБА_6 , суд не може оцінити ці показання, як належний та допустимий доказ, оскільки свідок зазначила, що має неприязлеве ставлення до ОСОБА_1 , та по суті заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким що не підлягає виконанню не надала жодних пояснень.

Суд, заслухав пояснення учасників справи та їх адвокатів, пояснення свідка, дослідивши матеріали справи та наведені в заяві доводи, давши оцінку кожному доказу окремо та у їх сукупності, приходить висновку, що заява про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів, внормовані Розділом VІ ЦПК України.

В силу ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно із Законом України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

З наведених положень законодавства випливає, що підставою для виконання судових рішень є виконавчі листи.

Відповідно до ст.432 ЦПК України виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». Суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Як випливає із змісту узагальнення судової практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015, наведені в статті 432 ЦПК України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

До матеріальних підстав відносяться випадки відсутності обов`язку боржника через його припинення, добровільне виконання боржником чи іншою особою.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:

- видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);

- коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;

- видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;

- помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;

- видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;

- пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Під іншими причинами, за роз`ясненнями згаданого узагальнення, слід розуміти випадки, коли в апеляційному чи касаційному порядку або у зв`язку з нововиявленими обставинами скасовано чи змінено рішення суду, а виконавчий лист ще не виконаний.

Завершенням судового захисту є фактичне виконання рішення суду, тому наведеними положеннями Основного Закону України встановлено обов`язковість до виконання судових рішень.

Виняток з цього правила становлять перелічені в статті 432 ЦПК України причини, якими може бути обумовлено невиконання рішення суду.

Таким чином, до підстав для невиконання рішення суду (визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню), відносяться випадки, коли немає матеріальної передумови для виконання рішення, тобто об`єктивно відсутній обов`язок боржника; або ж випадки видачі виконавчого документа, коли його не треба було видавати, тобто випадки помилкової видачі виконавчого листа; або випадки, коли після видачі виконавчого документа був змінений зміст рішення.

Наведені боржником обставини не підпадають під перелічені в цивільному процесуальному законі підстави для визнання виконавчого документа (судового наказу) таким, що не підлягає виконанню.

На підставі викладеного та керуючись: ст. ст. 260, 261, 431, 432 ЦПК України, суд

постановив:

У задоволенні заяви боржника - ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд м. Львова.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення, учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://sh.lv.court.gov.ua/sud1328/.

Повний текст рішення складено « 11 » вересня 2020 року.

Суддя О. Ф. Федорова