YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Запорізька область

/

Запорізький районний суд Запорізької області

Ухвала суду № 91517037, 14.09.2020, Запорізький районний суд Запорізької області

Дата ухвалення

14.09.2020

Номер справи

317/2219/17

Номер документу

91517037

Форма судочинства

Цивільне

Компанії, зазначені в тексті судового документа

1) УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У М. ЗАПОРІЖЖІ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/317/87/2020

Справа № 317/2219/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2020 р. м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Нікітіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Московкіної І.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького районного суду Запорізької області в порядку загального позовного провадження заяву про затвердження мирової угоди в цивільній справі за уточненим позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (треті особи: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) про встановлення факту перебування у сімейних відносинах без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2019 року до Запорізького районного суду Запорізької області з Запорізького апеляційного суду надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту перебування у сімейних відносинах без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя.

Уточнений позов обґрунтовано тим, що з 01 червня 2012 року по 31 грудня 2016 року сторони фактично проживали однією сім`єю, вели спільний побут та мали спільний бюджет. Під час спільного проживання у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилась донька.

За час спільного проживання однією сім`єю у власності позивача та відповідача перебувало наступне майно:

?земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

?житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

?автомобіль Bentley Mulsane, 2012 року випуску;

?автомобіль Bentley Continental, 2013 року випуску;

?автомобіль Bentley Continental, 2011 року випуску.

Посилаючись на те, що зазначене вище майно (окрім будинку АДРЕСА_1 , в якому ОСОБА_1 , як зазначено в уточненій позовній заяві, в період з 2012 по 2016 роки провів реконструкцію, переробивши другий поверх будинку та добудувавши третій за власний кошт) було придбане на спільні кошти під час фактичного проживання однією сім`єю, позивач просив суд визнати факт його спільного сумісного проживання однією сім`єю разом з відповідачем ОСОБА_2 , визнати вказане майно спільною сумісною власністю подружжя та поділити це майно, визнавши за позивачем та відповідачем право на Ѕ частку кожного з зазначеного вище списку майна.

29 серпня 2019 року в даній справі відкрите загальне позовне провадження та призначене підготовче засідання.

В ході підготовчого провадження, 17 квітня 2020 року відповідачем ОСОБА_2 через канцелярію суду було подано заяву про затвердження мирової угоди, до якої додано саму мирову угоду від 09 квітня 2020 року, що підписана особисто позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 (том 7, а.с. 40-43).

Вказана мирова угода містить наступні положення:

«1. Вступні положення.

1.1.Ця Мирова угода складається у межах провадження у справі № 317/2219/17, відкритого ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 29.08.2019 року.

1.2.У своєму волевиявленні Сторони керуються спільним рішенням, Сімейним кодексом України, Цивільним кодексом України, ст.ст. 207, 208 Цивільного процесуального кодексу України, іншими чинними законодавчими актами України.

2.Визначення зобов`язань сторін.

2.1.Відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнає юридичний факт спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без реєстрації шлюбу з 01 червня 2012 року по 31 грудня 2016 року.

2.2.Відповідачка ОСОБА_2 визнає, що майно, набуте під час спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу в період з 01 червня 2012 року по 31 грудня 2016 року є спільним сумісним майном.

2.3.Сторони дійшли до згоди та визнали об`єктами спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , набутими за час спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу в період з 01 червня 2012 року по 31 грудня 2016 року, наступне майно:

?земельну ділянку кадастровий номер 2322181600:08:001:2226 площею 0,0722 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 297 464,00 гривень;

?житловий будинок, загальною площею 370,9 кв.м., з житловою площею 129 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 2 345 048,00 гривень;

?житловий будинок, загальною площею 500 кв.м., з житловою площею 185 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 3 161 295,00 гривень;

?автомобіль Bentley Mulsane, 2012 року випуску, об`єм двигуна 6752 см.куб., державний реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 4 717 072,00 гривень;

?автомобіль Bentley Continental, 2013 року випуску, об`єм двигуна 5998 см.куб., державний реєстраційний номер НОМЕР_2 вартістю 4 012 430,00 гривень;

?автомобіль Bentley Continental легковий кабріолет В, 2011 року випуску, об`єм двигуна 5998 см.куб., державний реєстраційний номер НОМЕР_3 вартістю 2 599 000,00 гривень.

2.4.Сторони дійшли згоди про розподіл майна, набутого за час фактичного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, в порядку, визначеному цією мировою угодою, а саме:

2.4.1.В порядку поділу спільного сумісного майна, набутого під час спільного проживання однією сім`єю, виділити ОСОБА_2 та визнати за нею право особистої приватної власності на:

?автомобіль марки Bentley Mulsane, 2012 року випуску, об`єм двигуна 6752 см.куб., чорного кольору, номер кузова НОМЕР_4 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 4 717 072,00 гривень;

?автомобіль марки Bentley Continental, 2013 року випуску, об`єм двигуна 5998 см.куб., червоного кольору, номер кузова НОМЕР_5 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 вартістю 4 012 430,00 гривень;

?Ѕ частину земельної ділянки кадастровий номер 2322181600:08:001:2226 площею 0,0722 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 148 732,00 гривні;

?Ѕ частину житлового будинку, загальною площею 370,9 кв.м., з житловою площею 129 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 4 977 495,00 гривень;

?Ѕ частину житлового будинку, загальною площею 500 кв.м., з житловою площею 185 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 9 540 249,00 гривень.

Право власності на зазначене нерухоме майно виникає у сторін з моменту державної реєстрації такого права.

2.4.2.В порядку поділу спільного сумісного майна, набутого під час спільного проживання однією сім`єю, виділити ОСОБА_1 та визнати за ним право особистої приватної власності на:

?Ѕ частину земельної ділянки кадастровий номер 2322181600:08:001:2226 площею 0,0722 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 148 732,00 гривні;

?Ѕ частину житлового будинку, загальною площею 370,9 кв.м., з житловою площею 129 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 4 977 495,00 гривень;

?Ѕ частину житлового будинку, загальною площею 500 кв.м., з житловою площею 185 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 9 540 249,00 гривень.

Право власності на зазначене нерухоме майно виникає у сторін з моменту державної реєстрації такого права.

2.4.3.Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на:

?земельну ділянку кадастровий номер 2322181600:08:001:2226 площею 0,0722 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 297 464,00 гривень;

?житловий будинок, загальною площею 370,9 кв.м., з житловою площею 129 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 2 345 048,00 гривень;

?житловий будинок, загальною площею 500 кв.м., з житловою площею 185 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 3 161 295,00 гривень;

?автомобіль Bentley Mulsane, 2012 року випуску, об`єм двигуна 6752 см.куб., державний реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 4 717 072,00 гривень;

?автомобіль Bentley Continental, 2013 року випуску, об`єм двигуна 5998 см.куб., державний реєстраційний номер НОМЕР_2 вартістю 4 012 430,00 гривень.

2.4.4. ОСОБА_1 відмовляється від вимоги щодо стягнення з ОСОБА_2 1 299 500,00 гривень в якості грошової компенсації вартості Ѕ частини автомобіля Bentley Continental легковий кабріолет В (2011 року випуску, об`єм двигуна 5998 см.куб., державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , на момент продажу), проданого 07.04.2017 р. за ціною 2 599 000,00 гривень.

3.Умови укладення Мирової угоди.

Цю Мирову угоду укладено на умовах неухильного виконання Сторонами всіх положень даної угоди.

Ані Відповідач, ані Позивач не можуть здійснювати жодні дії, які є, чи можуть розцінюватися як заходи, що суперечать умовам виконання зобов`язань за даною Мировою угодою або затягують чи унеможливлюють хід її виконання.

У разі невиконання Сторонами умов Мирової угоди, вони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

4.Заключні положення.

4.1.Дана мирова угода надається сторонами до суду для її затвердження.

4.2.Мирова угода набирає чинності з моменту її затвердження Запорізьким районним судом Запорізької області.

4.3.Сторони за цим позовом інших претензій один до одного не мають.

4.4.Ця Мирова угода складає та виражає всі договірні умови та розуміння між Сторонами щодо всіх вказаних питань, при цьому всі минулі обговорення, домовленості та ін. між Сторонами, якщо такі мали місце, втрачають силу.

4.5.Наслідки укладення мирової угоди, зміст ст.ст. 207, 208, 255, 256 ЦПК України сторонам ясні та зрозумілі.

4.6.У зв`язку з тим, що спір врегульовано справжньою мировою угодою, провадження у справі № 317/2219/17 Сторони просять закрити.

4.7.Сторони не заперечують проти затвердження даної мирової угоди у судовому засіданні без їх участі».

В підготовчому судовому засіданні 11 вересня 2020 року представники позивача та відповідача підтримали заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про затвердження мирової угоди та просили суд її задовольнити і затвердити мирову угоду від 09 квітня 2020 року на узгоджених її сторонами умовах.

Представник третьої особи – ОСОБА_4 , в підготовчому судовому засіданні 11 вересня 2020 року підтримав доводи письмових заперечень проти затвердження мирової угоди, які було направлено до суду через канцелярію 21 травня 2020 року (том 7, а.с. 47-50).

Зазначив, що третя особа ОСОБА_4 заперечує проти затвердження судом мирової угоди, складеної між позивачем в даній справі ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , з наступних підстав.

05 липня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно до якого ОСОБА_4 передав ОСОБА_2 у позику грошові кошти в сумі 3 563 200 грн. 00 коп., а ОСОБА_2 зобов`язалась повернути ОСОБА_4 суму позики в строк до 05 липня 2018 року.

В той же день, 05 липня 2017 року з метою забезпечення виконання ОСОБА_2 грошового зобов`язання між нею та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, згідно до умов якого ОСОБА_2 передала в іпотеку ОСОБА_4 земельну ділянку кадастровий номер 2322181600:08:001:2226 площею 0,0722 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок загальною площею 370,9 кв.м., з житловою площею 129 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , тобто – нерухоме майно, яке входить до предмету поділу між сторонами у справі.

ОСОБА_4 свої зобов`язання за договором позики виконав у повному обсязі та надав ОСОБА_2 зазначену вище суму. ОСОБА_2 свої зобов`язання за договором позики не виконала. Законом України «Про іпотеку» передбачено переважне перед іншими кредиторами право іпотекодержателя на одержання задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у разі невиконання боржником забезпеченого зобов`язання. Крім того норми Закону України «Про іпотеку» містять пряму заборону на відчуження іпотекодавцем предмета іпотеки без згоди іпотекодержателя. Оскільки ОСОБА_4 не давав ОСОБА_2 згоди на відчуження нею будинку та земельної ділянки, у суду відсутні підстави для затвердження мирової угоди між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Крім того, рішенням Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 14 грудня 2018 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 було стягнуто заборгованість за зазначеним договором позики від 05 липня 2017 року в сумі 3 563 200 грн. 00 коп., пеню в розмірі 28 366 740 грн. 00 копійок та судові витрати. Станом на 20 травня 2020 року апеляційний перегляд вказаного судового рішення не завершений.

Зазначене свідчить про те, що мирова угода, яка укладена між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вчинена з метою ухилення від звернення стягнення на забезпечене іпотекою майно та виплату заборгованості за договором позики від 05 липня 2017 року, що є неприпустимим. Затвердження мирової угоди за таких умов порушить право ОСОБА_4 на задоволення його вимог, забезпечених іпотекою.

Враховуючи викладене, представник ОСОБА_4 просив суд відмовити в затвердженні мирової угоди від 09 квітня 2020 року.

Представник третьої особи ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви сторін та затвердження мирової угоди, виходячи з наступного.

У відповідності до приписів ЦПК України факт родинних відносин може бути встановлений в ході судового розгляду рішенням суду. Оскільки в даному провадженні сторонами ставиться питання про затвердження мирової угоди між ними, а така угода відповідно до норм ЦПК України, затверджується ухвалою суду, а не рішенням, задоволення судом заяви в цій частині буде суперечити вимогам Цивільного процесуального кодексу України.

Крім того, житловий будинок АДРЕСА_1 , який обтяжено іпотекою на користь ОСОБА_3 , був придбаний ОСОБА_2 до 2012 року, тобто – до того моменту, коли вона почала проживати разом з ОСОБА_1 . У справі відсутні докази того, що ОСОБА_1 під час проживання разом з ОСОБА_2 здійснив значні витрати, які могли б суттєво збільшити вартість цього будинку. Таким чином, вказаний житловий будинок не може входити до спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та, відповідно, не може бути предметом поділу між ними.

Суд, вислухавши учасників провадження та дослідивши подані докази, дійшов наступних висновків.

Приписи ч. 7 ст. 49 ЦПК України наділяють сторони правом укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу. Вказана норма також закріплена ч. 2 ст. 207 ЦПК України.

Мирова угода, у відповідності до ч. 1 ст. 207 ЦПК України, укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

При цьому суд може відмовити в затвердженні мирової угоди у випадку, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб; умови мирової угоди є невиконуваними; одну зі сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє – ч. 5 ст. 207 ЦПК України.

Оцінюючи положення мирової угоди від 09 квітня 2020 року, про затвердження якої заявила відповідач ОСОБА_2 та яку в судовому засіданні підтримав її представник та представник позивача ОСОБА_1 , суд констатує наступне.

Мирова угода сторін у даній справі підписана особисто позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 . Будь-яких сумнівів щодо добросовісності дій їх представників у суду немає, оскільки їх позиція в судовому засіданні звелась до підтримки волевиявлення самих сторін.

Положення мирової угоди стосуються лише предмету позову та направлені на вирішення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спору, який випливає з сімейних правовідносин.

Так, першою позовною вимогою в даній цивільній справі є встановлення факту перебування позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 у сімейних відносинах без реєстрації шлюбу.

Оцінюючи обґрунтованість вказаних вимог, суд враховує те, що цей факт, який сам по собі є проявом особистого життя позивача та відповідача, жодним чином не впливає на права, обов`язки та законні інтереси третіх осіб, визнається сторонами справи у мировій угоді.

Також слід зазначити, що відповідно до копії свідоцтва про народження дитини – ОСОБА_5 Серії НОМЕР_6 від 16 січня 2018 року, батьками дитини, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 є позивач ОСОБА_1 , а матір`ю – ОСОБА_2 (том 2, а.с. 46). При цьому, як вбачається з копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 16 січня 2018 року, відомості про ОСОБА_1 як про батька дитини були внесені на підставі статті 126 Сімейного кодексу України, тобто – за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою (том 2, а.с. 47-50).

Також суд враховує квитанції-заяви, копії яких долучені до матеріалів справи, які підтверджують факт сплати ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 99 544 гривень 02 копійки за комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 , за період з лютого 2015 року по жовтень 2017 року. Вказані квитанції містять підпис ОСОБА_1 в графі «платник» (том 3, а.с. 21-42).

У відповідності до копії договору купівлі-продажу зазначеного житлового будинку від 03 квітня 2009 року, його власником є ОСОБА_6 (том 3, а.с. 146-148). А предметом договору підряду на ремонтно-будівельні роботи від 25 червня 2012 року, який укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Укрбудконсалгинг», є проведення комплексу ремонтно-будівельних робіт житлового будинку АДРЕСА_1 . Копіями квитанції підтверджено внесення ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «Укрбудконсалтинг» суми грошових коштів в розмірі 8 480 000 гривень 00 копійок (том 4, а.с. 24-32).

Зазначені обставини в сукупності з визнанням цих фактів сторонами у справі дають суду підстави вважати обґрунтованими домовленості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо визнання ними факту їх спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в зазначеному ними у мировій угоді періоді. Будь-яких відомостей перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в іншому зареєстрованому шлюбі в період з 01 червня 2012 року по 31 грудня 2016 року матеріали справи не містять.

При цьому, суд не може погодитись з твердженням представника третьої особи ОСОБА_3 відносно неможливості встановлення факту родинних відносин ухвалою суду, виходячи з наступного.

Дійсно, статтею 319 ЦПК України встановлені вимоги до змісту рішення про встановлення факту, що має юридичне значення. Однак цією статтею регламентовано розгляд питання про встановлення факту в порядку окремого провадження, яке не передбачає будь-якої іншої форми процесуального документа, яким завершується розгляд справи по суті, ніж рішення суду. В той же час, якщо вимога про визнання факту, що має юридичне значення, заявляється з пов`язаними вимогами, які не підлягають розгляду в порядку окремого провадження, вона розглядається разом з цими вимогами в позовному провадженні, у якому формою завершення розгляду справ по суті може бути як рішення суду, так і ухвала суду у визначених процесуальним законом випадках. Обмеження з формальних підстав права сторін у справі на укладення мирової угоди, не відповідає принципам цивільного судочинства.

Таким чином, суд вважає помилковими доводи представника третьої особи ОСОБА_3 стосовно неможливості встановлення факту, що має юридичне значення, ухвалою суду про затвердження мирової угоди.

Не може суд також погодитись з твердженням представника третьої особи ОСОБА_3 стосовно того, що житловий будинок АДРЕСА_1 , не може відноситись до спільного майна подружжя, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 62 Сімейного кодексу України, якщо майно дружини або чоловіка за час шлюбу збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Як було зазначено вище, матеріали справи містять докази на підтвердження значної грошової участі ОСОБА_1 в утриманні та ремонтах вказаного житлового будинку. Відповідач ОСОБА_2 , підписуючи мирову угоду, вказані факти не заперечила. Не заперечував їх й представник відповідача у судовому засіданні. Вказане, у своїй сукупності, свідчить про наявність підстав для визнання всього, зазначеного в позовній заяві, майна (в тому числі й житлового будинку АДРЕСА_1 ) спільною сумісною власністю подружжя.

Оцінюючи доводи представника третьої особи ОСОБА_4 стосовно того, що затвердження мирової угоди в даній справі, порушить права та охоронювані інтереси ОСОБА_4 , суд вважає необхідним зазначити наступне.

Матеріалами справи підтверджено те, що земельна ділянка кадастровий номер 2322181600:08:001:2226 площею 0,0722 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок загальною площею 370,9 кв.м., з житловою площею 129 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , передані ОСОБА_2 в іпотеку ОСОБА_4 в якості забезпечення за договором позики (том 2, а.с. 154-159).

Суд також вважає доведеним той факт, що житловий будинок АДРЕСА_1 , переданий в іпотеку ОСОБА_3 (том 5, а.с. 35-37).

Дійсно, у відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право відчужувати предмет іпотеки виключно на підставі згоди іпотекодержателя.

В той же час, поділ спільного майна подружжя є правом чоловіка та жінки, яке випливає з їх сімейних відносин. Законом України «Про іпотеку» не заборонено володіти та користуватися переданим в іпотеку майном. У свою чергу поділ спільного майна між подружжям, в тому числі іпотечного майна, не вважається розпорядженням ним, так як в момент його передачі в іпотеку воно вже належало подружжю на праві спільної сумісної власності в силу закону.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що у відповідності до ч. 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Таким чином, затвердження мирової угоди в даній справі не може завдати шкоди правам та законним інтересам третіх осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки ОСОБА_1 в силу закону набуває статусу іпотекодавця за майном, яке перейшло у його власність шляхом поділу спільного майна подружжя, а ОСОБА_2 залишається іпотекодавцем за тим забезпеченим майном, яке залишилось в її власності після поділу.

Вказані висновки відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у Постанові по справі № 522/17048/15-ц від 08 липня 2019 року та у Постанові по справі № 201/6412/17 від 03 червня 2020 року.

Також слід зазначити, що в даній справі суд не вбачає, що подання позову ОСОБА_1 свідчить про намагання уникнути виконання боргових зобов`язань ОСОБА_2 перед кредиторами, оскільки поділ спільного майна подружжя, як було зазначено вище, не призводить до припинення забезпечення зобов`язання, а реалізувати своє право на поділ спільного майна подружжя іншим чином, ніж шляхом звернення до суду, ОСОБА_1 не може.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає наявними підстави для затвердження мирової угоди від 09 квітня 2020 року, укладеної між позивачем в даній цивільній справі ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 .

У відповідності до ч. 4 ст. 207 ЦПК України суд, затверджуючи мирову угоду, цією ж ухвалою закриває провадження у справі. Наслідки, передбачені статтею 256 ЦПК України сторонам відомі.

Оскільки ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 27 березня 2020 року було вжито заходів забезпечення позову, суд вважає необхідним скасувати їх даною ухвалою відповідно до приписів ч.ч. 1, 9 ст. 158 ЦПК України та роз`яснити сторонам, що відповідно до ч. 10 ст. 158 ЦПК України ці заходи зберігають свою дію до набрання законної сили цією ухвалою.

Керуючись ст.ст. 49, 158, 207, 208, 256, 261 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Затвердити мирову угоду, укладену між позивачем та відповідачем у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_7 ) до ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ; мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , ІПН: НОМЕР_8 ) про встановлення факту перебування у сімейних відносинах без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя, наступного змісту: