Рішення № 91516701, 07.09.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12383/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2020 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Іванова А.П.,

за участі секретаря судового засідання Тимко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

25.11.2016 позивач Публічне акціонерне товариство «СБЕРБАНК» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, в якому просив стягнути з відповідача загальну суму заборгованості за кредитним договором №00017370931 від 07.11.2012 167856,93 грн. та судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 07.11.2012 між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №00017370931, відповідно до п. 1.1 умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти у сумі 49900 грн., а позичальник зобов`язався своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, використовувати кредит за цільовим призначенням, виконати інші умови кредитного договору і своєчасно повернути кредит та сплатити нараховані проценти в порядку, передбаченому графіком повернення кредиту. Позивач стверджує, що він виконав свої зобов`язання щодо надання кредиту, проте відповідач не здійснює погашення чергових платежів у строк та в сумі, визначеною п.8.1 вказаного договору, чим порушив прийняті на себе договірні зобов`язання, у зв`язку з чим станом на 11.11.2016 заборгованість відповідача становить 167856,39 грн., з яких: 41853,30 грн. - заборгованість за кредитом; 34249,89 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, з них прострочено 34087,13 грн.; 64090,63 грн. - пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитом; 27662,57 грн. - пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом. З урахуванням наведеного, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

06.02.2018 позивачем подано до суду додаткові пояснення від 26.01.2018 до позовної заяви, за якими зазначено про тип процентної ставки, в тому числі й збільшеної у випадку порушення зобов`язання, згідно з умов договору. Також вказано, що відповідачу позивачем надсилалася вимога про погашення заборгованості за кредитом від 13.08.2014, а також зазначено що строк позовної давності, за будь-якими з розглядуваних вимог, встановлено сторонами у три роки.

17.04.2018 позивачем подано до суду додаткові пояснення до позовної заяви, за якими обґрунтовано надання кредиту відповідачу, шляхом перерахування обумовленої у договорі суми в 49900 на поточний рахунок відповідача. Також позивачем додано виписки по рахункам обліку заборгованості відповідача, в яких відображені операції щодо погашення відповідачем заборгованості.

05.08.2019 позивачем на виконання вимог суду було надано розгорнутий розрахунок заборгованості відповідача по кредитному договору, копії документів кредитної справи, виписка про рух коштів по поточному рахунку відповідача.

25.10.2019 представником відповідача до суду подано клопотання про застосування строку позовної давності. Окрім цього зазначено про неправомірність збільшення процентної ставки з 33 до 35 %, а відтак і нарахування відсотків у сумі 34249,89 грн., в тому числі й прострочених, оскільки зміна відбулася без повідомлення відповідача. Також зазначено про подвійне стягнення пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом та за прострочення сплати процентів за користування кредитом, що є неприпустимим, оскільки є відповідальністю за одне й те саме правопорушення. Також стверджує, що останній платіж був здійснений відповідачем 12.02.2013, а звернувся до суду позивач з позовною заявою 21.11.2016, тобто з пропуском установленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, в матеріалах справи наявна його заява про слухання справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, представником відповідача подано заяву про розгляд справи без її участі, просить відмовити у позовних вимогах.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

За правилами ст.ст.1050,1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідно з ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, в силу зобов`язання одна особа (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як то: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

07.11.2012 між ПАТ «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №00017370931, відповідно до п. 1.1 умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти у сумі 49900 грн., на цілі зазначені у п. 1.3, а позичальник зобов`язався прийняти кредит, використовувати кредит за цільовим призначенням, а також сплатити банку проценти за користування кредитом, комісії, штрафні санкції, інші передбачені договором платежі, в порядку, на умовах та у строк, визначений договором, а також виконати всі інші умови договору.

Відповідно до п. 1.4 статуту в новій редакції назву банку змінено на Публічне акціонерне товариство «СБЕРБАНК».

Пунктом 1.2 договору передбачено, що розмір процентів за користування кредитом складає 35% річних.

Згідно вимог п. 6.9 договору, у разі порушення (невиконання/неналежне виконання) позичальником своїх зобов`язань, передбачених п. 2.5 цього договору (щодо страхування життя, здоров`я та працездатності), сторони погодили, що починаючи з першого календарного числа місяця, наступного за місяцем, в якому позичальником було порушено (невиконано/неналежно виконано) будь - яке з перелічених вище в цьому пункті договору зобов`язань, діюча процентна ставка за користування кредитом встановлюється в новому розмірі, а саме в розмірі збільшеному на 2 процентних пункти 35% річних. Зазначеним пунктом позичальник погодив зміну процентної ставки, що не потребує укладення додаткової угоди.

Згідно п. 6.2 та 6.5 зазначеного кредитного договору проценти нараховуються на загальну суму заборгованості, нарахування здійснюється щоденно. Відповідно до п. 6.6 кредитного договору, проценти, нараховані за місяць, позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця в перший робочий день періоду, наступного за звітним.

Відповідно до п. 8.1. договору позичальник зобов`язується щомісячно 07 числа, яке є розрахунковою датою, кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем укладення цього договору, здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані банком проценти ануїтетними платежами в сумі не менше 1721,33 грн. відповідно до Графіку з кінцевим терміном повернення кредиту 06.11.2017. Повернення кредиту до зазначених в такому графіку термінів вважається достроковим.

Згідно з наявного в матеріалах справи графіку повернення кредиту встановлені щомісячні суми погашення основної суми кредиту та процентів за користування таким, а також зазначено, що датою надання кредиту у сумі 49900 грн. є 07.11.2012, термін користування кредитом визначено 60 місяців, тобто до 07.11.2017.

Згідно п. 8.3 кредитного договору, банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості за кредитним договором, в т.ч. у разі затримання щонайменше на один календарний місяць сплати частини кредиту.

Пунктом 10.1 кредитного договору передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за цим договором, позичальник зобов`язаний сплачувати банку пеню у розмірі 0,2 відсотка від простроченої суми за кожен день прострочення будь-якого платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, банк виконав свої зобов`язання щодо надання кредиту, що підтверджується випискою по позичковому рахунку, наданих представником позивача як додаток до додаткових пояснень від 17.04.2018.

Разом з тим, боржник порушив прийняті на себе договірні зобов`язання, що полягає у несплаті кредитних коштів по тілу кредиту та нарахованих процентах, як передбачено умовами кредитного договору №00017370931 від 07.11.2012, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Наявність заборгованості підтверджується зокрема даними розрахунку заборгованості по кредиту, наданого позивачем як додаток до позовної заяви, а також розгорнутим розрахунком заборгованості, наданого позивачем 05.08.2019.

Відповідно до розрахунку заборгованості за розглядуваним кредитним договором станом на 11.11.2016 заборгованість за кредитним договором №00017370931 від 07.11.2012 становить суму 167856,39 грн., з яких: 41853,30 грн. - заборгованість за кредитом; 34249,89 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, з них прострочено 34087,13 грн.; 64090,63 грн. - пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитом; 27662,57 грн. - пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом.

Згідно з розгорнутого розрахунку заборгованості видно, що останній платіж по погашенню заборгованості за кредитним договором був внесений відповідачем: по тілу кредиту 27.06.2014 в сумі 368,84 грн., по процентам 24.09.2014 в загальній сумі 1478,96 грн. При цьому згідно з графіку, черговий платіж мав бути внесений зокрема щодо основної суми боргу щонайпізніше 07.07.2014.

В матеріалах справи наявне повідомлення-вимога за Вих. №11630/7/28-3 від 07.10.2016, адресована банком відповідачу. Заборгованість у вказаному повідомленні вказана станом на 06.10.2016. При цьому зазначено, що заборгованість повинна бути сплачена не пізніше 30 календарних днів з дати отримання такої. З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення видно, що таке вручене 11.10. без зазначення року, ймовірно 2016-го.

В матеріалах справи наявне повідомлення-вимога за Вих. №6617/7/18-5-1 від 13.08.2014, адресована банком відповідачу. Заборгованість у вказаному повідомленні вказана станом на 12.08.2014. При цьому зазначено, що заборгованість повинна бути сплачена не пізніше 30 календарних днів з дати отримання такої. З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення видно, що таке вручене 28.08.2014.

В розглядуваному випадку суд вважає за необхідне прийняти до уваги повідомлення-вимогу, надіслану банком відповідачу, в 2014 році.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 викладена правова позиція про правильне застосування норм права, відповідно до якої за змістом ст. 526, ч. 1 ст. 530, ст. 610 та ч. 1 ст. 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідні висновки також містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 (справа №14-154цс18) та від 31.10.2018 (справа №202/4494/16-ц).

Отже, здійснюючи аналіз наведених позицій Великої Палати Верховного Суду, які суд у розглядуваному випадку вважає за необхідне застосувати, суд приходить до висновку, що у зв`язку з пред`явлення позивачем як кредитором відповідачу вимоги від 13.08.2020 про дострокове повернення кредиту у строк не пізніше 30 календарних днів з дати отримання такої (згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення такою датою є 28.08.2014), банк втратив право нараховувати відсотки після настання терміну повернення, зазначеного у вказаному повідомленні-вимозі. Суд вважає, що надіславши таку вимогу до закінчення строку кредитування, тобто до 07.11.2017, банк на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

Так, оскільки вищезазначене повідомлення-вимога, надіслана позивачем відповідачу, була вручена останньому 28.08.2014, то сплив визначеного у вимозі тридцятиденного строку щодо сплати заборгованості настав 29.09.2014.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з вимог ч.1, ч.3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вказувалося вище, відповідно до п. 10.11 кредитного договору передбачено за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань сплата пені у розмірі 0,2 відсотка від простроченої суми за кожен день прострочення будь-якого платежу.

Тож, вимога позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом є обґрунтованою. З розгорнутого розрахунку заборгованості вбачається, що такий вид пені нарахований у період з 25.09.2014 по 11.11.2016 за 765 дня прострочення сплати заборгованості за тілом кредиту й розрахована у сумі 64090,63 грн.

В свою чергу вимога позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 25.09.2014 по 11.11.2016 у сумі 27662,57 грн., з урахуванням вказаного, теж є обґрунтованою.

Згідно з розгорнутого розрахунку за кредитним договором тіло кредиту становить суму 41853,30 грн.; проценти за користуванням кредитом, суму яких в період з 07.06.2014 по 06.10.2014 розраховано 3208,74 грн.; пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитом, сума якої в період з 25.09.2014 по 11.11.2016 розрахована 64090,63 грн.; пеня, за прострочення сплати процентів за користування кредитом, сума якої в період з 25.09.2014 по 11.11.2016 розрахована 27662,57 грн.

За приписами ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитним договором може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. За змістом частини першої статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно із частиною третьою статті 653 ЦК України в разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Отже, якщо сторони кредитного договору досягнули домовленості щодо всіх його умов, у тому числі щодо збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитом з дотриманням певної процедури, то таке збільшення може відбуватись виключно в разі дотримання передбаченої договором процедури.

Так, п. 6.9 розглядуваного кредитного договору визначено умову збільшення процентної ставки з 33% до 35 % - невиконання позичальником своїх зобов`язань, передбачених п. 2.5 кредитного договору. Пунктом 2.5 визначено, що позичальник повинен застрахувати свої життя, здоров`я та працездатність в страховій компанії, яка повірена банком та відповідає вимогам Банку, на користь та на погоджених з банком умовах на строк до 06 листопада 2017 року.

В матеріалах справи наявний договір страхування №322226537 від 07.11.2012, укладений між АСК «Інго» та відповідачем ОСОБА_1 , позивач за вказаним договором значиться вигодо набувачем. До вказаного договору додано розрахунок страхової суми, що повинна була сплачуватися відповідачем, однак в матеріалах справи наявне лише платіжне доручення по сплаті першого періоду страхування у сумі 249,50 грн.

На думку суду така вимога не була виконана відповідачем, оскільки ані він, ані його представник не надав суду доказ здійснення наступних платежів по договору страхування.

При цьому суд вважає, що відповідач погодився, що зміна процентної ставки не потребує укладення додаткової угоди, а надіслання банком повідомлення боржнику про збільшення процентної ставки умовами договору не передбачено. Підвищення відсоткової ставки відбулося не в односторонньому порядку, а відповідно до умов кредитного договору, на підставі положень п.п.2.5, 6,9.

25.10.2019 представником відповідача подано клопотання про застосування строків позовної давності, оскільки позивачем трирічний строк позовної давності дотриманий не був, з розглядуваним позовом позивач звернувся до суду 21.11.2016, при цьому останній платіж був здійснений відповідачем 12.02.2013.

Суд не приймає вказане твердження представника відповідача до уваги, оскільки на підтвердження вказаного не надано відповідного доказу, а наявним в справі розрахунком заборгованості стверджується, що останній платіж по погашенню заборгованості за кредитним договором був внесений відповідачем: по тілу кредиту 27.06.2014 в сумі 368,84 грн., по процентам 24.09.2014 в сумі 1478,96 грн.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилами частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Разом з тим, вбачається, що пунктами 11.6 розглядуваного кредитного договору встановлено умови, що за будь-якими вимогами сторін, які випливають за даним договором, встановлюється позовна давність у три роки.

Суд вважає, що позивач звернувшись із позовом до суду 25.11.2016 не пропустив строк позовної давності, визначеної договором у три роки, оскільки позовна давність в розглядуваному випадку розраховується окремо по кожному платежі, а відповідно до графіку погашення заборгованості порушення відповідачем сплати чергового платежу зокрема по тілу відбулося щонайменше 07.07.2014.

Згідно з вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

З огляду на вищевказане, позовна заява Публічного акціонерного товариства «СБЕРБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами №00017370931 від 07.11.2012 підлягає задоволенню частково: до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає тіло кредиту в сумі 41853,30 грн.; проценти за користуванням кредитом, суму яких в період з 07.09.2014 по 06.10.2014 розраховано 3208,74 грн., а також пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитом, сума якої в період з 25.09.2014 по 11.11.2016 розрахована 64090,63 грн. та пеня, за прострочення сплати процентів за користування кредитом, сума якої в період з 25.09.2014 по 11.11.2016 розрахована 27662,57 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Платіжним дорученням №93551767 від 16.11.2016 судовий збір сплачений у сумі 2517,85 грн. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у 2052 грн. (81,5%).

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 598, 610, 611, 612, 623, 625, 629, 1048 -1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 133, 141, 209, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280, 281, 282, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Сбербанк», м. Київ, вул. Володимирська, 46, ЄДРПОУ 25959784 заборгованість за кредитним договором №00017370931 від 07.11.2012 у сумі 136815,24 грн. (сто тридцять шість тисяч вісімсот п`ятнадцять гривень 24 копійки), з яких 41853,30 грн. заборгованість за кредитом; 3208,74 грн. проценти за користування кредитом; 64090,63 грн. пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитом; 27662,57 грн. пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Сбербанк», м. Київ, вул. Володимирська, 46, ЄДРПОУ 25959784 судовий збір у сумі 2052 грн. (дві тисячі п`ятдесят дві гривні).

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів до Закарпатського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду А.П. Іванов