Рішення № 91511646, 08.09.2020, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/5038/20

провадження № 2/753/5210/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"08" вересня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Заставенко М.О.,

за участю

секретаря судового засідання Долі М.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення відсотків по вкладу, індексу інфляції, трьох відсотків річних та пені,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в Дарницький районний суд м. Києва з позовною заявою до АТ КБ "Приватбанк", в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь проценти по банківському вкладу у розмірі 18% річних за прострочений строк дл дня фактичного повернення коштів у розмірі 48 452,40 грн.; інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 35 918,87 грн., 3% річних у розмірі 7 782,22 грн., а також пеню у розмірі 544 952,31 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 26 вересня 2013 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» у Севастопольській філії укладено договір банківського вкладу «Стандарт на 12 місяців», за умовами якого він передав банку грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн, на депозитний рахунок під 18 % річних на термін до 26 вересня 2014 року. 12 серпня 2014 року він надіслав на адресу відповідача повідомлення про бажання розірвати укладений договір у зв`язку із закінченням терміну його дії. Відповідачем йому було запропоновано реструктуризацію внеску з укладенням додаткової угоди до існуючого договору на умовах, які він вважав для себе невигідними. 23 вересня 2014 року він повторно звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявою про розірвання договору банківського вкладу та повернення грошових коштів через належне виконання умов договору. Однак відповідач відмовився повернути кошти. У зв"язку з неповерненням зазначених коштиі позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав. Справа слухалася в суді тривалий час і рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.07.2017 року стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором банківського вкладу «Стандарт на 12 місяців» № SAMDN25000738041780 від 26 вересня 2013 року у розмірі 82 410,18 грн, з яких: 50 000,00 грн - сума неповернутого вкладу; 5 153,43 грн невиплачені відсотки за вкладом; 26 132,53 грн - інфляційних втрат; 1 124,22 грн - три відсотки річних від простроченої суми, а також стягнуто судові витрати. Постановою Верховного суду від 22 березня 2019 року рішення Апеляційного суду залишено без змін. Рішення суду удобровільному порядку виконано не було, тому 16.07.2019 року позивач звернувся до відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України і в результаті примусового виконання 14.02.2020 року на рахунок позивача були перераховані грошові кошти у розмірі 82 410,18 грн. Правовими підставами для стягнення відсотків по вкладу, індексу інфляції, трьох відсотків річних та пені позивач зазначає несвоєчасну виплату йому ПАТ КБ «ПриватБанк» коштів за депозитним договором.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 21.04.2020 року відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу призначено до розгляду в загальному позовному провадженні з проведенням підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 03.06.2020 року закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті.

Позивач у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, щодо ухвалення по справі заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявлся належним чином, про причини неявки представника у судвое засідання не було повідомлено, відзив на позовну заяву до суду не подавався, тому суд з урахуванням думки позивача ухвалив розглядати справу на підставі наявних у справі доказів у відсутність представника відповідача з постановленням по справі заочного рішення.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 26.09.2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір банківського вкладу № SAMDN25000738041780 «Стандарт на 12 міс.» (а. с. 33).

На виконання умов договору банківського вкладу № SAMDN25000738041780 «Стандарт на 12 міс.» ОСОБА_1 передав на відкритий йому ПАТ КБ «ПриватБанк» депозитний рахунок кошти у розмірі 50000,00 грн під 18 % річних, що підтверджується копією платіжного доручення № 2841945001 від 26 вересня 2013 року (а. с. 34).

12.08.2014 року позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення про бажання розірвати укладений договір у зв`язку із закінченням терміну його дії (а. с. 49).

23.09.2014 року позивач повторно звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявою про розірвання договору банківського вкладу та повернення грошових коштів через належне виконання умов договору (а. с. 50).

Як вбачається з Постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 22.03.2019 року, у листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу, процентів, відшкодування моральної шкоди. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2015 року у задоволенні позову відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2017 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором банківського вкладу «Стандарт на 12 місяців» № SAMDN25000738041780 від 26 вересня 2013 року у розмірі 82 410,18 грн, з яких: 50 000,00 грн - сума неповернутого вкладу; 5 153,43 грн невиплачені відсотки за вкладом; 26 132,53 грн - інфляційних втрат; 1 124,22 грн - три відсотки річних від простроченої суми. В іншій частині позовних вимог відмовлено. (а. с. 35 - 38).

14.02.2020 року в порядку примусового виконання рішення суду на банківський рахунок позивача було зараховано грошові кошти у розмірі 82 41018 грн., про що свідчить копія довідки ПАТ "Державний ощадний банк України " від 17.02.2020 року (а. с. 39).

Щодо позовних вимог про стягнення відсотків по договору банківського вкладу.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 ЦК України). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Статтею 1070 ЦК України передбачено, що за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом.

Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу.

Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Договіром, укладеним сторонами 26.09.2013 року, визначено розмір процентної ставки за користування грошовим вкладом - 18 % річних, вклад оформлений на строк 366 днів - по 26.09.2014 року включно.

Відповідно до статті 598 ЦК України, зобов`язання банку в розмірі та на умовах, визначених договором банківського вкладу, припинилися 26.09.2014.

Однак закінчення строку дії договору в разі невиконання зобов`язань не припиняє зобов`язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов`язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.

Оскільки між сторонами не припинилися зобов`язальні відносини щодо повернення вкладу, позивач має право на отримання процентів за користування його коштами у розмірі, що визначений договором - 18 % річних.

Відтак за період від дня закінчення строку дії договору, а саме з 27.09.2014 по 13.02.2020 (дата фактичного отримання грошових коштів) позивач має право на отримання процентів за користування його грошовими коштами відповідно до ч. 2 ст. 1070 ЦК України у розмірі відповідно по вкладу у сумі 48 452,40 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних.

Положеннями частини другої статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті гривні, тож норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням установленого індексу інфляції поширюються на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у гривні.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов"язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, пердебачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

З матеріалів справи убачається, що рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.07.2017 року, залишеним без змін постановою Верховного суду, стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 інфляційну складову боргу та 3% річних від простроченої суми депозиту на підставі статті 625 ЦК України по 03 червня 2015 року.

Звертаючись до суду з вимогою про стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних від суми неповернутих банком коштів, ОСОБА_1 просив стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на свою користь вказані кошти за період з 04 червня 2015 року по 13 лютого 2020 року (дата фактичного отримання грошових коштів).

Отже, період з 04 червня 2015 року по 13 лютого 2020 року не охоплений рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.07.2017 року, тобто є новим періодом, за який, на суму заборгованості відповідно до положень статті 625 ЦК України може бути нараховано інфляційну складову боргу та 3% річних.

Згідно розрахунку, проведеного за формулою: сума боргу * 3% / 365 днів * 1716 днів, сума 3% річних від суми неповернутих коштів складає 7 782,22 грн.

Інфляційні втрати обраховуються шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості. При цьому, при розрахунку враховуються індекси інфляції за період з 04 червня 2015 року по 13 лютого 2020 року. За вказаний період сукупний індекс інфляції становив 144,80 %, тому розмір інфляційних втрат за вказаний період становить 24 735,42 грн.

З огляду на викладене, суд приходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційної складової боргу у розмірі 24 735,42 грн. та 3% річних у розмірі 7 782,22 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення пені на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів", то суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені у розмірі 3% вартості послуги за кожний день прострочення.

Дія вказаного Закону поширюється на правовідносини, які виникли між сторонами з дня витребування вкладу і до дня ухвалення судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду у 2014 році з позовом про повернення банківського вкладу, стягнення процентів, штрафних санкцій та моральної шкоди, позивачем не заявлялися вимоги щодо стягнення пені на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів".

Таким чином, враховуючи те, що строк дії договору банківського вкладу від 26.09.2013 року закінчився 26.09.2014 року, рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області стягнуто з відповідача на користь позивача суму вкладу та процентів за користування вкладом, рішення суду на день звернення з даним позовом виконане та сума вкладу повернута позивачеві, тому суд вважає, що на дані правовідносини не поширюється дія Закону України "Про захист прав споживачів".

Судові витрати розподілити між сторонами пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у відповідності до ст. 141 ЦПК України. Так, враховуючи те, що судом задоволено лише частину позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 625,55 грн. та на користь держави - 68,70 грн.

Керуючись ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 280-282, 289, 352, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення відсотків по вкладу, індексу інфляції, трьох відсотків річних та пені - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 проценти по банківському вкладу у розмірі 48 452,40 грн., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 24 735,42 грн., три відсотки річних у розмірі 7 782,22 грн., а всього: 80 970,04 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір 625,55 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь держави судовий збір у розмірі 68,70 грн.

Позивач: ОСОБА_1 , 1957 р.н., адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя М.О. Заставенко

Повний текст рішення виготовлено 14.09.2020 року.