Ухвала суду № 91509144, 14.09.2020, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/855/20 Провадження № 1-кп/613/165/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2020 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Сеник О.С.,

за участі секретаря Дегтяр А.Ю.,

прокурора Кальмана М.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

захисника - адвоката Готвянського С.І.

представника потерпілого - Макаренко Н.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Богодухові кримінальне провадження № 12020220220000375 від 18.07.2020 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Городнє Краснокутського району Харківської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, розлученого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, -

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Козіївка Краснокутського району Харківської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, розлученого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , в силу ст. 89 КК України не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Богодухівського районного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.

Ухвалою слідчого судді Богодухівського районного суду Харківської області від 20.07.2020 до обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 18.09.2020 року.

Прокурор Кальман М.Ю. в підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 та обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді домашнього арешту на два місяці та заборонити обвинуваченим залишати житло цілодобово.

В обґрунтування клопотання пояснив, що у період часу з 14 липня 2020 року по 18 липня 2020 року ОСОБА_1 , за попередньою змовою з ОСОБА_2 , діючі із корисливих мотивів, маючи злочинний намір, направлений на незаконну порубку дерев, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свої діянь, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення вимог ст.ст. 4, 69 Лісового кодексу України, не маючи спеціального дозволу для використання лісових ресурсів, лісорубного або лісового квитка, тим самим не маючи права здійснювати порубку дерев державної форми власності, завідомо розуміючи протиправність своїх дій, прибули до лісосмуги, що знаходиться у 8 кварталі 12 виділу, поблизу с. Щербаки Богодухівського району Харківської області, де за допомогою бензопили спиляли дерева породи «Дуб сироростучий» в кількості 91 штука, діаметром дерева: 49 - 2 штуки, 50 - 1 штука, 51-1 штука, 54 -1 штука, 55-1 штука, 60 - 1 штука, 67 - 2 штуки, 69-1 штука, 40-2 штуки, 44-3 штуки, 45-2 штуки, 46-4 штуки, 47 - 1 штука, 49 - 1 штука, 50-3 штуки, 51-2 штуки, 52-5 штук, 53 - 1 штука, 54-4 штуки, 55-4 штуки, 56 - 2 штуки, 57-4 штуки, 58-2 штуки, 59 - 3 штуки, 60 - 5 штук, 61-6 штук, 62 - 4 штуки, 64 - 2 штуки, 65-2 штуки, 66-2 штуки, 67-1 штука, 69-1 штука, 70-2 штуки, 71-2 штуки, 73 - 1 штука, 77-1 штука, 76-1 штука, 80-2 штуки, 81- 1 штука, 83-1 штука, 85 - 1 штука, 86-1 штука, 87 - 1 штука, 90 - 1 штука, та 2 дерев породи «Клен сироростучий» діаметром дерева: 26 - 1 штука, 33 - 1 штука, чим спричинили Державному підприємству «Гутянське лісове господарство» матеріальну шкоду, згідно висновку судово-економічної експертизи № 8/193СЕ-20 від 28.07.2020, на загальну суму 1 552 201, 61 грн. Враховуючи викладене, стверджує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюються у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 7 років.

Зазначив, що 20.07.2020 в ході досудового розслідування відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 18.09.2020 включно. Враховуючи, що дія запобіжного заходу спливає, а заявлені під час запобіжного заходу ризики не зменшилися, тобто, є достатні підстави вважати, що обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 можуть здійснити дії, передбачені п.1 ч.1 ст.177 КПК України. Ризик переховування від суду, на думку прокурора, існує у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від 5 до 7 років. Про високу ймовірність втечі, на думку прокурора, свідчать ті обставини, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають за межами Богодухівського району Харківської області, офіційно ніде не працюють, не мають постійного місця заробітку, міцних соціальних зв`язків, власної родини та неповнолітніх дітей, що може підтверджувати їх неприв`язаність до проживання у певній місцевості, тому наявні достатні підстави вважати, що останні можуть переховуватися від суду, тим самим намагаючись уникнути кримінальної відповідальності за вчинений ними злочин.

Оскільки станом на 14.09.2020 випадків невиконання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покладених на них обов`язків у зв`язку із обранням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не встановлено, вважає, що найбільш ефективним запобіжним заходом щодо обвинувачених є саме домашній арешт, який цілком відповідає потребам досудового розслідування та є дієвим. Враховуючи викладене, прокурор, з посиланням на ч.2 ст.181 КПК України, стверджує про наявність підстав для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Представник потерпілого - Макаренко Н.М. в підготовчому судовому засіданні у вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 покладалася на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечував проти продовження строку домашнього арешту, однак, просив суд змінити умови останнього, поклавши на нього обов`язок не залишати зареєстроване місце проживання з 19 години вечора до 7 години ранку. Пояснив, що має намір працювати на збиранні врожаю яблук, однак, цілодобовий домашній арешт заважає йому це зробити.

ОСОБА_2 та його захисник адвокат Готвянський С.І. просили суд клопотання прокурора задовольнити частково, змінити умови домашнього арешту відносно ОСОБА_2 з цілодобового на частковий, поклавши на обвинуваченого обов`язок перебувати за місцем помешкання з 20 години вечора до 7 години ранку. Пояснили, що обвинувачений має намір працювати на виробництві металевих дверей, для того, щоб забезпечити сплату аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 за рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 01.08.2018 по справі № 637/421/18. Захисник також вказав, що обгрунтованість підозри відносно його підзахисного, на його думку, перебуває під сумнівом.

Суд, вивчивши доводи клопотань про продовження строку запобіжного заходу, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши письмові матеріали справи, зазначає наступне.

Ухвалами слідчого судді Богодухівського районного суду Харківської області від 20 липня 2020 року у відношенні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 18 вересня 2020 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи під час судового провадження застосовуються судом, зокрема, за клопотанням прокурора.

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам : 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За визначенням ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Надаючи оцінку твердженням прокурора про обґрунтованість підозри, керуючись принципом презумпції невинуватості, суд зазначає, що на даній стадії судового провадження оцінка кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч.4 ст.246 КК України судом не надається. Разом з тим, беручи до уваги, що по даній справі, виходячи зі змісту реєстру матеріалів досудового розслідування, проведено огляд місця події, затримання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку ст.208 КПК України, допитано свідків та проведено судово-економічну експертизу, у суду, на даний час, відсутні підстави для відмови у продовженні строку домашнього арешту у зв`язку з відсутністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 злочину.

Суд бере до уваги п. 57 рішення Європейського суду з прав людини у справі «K.F. проти Німеччини» від 29 серпня і 24 жовтня 1997 року, згідно з яким наявність «обґрунтованої підозри» означає, що вже існують факти або інформація, які спроможні переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа, ймовірно, вчинила правопорушення, а також рішення ЄСПЛ по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, в якому зазначено, що факти, які породжують підозру, не обов`язково мають такий саме рівень з`ясовності, який потребується на пізнішому етапі кримінального розслідування, тобто факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку.

Слід також врахувати правову позицію ЄСПЛ, викладену в рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою розгляду провадження, сприяти якому має тримання під вартою.

При цьому суд, вирішуючи клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу, ґрунтуючись на принципі презумпції невинуватості, не ставить ціллю передбачити можливе покарання за інкриміноване обвинуваченим діяння.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність застосування запобіжного заходу є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Підставою для продовження застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, на думку прокурора, є наявність ризику, передбаченого пунктом 1 ч.1 ст.177 КПК України, який було встановлено ухвалою слідчого судді та на даний час не перестав існувати.

Зокрема, суд враховує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 7 років. Усвідомлюючи ризик бути засудженими до тривалого терміну ув`язнення, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 можуть переховуватися від суду.

Суд не заперечує, що наявність обґрунтованої підозри та тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , самі по собі не можуть свідчити про ризик переховування від суду. Однак, тяжкість обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі, при цьому суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Можливість призначення обвинуваченим покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 7 років може викликати загрозу їх втечі, про що також викладено правову позицію в рішенні ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії».

При цьому, виходячи зі змісту рішень ЄСПЛ (зокрема, у справах «Летельє проти Франції», «Томазі проти Франції», «Мансур проти Туреччини», «Мамедова проти Росії» та ін.), така ймовірність не може оцінюватися лише на основі покарання, яке загрожує даній особі, слід враховувати й інші релевантні обставини, які ж або можуть підтвердити ймовірність втечі або ж зробити її незначною. До таких обставин в цьому кримінальному провадженні необхідно віднести те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають за межами Богодухівського району Харківської області, офіційно ніде не працюють, не мають постійного місця роботи, міцних соціальних зв`язків, власної родини, ОСОБА_1 не має неповнолітніх дітей, що може підтверджувати відсутність їх прив`язаності до проживання у певній місцевості, а відтак, обрання більш м`якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт, не виключатиме можливості переховування обвинувачених від суду.

В зв`язку з викладеним, суд вважає доведеним існування на даний час ризиків, передбачених п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Будь-яких даних, які б свідчили про зменшення чи усунення цього ризику протягом строку дії ухвал слідчого судді Богодухівського районного суду Харківської області від 20.07.2020, в судовому засіданні не встановлено.

Надаючи оцінку доводам обвинувачених та захисника про наявність підстав для запровадження щодо них часткового, а не цілодобового домашнього арешту, з огляду на наявність у них наміру працювати, суд вказує, що такі доводи не підтверджені жодними доказами, а тому не можуть бути враховані судом. Зокрема, обвинуваченими не наведено конкретного підприємства, де вони бажають працювати, не надано доказів того, що у них наявна реальна можливість бути працевлаштованими до певних підприємств чи підприємців, або надавати їм послуги на підставі договору цивільно-правового характеру, а також того, що режим роботи цих підприємств забезпечує дотримання домашнього арешту на тих умовах, про які просили обвинувачені (з 19 години вечора до 7 години ранку - для ОСОБА_1 та з 20 години вечора до 7 години ранку - для ОСОБА_2 ).

Доводи захисника про наявність у ОСОБА_2 неповнолітньої дитини суд вважає обґрунтованими. Разом з тим, захисником не надано ані належних та допустимих доказів наявності у обвинуваченого ОСОБА_2 обов`язку зі сплати аліментів, ані доказів реальної можливості у обвинуваченого бути працевлаштованим, у зв`язку з чим на даний час такі доводи не можуть бути достатньою підставою для зміни обвинуваченому умов домашнього арешту.

Разом з тим, слід роз`яснити обвинуваченим, що у відповідності до ст.201 КПК України вони не позбавлені можливості звернутися до суду з клопотанням про зміну способу виконання обов`язків, покладених на них ухвалами слідчого судді від 20.07.2020 про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, надавши при цьому копії матеріалів, якими обґрунтовуються їх доводи.

З урахуванням викладеного, виходячи з мети та підстав застосування запобіжних заходів, встановлених законом, беручи до уваги тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання їх винними, враховуючи відомості про особу обвинувачених, які не змінились з моменту обрання запобіжного заходу, наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК, а саме, те, що обвинувачені можуть переховуватись від суду, суд приходить до висновку, що заявлене прокурором клопотання про продовження обвинуваченим строку запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту підлягає задоволенню, тому вважає за необхідне продовжити обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на 60 днів.

Керуючись ст.ст.176-178, 181, 197, 314 - 316,371,372 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Богодухівського відділу Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області Кальмана М.Ю. - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді домашнього арешту цілодобово строком на два місяці до 14 листопада 2020 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 на строк до 14 листопада 2020 року наступні обов`язки:

1) прибувати до Богодухівського районного суду за першою вимогою;

2) цілодобово не залишати зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, або суду.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 на строк до 14 листопада 2020 року наступні обов`язки:

1) прибувати до Богодухівського районного суду за першою вимогою;

2) цілодобово не залишати зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора, або суду.

Роз`яснити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що в разі невиконання обов`язків, покладених ухвалою суду, до них може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на них може бути покладено грошове стягнення.

Обов`язок доставлення обвинуваченого до місця проживання покласти на Богодухівський ВП ГУНП в Харківській області та направити копію цієї ухвали до Краснокутського відділу поліції ГУНП в Харківській області для подальшого виконання.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя О.С. Сеник