Ухвала суду № 91508002, 14.09.2020, Зіньківський районний суд Полтавської області

Зіньківський районний суд Полтавської області

________________

38100, м. Зіньків, вул. Соборності, 2. Тел.3-24-41/факс 3-11-95

Справа № 530/1611/19

Номер провадження 1-кп/530/18/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.09.2020 р. Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Должко С.Р., при секретарі Пилипенко Є.С., з участю прокурора Чубенка А.І., захисника обвинуваченого адвоката Школьного В.А., розглянувши в судовому засіданні,клопотання прокурорапро продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та жителю АДРЕСА_1 , українцю, громадянину України, з професійно-технічною освітою, розлученому, згідно обвинувального акта за кримінальним провадженням, внесеним в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12019170170000324 від 14.08.2019 року, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 307 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Із Зіньківського відділу Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області до суду надійшов обвинувальний акт за кримінальним провадженням, внесеним в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12019170170000324 від 14.08.2019 року, відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Згідно матеріалів кримінального провадження ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Прокурор звернувся до суду із вищевказаним клопотанням. Заявлене клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_1 , 18.09.2019 о 12 годині 45 хвилин, знаходячись в місці масового перебування громадян, поблизу Зіньківської автостанції, а саме: на відрізку під`їздної дороги, що пролягає від вулиці Погрібняка до центрального міського кладовища та «Христо-Різдвяного храму Української Православної Церкви», розташованих по вулиці Воздвиженська в місті Зіньків, Зіньківського району, Полтавської області, шляхом продажу за 250 грн. (одна купюра номіналом 200 грн. серії УА 5490648 та одна купюра номіналом 50 грн. серії ТЕ 4448297), незаконно збув ОСОБА_2 (особі із зміненими анкетними даними) речовину рослинного походження зеленого кольору, яка згідно з висновком судово-хімічної експертизи №1571 від 23.09.2019 є особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом, масою в перерахунку на суху речовину 5,849 г..

Таким чином, своїми умисними та протиправними діями, які виразилися у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті особливо небезпечних наркотичних засобів, в місці масового перебування громадян, ОСОБА_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 26.09.2019, о 12 годині 04 хвилини ОСОБА_1 , знаходячись в місці масового перебування громадян, поблизу Зіньківської автостанції, а саме: на відрізку під`їздної дороги, що пролягає від вулиці Погрібняка до центрального міського кладовища та «Христо-Різдвяного храму Української Православної Церкви», розташованих по вулиці Воздвиженська в місті Зіньків, Зіньківського району, Полтавської області, шляхом продажу за 250 грн. (п`ятьма купюрами номіналом по 50 грн. серії: УИ 0504523, СБ 7556439, ПЄ 0332628, СТ 8671327, УЄ 3215816), повторно незаконно збув ОСОБА_2 речовину рослинного походження зеленого кольору, яка згідно з висновком судово-хімічної експертизи №1682 від 08.10.2019 є особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом, масою в перерахунку на суху речовину 6,756 г..

Таким чином, своїми умисними та протиправними діями, які виразилися у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті особливо небезпечних наркотичних засобів, в місці масового перебування громадян, вчиненому повторно, ОСОБА_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Заслухавши прокурора, який підтримав дане клопотання, обвинуваченого ОСОБА_1 , який просив змінити запобіжний захід, адвоката Школьного В.А., який підтримав обвинуваченого, дослідивши наявні матеріали, суд приходить до висновку.

26.09.2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.307 ч.2 КК України.

27.09.2019 року ухвалою слідчого судді Зіньківського районного суду, відносно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід тримання під вартою.

01.11.2019 року ОСОБА_1 повідомлено по зміну раніше повідомленої йому підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України.

05.12.2019 року ухвалою слідчого судді Зіньківського районного суду, дію запобіжного заходу тримання під вартою відносно підозрюваного продовжено до 16 год. 40 хв. 29.12.2019.

23.12.2019 року ухвалою судді Зіньківського районного суду, дію запобіжного заходу тримання під вартою відносно підозрюваного продовжено до 20.02.2020.

21.05.2020 року ухвалою судді Зіньківського районного суду, дію запобіжного заходу тримання під вартою відносно підозрюваного продовжено до 18.07.2020.

17.07.2020 року ухвалою судді Зіньківського районного суду, дію запобіжного заходу тримання під вартою відносно підозрюваного продовжено до 14.09.2020

Згідно реєстру матеріалів досудового розслідування, який додано до обвинувального акта, ухвал про обрання та продовження запобіжного заходу, вина ОСОБА_1 у вчиненні даних кримінальних правопорушень, підтверджується наступними доказами: протоколами допитів свідка ОСОБА_2 від 19.08.2019, 18.09.2019, 26.09.2019, 30.10.2019; протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 19.08.2019; протоколом огляду покупця від 18.09.2019, в ході якого було оглянуто закупного ОСОБА_2 та видано йому 500 грн. для оперативної закупки наркотичного засобу в ОСОБА_1 ; протоколом добровільної видачі ОСОБА_2 речовини, яку йому продав ОСОБА_1 та залишку грошових коштів від 18.09.2019; висновком судово-хімічної експертизи №1571 від 23.09.2019, згідно якого продана ОСОБА_1 речовина є особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом, масою в перерахунку на суху речовину 5,849 г., яку добровільно видав ОСОБА_2 ; речовим доказом канабісом, маса якого в перерахунку на суху речовину, згідно з висновком судово-хімічної експертизи №1571 від 23.09.2019 становить 5,849 г.; протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 18.09.2019; протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 18.09.2019; протоколом огляду та помітки грошових купюр від 26.09.2019; протоколом огляду покупця від 26.09.2019, в ході якого було оглянуто закупного ОСОБА_2 та видано йому 250 грн. для оперативної закупки наркотичного засобу в ОСОБА_1 ; протоколом добровільної видачі ОСОБА_2 речовини, яку йому продав ОСОБА_1 від 26.09.2019; протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 27.09.2019; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 26.09.2019; висновком судово-хімічної експертизи №1682 від 08.10.2019 року, згідно якого продана ОСОБА_1 речовина є особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом, масою в перерахунку на суху речовину 6,756 г., яку добровільно видав ОСОБА_2 ; речовим доказом канабісом, маса якого в перерахунку на суху речовину, згідно з висновком судово-хімічної експертизи №1682 від 08.10.2019 становить 6,756 г.; протоколом затримання ОСОБА_1 в порядку ст.208 КПК України від 26.09.2019, під час якого в останнього було виявлено та вилучено грошові кошти здобуті в результаті продажу наркотичних засобів; протоколом освідування особи затриманої за вчинення злочину, а саме ОСОБА_1 від 26.09.2019, в ході якого у затриманого було відібрано змиви з долоней обох рук; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 26.09.2019; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 26.09.2019; висновком судово-хімічної експертизи №201 від 11.10.2019, згідно якого на наданих на дослідження, всіх грошових купюрах та на поверхнях марлевих тампонів, позначених як змиви з долонь ОСОБА_1 , встановлено наявність нашарувань спеціальної хімічної речовини. Спеціальна хімічна речовина, виявлена на всіх грошових купюрах, марлевих тампонах, позначених як змиви з долонь ОСОБА_1 , та наданий зразок спеціальної хімічної речовини, співпадають між собою за своїми фізико-хімічними властивостями та мають спільну родову належність.

Обґрунтовуючи своє клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 у виді тримання під вартою, прокурор посилається на те, що підставою застосування запобіжного заходу є: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; 2) незаконно впливати на свідка; 3) вчинити інше кримінальне правопорушення.

Існування вказаних ризиків прокурор обгрунтовує тим, що ОСОБА_1 перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, може переховуватися від суду, оскільки розуміє суворість покарання яке йому загрожує згідно Кримінального кодексу України. Оскільки, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна. Обвинувачений не навчається, ніде офіційно не працює, доходів немає, має не зняту та не погашену судимість за вчинення корисливого злочину, тому є підстави вважати, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення, з метою отримання засобів для існування.

Частиною 3 ст. 176 КПК України визначено, що суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі „ Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У відповідності до ст. 5 п. "С" Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі. Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. 177, 178, 183 КПК України.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні даних кримінальних правопорушень підтверджується, матеріалами клопотання дослідженими в у засіданні.

Тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»), оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті особливо небезпечних наркотичних засобів, в місці масового перебування громадян, вчиненому повторно, того, що дані злочини він скоїв під час відбування покарання Зіньківського районного суду Полтавської області від 03.10.2018 року, належних висновків не зробив, що свідчить про неефективність строків покарань, які він відбував, не розкаявся у вчиненому, не працює та ніколи не працював офіційно, а тому є підстави вважати, що він в подальшому може продовжити дану злочинну діяльність чи вчинити інше кримінальне правопорушення. При цьому суд керується висновками рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії", що "суворість передбаченого покарання" є суттєвим елементом при оцінюванні "ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Суворість покарання за кримінальними правопорушеннями, за якими обвинувачується ОСОБА_1 не є співрозмірною терміну перебування останнього під вартою з моменту затримання і по даний час. Разом з тим, суд враховує, що ні тяжкість обвинувачення, ні серйозність покарання не є доказом наявності цих ризиків, на що неодноразово вказує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях («Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїді проти Німеччини» тощо). Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у п. 60 рішення від 6.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, однак застосування до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, з огляду на його матеріальні можливості та існуючу ситуацію в Україні, оскільки на даний час в зв`язку із проведенням в Україні операції об`єднаних сил та наявності непідконтрольних Україні територій, обвинувачений може ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).

При цьому суд керується висновками рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії", що "суворість передбаченого покарання" є суттєвим елементом при оцінюванні "ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Слід звернути увагу, що клопотання прокурора містить доводи щодо неможливості застосування до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту, з якими погоджується і суд.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 , за умови застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, матиме змогу безперешкодно чинити спроби впливу на недопитаного свідка, який проживає в м. Зіньків, останній обґрунтовано обвинувачується у вчиненні умисних тяжких злочинів за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, в даному провадженні не досліджено всіх доказів та не встановлено всіх фактичних обставин кримінального провадження, не допитано всіх свідків, а враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому в разі визнання винуватим у вчиненні злочинів, які йому інкримінуються, та існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, що вчинив він злочин під час іспитового терміну, інший більш м`який запобіжний захід не буде відповідати меті його застосування та не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Крім цього, будучи ознайомленим з анкетними даними, адресами проживання свідків, може вдатися до спроб незаконно впливати на них, шляхом психологічного тиску або фізичного впливу, з метою зміни показань на свою користь. Разом із тим, свідок, який проживає у одному невеликому населеному пункті разом з обвинуваченим, у кримінальному провадженні судом ще не допитувався.

Суддя вважає слушними доводи захисника про те, що ОСОБА_1 , має міцні соціальні зв`язки із своєю матірю, позитивно характеризується в побуті, однак дані відомості про особу обвинуваченого не можуть нівелювати ті ризики, які на даний час існують.

Так, судом враховано положення наведених вище норм процесуального закону що обставини, які стали підставою для обрання щодо обвинуваченого вказаного запобіжного заходу, не змінилися, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися.

Суд, у відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, враховує дані про особу обвинуваченого - беручи до уваги, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, що відноситься до категорії тяжких, за які законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від 6 до 10 років з конфіскацією майна, враховуючи наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, переховуватись від органів досудового розслідування, оскільки усвідомлюючи невідворотність покарання, може незаконно впливати на свідка, вчинити інші кримінальні правопорушення, так як дані злочини, в яких обвинувачується ОСОБА_1 вчинив під час іспитового строку. З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора та необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

У відповідності до ч.1 ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Судом встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, які на даний час не зменшилися та повною мірою виправдовують необхідність утримання підозрюваного під вартою, а саме: обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, які недопитані.

З часу обрання обвинуваченому запобіжного заходу - тримання під вартою, жодна з підстав для обрання такого запобіжного заходу не змінилась. Застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого (підозрюваного).

Під час розгляду клопотання прокурором доведена наявність обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшились, оскільки поданими матеріалами підтверджується, що обвинувачений обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, через усвідомлення втрати свободи на тривалий строк, може ухилятись від слідства та суду, може незаконно впливати на свідків.

Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання ОСОБА_1 винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, дані про його особу, з огляду на те, що судове провадження по справі ще не розпочато, та зважаючи на необхідність виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування, а також зважаючи на доведеність всіх обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК України, слід продовжити строк тримання підозрюваного під вартою, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 КПК України.

Згідно ч. 4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У відповідності до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі п`ятдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та зумовити його належну процесуальну поведінку.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, обвинувачений (підозрюваний) або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та до суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України обвинувачений (підозрюваний) звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває обвинувачений (підозрюваний), відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 131, 132, 176-179, 183, 193,196-197, 199, 205, 309, 369-372, 395 КПК України, суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурорапро продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задоволити.

Продовжити запобіжний захід тримання під вартою обвинуваченому (підозрюваному) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та жителю АДРЕСА_1 терміном на 60 днів.

Кінцевим днем тримання під вартою визначити 12.11.2020 року.

Розмір застави визначити обвинуваченому (підозрюваному) ОСОБА_1 у сумі 109850 грн. (сто девять тисяч вісімсот п"ятдесят) у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок отримувач: ТУ ДСАУ в Полтавській області, призначення платежу: застава, № ухвали суду, прізвище, ім`я, по - батькові платника застави.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний вище депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Полтавська установа виконання покарань № 23».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Полтавська установа виконання покарань № 23» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити письмово прокурора, що звернувся з клопотанням та суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений ОСОБА_1 зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Уповноважена службова особа Державної установи «Полтавська установа виконання покарань № 23» у разі внесення застави при звільненні ОСОБА_1 зобов`язана роз`ясняти йому, або застоводавцю обов`язки, покладенні на обвинуваченого та наслідки їх невиконання.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 у разі внесення застави, обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- не відлучатися без дозволу слідчого та прокурора, суду з місця свого проживання ;

- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання;

- прибувати до слідчого та прокурора, суду за першою вимогою.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі невиконання ним покладених обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та до нього може бути застосований запобіжній захід у вигляді тримання під вартою.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений (підозрюваний) вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Вікласти судове засідання по кримінальному провадженню внесеним в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12019170170000324 від 14.08.2019 року, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 307 КК України відносно ОСОБА_1 на 21.10.2020 року о 15 год. 15 хв. в приміщенні Зіньківського районного суду Полтавської області, який розташований за адресою м.Зіньків, вул. Собоності,2, Полтавської області та доставити обвинуваченого ОСОБА_1 , який утримується під вартою в Полтавському слідчому ізоляторі №23 ( м. Полтава, вулиця Пушкіна, 91).

У судове засідання викликати учасників судового провадження.

Зобов"язати командира РКС ГУНПв Полтавській області Богаєвського О.О. доставити до приміщення Зіньківського районного суду Полтавської області в судове засідання на 21.10.2020 року о 15 год. 15 хвилин обвинуваченого ОСОБА_1 .

Копію даної ухвали направити начальнику державної установи «Полтавська установа виконання покарань № 23» (м. Полтава, вулиця Пушкіна, 91, індекс 36000) та командиру РКС ГУНПв Полтавській області для виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Написано власноручно.

Суддя Зіньківського районного суду

Полтавської області С.Р.Должко