Вирок № 91507543, 14.09.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/1520/18

провадження № 1-кп/415/118/20

ВИРОК

Іменем України

14 вересня 2020 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Шевченко О.В.

секретаря судового засідання Шолкової Т.В.

номер кримінального провадження, внесеного 29.12.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12017130240002776

про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Лисичанська Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, непрацюючого, не судимого, інвалідом не являється, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю:

прокурора Нескородової Г.А.

захисника Циби Д.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

представника потерпілого Жигалкіна О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні зазначене кримінальне провадження

У С Т А Н О В И В

02 вересня 2017 року, близько 14.00 години, більш точний час у ході досудового розслідування не встановлено, обвинувачений ОСОБА_1 , діючи разом з малолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно якого ухвалою Лисичанського міського суду від 19.01.2018, застосовано примусові заходи виховного характеру, та перебуваючи у будинку АДРЕСА_3 , за допомогою заздалегідь підготовлених знарядь, шляхом пошкодження дверей ліфтового відділення, що знаходиться між 9 поверхом та горищем вказаного будинку, проникли у нього, після чого від`єднавши струм двигуна ліфта, викрали магнітну котушку тормозних вузлів МП 201/202 двигуна ліфту, вартістю 1494 гривні, яка належить КП «ЛЖЕК № 1, тим самим завдали підприємству майнової шкоди на вказану суму. Того ж дня, близько 17.00 години, більш точний час у ході досудового розслідування не встановлено, обвинувачений ОСОБА_1 , продовжуючи реалізувати звій злочинний намір, діючи разом з малолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно якого ухвалою Лисичанського міського суду від 19.01.2018, застосовано примусові заходи виховного характеру та перебуваючи у під`їзді № 1 будинку АДРЕСА_4 , за допомогою заздалегідь підготовлених знарядь, шляхом пошкодження дверей ліфтового відділення, що знадиться між 9 поверхом та горищем, вказаного під`їзду, проникли у нього, після чого від`єднавши струм двигуна ліфта, викрали магнітну котушку тормозних вузлів МП 201/202 двигуна ліфту, вартістю 1494 гривні, яка належить КП «ЛЖЕК № 1, тим самим завдав підприємству майнової шкоди на вказану суму. У подальшому обвинувачений ОСОБА_1 , з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, тим самим заподіявши КП «ЛЖЕК № 1» майнової шкоди на загальну суму 2988 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 , своїми умисними протиправними діями, вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднану з проникненням у інше приміщення, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України.

14.09.2020 під час судового розгляду кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017130240002776 від 29.12.2017, між прокурором Нескородовою Г.А., якій на підставі ст. 37 КПК України, надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні та обвинуваченим ОСОБА_1 , за участю захисника Циби Д.М., на підставі ст. ст. 468 - 470, 472 КПК України, у відповідності до доданої представником потерпілого Жигалкіним О.Ю. письмової згоди прокурору на укладення ним угоди, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, обвинувачений повністю визнав себе винним в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочині та зобов`язався: беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні; сторони досягли відповідних домовленостей, погоджуючись на призначенні ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі, зі звільненням на підставі ст. 75 КК України, від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, який визначить суд та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, і наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

Заслухавши доводи обвинуваченого, представника потерпілого, думку прокурора і захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинуваченого про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки ухвалення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Згідно ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у інше приміщення. Вищевказане кримінальне правопорушення, відповідно до положень ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

При цьому суд з`ясував, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 476 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості від 14 вересня 2020 року між прокурором Нескородовою Г.А. та обвинуваченим, у зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 , відповідає вимогам ст. ст. 469, 472 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь - яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також суд встановив, що умови даної угоди не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України. Представник потерпілого Жигалкін О.Ю. надав письмову згоду прокурору на укладення вказаної угоди. Узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч.3 ст. 185 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, зазначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченим, за участю захисника і призначення ОСОБА_1 узгодженого сторонами покарання.

Запобіжний захід, обраний відповідно до ухвали Лисичанського міського суду Луганської області від 13.09.2020 - у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 - скасувати. Зарахувати у строк відбутого покарання ОСОБА_1 термін попереднього ув`язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, з моменту затримання останнього, тобто з 12.09.2020 по 14.09.2020 включно.

Вирішуючи питання про заявлений КП «ЛЖЕК № 1» цивільний позов, суд зазначає наступне. Як вбачається з останнього, КП «ЛЖЕК № 1» просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 2988 гривень.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю чи частково або відмовляє у ньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, заподіяна особі або майну громадянина, підлягає відшкодуванню особою, що заподіяла шкоду в повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством України. Шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

На підставі викладеного, цивільний позов КП «ЛЖЕК № 1» підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 122, 124 КПК України, процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. ст. 373, 374, 474, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В

Угоду від 14 вересня 2020 року між прокурором Нескородовою Г.А. та обвинуваченим, у зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 , за участю захисника Циби Д.М. - затвердити.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 - у виді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили - скасувати, звільнивши останнього з-під варти в залі судового засідання, негайно. Зарахувати у строк відбутого покарання ОСОБА_1 термін попереднього ув`язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, з моменту затримання останнього, тобто з 12.09.2020 по 14.09.2020 включно.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь держави процесуальні витрати за проведення товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/1107е від 21.09.2017, у розмірі 395 (триста дев`яносто п`ять) гривень 48 копійок.

Цивільний позов КП «ЛЖЕК № 1» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 2988 гривень - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 1» матеріальну шкоду в розмірі 2988 (дві тисячі дев`ятсот вісімдесят вісім) гривень 00 копійок.

Відповідно до ст. 532 КПК України, вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч. 4 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя О.В. Шевченко