Рішення № 91506769, 19.06.2020, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/4361/20

Провадження № 2/369/3013/20

РІШЕННЯ

Іменем України

19.06.2020 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Одинцов О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» про захист прав споживача та стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в :

У квітні 2020 року позивач звернувсь до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що між нею та АТ КБ «Приватбанк» було укладено договір банківського рахунку шляхом приєднання до Умов/Правил надання банківських послуг. На даний рахунок їй перераховувалась заробітна плата, а відповідач автоматично списав з її рахунку 2176,52 грн. На її рахунку залишилось 1289,00 грн. для задоволення її потреб. При укладенні договору працівники відповідача у супереч Закону України «Про захист прав споживачі» не повідомили її про наявність умови автоматичного списання коштів з її рахунку, їй взагалі невідома будь-яка заборгованість по її рахунку. При списанні коштів відповідач не врахував, що відрахування з заробітної плати не може перевищувати 50%.

На підставі ст.1073 ЦК України банк зобов`язаний повернути їй безпідставно списані грошові кошти, сплатити відсотки в розмірі 26,31 грн. Такими діями відповідач заподіяв їй моральну шкоду, що полягає в душевних стражданнях, пов`язаних з думками про майбутнє її та її неповнолітньої дитини, зміною нормальних умов проживання , необхідність максимально обмежувати раціон споживання харчів. Розмір шкоди вона оцінює в розмірі 10 000 грн.

Просила суд стягнути з АК КБ «Приватбанк» на її користь незаконно списані грошові кошти в розмірі 2176,52 грн., пеню в розмірі 26,31 грн., моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 9 046,00 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 квітня 2020 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб.

У встановлений законом строк сторони заперечень щодо такого розгляду не надіслали.

АТ КБ «Приватбанк» ухвалу про відкриття, позовну заяву з додатками отримав 13 травня 2020 року. Письмовий відзив до суду не подав на час прийняття судом рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

У разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право на захист відповідно до цього Кодексу.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 вказувала, що в лютому 2020 року між нею та АК КБ «Приватбанк» укладено Договір банківського рахунку шляхом приєднання до Умов/Правил надання банківських послуг. На виконання даного договору банк відкрив поточний рахунок та випустив картку для виплат НОМЕР_1 для зарахування грошових коштів у вигляді заробітної плати, соціальних та пенсійних виплат, стипендій, виплат за договорами цивільно-правового характеру, інших виплат та розрахунків.

На підтвердження даних обставин ОСОБА_1 надала суду скрінкопію сторінки в системі позивача Privat24, з якої вбачається, що по рахунку здійснювались операції як зарахування, так і автоматичного списання коштів. Разом з тим, з даної копії не можливо встановити щодо якого рахунку, картки чи особи здійснювались дані операції. Жодної прив`язки дана скрінкопія до позивача вона не містить. Не надала позивачка ні копії договору, ні копії картки, виданої АК КБ «Приватбанк». Не вказала причини неможливості подати такі докази, не заявила клопотань про їх витребування у разі складнощів в їх отриманні. Тому в задоволенні вимог про повернення автоматично списаних грошових коштів в розмірі 2176,52 грн. суд відмовляє.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, відшкодування збитків та моральної шкоди.

За ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки позивач не надав доказів щодо укладеного договору, його умов, тому вимоги про стягнення пені за порушення умов договору є необґрунтованими.

Відповідно до ст.. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Виходячи зі змісту вищезазначеного, при вирішенні вказаного спору, у судовому засіданні підлягала обов`язковому встановленню наявність самої такої шкоди; протиправна, винна поведінка у формі дій або бездіяльності відповідача; причинний зв`язок між діями або бездіяльністю відповідача та наслідками, у вигляді шкоди, що були заподіяні позивачеві.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, що полягає у душевних стражданнях яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій спосіб, незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази винних дій відповідача, які спричинили позивачу моральну шкоду, тому в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд також відмовляє.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.

Питання щодо розподілу судових витрат між сторонами суд вирішує у відповідності до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 13, 247, 258, 263, 267, 273, 355, 430 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» про захист прав споживача та стягнення грошових коштів відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Києво-Святошинським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений 24 червня 2020 року.

Суддя