Ухвала суду № 91504775, 08.09.2020, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/1353/20

Провадження № 1-кп/206/176/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді: Грицаюк Н.М.

при секретареві: Норі І.С.,

за участю прокурора: Путрова А.В.,

представника потерпілого Архипенка А.О.,

захисника-адвоката Хомина В.С.

підозрюваного ОСОБА_1 ,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду м. Дніпро клопотання прокурора в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040700000609 від 05.06.2018 року про звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст.197-1 КК України у зв`язку з дійовим каяттям

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, маючого середню освіту, зареєстрованого фізичною особою підприємцем, одруженого, маючого на утримання неповнолітню доньку - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області Колганов А.О. звернувся до суду з клопотанням про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 197-1 КК України, у зв`язку з дійовим каяттям на підставі ст. 45 КК України.

Як зазначено в клопотанні, 24.11.2016 ОСОБА_1 зареєструвався як фізична особа - підприємець у виконавчому комітеті Дніпровської міської ради де останньому присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , як фізичної особи - платника податків та інших обов`язкових платежів.

Далі, 20.11.2017 ФОП « ОСОБА_1 » укладено договір з Комунальним підприємством «Міськавтопарк» Дніпровської міської ради №179СП «Про організацію та експлуатацію службової парковки» по АДРЕСА_2 , площею 80,5 кв.м та договір №4350П «про організацію та експлуатацію майданчика для паркування» по АДРЕСА_2 , площею 115 кв.м. Окрім цього, згідно з відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно, за ОСОБА_1 з 10.08.2008 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю - будівлю диспетчерського пункту загальною прощею 69,1 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , відомості про яку внесені на підставі договору купівлі продажу серії ВКМ 559716 від 23.06.2008.

В ході здійснення підприємницької діяльності на території майданчика для паркування розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , в листопаді 2017 року, точної дати досудовим розслідуванням встановлено не було, ОСОБА_1 побачив не зайняту ділянку землі, площею 0,19369 га, що належить Дніпровській міській раді, яка межувала з орендованими ним ділянками. В цей час у ОСОБА_1 виник злочинний намір направлений на самовільне зайняття зазначеної земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно Земельного кодексу України - заборонено використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання ви користування (оренду).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними

Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_1 в листопаді 2017 року, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, не маючи відповідних правовстановлюючих документів, зайняв земельну ділянку площею 0,19369 га за адресою АДРЕСА_3 , огородивши її парканом та розмістив на її території майданчик для паркування транспортних засобів.

Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 535-ДК/572/АП/09/01/-18 від 08.08.2018 Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області, земельна ділянка площею 0,2006 га використовується ФОП « ОСОБА_1 » по фактичному розміщенню майданчика для паркування транспортних засобів та нежитлової будівлі автомобільної мийки по АДРЕСА_3 . ФОП « ОСОБА_1 » самовільно займає земельну ділянку площею 0,19369 га по АДРЕСА_3 , для розміщення майданчика для паркування транспортних засобів та автомобільної мийки, за відсутності відповідного рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

Згідно даних Дніпропетровської міської ради Департаменту по роботі з активами реєстраційних записів, щодо договорів оренди землі, укладених між міською радою та ФОП « ОСОБА_1 » на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 не укладались.

Відповідно до розрахунку Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області, розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки ОСОБА_1 , складає 194813,69 гривень, який перевищує більше ніж у сто разів неоподаткований мінімум доходів громадян.

Таким чином, ОСОБА_1 , достовірно знаючи про відсутність у нього передбачених законом підстав, а саме: права власності або користування (оренди) земельною ділянкою, діючи умисно, здійснюючи свою підприємницьку діяльність, всупереч ст. 14 Конституції України,ст. ст. 116, 123, 124, 125, 126 Земельного Кодексу України, без правовстановлюючих документів - з листопада 2017 року (більш точної дати та часу в ході досудового розслідування встановити не довелось за можливе) самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,19369 га, розташовану по АДРЕСА_3 та використовує її по фактичному розміщенню майданчика для паркування транспортних засобів та безпідставно користувався земельною ділянкою, чим спричинив її законному володільцю - Дніпровській міській раді, значну шкоду у розмірі 193813,69 гривень.

Вина ОСОБА_1 повністю підтверджується зібраними під час проведення досудового розслідування доказами:

протоколами огляду місця події від 20.07.2018, від 25.03.2020 за адресою: АДРЕСА_3 ;

актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 535-ДК/572/АП/09/01/-18 від 08.08.2018 Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області;

ухвалою судді Дніпровського окружного адміністративного суду по справі №160/8863/18 від 18.01.2019;

рішенням Господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/3326/19 від 27.11.2019;

протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_1 від 26.03.2020;

протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 15.11.2018;

протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 02.09.2019;

іншими доказами у їх сукупності.

На підставі викладеного, 26 березня 2020 року у даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.197-1 КК України, тобто самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю.

З огляду на те, що ОСОБА_1 вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, свою вину визнав у повному обсязі, активно сприяв розкриттю злочину і повністю відшкодування завдану ним матеральну шкоду (збитку), що підтверджується квитанціє ПрАТ КБ «ПриватБанк» №0.0.1632489115.1 та розпорядження державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області №61337136, у зв`язку з чим прокурор звернувся із вказаним клопотанням та просить звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності в зв`язку з дійовим каяттям.

В судовому засіданні прокурор просив задовольнити клопотання та звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв`язку з дійовим каяттям.

Підозрюваний та його захисник підтримали думку прокурора.

Представник потерпілого в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши клопотання, суд доходить наступного висновку.

Згідно ст.45 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Диспозиція вказаної статті КК України містить три поєднаних сукупністю складових елементи, а саме: щире розкаяння у вчиненому злочині, активне сприяння його розкриттю та повне відшкодування завданих потерпілому збитків або усунення заподіяної шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає підставу звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст.45 КК України.

Згідно п. 3 постанови Пленуму ВС України № 12 від 23.12.2005 дійове каяття полягає в тому, що після вчинення злочину особа щиро покаялась, активно сприяла його розкриттю та повністю відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду. Відсутність хоча б однієї із зазначених складових дійового каяття виключає звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст.45 КК України. Виняток можуть становити лише випадки вчинення злочину чи замаху на нього, внаслідок яких не заподіяно шкоду або не завдано збитки. Передбачене у ст.45 КК України звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язковим.

Щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 березня 2018 року у справі №759/7784/15-к, розкаяння не повинно носити формальний характер. Окрім визнання особою факту вчинення злочину, каяття передбачає ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Активним сприянням розкриттю злочину слід вважати надання особою органам досудового розслідування будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи. При цьому, активне сприяння - це добровільні дії особи, що вчинила злочин, спрямовані на допомогу органам досудового розслідування у встановленні знарядь, засобів, співучасників вчиненого злочину, а також інших обставин, які мають кримінально-правове чи кримінально-процесуальне значення для розслідування та розкриття злочину.

Відсутність хоча б однієї із зазначених складових дійового каяття виключає звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст.45 КК України. Виняток можуть становити лише випадки вчинення злочину чи замаху на нього, внаслідок яких не заподіяно шкоду або не завдано збитки. Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному КПК України порядку відповідне судове рішення. Зокрема, поряд з доказами винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення мають зазначатись умови та підстави, з урахуванням яких суд вирішив звільнити особу від кримінальної відповідальності.

В судовому засіданні за клопотанням сторін матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_1 не досліджувалися.

Аналізований злочин, в якому підозрюється ОСОБА_1 , а саме ч.1 ст.197-1 КК України, є злочином з матеріальним складом: для встановлення об`єктивної сторони цього злочину слід встановити не тільки самовільне зайняття земельної ділянки, але й настання суспільно небезпечних наслідків - спричинення її власнику чи законному володільцю значної шкоди.

Як видно із змісту клопотання, один з доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні даного вищезазначеного кримінального провадження є рішення Господарського суду Дніпропетровської області №904/3326/19 від 27 листопада 2019 року про стягнення з останнього шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у розмірі 194813,69 гривень. З платіжного доручення №658 від 04 березня 2020 року вбачається, що з ОСОБА_1 було примусово стягнуто за виконавчим листом №904/3326/19 заборгованість у розмірі 194813,69 гривень, тобто шкоду, завдану внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Як зазначалося вище судом у відповідності висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 березня 2018 року у справі №759/7784/15-к, визнання особою факту вчинення злочину, каяття передбачає, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Однак в супереч вищезазначеному висновку Верховного Суду, ОСОБА_1 не намагався відшкодувати збитки добровільно, про що свідчить платіжне доручення №658 від 04 березня 2020 року про примусове стягнення з ОСОБА_1 за виконавчим листом №904/3326/19 заборгованість у розмірі 194813,69 гривень, тобто ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що зайняв самовільну земельну ділянку, яка належить громаді в особі Дніпровської міської ради, що призвело до завдання ним значної шкоди ДМР та добровільно не сплачує завдану їм шкоду, лише за виконавчим листом Самарського ВДВС у місті Дніпрі ПС МУМЮ (як це зазначено у платіжному дорученні №658 від 04 березня 2020 року, яке долучив до клопотання прокурор), відбувається примусове стягнення з ОСОБА_1 завданої шкоди на користь Дніпровської міської ради.

Разом з тим, клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 , у зв`язку з дійовим каяттям не містить відомостей про активне сприяння розкриттю злочину, тобто допомогу органам досудового розслідування у встановленні знарядь, засобів, співучасників вчиненого злочину, а також інших обставин, які мають кримінально-правове чи кримінально-процесуальне значення для розслідування та розкриття даного злочину.

Більш того, як вбачається з змісту клопотання, підозра ОСОБА_1 була повідомлена 26.03.2020 року, в цей же день було складено клопотання, проти задоволення якого заперечував представник Дніпропетровської міської ради і в цей період (з 04.03.2020 року - дати примусового стягнення суми за рішення суду до 26.03.2020 року - дати оголошення про підозру) жодних дій на добровільне самостійне відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_1 не здійснював.

Відповідно до ч. 4 ст.288 КПК України у разі встановлення судом необґрунтованості клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд своєю ухвалою відмовляє у його задоволенні та повертає клопотання прокурору для здійснення кримінального провадження в загальному порядку або продовжує судове провадження в загальному порядку, якщо таке клопотання надійшло після направлення обвинувального акта до суду.

Враховуючи, що на даний час безпосередньо судом докази у своїй сукупності не досліджені, таким чином, не встановлено обставин, що дають суду дійти до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв`язку з дійовим каяттям на підставі ст.45 КК України, тому в задоволенні клопотання слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст.45 КК України, ст..ст.284, 285, 286, 288, 372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Відмовити в задоволенні клопотання прокурора в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040700000609 від 05.06.2018 року про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст.197-1 КК України у зв`язку з дійовим каяттям.

Клопотання повернути керівнику Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області для здійснення кримінального провадження в загальному порядку.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом семи днів.

Суддя: Н.М. Грицаюк