Ухвала суду № 91504350, 03.09.2020, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/2862/19

У Х В А Л А

03 вересня 2020 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Скрипник К.О.

при секретарі - Водоп`янової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро обвинувальні акти у об`єднаному кримінальному провадженні № 12019040690000780, № 12019040690003277, № 12019040690003344 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.3 ст.185, ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження

прокурора Патєха О.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває об`єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.3 ст.185, ч.3 ст.185 КК України.

В судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на певний період доби.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав клопотання прокурора.

Суд, вислухавши доводи прокурора, заслухавши думку обвинуваченого, приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Так, у відношенні обвинуваченого було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого збігає 05.09.2020 року.

Суд погоджується з позицією обвинуваченого, що прокурором на даній стадії судового розгляду не було надано переконливих та належних доказів щодо існування ризиків, встановлених ст.177 КПК України.

При тому, що главою 18 КПК України передбачено, що незалежно від стадії судового розгляду обов`язок доказування щодо необхідності застосування конкретного запобіжного заходу, наявності ризиків та неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу покладається саме на прокурора.

Крім того, суд, вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , враховує практику Європейського суду з прав людини. Зокрема, відповідно до п.47 рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 року у справі «Болдирєв проти України» викладені висновки про те, що, згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, зі спливом певного часу подальше існування обґрунтованої підозри перестає само по собі бути підставою для позбавлення волі, і судові органи мають навести інші підстави для подальшого тримання такої особи під вартою. На таку ж позицію ЄСПЛ вказував і в рішеннях у справах «Яблонський проти Польщі» та «І. А. проти Франції».

Суд також вважає, що тяжкість пред`явленого обвинувачення, сама по собі, не може слугувати виправданням та обґрунтуванням тривалого періоду утримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, а саме, 16.10.2019 року. На це посилається у своєму рішенні і ЄСПЛ у справі «Калашников проти Росії» вкотре нагадавши, що лише сам по собі факт обвинувачення особи у вчиненні тяжкого злочину не може бути підставою для тримання особи під вартою у період проведення судового розгляду.

Згідно ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Так, у судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за яким, згідно характеристики, скарги від сусідів не надходили, під вартою перебуває з жовтня 2019 року, що є достатнім строком для забезпечення виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків.

Враховуючи вищевикладене та зазначені вимоги діючого законодавства, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Тому, враховуючи обставини кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_1 , а також те, що він має постійне місце проживання, тому суд вважає необхідним обрати обвинуваченому запобіжний захід у виді домашнього арешту на певний період доби, оскільки продовжує існувати ризик переховування від суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.110, 177, 181, 183, 331, 369, 371, 372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на певний період доби обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою змінити на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк судового розгляду, але не більше 60 днів до 24-00 години 31 жовтня 2020 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1.Не відлучатися з постійного місця проживання, що знаходиться для обвинуваченого за адресою: АДРЕСА_1 з 21.00 години до 06.00 години без дозволу суду.

2. З`являтися за першою вимогою на виклики до суду.

3. Повідомляти прокурора, суд про зміну місця фактичного проживання.

Обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , негайно звільнити з-під варти в залі суду.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання Новокодацькому ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя К.О. Скрипник