Ухвала суду № 91504207, 14.09.2020, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/3232/20

Провадження № 2/0203/1102/2020

УХВАЛА

14 вересня 2020 року у місті Дніпрі суддя Кіровського районного суду міста Дніпропетровська Ханієва Ф.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої онуки та малолітніх онуків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк Маргарита Миколаївна, Орган опіки та піклування Самарської районної у місті Дніпрі ради, про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом частково недійсним та визнання права власності на частку спадкового майна, як обов`язкової частки,

ВСТАНОВИВ:

07 вересня 2020 року до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська на підставі ухвали Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 31 липня 2020 року про передачу справи для розгляду за підсудністю надійшли матеріали цивільної справи № 206/3232/20 за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої онуки та малолітніх онуків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк Маргарита Миколаївна, Орган опіки та піклування Самарської районної у місті Дніпрі ради, в якому просить суд:

- визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що було видано приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу 25.11.2016 року, зареєстрованого в реєстрі за №1861 на ім`я ОСОБА_5 на 3/8 частини (37,5%) статутного капіталу (корпоративні права) Приватного підприємства «Восток-2» (код в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 202058290), зареєстроване місцезнаходження якого: АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на обов`язкову частку у спадщині, що відкрилась після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/8 частини (12,5%) статутного капіталу (корпоративні права) Приватного підприємства «Восток-2» (код в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 202058290), зареєстроване місцезнаходження якого: АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_4 право власності на обов`язкову частку у спадщині, що відкрилась після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/8 частини (12,5%) статутного капіталу (корпоративні права) Приватного підприємства «Восток-2» (код в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 202058290), зареєстроване місцезнаходження якого: АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_3 право власності на обов`язкову частку у спадщині, що відкрилась після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/8 частини (12,5%) статутного капіталу (корпоративні права) Приватного підприємства «Восток-2» (код в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 202058290), зареєстроване місцезнаходження якого: 49000, м. Дніпро (Дніпропетровськ), Самарський район, вул. Курсантська, 22.

Відповідно до ст. 32 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), спори між судами про підсудність не допускаються.

Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Водночас порядок звернення до суду за судовим захистом урегульовано ЦПК України.

Суд зазначає, що у ст. ст. 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України визначені вимоги до позовної заяви.

У той же час суд, вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 , дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, оскільки подана без додержання вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України.

Так, позивачем у позовній заяві зазначена ОСОБА_1 , яка звертається до суду та діє в інтересах неповнолітньої онуки та малолітніх онуків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та надає суду відповідні докази (копії свідоцтва про народження відповідача та свідоцтва про укладення шлюбу), натомість у позовній заяві позивач зазначає, що їх бабусею, яка звертається до суду, є ОСОБА_7 .

Також в порушення п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем не зазначено поштові індекси сторін, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України) третьої особи (Орган опіки та піклування Самарської районної у місті Дніпрі ради).

На виконання п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем не зазначені та не додані докази, що підтверджують вказані ним обставини у позові, а саме: що від належної на час смерті спадкодавця його малолітнім спадкоємцям спадщини їх мати ОСОБА_5 не відмовлялася, з огляду на положення ст. 1273 Цивільного кодексу України.

При цьому в порушення п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України не зазначено, що ці докази не можуть бути надані позивачем.

Слід звернути увагу, що відповідно до ч. 2, 8 ст. 83 ЦПК України, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Крім того, суд зазначає, що належність засвідчення копій передбачена Національним стандартом України Державної уніфікованої системи документації «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003» затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003р. №55, а саме, що цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи: постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти листи тощо, створювані в результаті діяльності: органів державної влади України, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та їх об`єднань усіх форм власності. Цей стандарт установлює: склад реквізитів документів; вимоги до змісту і розташування реквізитів документів; вимоги до бланків та оформлювання документів; вимоги до документів, що їх виготовляють за допомогою друкувальних засобів.

Згідно з п. 5.27 вказаної системи, передбачено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Крім того, суд звертає увагу на те, що не засвідчені належним чином документи не можуть вважатися допустимими доказами. Цей правовий висновок був зроблений Верховним Судом (ВС) в постанові від 11.07.2018 року, справа № 904/8549/17. При цьому, ВС підкреслив, що хоча ксерокопії документів і можна вважати належними доказами, проте вони не можуть бути допустимими, оскільки у випадках передбачених законодавством певні обставини справи повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Таким чином, позивачу слід надати суду належним чином засвідчені копії доданих до позовної заяви документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Суд, вирішуючи питання щодо залишення без руху позовної заяви, також керується практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Суд звертає увагу позивача на те, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28.10.1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року, в яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави.

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що позовна заява ОСОБА_1 подана без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без руху з наданням їй строку для усунення недоліків позовної заяви, відповідно до вимог ст. 185 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 260, 261 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої онуки та малолітніх онуків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , треті особи: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк Маргарита Миколаївна, Орган опіки та піклування Самарської районної у місті Дніпрі ради, про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом частково недійсним та визнання права власності на частку спадкового майна, як обов`язкової частки – залишити без руху.

Встановити позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Визначені недоліки позовної заяви позивачу усунути шляхом надання суду виправленої редакції позовної заяви відповідно до кількості сторін з зазначенням:

- у змісті позовної заяви позивача (бабусі), яка звертається до суду та діє в інтересах неповнолітньої онуки та малолітніх онуків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , тобто ОСОБА_1 , а не ОСОБА_7 ;

- поштових індексів сторін, ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України) третьої особи (Орган опіки та піклування Самарської районної у місті Дніпрі ради);

- доказів, що підтверджують вказані у позові обставини, а саме: що від належної на час смерті спадкодавця його малолітнім спадкоємцям спадщини їх мати ОСОБА_5 не відмовлялася;

- доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою;

- надання належним чином засвідчених копій доданих до позовної заяви документів.

Копію ухвали направити позивачу.

Суд роз`яснює позивачу, що у випадку, якщо недоліки заяви не будуть усунені у зазначений строк, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Ф.М. Ханієва