Рішення № 91502055, 14.09.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2020 р. № 520/6978/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії -

В С Т А Н О В И В:

02.06.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства Оборони України, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у не розгляді звернення (заяви) ОСОБА_1 датованого 08.01.2020 р. на Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум";

- зобов`язати Міністерство оборони України розглянути звернення (заяву) ОСОБА_1 датовану 08.01.2020 р. на Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум";

- зобов`язати Міністерство оборони України відповідно до ст. 382 КАС України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Міністерства оборони України, на думку позивача, допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не розгляді звернення (заяви) ОСОБА_1 датованого 08.01.2020 р. на Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум".

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії. Повідомлено сторін, що розгляд справи відбудеться без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач, Міністерство Оборони України, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому просив суд задовольнити позовні вимоги.

Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» доповнено Розділ VI «Прикінцеві положення» КАС України пунктом 3 такого змісту: « 3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Законом України № 731-IX від 18 червня 2020 року визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України № 731-IX від 18 червня 2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Так, у строки визначені законом відповідачем заяви про продовження процесуальних строків до суду надано не було. Відповідач правом на надання заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву не скористався.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачем до Міністерства Оборони України подано заяву від 08.01.2020 року, в якій просив Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначення компенсаційних сум повторно розглянути питання призначення одноразової грошової допомоги з урахуванням надсилаємого документу (відповідь на адвокатський запит), який свідчить про відсутність з боку позивача будь-яких протиправних дій в період проходження військової служби.

При цьому, у додатках до вказаної заяви зазначено про надання відповіді на адвокатський запит, який, на думку позивача, свідчить про відсутність будь-яких протиправних дій з його боку у період проходження військової служби та, як наслідок, відсутність протиправних дій при отриманні поранення (контузії, травми тощо).

Листом Фінансово-економічного управління Командування сухопутних військ Збройних сил України Міністерства оборони України від 14.02.2020 року №116/14/2/302/л позивача повідомлено, що вказаним підрозділом Міністерства оборони України було розглянуто звернення позивача стосовно порушення Харківським обласним військовим комісаріатом п.4.8 Положення, затвердження наказом Міністерством оборони України №530 від 14.08.2014 при поданні на розгляд Комісії Міністерства оборони України неповного пакету документів з призначення та виплати одноразової грошової допомоги. Повідомлено, що Харківським обласним військовим комісаріатом (далі Харківський ОВК) було виконано всі необхідні заходи щодо розгляду його документів, а саме: представлені документи було розглянуто у відповідності до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі Порядок), в якому визначений перелік документів, які подаються для призначення допомоги, було запропоновано надати копію документа, що свідчить про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено пунктом 11 Порядку, який надано не було. Зазначено, що вказаними документами можуть бути витяг з наказу про направлення на лікування в шпиталь з приводу поранення, документи про перебування на лікуванні в медичній установі з приводу поранення, дані архіву військово-медичних документів, запис військової частини у військовому квитку про отримане поранення, довідка, видана військовою частиною про обставини поранення. Вказано, що висновок спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи не є документом, що свідчить про обставини поранення, оскільки він визначає, що рубці є наслідком загоєння ран, що могли утворитися внаслідок осколкових поранень та могли бути спричинені в період проходження служби від час виконання бойових дій і не містить підтвердження факту поранення. Також, вказано, що висновок Центральної військово-лікарської комісії про причинний зв`язок поранення складено на підставі висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи, що не порушує вимоги Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, проте він також не визначає обставин поранення. Також вказано, що згідно з наказами Міністра оборони колишнього СРСР постанова про причинний зв`язок поранення (контузії, травми, каліцтва) з перебуванням на фронті, виконанням обов`язків військової служби приймалася на підставі достовірних документів (довідка командира військової частини, службова або медична характеристика, витяг із книги обліку хворих в амбулаторії під час первинного звернення за медичною допомогою, картка обліку травми, матеріали адміністративного розслідування, дізнання або карної справи, атестації, довідка цивільної лікувальної (лікувально-профілактичної) установи, історія хвороби або витяг з неї, свідоцтво про хворобу, запис лікаря військової частини або лікаря військової лікувально-профілактичної установи в медичній книжці військовослужбовця, довідка архівної установи) про причини та обставини, за яких воно отримано. З огляду на зазначене вказано, що і за часів СРСР передбачалися документи, які підтверджують факт отримання поранення. Зазначено, що наказами Міністерства оборони СРСР від 03.09.1973 № 185 "Про введення в дію Положення про медичне обстеження в Збройних Силах СРСР" та від 09.09.87 № 260 "Про введення в дію Положення про медичне обстеження в Збройних Силах СРСР (на мирний та воєнний час)" передбачалося видання документа про обставини поранення, а в наказі від 09.09.1987 № 260 навіть наведено зразок довідки про обставини поранення. Крім того, зазначено, що військовий квиток, який видавався за часів СРСР, мав розділ 22 "які поранення та контузії (дата і характер поранення, контузії)", у якому здійснювалися відповідні записи. В Україні зразок довідки про обставини поранення визначено наказами Міністерства оборони України від 04.01.1994 №2 "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертиз)" та медичний огляд у Збройних Силах України" та від 14.08.2008 № 402 "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України". Вказано, що позивач оскаржив дії посадових осіб Харківського обласного військового комісаріату через судові інстанції де наполягав, що надав усі необхідні документи та рішеннями судів вимоги задоволено, а саме на виконання рішення судів командуванням Харківського обласного військового комісаріату було направлено представлені документи на розгляд Комісії. Крім того, повідомлено, що про надання допомоги в отриманні про обставини отриманого поранення до Харківського обласного військового комісаріату та районних військових комісаріатів позивач не звертався. Вказано, що позивачу запропоновано для витребування документа, що свідчить про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження з військових частин та архівних установ звернутися особисто до районного військового комісаріату за місцем проживання для надання сприяння в підготовленні відповідних запитів.

Позивач, вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, звернувся з даним позовом до суду.

Суд зазначає, що відповідно до положень ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до частини 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту - Порядок № 975).

Пунктом 11 Порядку № 975 передбачено, що військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Відповідно до п. 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Пунктом 13 Порядку № 975 передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Відповідно до пп. 27 п.10 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №671 «Про затвердження Положення про Міністерство оборони України» зазначено, що Міністерство оборони України приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міноборони.

Суд також зазначає, що наказом Міністерства оборони України 14.08.2014 р. № 530, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 р. за № 1294/26071, затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, додатком 13 до якого затверджено форму висновку про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону.

Так, позивачем до відповідача було подано заяву від 08.01.2020 року, в якій просив Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначення компенсаційних сум повторно розглянути питання призначення одноразової грошової допомоги з урахуванням надсилаємого документу (відповідь на адвокатський запит), який свідчить про відсутність з боку позивача будь-яких протиправних дій в період проходження військової служби. При цьому, у додатках до вказаної заяви зазначено про надання лише відповідь на адвокатський запит, який, на думку позивача, свідчить про відсутність будь-яких протиправних дій з його боку у період проходження військової служби та, як наслідок, відсутність протиправних дій при отриманні поранення (контузії, травми тощо).

В листі Валківського районного військового комісаріату Харківської області від 21.06.2019 року №2/966/1 на запит представника позивача повідомлено, що на військовозобов`язаного ОСОБА_1 , документів, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження та притягнення до кримінальної або дисциплінарної відповідальності в наслідок отриманого поранення відсутні. Рекомендовано за відповідними документами звертатись до архівів Міністерства Оборони Російської Федерації.

Суд зазначає, що лист Валківського районного військового комісаріату Харківської області від 21.06.2019 року №2/966/1 не може вважатися документом, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Так, позивачем не було подано до Харківського обласного військового комісаріату повного пакету документів разом із заявою від 08.01.2020 року, а таку заяву направлено до Міністерства оборони України.

З огляду на обставини справи суд приходить до висновку, що у відповідача не виникло обов`язку повторного розгляду питання про призначення позивачу грошової допомоги з огляду на недотримання останнім встановленого законодавством порядку подання заяви із повним пакетом документів, що передбачено нормами чинного законодавства.

При цьому, заява позивача від 08.01.2020 року була розглянута Міністерством Оборони України в порядку Закону України "Про звернення громадян".

Суд враховує позицію Верховного суду викладену у постанові від 10.04.2019 у справі №822/220/18, в якій зазначено, що відповідальними за повноту та достовірність документів, визначених пунктом 11 Порядку № 975, є заявник та обласний військовий комісаріат за його місцем проживання. З огляду на заявницький характер відносин між особою, яка звертається за призначенням одноразової грошової допомоги, та Міністерством оборони України, обов`язок довести зазначені обставини шляхом подання до комісії Міністерства оборони України достовірних документів про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) покладено на заявника. Такий документ не обов`язково повинен мати форму акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини, оскільки до уваги можуть бути взяті інші достовірні документи.

Таким чином, відповідач у спірних правовідносинах діяв правомірно та в межах повноважень визначених законодавством, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст. 255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства Оборони України (03168, м. Київ, вул. Повітрофлотський 6) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.