Рішення № 91502020, 14.09.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2020 р. № 520/5506/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕВІРОС" до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги -

В С Т А Н О В И В:

28.04.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕВІРОС" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, в якому просило суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10 березня 2020 року №Ю-20242-58 Головного управління ДПС у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10 березня 2020 року №Ю-20242-58 Головного управління ДПС у Харківській області, на думку позивача, є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕВІРОС" до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги. Повідомлено сторін, що розгляд справи відбудеться без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач, ГУ ДПС у Харківській області, надало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» доповнено Розділ VI «Прикінцеві положення» КАС України пунктом 3 такого змісту: « 3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Законом України № 731-IX від 18 червня 2020 року визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України № 731-IX від 18 червня 2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Так, у строки визначені законом позивачем заяви про продовження процесуальних строків до суду надано не було. Позивач правом на надання відповіді на відзив на позовну заяву не скористався.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС в Харківській області винесено вимогу від 10 березня 2020 року №Ю-20242-58 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на суму 5055,77 грн. з них штраф - 4358,32 грн., пеня - 697,45 грн.

Не погодившись з таким рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Основним нормативно-правовим актом, який регламентує організаційно-правові засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 8 липня 2010 року (далі - Закон України № 2464).

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України № 2464 встановлено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абз. 4 ч. 8 ст. 9 Закону України № 2464 періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом) є календарний місяць.

Платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця (ч. 8 ст. 9 Закону України № 2464).

Так, відповідачем надано до суду витяг з інтегрованої картки платника податків позивача, згідно якого у позивача наявна недоїмка з єдиного внеску у сумі 913,42 грн.

Як зазначено відповідачем, в основу оскаржуваної податкової вимоги Ю-20242-58 від 10.03.2020 року полягли суми нараховані за рішенням про застосування штрафних санкцій №0001875806 від 06.02.2020 року.

Відповідачем надано до суду рішення про застосування штрафних санкцій №0001875806 від 06.02.2020 року, яким до платника застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату ЄСВ у розмірі 4358,55 грн. та суму пені у розмірі 697,45 грн.

Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України № 2464 визначено, що недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з ч.3, ч.4 ст.25 Закону України № 2464 суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Отже, вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску формується податковим органом у разі коли у платника наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Так, ГУ ДПС України у Харківській області сформована та направлена до позивача вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10 березня 2020 року №Ю-20242-58 на підставі недоїмки, що міститься в інтегрованій картці платника податків та рішення про застосування штрафних санкцій №0001875806 від 06.02.2020 року, яким до платника застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату ЄСВ у розмірі 4358,55 грн. та суму пені у розмірі 697,45 грн.

Щодо посилань позивача на протиправність визначення недоїмки з єдиного внеску, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є зокрема скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення боргу в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, тощо.

При цьому, питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом даного позову, оскільки рішення про застосування штрафних санкцій №0001875806 від 06.02.2020 року, яким до платника застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату ЄСВ у розмірі 4358,55 грн. та суму пені у розмірі 697,45 грн., не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

Наведене є однією із гарантій дотримання у податкових відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22 серпня 2018 року по справі № 820/1878/16.

Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, позивачем не доведено оскарження або скасування у судовому порядку рішення про застосування штрафних санкцій №0001875806 від 06.02.2020 року.

Отже, вищевказані посилання позивача є необґрунтованими.

За таких обставин, до ТОВ "НЕВІРОС" застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату ЄСВ та нараховано суму пені відповідним рішенням, на підставі чого ГУ ДПС України у Харківській області сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10 березня 2020 року №Ю-20242-58.

Так, протиправності оскаржуваного у даній справі рішення судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10 березня 2020 року №Ю-20242-58 Головного управління ДПС у Харківській області є обґрунтованою та не підлягає скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕВІРОС" (61046, Харківська обл., м. Харків, пр-т. Московський, 273, кімната 7) до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (61057, Харківська обл., м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46) про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.