Рішення № 91498932, 11.09.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/3082/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., за участю секретаря судового засідання Сосновської В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спора на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» про визнання дій протиправними та скасування постанови, -

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить :

- визнати дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження з порушенням правил територіальності незаконними та неправомірними;

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 61837699 від 15 квітня 2020 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Алекскредит" заборгованості в розмірі 15565,20 гривень, постановлену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною винесено спірну постанову про відкриття виконавчого провадження № 61837699 від 15.04.2020 року щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №6802 від 04.04.2020 року про стягнення з позивача боргу у сумі 15565,20 грн. на користь ТОВ «Алекскредит». Позивач стверджує про незаконність цієї постанови, посилаючись на те, що виконавче провадження вчинене не за місцем виконання, позаяк зареєстроване місце проживання боржника знаходиться поза межами виконавчого округу приватного виконавця округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни. З цих підстав позивач просить суд визнати протиправною та скасувати спірну постанову.

Ухвалою судді від 07.09.2020 р. відкрито спрощене позовне провадження у справі за вказаним позовом та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11.09.2020 року (а.с.122-123). Цією ж ухвалою залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - товариство з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" (надалі - ТОВ "Алекскредит").

Позивачкою засобами електронного зв`язку суду було направлено заяву про розгляд справи без її участі (а.с.128).

Від відповідача та третьої особи ТОВ "Алекскредит" жодних клопотань та/або письмових пояснень не надходило.

У судове засідання учасники справи не прибули, що відповідно до частини 3 статті 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши справу в порядку письмового провадження, дослідивши надані докази, суд, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , що є позивачем у справі, у зв`язку із вступом у шлюб, змінила своє дівоче прізвище на ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 04 червня 2019 року Серія НОМЕР_1 (а.с.35-36, 39).

У провадженні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни перебуває виконавче провадження ВП №61837699 по примусовому виконанню виконавчого напису № 6802 виданого 04 квітня 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимиром Вікторовичем.

Так, постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. від 15.04.2020 року відкрито виконавче провадження ВП №61837699 по примусовому виконанню виконавчого напису № 6802 виданого 04 квітня 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ "Алекскредит", заборгованість в розмірі 15565,20 грн. (а.с.23).

Вказаною постановою зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Стягнуто з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 1556,52 грн. (а.с.23 зворот), про що15.04.2020 року винесено відповідну постанову (а.с.24). Додатково 18.02.2020 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. 15.04.2020 року виніс постанову про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 300,00 грн. (а.с.27)

Спірна постанова направлялась позивачці, про що свідчить супровідний лист (а.с.22), ксерокопія конверту (а.с.32) та отримана останньою 28.04.2020 року (а.с.33).

Разом з тим, суд убачає, що 15.04.2020 року

приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. виніс постанови про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП №61837699 (а.с.29, 31).

Не погодившись із постановами про відкриття виконавчого провадження від 15.04.2020 року у виконавчому провадженні ВП №61837699, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л., позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Отже, предметом спору переданого на вирішення адміністративного суду є законність постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріусу.

Надаючи правову оцінку вказаним вище обставинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" установлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

За правилами пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю, це є підставою для повернення виконавчого документу стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення.

Місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Пунктом 4 частини 2 статті 23 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" передбачено, що у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Виконавчі округи і територіальні межі діяльності приватного виконавця визначені статтею 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Як свідчить матеріали справи відповідач є приватним виконавцем, виконавчий округ - м. Київ.

Позивачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено довідкою про реєстрацію місця проживання (а.с.37).

Відповідач міг прийняти до виконання виконавчий напис нотаріуса у разі проживання (перебування) боржника ОСОБА_1 у м. Києві або наявності у м. Києві її майна.

Попри те, відповідач виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №661837699 від 15.04.2020 року, вважаючи, що місце проживання, перебування боржника знаходиться в межах його виконавчого округу.

Так, у спірній постанові у рядку «адреса боржника» зазначена наступна адреса: АДРЕСА_2 .

Воднораз, у позові позивачка наполягала, що місцем її проживання та реєстрації є місто Кропивницький, а не місто Київ.

Перевіряючи такі доводи сторін, суд виходить з того, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються зокрема: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

Згідно з частиною 4 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Частиною 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Тож адреса місця проживання/перебування боржника - фізичної особи є обов`язковим реквізитом виконавчого документу, оскільки за нею визначається місце виконання рішення, компетенція та територіальні межі діяльності виконавця, а також за цією адресою з боржником ведеться офіційне листування.

Відповідно до частин 1, 4, 6 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них. (стаття 379 ЦК України).

Згідно зі статтями 310, 313 ЦК України фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

Фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право на вільне самостійне пересування по території України і на вибір місця перебування.

Порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання визначає Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".

За визначеннями, наведеними у статті 3 цього Закону:

- місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;

- місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;

- реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку;

- документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

Згідно з частинами 1, 10, 11, 17 статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

У разі якщо нове місце проживання особи знаходиться в іншій адміністративно-територіальній одиниці, орган реєстрації після реєстрації такого місця проживання надсилає повідомлення про зняття особи з реєстрації відповідному органу реєстрації за попереднім місцем проживання особи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов`язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов`язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування.

Суд установив, що згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи від 02.07.2019 року позивачка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.37).

Постановою Верховної Ради України "Про приведення назви міста Кіровоград Кіровоградської області у відповідність із вимогами Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" від 14.07.2016 року №1468-VIII місто Кіровоград Кіровоградської області перейменовано на місто Кропивницький.

Ухвалою судді про відкриття провадження від 07.09.2020 року суд зобов`язував відповідача надати до суду матеріали виконавчого провадження №61837699 та їх копію для залучення до матеріалів справи. Однак вимоги ухвали судді відповідачем не виконано.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, оскільки місце проживання боржника ОСОБА_1 не належить до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. здійснює діяльність. Окрім того, відповідачем не надано суду, а відтак не доведено суду, що на момент відкриття виконавчого провадження та прийняття спірної постанови від 15.04.2020 року у позивача було наявне майно, в тому числі грошові кошти (у готівковій формі або у безготівковій формі), які б знаходились в межах виконавчого округу м. Києва. Тому ОСОБА_5 , як приватний виконавець, прийнявши до виконання виконавчий документ, місце виконання якого знаходиться поза межами її виконавчого округу, порушила норми Законів України "Про виконавче провадження" та "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" щодо територіальних меж діяльності приватного виконавця.

Відтак суд прийшов до висновку, що спірна постанова про відкриття виконавчого провадження від 15.04.2020 року є незаконною, а позовну вимогу про визнання її протиправною та скасування слід задовольнити.

Щодо позовної вимоги позивачки, згідно якої позивачка просить суд визнати протиправні дії відповідача по винесенню спірної постанови про відкриття виконавчого провадження, суд зазначає наступне.

Кодекс адміністративного судочинства України (надалі КАС України) не містить окремого визначення понять «дії» чи «бездіяльність», натомість є визначення індивідуального акту - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (стаття 4 КАС України).

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.04.2018 року у справі №П/9901/137/18 (800/426/17), під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що до адміністративного суду можуть бути оскаржені не будь-які дії суб`єкта владних повноважень, а лише ті, які порушують права, свободи або законні інтереси позивача. Тобто оспорюваними діями повинні створюватись перешкоди для прав позивача, натомість, такими перешкодами є не окремі дії відповідача, а є постанова про відкриття виконавчого провадження.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суд зважає на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Оспорювані позивачем дії не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для неї жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав, свобод, інтересів та не породжують для нього будь-яких обов`язків. Такі дії самі по собі не мають безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивачки шляхом позбавлення її можливості їх реалізувати та не покладають на неї певні обов`язки, не можуть вважатись такими, що порушують права, свободи чи інтереси позивачки.

Рішенням, що має безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки позивача, є саме постанова приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження, у зв`язку із чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача.

Згідно частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки позивачем обраний неналежний спосіб захисту порушеного права, так як визнання протиправним дій не є автоматичною підставою для скасування спірної постанови, тому суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даним адміністративним позовом ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією №62 від 25.08.2020 року (а.с.118). З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково (зокрема в повному обсязі задоволено позовну вимогу, що має безпосередній вплив на суб`єктивні права), тому суд вважає, що на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у повному розмірі 840,80 грн..

Відповідач у справі - приватний виконавець Дорошкевич В.Л. - у спірних правовідносинах є спеціальним суб`єктом владних повноважень, проте не є розпорядником бюджетних коштів, оскільки не є бюджетною установою та не утримується за рахунок бюджету.

Відтак, здійснені позивачем витрати на оплату судового збору слід стягнути на її користь з відповідача як із самозайнятої особи, що здійснює незалежну професійну діяльність.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 268, 269, 287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спора на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» про визнання дій протиправними та скасування постанови задовольнити частково.

Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 61837699 від 15 квітня 2020 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» заборгованості в розмірі 15565,20 гривень, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з приватного виконавця виконавчою округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (вул. Окіпної Раїси, 4-А, офіс №71-А, м. Київ, 02002; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 гривень.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 10-денний строк, установлений статтею 287 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук