Рішення № 91498874, 14.09.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2020 року 320/5415/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрвермікуліт" про стягнення штрафних (фінансових) санкцій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрвермікуліт" , в якому просить суд стягнути адміністративно-господарські санкції у розмірі 29658,77 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем, в порушення статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", у 2019 році не виконано норматив по створенню робочих місць та не забезпечено працевлаштування однієї особи, якій встановлена інвалідність. У зв`язку з чим позивач, враховуючи приписи статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", визначив відповідачеві суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 29658,77 грн.

Відповідач проти позову заперечував, свої мотиви висловив у письмовому відзиві, у якому зазначив, що ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укрвермікуліт" виконано всі вимоги щодо працевлаштування інвалідів, які передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів України", а саме: створено робоче місце для особи з інвалідністю, повідомлено про наявність робочого місця для особи з інвалідністю державну службу зайнятості та прозвітовано перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Ухвалою суду від 01.07.2020 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

Разом із цим, через канцелярію суду надійшло клопотання від представника відповідача про застосування до позивача заходів процесуального примусу. Вказане клопотання мотивано зловживанням позивачем процесуальними правами, що виявилось у зверненні до Київського окружного адміністративного суду із двома ідентичними позовними заявами.

Розглянувши вказане клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на таке.

Як убачається із наявних у справі документів, 20.02.2020 Київським окружним адміністративним судом винесено рішення у справі №320/7144/19, між аналогічними даній справі сторонами та схожим предметом позову.

Втім, суд звертає увагу, що предметом розгляду справи №320/7144/19 охоплювався період дотримання ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укрвермікуліт" вимог законодавства про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні за період 2018 року. Водночас, предметом розгляду даної справи, є дотримання відповідачем вимог законодавства про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні за період 2019 року.

одночас, предметом розгляду даної справиВСуд також вважає необґрунтованими доводи відповідача про схожість змісту позовних заяв у справі №320/7144/19 та 320/5415/20, та підстав позовних вимог, оскільки це зумовлено однаковим характером правового регулювання спірних правовідносин, у той час як перевірка дотримання якого здійснювалась Київським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за різний період часу.

Відтак, суд не вбачає у діях позивача ознак зловживання процесуальними правами, отже, й підстави для накладення штрафу на Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів відсутні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство" Укрвермікуліт", згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осію - підприємців та громадських формувань, з 21.07.2000 є юридичною особою.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем 07.02.2020 подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік (а.с. 15).

Відповідно до вищезазначеного звіту, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 14 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», становить - 1 особа.

Вважаючи, що відповідачем, всупереч вимогам статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", не працевлаштовано одного інваліда, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, в якому просив застосувати до відповідача адміністративно-господарські санкції та стягнути пеню.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ із змінами і доповненнями (далі - Закон), Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року N 223 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 травня 2007 року за N 552/13819 із змінами і доповненнями (далі - Порядок).

Відповідно до частин другої та третьої статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року N 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі Закон № 875-XII) підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Статтею 18 Закону № 875-XII передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, з урахування причин інвалідності, з урахуванням побажань інвалідів, наявних у них професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 18-1 Закону № 875-XII передбачено, що інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 12 Закону України № 2694-XII від 14 жовтня 1992 року «Про охорону праці» підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов`язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Отже, з аналізу вищезазначених норм Закону убачається, що працевлаштуванню інвалідів передує їх звернення безпосередньо до підприємств, установ, організації чи до державної служби зайнятості, на яку, власне, і покладено обов`язок реєстрації бажаючих працювати інвалідів та здійснювати пошук підходящої роботи для них. Разом з тим, обов`язок відповідача створити робочі місця для інвалідів, не супроводжується його обов`язком їх працевлаштовувати.

Згідно із Постановою Верховного Суду від 21.09.2018 у справі №816/593/17, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Таким чином, передбачена частиною першою статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або: 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або 2) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої, п`ятої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості».

Про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів роботодавці повідомляють територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкцію щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» № 42 від 10.02.2007 року щороку до 1 березня, наступного після звітного періоду. Такий звіт подається або надсилається рекомендованим листом за місцем державної реєстрації роботодавця відповідному відділенню Фонду.

Як вже зазначалось судом, відповідно до звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 14 осіб, а тому, працевлаштуванню підлягав 1 інвалід, однак жодного інваліда не працевлаштовано.

Згідно з пунктом 2.1 Порядку подання форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316, форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З матеріалів справи з`ясовується, що 02.01.2019 ТОВ Науково-виробниче підприємство "Укрвермікуліт" наказом №01/кадри введено посаду завідувача лабораторії для особи з інвалідністю, з окладом згідно штатного розпису.

Судом встановлено, що відповідач у 2019 році щомісячно подав звіти форми 3-ПН, №4-ПН та повідомляв центр зайнятості про наявність одного вакантного місця для особи з інвалідністю.

У той же час, доказів на підтвердження того, що відповідачем не створено робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2019 році або ж про факти відмови у працевлаштуванні з боку відповідача за зверненням інваліда або направленням державної служби зайнятості, позивачем суду не надавалось.

Тому, суд переконаний, що відповідачем було вжито всі можливі заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів.

До того ж, суд звертає увагу, що обов`язок працедавця по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Такий обов`язок згідно статті 18 Закону України №875-ХІІ покладено на центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органів місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.

За таких обставин, у діях відповідача відсутній склад правопорушення, а відтак, застосування до нього адміністративного-господарських санкцій та пені за не працевлаштування інвалідів, не обґрунтовуються правовим чином.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність та безпідставність заявлених позивачем вимог, у зв`язку із чим, суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволення адміністративного позову, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.