Рішення № 91498869, 14.09.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2020 року № 320/5690/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) від 28.04.2020 року № 2878 про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на п`ять років, відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 14.02.2020 року.

Позов мотивовано безпідставністю відмови відповідача у призначенні пенсії позивачу з урахуванням пільг зі зменшення пенсійного віку, як особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка проживала та працювала в зоні посиленого радіаційного контролю, що надає право позивачу на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 5 років, тобто з моменту досягнення 55 років.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області подано відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено, що надані позивачем разом із заявою про призначення пенсії документи на підтвердження проживання позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю підтверджують проживання та роботу позивача в зоні посиленого радіологічного контролю протягом 3 років 3 місяці і 11 днів. На думку відповідача, оскільки наданими разом із заявою про призначення пенсії документами не підтверджено факту проживання позивача станом на 01.01.1993 не менше 4 років у зоні посиленого радіологічного контролю, відсутні підстави для призначення позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.07.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що свідчить наявне пocвiдчeння громадянина, який постійно проживає па території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986-1993 роках, 4 категорія, серія НОМЕР_2 , видане Київською обласною радою (а.с. 8).

Судом встановлено, що позивач звернувся до територіального відділення Головного управління Пенсійного фонду України у Київської області у м. Біла Церква з заявою про призначення пенсії, як особі яка працювала або проживала на територіях радіоактивного забруднення, із зменшенням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як постраждалому 4 категорії.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України Київської області від 28.04.2020 №2878 позивачу відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку у зв`язку з підтвердженням наданими разом із заявою про призначення пенсії документами періоду перебування (проживання) позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю з моменту аварії на ЧАЕС станом на 01.01.1993 протягом 3 років 3 місяців та 11 днів, що є недостатнім для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Вважаючи неправомірною відмову відповідача у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, позивач звернулась із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Абзацом другим пункту 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі по тексту Закон №1058-IV) встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі по тексту Закон №796-ХІІ), особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу: потерпілі від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років (абзац шостий пункту 2 частини першої).

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Постановою правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №22-1 від 25.11.2005, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, затверджено «Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій» (далі по тексту Порядок №22-1).

Абзацом дев`ятим підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 встановлено, що при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до заяви про призначення пенсії за віком додаються посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

Як убачається з матеріалів справи, позивачем разом із заявою про призначення пенсії подано до Пенсійного фонду, зокрема, посвідчення серії НОМЕР_2 громадянина (громадянки), який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986 році (категорія 4), трудову книжку серії НОМЕР_3 від 30.12.1985, та довідку від 19.06.2020 №15.2-03/3402, видану Управлінням адміністративних послуг Білоцерківської міської ради про реєстрацію та проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Згідно пункту 4 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ, для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, категорія 4.

Пунктом 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 (чинної на час видачі позивачу посвідчення громадянина (громадянки), який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986 році) встановлювалось, що особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.

Пунктом 10 вказаного порядку встановлювалось, що посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів, зокрема: особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, на підставі довідки встановленого зразка (додаток №7).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про період проживання, роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення є лише підставою для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Аналогічна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 11.09.2019 у справі №205/8713/16-а та від 25.11.2019 у справі №464/4150/17.

Відтак, факт перебування (проживання) позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю з моменту аварії на ЧАЕС станом на 01.01.1993 не менше 4 років підтверджується посвідченням громадянина (громадянки), який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986 році (категорія 4) серії НОМЕР_2 . Відповідно, таке посвідчення є достатнім доказом для прийняття рішення Пенсійним фондом про призначення пенсії позивачу за наявності інших умов, необхідних для призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

Отже, враховуючи, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України Київської області від 28.04.2020 №2878 про відмову в призначенні пенсії позивачу мотивовано не підтвердженням факту перебування (проживання) у зоні посиленого радіологічного контролю з моменту аварії на ЧАЕС станом на 01.01.1993 не менше 4 років, що спростовано судом, суд дійшов висновку про необґрунтованість зазначеного рішення. Відтак, оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу є протиправним та підлягає скасуванню.

Статтею 26 Закону №1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року (абзац перший частини першої). Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року не менше 26 років (абзац четвертий частини першої).

З наявних у матеріалах справи рішення від 28.04.2020 №2878 та відзиву з`ясовується, що наявний страховий стаж позивача становить 26 років 24 дні.

За змістом статті 55 Закону №796-ХІІ пенсійний вік, встановлений статтею 26 Закону №1058-IV, може бути зменшено сумарно не більше ніж на 5 років (за умови проживання або відпрацювання станом на 1 січня 1993 року не менше 4 років 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання).

При цьому початкова величина зниження пенсійного віку (2 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Судом встановлено, що відповідно до даних трудової книжки позивача (запис 8-9), у період з 14.11.1986 по 25.12.1988 він працював у Білоцерківській дослідно-селекційній станції. Відповідач відмовився зарахувати вказаний період роботи за записом 8-9 у трудовій книжці, оскільки не можливо визначити місцезнаходження організації.

Таким чином, відповідач взяв до уваги лише дані трудової книжки позивача та зробив висновок, що у період з 1986 року по 1988 рік, працюючи у Білоцерківській дослідно-селекційній станції, позивач не проживав в зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Проте, відповідачем не були взяті до уваги інші документи, надані позивачем:

- акт КП БМР ЖЕК № 7 за № 41 від 22.04.2020 р. відповідно до якого підтверджено факт проживання позивача за адресою АДРЕСА_1 в період з листопада 1985 року по вересень 1989 року.

- довідка про реєстрацію місця проживання № 15.2-03/3402 від 19.06.2020, видана Управлінням адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області № 15.2-03/3402 від 19.06.2020 р. відповідно до якої позивач був зареєстрований в АДРЕСА_2 в період з 20.09.1989 р. по 17.03.1993 року.

- довідка Білоцерківського об`єднаного військового комісаріату № 106 від 25.02.2020, відповідно до якої в період з 26.11.1985 р. по 29.04.1986 р., з 02.12.1986 р. по 16.03.1993 р. позивач перебував на військовому обліку сержантів і солдатів запасу у Білоцерківському ОМВК.

- трудова книжка серії НОМЕР_3 , відповідно до записів якої, в період з 14.11.1986 р. по 25.12.1988 р. позивач працював в Білоцерківській дослідно-селекційній станції, в період з 12.09.1990 р. по 15.11.1992 р. - у Білоцерківській філії Військово- патріотичного об`єднання «Каштан», в період з 25.12.1992 р. по 12.03.1994 р. - в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Фактор», м.Біла Церква. *

- свідоцтво про укладення шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до якого, між ними 30.07.1983 року укладено шлюб Білоцерківським відділом РАГС.

- свідоцтво про народження сина - ОСОБА_3 , відповідно до якого він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Біла Церква, Київської області.

- картка прописки (дружини позивача) ОСОБА_4 , з якої вбачається, що вона була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 в період з 23.04.1980 р. по 12.10.1989 р.,

- картка прописки ОСОБА_1 , з якої вбачається, що позивач був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 в період з 1985 р. по 1989 р.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», м. Біла Церква Київської області віднесено до зони посиленого радіологічного контролю.

Відтак, за висновком суду, при зменшенні пенсійного віку позивача відсутні підстави для застосування початкової величини зниження пенсійного віку 2 роки, відповідно пенсійний вік позивача для призначення пенсії на підставі статті 55 Закону №796-ХІІ знижується на величину 1 рік за 3 роки проживання/роботи у зоні посиленого радіологічного контролю.

Отже, суд приходить до висновку, що на підставі наданих документів встановлено факт того, що позивач працював та проживав у зоні радіоактивного забруднення з 16.09.1986 по 01.01.1993, а також наданими позивачем до відповідача документами в їх сукупності підтверджено, що він проживав та працював на території радіоактивного забруднення більше 4 років, він має право на користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема, правом на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, та свідчить про безпідставність відмови відповідача у її призначенні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Отже, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, на 5 років, тобто з 55 років.

З паспорту позивача серії НОМЕР_4 убачається, що датою народження позивача є 13 лютого 1965 року, відповідно віку 55 років позивач досяг 13 лютого 2020 року, водночас із заявою про призначення пенсії до Пенсійного фонду звернувся у квітні 2020 року.

Відтак, на момент звернення позивача до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії виникли правові підстави для призначення пенсії позивачу зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону №796-ХІІ, відповідно підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити позивачу пенсію зі зниженням віку, згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС».

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

За таких обставин, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про незаконність дій відповідача, а відтак позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн. що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 30.06.2020 (а.с. 4).

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) від 28.04.2020 року № 2878 про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на п`ять років, відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 14.02.2020 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.